Справа № 127/24400/25
Провадження № 1-кп/127/840/25
06 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020010000861 від 28.05.2025, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор просила суду продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу ще на 60 діб, з можливістю внесення застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання мотивувала тим, що ризики, які стали підставою для застосування такого запобіжного заходу, продовжують існувати, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів буде недієвим.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити своєму підзахисному запобіжний захід на більш м'який. Адвокат акцентував увагу суду на тому, що його підзахисний має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце проживання. Крім того, в обвинуваченого незадовільний стан здоров'я, в зв'язку з чим він потребує кваліфікованої медичної допомоги, яку неможливо отримати в умовах ДУ «Вінницька УВП (№1)». Жодних намірів переховуватися від суду його підзахисний не має, тому вважає безпідставними наведені прокурором ризики. Додатково захисник просить зменшити розмір застави обвинуваченому .
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника з приводу заявленого прокурором клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного терміну з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у випадку доведення його вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Окрім того, останній раніше судимий та має не зняті і не погашені судимості, тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду або продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки стабільного матеріального доходу до обрання йому такого запобіжного заходу не мав.
Окрім того, перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків з метою зміни останніми своїх показань на його користь, чи іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження судом.
Крім того, стороною захисту не надано суду жодного належного доказу на підтвердження незадовільного стану здоров'я ОСОБА_4 та потреби його у кваліфікованій медичній допомозі.
З огляду на вищевикладене, на переконання суду, застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недоцільним та малоефективним.
Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та завдану ним шкоду, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а також стадію розгляду справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів.
Окрім того, відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_4 , з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме: сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 128 360 грн (сто двадцять вісім тисячі триста шістдесят) гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 06 квітня 2026 року до 04 червня 2026 включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів, що становить 128 360 грн (сто двадцять вісім тисячі триста шістдесят) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати на виклики суду за першою вимогою;
-не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: