Провадження № 33/803/117/26 Справа № 233/5499/24 Суддя у 1-й інстанції - Леміщенко О. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, стосовно якої
вирішується питання про притягнення
до адміністративної відповідальності, адвоката Сачка А.В.,
апеляційну скаргу особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Романів Романівського району Житомирської області, громадянина України, проходить військову службу на посаді водія у військовій частині НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року встановлено, що 21 вересня 2024 року о 08 год. 04 хв. в районі будинку №12 по вул. Ємельянова в м. Костянтинівка Донецької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN ALMERA д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродня блідість обличчя). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у спеціалізованому медичному закладі категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, який регламентує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року щодо нього. В обґрунтування зазначає, що апеляційну скаргу адвоката Короткого Т.С. було повернуто постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2025 року, у зв'язку з ненаданням ним договору або його витягу про надання правничої допомоги. Тому повторно звертається з апеляційною скаргою самостійно.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Винести нове рішення, яким провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанова судді 1-ї інстанції є протиправною. Вона прийнята з порушенням права на захист, а також норм процесуального та матеріального права. Зокрема, суд, порушуючи право учасників процесу на справедливий судовий розгляд, неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, неправильно дослідив та оцінив докази і обставини, що містяться у матеріалах справи, а також формально підійшов до вивчення справи.
Наголошує, що суд безпідставно не взяв до уваги клопотання захисника про призначення судового засідання в режимі відеоконференції, зазначив в оскарженій постанові, що жодних клопотань від захисника або самого ОСОБА_1 не надходило, що суперечить фактичним обставинам.
Звертає увагу, що на усне звернення, помічником судді було повідомлено, що його клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 04.10.2024 року було зареєстровано судом 11.10.2024 року, без пояснення причин в затримці реєстрації.
Вважає, що затримка в реєстрації або неналежна реєстрація документів є серйозним процесуальним порушенням, що може бути підставою для скасування постанови (постанова ВС у справі №161/7582/18).
Зазначає, що суд виніс постанову без належного розгляду доказів, заявлених у клопотанні, та без урахування права на захист, що свідчить про формальний підхід до вирішення справи. Таке порушення прав підзахисного на справедливий судовий розгляд є підставою для скасування постанови відповідно до ст. 247 КУпАП.
Окремо наголошує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі.
Звертає увагу, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 які саме порушення ПДР він вчинив, і не пояснили підстави для перевірки документів та пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Йому не були роз'яснені права, він не був ознайомлений з протоколом, а також протокол і супровідні документи не складалися у його присутності. Направлення на огляд ОСОБА_1 не вручали.
Вважає, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не видно явних ознак наркотичного сп'яніння у поведінці ОСОБА_1 .
Зазначає, що поліцейським ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортного засобу в порушення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП.
Наголошує, що фактично ОСОБА_1 було направлено до неналежного медичного закладу, а тому його відмова від проходження огляду в цьому закладі не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що до справи не додано жодних доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 , оскільки вчинення правопорушення не зафіксовано належними доказами.
Зауважує, що працівниками поліції було порушено дотримання вимог щодо застосування портативних відеореєстраторів. Відеозйомка велась небезперервно до її завершення.
Окремо наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не було складено у присутності ОСОБА_1 , як і не було роз'яснено йому суті вчиненого правопорушення. Також не складались в його присутності і інші процесуальні документи. Вважає, що уповноважені особи проігнорували вимоги глави 19 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не був складений у присутності ОСОБА_1 , як і не були виконанні інші процесуальні дії, передбачені законом.
Позиції сторін в суді :
В судовому захисник адвокат Сачок А.В. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.
Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов'язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 07 жовтня 2024 року. Як вбачається з матеріалів цієї справи вперше з апеляційною скаргою адвокат Короткий Т.С. звернувся у передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року апеляційна скарга йому була повернута, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .
Повторно з апеляційною скаргою звернулась особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , через суд 1-ї інстанції 21.08.2025 року.
Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.
Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні в день постановлення оскарженого рішення участь не приймав.
