Провадження № 11-сс/803/660/26 Справа № 204/2227/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, стрільця-санітара 2 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Епізод 1.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді стрілець-санітар 2 відділення спеціального взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, 15.09.2022 самовільно залишив місце служби, а саме територію тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_1 в Харківській області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутнім на військовій службі, до моменту його виявлення 10.03.2026 співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_2 , що належать до Чечелівського району міста Дніпра, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Епізод 2.
Крім цього, ОСОБА_8 , підозрюється у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчиняла кримінальні правопорушення у сфері проти власності, повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 КК України. Так, солдат ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 військової служби по мобілізації, стрілець-санітар 2 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 08.02.2026, досудовим розслідуванням більш точний час не встановлено, але не пізніше 22 год. 00 хв. у ОСОБА_8 , який перебував в приміщенні багатокімнатного гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , проходячи повз кімнату № 118, раптово виник протиправний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, перебуваючи в зазначений час в зазначеному місці, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом усвідомлюючи, що своїми діями він здійснює незаконне безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, усвідомлюючи таємний характер свого діяння, ОСОБА_8 шляхом вибиття руками дерев'яних дверей кімнати № НОМЕР_2 у гуртожитку, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська буд. 6, таким чином, проникнувши до приміщення кімнати №118, звідки таємно, повторно викрав мобільний телефон Samsung A35, SM-A356B/DS 6GB/128GB, S/N: НОМЕР_3 - вартістю 7865.20 гривень, який належать потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 7865,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до житла особи, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 рокуклопотання слідчого СВ ВП №3 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
21.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, 09.02.2026 за ч.4 ст.185 КК.
10.03.2026 о 18-00 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та 11.03.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про зміну ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що слідчим недоведено наявність існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК та до підозрюваного ОСОБА_8 цілком можливо було б застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не порушуючи норми КПК.
В обгрунтування, посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначає, що ОСОБА_8 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, не має потреби незаконно впливати на свідків, а також не збирається вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Наголошує, що під час розгляду клопотання стороною захисту було заявлено клопотання про визначення підозрюваному розміру застави, яке слідчий суддя просто проігнорував.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд змінити ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року та визначити підозрюваному ОСОБА_8 альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі від 20 до 50 прожиткових мінімумів.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі від 20 до 50 прожиткових мінімумів, вислухавши думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, та санкції ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК, за якими йому повідомлено про підозру, передбачають покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п'яти до десяти років, та від п'яти до восьми років, відповідно.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, введений на території країни режим воєнного стану, обізнаність з анкетними даними та місцями проживання свідків, встановлена КПК процедура отримання показань від осіб, які є свідками, а також дані про особу підозрюваного, який є особою раніше судимою, належних висновків для себе не зробив та вчинив нові тяжкі злочини.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цих злочинах, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий та сімейний стан, який не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем, раніше судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Крім того, згідно приписів ч.8 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.182 КПК, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби під час дії воєнного стану. Підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, на чому наполягає сторона захисту, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Водночас колегія суддів приймає до уваги повідомлену прокурором під час апеляційного розгляду інформацію про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 скеровано до суду для розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 травня 2026 року, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року, якою стосовно ОСОБА_8 підозрюваного за ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 травня 2026 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4