02 квітня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7607/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Юрченка Юрія Івановича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Зотько Т. А.
від 25 листопада 2025 року
у цивільній справі № 754/8003/25 Деснянського районного суду міста Києва
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ НАСК «Оранта»,
про відшкодування шкоди в порядку регресу,
В травні 2025 року МТСБУ звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32 918 грн 72 коп., обґрунтовуючи вимоги тим, що 03.05.2024 по вул. Братиславській у м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Рolo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2024 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія автомобіля «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована відповідачкою потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля звернувся МТСБУ із заявою про виплату відшкодування. Здійснивши виплату, позивач скористався своїм правом на отримання в порядку регресу від винної особи витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України збитки в порядку регресу у розмірі 32 918 грн 72 коп., вартість послуг експерта в розмірі 1 450 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Юрченко Ю. І., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що маневр перестроювання у крайню праву смугу був вимушеним заходом для об'їзду небезпечної перешкоди у вигляді вибоїни на дорожньому полотні, що відповідає вимогам пункту 2.3 ПДР України. Стверджує, що водій автомобіля Volkswagen Polo порушив правила дорожнього руху, оскільки рухався смугою для громадського транспорту та не надав пріоритету автомобілю апелянта під час виїзду з прилеглої території АЗС. Апелянт вважає, що право регресної вимоги МТСБУ не виникло, оскільки регламентна виплата була проведена без належних правових підстав. Зазначає, що транспортний засіб потерпілого використовувався в режимі таксі через платформу «Bolt», що на думку апелянта виключає таку подію з переліку страхових випадків і звільняє МТСБУ від обов'язку виплати. У доповненнях до скарги апелянт просить долучити нові докази (відповіді на запити від Bolt Operations OU, Укртрансбезпеки та ФОП ОСОБА_3 ), отримані після ухвалення рішення судом першої інстанції, які на думку апелянта підтверджують комерційне використання авто потерпілим. Також наполягає на виклику свідків-пасажирів та призначенні автотехнічної експертизи для перегляду механізму ДТП. Крім того, апелянт вимагає зобов'язати позивача передати їй усі замінені під час ремонту деталі автомобіля.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу Огнев'юк Я. І. в інтересах МТСБУ, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Зазначає, що факт вини апелянта у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлений постановою суду, яка набрала законної сили, і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню. Стверджує, що на момент події цивільно-правова відповідальність апелянта не була застрахована, що є прямою підставою для здійснення МТСБУ регламентної виплати на користь потерпілої особи. Звертає увагу на те, що виплата проведена на підставі належно оформлених документів, зокрема звіту про оцінку матеріального збитку та заяви потерпілого. Наголошує, що апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження використання автомобіля потерпілого в режимі таксі на момент аварії. Вказує, що право регресної вимоги до власника транспортного засобу, який не застрахував свою відповідальність, прямо передбачено підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності...». Вважає, що відмова у призначенні експертизи була обґрунтованою, оскільки всі фактичні обставини події вже були оцінені судом у межах справи про адміністративне правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інше дату, оскільки адвокат Юрченко Ю. І. мобілізований й з ним раптово зник зв'язок, що вимагає часу пошуку нового адвоката для забезпечення для отримання професійної правничої допомоги.
Розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обґрунтовуючи клопотання мобілізацією адвоката Юрченка Ю. І. та неможливістю виходу з ним на зв'язок, відповідачка не надала суду жодних документальних доказів на підтвердження цих фактів (відповідних довідок ТЦК та СП, копій наказів тощо). Самі лише твердження про наявність певних обставин, без надання доказів на їх підтвердження, не є підставою для визнання причин неявки поважними.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідачка обґрунтовує необхідність відкладення не неможливістю своєї особистої явки в судове засідання, а лише потребою у часі для пошуку нового адвоката. При цьому, у поданому клопотанні ОСОБА_1 взагалі не зазначає жодних об'єктивних причин, які б перешкоджали їй прибути до суду особисто та реалізувати своє право на участь у розгляді справи.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. Таким чином, відсутність представника (адвоката) за умови належного повідомлення самої сторони про розгляд справи не є автоматичною та безумовною підставою для відкладення судового засідання, особливо у випадку, коли сторона не вказує на неможливість своєї особистої присутності.
Право на професійну правничу допомогу має реалізовуватися учасниками справи добросовісно. Визначення підставою для відкладення виключно пошуку іншого адвоката без доведення неможливості прибуття самої сторони колегія розцінює як дію, що спрямована на суб'єктивне уповільнення руху справи та порушення принципу розгляду справи у розумні строки.
За таких обставин, зважаючи на відсутність доказів мобілізації адвоката та відсутність посилань на поважність причин неявки самої відповідачки, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 03.05.2024 по вул. Братиславській у м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Рolo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 в суді свою провину визнала у повному обсязі, однак вважала, що працівниками поліції було безпідставно залишено поза уваги дії водія ОСОБА_2 і проігноровано її зауваження щодо не складення відносно даного водія протоколу про адмінправопорушення.
