Справа № 344/5401/26
Провадження № 11-сс/4808/169/26
Категорія ст. 303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
06 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 наухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням від 17 лютого 2026 року, що зареєстроване за №7361,
за участю апелянта ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням від 17 лютого 2026 року, що зареєстроване за №7361.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що аналізуючи заяву ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення та додатки до неї, дійшов висновку, що вказані в заяві правовідносини випливають з цивільних правовідносин.
Слідчий суддя дійшов висновку, що викладена інформація в повідомленні про кримінальне правопорушення від 17 лютого 2026 року, що зареєстроване в Івано-Франківському РУП ГУНП в Івано-Франківській області, без інших даних, які можуть підтвердити твердження ОСОБА_7 , не є безумовною підставою для висновку про необхідність внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, та не може свідчити про те, що існує ймовірність вчинення саме кримінального правопорушення і про те, що описані в заяві факти потребують перевірки саме засобами кримінального процесу шляхом внесення відомостей до ЄРДР.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу, та зобов'язати уповноважену особу внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З вказаною ухвалою слідчого судді не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповне з?ясування обставин, що мають значення для вирішення скарги, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що слідчий суддя фактично вийшов за межі повноважень, наданих йому КПК України на даній стадії, оскільки здійснив оцінку достатності доказів, що є предметом досудового розслідування, а не стадії вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, слідчий суддя безпідставно поклав на заявника обов?язок доведення обставин кримінального правопорушення, тоді як відповідно до вимог КПК України обов?язок щодо збирання доказів покладається на слідчого, дізнавача та прокурора.
Пояснює, що 17 лютого 2026 року звернувся із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України до Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області, за наступних обставин.
Так, його невістка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з його сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними було укладено 05.06.2014 року. У період шлюбу, а саме 07.10.2016 року, ними було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно є об?єктом спільної сумісної власності подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_3 його син ОСОБА_10 помер, у зв?язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на частку у вищезазначеній квартирі.
Відповідно до вимог чинного законодавства, право на спадкування за законом після смерті його сина мають він, а також інші спадкоємці, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, частка померлого у вказаній квартирі підлягала спадкуванню між спадкоємцями.
Однак, попри зазначене, ОСОБА_14 діючи умисно, з корисливих мотивів, у змові з нотаріусом, ще 22.10.2024 р. незаконно відчужила (продала) вказану квартиру без згоди та відома інших співвласників та спадкоємців, чим завдала матеріальної шкоди.
Вважає, що вказані дії мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме шахрайства, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Звертає увагу, що раніше невісткою вже було вчинено аналогічні дії, які мають ознаки шахрайства. Так, за фактом шахрайського переоформлення автомобіля відкрито кримінальне провадження №12024091010002353 від 01.09.2024 р. за ч. 2 ст. 190 КК України, яке на даний час перебуває на стадії досудового розслідування.
Таким чином, вважає, що подана заява містить достатні відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, однак уповноваженими особами такі відомості до ЄРДР внесені не були.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду належним чином повідомлений.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутність прокурора.
Під час апеляційного розгляду:
- ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді незаконною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали скарги, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульований, зокрема, Положенням про його ведення, затвердженим наказом Генерального Прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року «Про єдиний реєстр досудових розслідувань», згідно пп. пп. 4, 5 п. 2.1 якого, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Ця вимога передбачена і п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України щодо внесення необхідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Склад кримінального правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення конкретного кримінального правопорушення, а не із повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 звернувся із повідомленням про злочин від 17 лютого 2026 року (а.п. 4) до керівника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 .
ОСОБА_7 в повідомленні вказує, що спірна квартира не була включена у спадкову масу через незаконні (шахрайські) дії невістки разом з нотаріусом.
Таке повідомлення було зареєстровано у Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області 17.02.2026 за № Г-1290.
Згідно з копією листа т.в.о. заступника начальника РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 11 березня 2026 року надано відповідь про те, що не встановлено обставин, які є достатніми для свідчення про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР, перевірку проведено відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96-Вр «Про звернення громадян». Відносини та спірні питання, які виникли та викладені в повідомленні про злочин від 17 лютого 2026 року носять цивільно-правовий характер та повинні вирішуватися у порядку цивільного судочинства (а.п. 5).
Колегія суддів доходить висновку, що в повідомленні про вчинення злочину від 17 лютого 2026 року ОСОБА_7 не має обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про реальну необхідність внесення відомостей до ЄРДР та зауважує, що фактичні дані, викладені в повідомленні, свідчать про наявність цивільно-правових відносин.
Таким чином, отримавши повідомлення ОСОБА_7 про вчинення злочину від 17 лютого 2026 року, з її змісту уповноважена посадова особа об'єктивно не встановила обставин, які б вказували на вчинення ймовірного кримінального правопорушення, діяння, за які відповідальність передбачена КК України, що дозволило б внести необхідні дані до ЄРДР для подальшого проведення досудового розслідування.
Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватись лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури, а відомості, які зазначені у заяві про кримінальне правопорушення, по суті визначають межі досудового розслідування.
Колегія суддів також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання уповноваженої особи внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_7 та правильність рішення слідчого судді в частині, що оскаржується.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення слідчого судді про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 309-310, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_7 від 17 лютого 2026 року, що зареєстроване за №7361 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5