Суддею 1-ї інстанції зазначено, що в судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином на 10-00 год 07 жовтня 2024 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з вказаного протоколу серії ЕПР 1 №133650 від 21.09.2024 р. (а.с.3), в ньому наявний власноручний підпис особи, щодо якої його було складено ОСОБА_1 , про повідомлення про час та місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що судом 1-ї інстанції було надіслано смс-повідомлення на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Проте в матеріалах справи відсутні заява та/або клопотання про відкладення розгляду справи або повідомлення про причини поважності його неявки в судове засідання.
Із доданої до апеляційної скарги роздруківки електронного листа з електронної поштової скриньки адвоката Короткого Т. (а.с.56) неможливо встановити, що такий лист було надіслано на електронну адресу суду, ба більше, що такий лист було отримано судом.
В матеріалах цієї справи відсутнє клопотання захисника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке б було зареєстровано відповідальною особою суду 04.10.2026 року (дата створеного електронного повідомлення в електронній поштовій скриньці адвоката) або більш пізньою датою.
На день розгляду апеляційним судом цієї справи апелянтом не додано жодного доказу щодо оскарження неправомірних дій відповідальних осіб суду, на чому наполягає апелянт в своїй апеляційній скарзі.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
З огляду на викладене, вважаю, що суддею обґрунтовано враховано положення ст.268 КУпАП, якою не передбачено обов'язкову участь особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, при належному її повідомленні про день та час судового розгляду, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, у зв'язку з чим здійснено розгляд за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .
Тож, під час апеляційного розгляду не було встановлено порушення права на захист ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, як на тому наголошував апелянт в своїй апеляційній скарзі. Також не встановлено, що суд 1-ї інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати в суді встановлені законом права, якими наділена особа, котра притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у спеціалізованому медичному закладі категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №133650 від 21 вересня 2024 року, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 в протоколі, де він власноруч зазначив: «Я, ОСОБА_1 , керував автомобілем, в наркологію не поїду, так як не маю часу»;
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до наркологічного диспансеру м. Костянтинівка з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 вересня 2024 року;
- відеозаписом, з якого встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом «NISSAN ALMERA» д.н.з. НОМЕР_2 , на пропозицію працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі, після чого йому були роз'яснені наслідки такої відмови, а також права відповідно до ст. 55, 56, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Згідно з довідкою начальника САП Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Дмитрієвої А., долученої до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 протягом року не притягався до адміністративної за ст. 130 КУпАП; отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 01 жовтня 2021 року ТСЦ 1841.
Апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис, що мали місце 21.09.2024 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності наданих доказів.
Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.
Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі.
На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, із дослідженого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював законність його зупинки чи факту керування ним транспортним засобом, наявність виявлених працівниками поліції у нього ознак сп'яніння, або ставив питання щодо порушення процедури огляду його на стан сп'яніння, його законних прав та інтересів. Навпаки, під час всього спілкування з працівниками поліції не заперечував факт керування саме ним транспортним засобом, самостійно називав дату зупинки транспортного засобу під його керуванням, марку та державний номерний знак транспортного засобу, тож доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що транспортний засіб був зупинений, оскільки має механічні пошкодження, а тому може бути учасником ДТП (відеозапис, починаючи з 0:00:25).
Доводи апелянта, що на відеозаписі не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що своєю поведінкою та відповідями на запитання працівника поліції щодо згоди на проходження такого огляду, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
Спростовуються і доводи апелянта дослідженим відеозаписом щодо не роз'яснення наслідків відмови від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, а також прав відповідно до ст. 55, 56, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (відеозапис, починаючи з 0:03:24). Крім того, ОСОБА_1 погодився, що йому зрозумілі роз'яснені права та обов'язки (відеозапис, починаючи з 0:04:21) та поставив свій підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, складений стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення чи оговорення себе. Крім того, апелянтом не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції.
Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування складання адміністративного матеріалу, відсторонення водія від подальшого керування транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак наркотичного сп'яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.
Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної камери поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить посилання на всі наявні в матеріалах справи докази, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин