Провадження № 11-сс/803/670/26 Справа № 201/3204/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року про повернення скарги на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42026040000000014 від 08.01.2026 року, -
11 березня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра в порядку ст.303 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) надійшла скарга потерпілого ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42026040000000014 від 08.01.2026 року, в якій останній просив визнати постанову прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури від 06.03.2026 про часткову відмову у задоволенні клопотання неправомірною та незаконною, зобов'язати прокурора забезпечити повне задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_6 , включаючи всі слідчі дії, передбачені клопотанням, необхідні для встановлення фактів пошкодження майна та притягнення винних осіб до відповідальності.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року скаргу повернуто потерпілому у зв'язку із не підсудністю скарги даному суду.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, істотним порушенням норм кримінального процесуального права, неправильним застосування норм підсудності та порушенням права доступу до правосуддя.
Вказує, що слідчим суддею при ухваленні рішення було застосовано ч.2 ст.132 КПК, тобто норму, яка не регулює спірні правовідносини, що є грубою помилкою у правозастосуванні, а також здійснено підміну суб'єкта оскарження, оскільки він оскаржував рішення прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури, а не органу досудового розслідування, як зазначено у судовому рішенні.
Стверджує, що судом при постановленні ухвали не було враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у справах №9901/12/19, №9901/149/18, №234/8753/21 щодо незаконного повернення скарг та порушено стандарти ЄСПЛ.
Також посилається на грубе порушення автоматизованого визначення слідчого судді, оскільки протокол про визначення судді не містить посилань на документи, що підтверджують відсутність підстав для виключення інших суддів, а отже неможливість перевірити законність визначення складу суду, а також, що всі можливі судді для розгляду справи були доступні системі та вона не зазнала адміністративного впливу. Вказані обставини, на думку апелянта, створюють обґрунтовані сумніви у законності визначення слідчого судді, що є також підставою для скасування судового рішення.
З огляду на викладене потерпілий просить апеляційний суд витребувати з суду першої інстанції протокол автоматизованого визначення слідчого судді у справі №201/3204/26 та надати йому належну правову оцінку в мотивувальній частині судового рішення; витребувати з суду першої інстанції повний журнал автоматизованого розподілу справ, перелік усіх суддів, які могли бути визначені системою, документи, що підтверджують можливі підстави для виключення інших суддів, інформацію про табель робочого часу та спеціалізацію суддів; встановити порушення протоколу автоматизованого визначення слідчого судді та здійснити повторний автоматизований розподіл справи; скасувати ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року та направити матеріали скарги для розгляду по суті до суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_6 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі, з огляду на таке.
Згідно з частиною шостою статті 304 КПК ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Мотивуючи своє рішення про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42026040000000014 від 08.01.2026 року, слідчий суддя послався на положення ст.ст.3,9,38,218,303,304 КПК та в ухвалі зазначив, що враховуючи, що орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві не перебуває під територіальною юрисдикцією Соборного районного суду міста Дніпра, тому дана скарга повинна подаватись до суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а саме до Центрального районного суду міста Дніпра.
При цьому, слідчий суддя звернув увагу на те, що підсудність розгляду скарги визначається не за місцезнаходженням органу, що здійснює процесуальне керівництво, а за місцезнаходженням органу досудового розслідування, іншими словами - за підслідністю, з чого слідує, що скарги на дії та рішення процесуальних керівників у кримінальному провадженні не залежно від їх місцезнаходження, має розглядати слідчий суддя того місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а не орган процесуального керівництва.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотримання прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Главою 26 КПК визначено порядок, строк та процедуру розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 306 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Водночас у більшості випадків КПК України визначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина 2 статті 234, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України).
Відповідно до ст.38 КПК України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання. Досудове слідство здійснюють:
1) слідчі підрозділи:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) органів Державного бюро розслідувань;
2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Отже, з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК, зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг та клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №223-558/0/4-13 від 05 квітня 2013 року).
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст.7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом».
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться кримінальне провадження №42026040000000014 від 08.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, в якому ОСОБА_6 визнаний потерпілою стороною.
06.03.2026 постановою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 частково відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого у кримінальному провадженні №42026040000000014 ОСОБА_6 , яке надійшло до обласної прокуратури 06.03.2026 про проведення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень (а.с.6-7).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки кримінальне провадження №42026040000000014 від 08.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України перебуває на стадії досудового розслідування, а тому виходячи із загальних правил підсудності та вимог ст.303 КПК судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в цілому, в тому числі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності прокурора, що є у ньому процесуальним керівником, повинен здійснювати слідчий суддя в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З огляду на те, що досудове розслідування кримінального провадження №42026040000000014 від 08.01.2026 року здійснює Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який знаходиться за адресою: вул. Старокозацька 52, м. Дніпро, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Соборного районного суду міста Дніпра, то скарга не може розглядатися слідчим суддею вказаного суду.
Отже наведені обставини свідчать про те, що у відповідності до положень п.2 ч.2 ст.304 КПК, скарга потерпілого ОСОБА_6 правомірно повернута слідчим суддею, оскільки не підсудна Соборному районному суду міста Дніпра.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 про повернення скарги на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42026040000000014 від 08.01.2026 року є законною та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року про повернення скарги на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42026040000000014 від 08.01.2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4