Справа № 644/5355/23
Провадження № 1-кп/645/42/26
07 квітня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,-
В провадженні Немишлянського районного суду міста Харкова перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене 24.02.2023 року до ЄРДР за №12023221180000309 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурор у судовому засіданні 07.04.2026 року звернувся до суду із клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід на будь-який інший запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказуючи, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені. Крім того захисник наголосив, що ОСОБА_5 , раніше не засуджений, належним чином виконував процесуальні обов'язку під час обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, більше двох років перебуває під вартою, через що, відповідно, не має офіційного місця роботи. Також,захисник вказував, що перебуваючи у слідчому ізоляторі, ОСОБА_5 не отримує належного лікування, через що стан його здоров'я стрімко погіршується. Крім того, захисник просив суд, у разі, якщо суд дійде до висновку про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, зменшити останньому розмір застави, посилаючись на те, що визначена судом сума застави є непомірною для ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилався на неналежні умови тримання та відсутність лікування в умовах слідчого ізолятора. Також просив зменшити розмір застави, з підстав, на яких наголошував його захисник.
Заслухавши прокурора, пояснення захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, суд встановив наступне.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_5 , та вважає, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв'язку із чим, застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 307 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в тому числі і повторно; незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин та психотропних речовин у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в тому числі повторно.
Вирішуючи питання щодо наявних ризиків, суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд приймає до уваги обсяг пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, кількість інкримінованих йому епізодів злочинної діяльності, дані про проведення за місцем мешкання ОСОБА_5 огляду місця події, де було виявлено психотропні речовини, суворість можливого покарання у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти здоров'я населення,що підвищує їх суспільну небезпечність, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого про відсутність у нього судимості, не є достатніми стримуючими факторами, які б гарантували належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо доводів обвинуваченого про його стан здоров'я, суд зазначає, що матеріали кримінального провадження на даний час не містять доказів про погіршення стану здоров'я обвинуваченого та необхідності отримання ним лікування поза межами слідчого ізолятора.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, віку та стану його здоров'я, суд відхиляє клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на даний час ризиків, вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків, відтак, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 (шістдесят) днів.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. В суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Крім того, при розгляді клопотань суд, згідно зі ст. 94 КПК, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка необхідності та доцільності застосування до певної особи запобіжного заходу має індивідуальний характер. При цьому, орієнтиром визначення запобіжного заходу, зокрема й розміру застави, виступає критерій його достатності, який буде виступати належним стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених процесуальних обов'язків. Тому, для різних осіб розмір застави відрізняється, адже його визначення та оцінка критерію достатності залежить від багатьох факторів, описаних вище, що не свідчить про порушення ст. 10 КПК.
Так, беручи до уваги вищенаведені факти та обставини цього кримінального провадження, зважаючи на індивідуальний підхід з урахуванням не лише майнового стану особи, а й реалістичності виконання ухвали, відповідно до стандартів Конвенції та практики ЄСПЛ, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 необхідно зменшити раніше обраний розмір застави та визначити йому заставу у розмірі 192540,00 грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий розмір є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та, на думку суду, така сума є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 05 червня 2026 року включно.
Зменшити раніше визначений розмір застави та визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 192540,00 грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до спливу терміну тримання під вартою.
Реквізити для внесення застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.
У разі внесення застави в розмірі 192540,00 грн. ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти прокурора, суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, в разі їх наявності;
4) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у разі невиконання покладених на обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1