На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія автомобіля «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , не була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується витягом з ЦБД МТСБУ.
Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та Висновку про вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, та склала 32 918,72 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 940119 від 03.10.2024.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2024. Встановивши, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, суд дійшов висновку про виникнення у МТСБУ обов'язку здійснити регламентну виплату потерпілому. Суд зазначив, що позивачем належним чином доведено факт виплати страхового відшкодування у розмірі 32 918,72 грн та вартість послуг експерта. Встановивши наявність вини та факт виплати, суд констатував наявність підстав для регресного стягнення згідно зі ст. 38 Закону № 1961-IV. Аргументи відповідачки щодо наявності ями та вини іншого водія суд відхилив, оскільки вони не спростовують її власної провини у порушенні п. 10.1, 10.3 ПДР.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Цивільно-правові відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами статей 1166, 1187, 1191 ЦК України та спеціальними нормами Закону № 1961-IV.
Відповідно до статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналізуючи природу цих правовідносин, колегія керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19), згідно з якою МТСБУ є спеціальним суб'єктом, що реалізує державну гарантійну функцію. Обов'язок МТСБУ здійснити регламентну виплату за підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV виникає за наявності страхового випадку (ДТП) та факту незастрахування відповідальності винної особи.
Здійснена позивачем регламентна виплата за своєю правовою природою є виконанням деліктного зобов'язання незастрахованого винуватця (апелянта) перед потерпілою особою. Відтак, МТСБУ, виконавши цей обов'язок на підставі закону, припинило зобов'язання апелянта перед власником Volkswagen Polo, що автоматично породило право зворотної вимоги (регресу) до апелянта у розмірі фактично понесених витрат (стаття 38 Закону № 1961-IV).
Предметом доказування у цій справі є факт ДТП, вина водія, відсутність у нього страхування та розмір проведеної виплати.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2024 у справі № 754/6553/24 встановлено вину ОСОБА_1 у порушенні п. 10.1, 10.3 ПДР України. Колегія наголошує, що встановлення вини у порушенні ПДР, що мали наслідком ДТП та притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, є достатньою підставою для визначення суб'єкта цивільної відповідальності.
Доводи апелянта про те, що регламентна виплата була «безпідставною» через використання автомобіля Volkswagen Polo в режимі таксі, колегія вважає юридично помилковими. Апелянт безпідставно ототожнює умови внутрішніх договірних відносин між потерпілим та його страховиком (щодо виключень із страхових випадків) із законодавчою підставою для гарантійної виплати МТСБУ. Можливий режим експлуатації ТЗ потерпілим не спростовує факту вчинення ДТП незастрахованою особою та не звільняє таку особу від обов'язку повернути кошти, сплачені бюро замість неї.
Вирішуючи питання про долучення нових доказів та призначення експертизи, колегія виходить із принципів змагальності та диспозитивності (стаття 12 ЦПК України).
Також колегія констатує порушення процесуального порядку подання доказів. Відповідно до ст. 367 ЦПК України та принципу повного розкриття доказів (discovery), сторони зобов'язані надати всі матеріали на стадії першої інстанції. Більшість доданих документів створені після 25.11.2025 (дати рішення), що свідчить про штучне формування доказової бази для апеляційного перегляду. Посилання на розгляд справи у спрощеному провадженні не є поважною причиною, оскільки апелянт не була обмежена у праві ініціювати ці запити під час розгляду справи судом першої інстанції протягом понад шести місяців.
Крім того, подані апелянтом нові докази (відповіді від Bolt Operations OU, Укртрансбезпеки, САП) за своєю суттю є неналежними. Згідно зі статтями 77, 78 ЦПК України, докази мають підтверджувати обставини, що входять до предмета доказування. Жодні дані про статус автомобіля потерпілого як таксі, наявність пасажирів чи процесуальні аспекти оформлення ДТП поліцією не спростовують сукупність юридичних фактів, що стали основою для регресу: факт зіткнення, встановлену вину апелянта та відсутність у неї страхового полісу.
Клопотання про призначення автотехнічної експертизи та допит свідків є безпідставними, оскільки вони спрямовані на ревізію обставин ДТП, що вже встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення. При цьому аргументи апелянта щодо об'їзду «ями» як причини ДТП не заслуговують на увагу, оскільки п. 12.3 ПДР України імперативно зобов'язує водія у разі виникнення перешкоди зменшити швидкість аж до зупинки. Об'їзд перешкоди не звільняє водія від обов'язку виконувати вимоги п. 10.3 ПДР України (дати дорогу ТЗ, що рухається смугою, у яку здійснюється перестроювання). Сама апелянт визнала вину в суді першої інстанції під час розгляду адміністративної справи, що підтверджує свідоме порушення нею правил маневрування.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що апелянт не забезпечила свою цивільну відповідальність, чим порушила вимоги закону. Регресна вимога МТСБУ є законним наслідком виконання бюро своєї гарантійної функції. Суд першої інстанції правильно встановив розмір збитків на підставі звіту про оцінку майна та платіжної інструкції МТСБУ.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Юрченка Юрія Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 06 квітня 2026 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов