Справа № 645/8953/25
Провадження № 2/645/937/26
Іменем України
07 квітня 2026 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернулась до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням прийнятих судом уточнень просила суд стягнути з відповідачів 45717,84 грн. та 1420 доларів США заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 01.09.2025 року вона на підставі Договору найму житлового приміщення здала в оренду належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до умов вищевказаного договору орендна плата склала 7000,00 грн. Крім плати за користування житловим приміщенням наймачі зобов'язались сплачувати всі комунальні послуги та в договорі зафіксовані показання лічильників на момент передачі житлового приміщення. Також, за умовами договору передбачено, що при оформлені даного договору наймач вносить наймодавцю грошову суму в розмірі 7000,00 грн., як плату за перший місяць і грошову суму в розмірі 7000,00 грн., як заставну суму. Проте, відповідачі належним чином умови договору не виконували, плату за користування житлом та компенсацію за комунальні послуги в повному обсязі не сплачували, у зв'язку із чим на день подання позовної заяви сума боргу склала 13631,00 грн.. Так, 02.12.2025 року ОСОБА_2 склав розписку про заборгованість, в якій визнав суму боргу в розмірі 13631,00 грн. зобов'язався сплати борг за оренду квартири та комунальні послуги в повному обсязі в готівковій формі своєчасно до 06.12.2025 року, та в разі недотримання цього обов'язку зобов'язався виплатити пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, у зв'язку із чим сума заборгованості зросла до 22980,50 грн. Також, на підставі уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів 27098,92 грн. грн. заборгованість станом на 11.01.2026 року, 4000,00 грн. за оренду житла за жовтень 2025 року, 2431,00 грн. за комунальні послуги та інтернет за жовтень, 7000,00 грн. за оренду житла за листопад 2025 року, 2899,50 грн. за комунальні послуги за листопад 2025 року, 250,00 грн. за інтернет послуги за грудень 2025 року, 7000,00 грн. за оренду житла за грудень 2025 року, 3318,42 грн. за комунальні послуги за грудень 2025 року. Також, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_4 свого грошового зобов'язання, позивачкою нараховано 1% на суму 13631,00 грн. за період 07.12.2025 року по 18.12.2025 року, в розмірі 1635,72 грн., на суму 23780,50 грн. за період з 19.12.2025 року по 10.01.2026 року в розмірі 5469,40 грн. та на суму 27098,92 грн. за період з 11.01.2026 року по 20.01.2026 року в розмірі 2709,80 грн.
Крім того, 02.12.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір позики, відповідно до якого позикодавець надала позичальнику у позику 1000 доларів США та 6200,00 грн. у готівковій формі строком до 09.12.2025 року. Договором передбачено, що в разі прострочення повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. У зв'язку із невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, ОСОБА_1 просить суд стягнути на свою користь: 1000 доларів США, 6200,00 грн., Також у зв'язку із невиконанням позичальницею своїх договірних зобов'язань, позивачкою нараховано 1% пені за прострочення грошового зобов'язання на суму 1000 доларів США з 10.12.2025 року по 20.01.2026 року, яка склала 420 доларів США та на суму 6200,00 грн. з 10.12.2025 року по 20.01.2026 року в розмірі 2604,00 грн.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 11.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк на усунення недоліків.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 16.12.2025 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 26.01.2026 року прийнято до розгляду заяву позивачки про уточнення позовних вимог.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов та стягнути з відповідачів на свою користь 45717,84 грн. та 1420 доларів США заборгованості.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлена своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, в якій він зокрема визнав суму позики за оренду житла та комунальні послуги в розмірі 22980,50 грн., та вказав, що не визнає нараховані відсотки (вх. № 2323 від 26.01.2026 року).
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі, в якій вона зокрема визнала суму позики за оренду житла та комунальні послуги в розмірі 22980,50 грн. та 1000,00 доларів США за розпискою, та вказала, що не визнає нараховані відсотки (вх. № 2324).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 01.09.2025 року ОСОБА_1 (далі - наймодавець) та ОСОБА_2 (далі - наймач) уклали Договір найму житлового приміщення, відповідно до умов якого наймодавець зобов'язався передати наймачеві у тимчасове користування житлове приміщення: 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 2/.
Відповідно до змісту ст. ст. 12, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона- власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
За правилами ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ч. 1 ст. 812 ЦК України).
Частиною 3 ст. 815 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 820 ЦК України розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за найм житла, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за найм житла не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Згідно з п. 2.1 вищевказаного договору найму, розмір сплати за користування житловим приміщенням становить 7000,00 грн.
Згідно з п. 1.2 договору зазначене в п. 1.1 цього договору житлове приміщення повинно бути передано наймачеві з моменту підписання договору.
Крім того, умовами п. 2.5 договору визначено, що при оформленні даного договору наймач вносить наймодавцю грошову суму в розмірі 7000,00 грн., як плату за перший місяць і грошову суму в розмірі 7000,00 грн. як заставну суму.
Договір вступає в силу 01.09.2025 року та припиняє свою дію 01.09.2026 року (п. 4.1 Договору).
Дострокове розірвання договору може мати місце за згодою сторін, з попередженням іншої сторони не менше, ніж за місяць, або на підставі, передбаченими ст. 825, 826 ЦК України, ЖК України, якщо наймач і проживаючий разом з ним, систематично руйнують чи псують житлове приміщення, використовують його не за призначенням, систематично порушують правила, а також у разі систематичного невнесення наймачем плати за користування житловим приміщенням і за передбачені договором комунальні послуги (п. 4.2 Договору).
Також, відповідно до п. 6.1.вказаного Договору найму, що з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 буде проживати ОСОБА_3 .
Згідно п. 3.2 вказаного Договору наймач зобов'язаний: використовувати приміщення відповідно до Договору за призначенням; своєчасно і в повному обсязі вносити плату за користування житловим приміщенням; підтримувати житлове приміщення в належному стані, не допускати псування майна, що знаходиться в ньому і використовувати його тільки для проживання; в повному обсязі відшкодовувати збитки наймодавцю у випадку пошкодження приміщення з вини наймача, якщо сума збитків перевищує заставну суму.
Позивачка зазначає, що наймачі належним чином не виконували договірні зобов'язання зі сплати за житлове приміщення та компенсації за комунальні послуги, у зв'язку із чим у останніх виникла заборгованість в розмірі 13631,00 грн.
Так, 02.12.2025 року ОСОБА_2 склав розписку про заборгованість, в якій визнав суму боргу в розмірі 13631,00 грн. зобов'язався сплати борг за оренду квартири та комунальні послуги в повному обсязі в готівковій формі своєчасно до 06.12.2025 року, та в разі недотримання цього обов'язку зобов'язався виплатити пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, у зв'язку із чим сума заборгованості зросла до 22980,50 грн. /а.с. 4/.
Так, 18.12.2025 року ОСОБА_2 склав розписку, в якій визнав, що має заборгованість в розмірі 13631,00 за оренду квартири та комунальні послуги і інтернет за адресою: АДРЕСА_3 , і зобов'язувався виплатити цей борг до 06.12.2025 року своєчасно, в повному обсязі, в готівковій формі. У разі недотримання свого зобов'язання виплатити пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення виплати. А також визнав, що на 18.12.2025 року сума боргу за оренду квартири і комунальні платежі і інтернет зросла ще на 10149,50 грн. Загальна сума склала 23780,50 грн. Вказав, що з сумою боргу згоден та зобов'язався виплатити до 19.12.2025 року /а.с. 31/.
18.12.2025 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , укладено Договір про дострокове розірвання договору найму житлового приміщення, відповідно до умов якого наймач житла ОСОБА_4 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 всю суму заборгованості за три місяці проживання в орендованому житловому приміщенні в сумі 23780,50 грн. в повному обсязі, одноразово в готівковій формі до 19.12.2025 року та звільнити житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 де ОСОБА_2 та ОСОБА_3 орендують житло до 30.12.2025 року /а.с. 35/.
У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань щодо сплати за користування житловим приміщенням та сплати компенсації за комунальні послуги, позивачка просила суд стягнути з відповідачів 27098,92 грн. заборгованості станом на 11.01.2026 року, 4000,00 грн. за оренду житла за жовтень 2025 року, 2431,00 грн. за комунальні послуги та інтернет за жовтень, 7000,00 грн. за оренду житла за листопад 2025 року, 2899,50 грн. за комунальні послуги за листопад 2025 року, 250,00 грн. за інтернет послуги за грудень 2025 року, 7000,00 грн. за оренду житла за грудень 2025 року, 3318,42 грн. за комунальні послуги за грудень 2025 року.
Крім того, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 свого грошового зобов'язання, позивачкою нараховано 1% на суму 13631,00 грн. за період 07.12.2025 року по 18.12.2025 року, в розмірі 1635,72 грн., на суму 23780,50 грн. за період з 19.12.2025 року по 10.01.2026 року в розмірі 5469,40 грн. та на суму 27098,92 грн. за період з 11.01.2026 року по 20.01.2026 року в розмірі 2709,80 грн.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
За правилами ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вказано в ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Позивачка зазначає, що відповідач винний їй 27098,92 грн. заборгованості станом на 11.01.2026 року, 4000,00 грн. за оренду житла за жовтень 2025 року, 2431,00 грн. за комунальні послуги та інтернет за жовтень, 7000,00 грн. за оренду житла за листопад 2025 року, 2899,50 грн. за комунальні послуги за листопад 2025 року, 250,00 грн. за інтернет послуги за грудень 2025 року, 7000,00 грн. за оренду житла за грудень 2025 року, 3318,42 грн. за комунальні послуги за грудень 2025 року.
А також, позивачкою нараховані 1% на суму 13631,00 грн. за період 07.12.2025 року по 18.12.2025 року, в розмірі 1635,72 грн., на суму 23780,50 грн. за період з 19.12.2025 року по 10.01.2026 року в розмірі 5469,40 грн. та на суму 27098,92 грн. за період з 11.01.2026 року по 20.01.2026 року в розмірі 2709,80 грн.
Разом з тим, з наданих позивачкою до матеріалів справи доказів та розрахунків не підтверджуються заявлені нею до стягнення нарахування щодо відшкодування платежів з утримання квартири, а саме не надано підтвердження нарахованих сум за комунальні платежі протягом періоду оренди з 01.09.2025 року по 18.12.2025 року, зокрема рахунків (платіжні документи) на оплату житлово-комунальних послуг, а також документи, що підтверджують їх оплату (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки).
При цьому, додані позивачкою до позовної заяви роздруківки електронного листування у месенджері «Viber», та записи розмов, що містяться на електронному носії (флеш-накопичувачі) не можуть вважатися належними та допустимими доказами факту та розміру заборгованості за нараховані нею комунальні послуги, крім того, вони не дають можливості суду встановити авторів листування та розмов.
Із матеріалів справи неможливо встановити дату, порядок та здійснення нарахувань, а також перевірити їх достовірність.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Договір найму житлового приміщення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 01.09.2025 року /а.с. 2/ та достроково розірваний за згодою сторін 18.12.2025 року /а.с. 35/.
Відповідно до п. 1.2 Договору найму житлового приміщення, за період його дії з 01.09.2025 року по 18.12.2025 року відповідач зобов'язаний був сплачувати щомісячно 7000,00 грн.
При цьому, відповідачем було сплачено 7000,00 грн. як оплата за один місяць, а також 7000,00 грн. у якості завдатку (п. 2.5 Договору).
З урахуванням викладеного, фактично матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за користування житловим приміщенням у розмірі 14000,00 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про часткове визнання позовних вимог без відсотків, за оренду житла та комунальні послуги в розмірі 22980,50 грн. /а.с. 43/.
Відповідно до частини шостої статті 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідач ОСОБА_2 позов у вказаній вище частині визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому рішення ухвалюється судом згідно з таким визнанням, та з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню за період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року заборгованість за користування житловим приміщенням та компенсація вартості комунальних послуг в загальному розмірі 22980,50 грн.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, інші частина позовних вимог щодо стягнення заборгованість за користування житловим приміщенням та компенсація вартості комунальних послуг та нараховані відсотки на ці суми задоволенню не підлягають, оскільки вказані суми є недоведеними та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того, 02.12.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір позики.
На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_1 надала власноручно складений договір від 02.12.2025 року, відповідно до якої позивачка надала відповідачці грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США та 6200,00 грн. в готівковій формі, а відповідачка зобов'язалась повернути грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США та 6200,00 грн. до 09.12.2025 року. У разі прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також зазначено, що договір складено в одному примірнику для позикодавця та в одному примірнику в електронному вигляді для позичальника.
Оригінал договору (розписки) міститься в матеріалах справи.
У визначений термін позичальниця борг не повернула, матеріали справи не містять відомостей, з яких вбачається, що відповідачка взяті на себе зобов'язання виконала.
Крім того, ОСОБА_3 в своїй заяві від 26.01.2026 року визнала борг в сумі 1000 доларів США.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України в становлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Законом України № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції».
Зазначені нормативні акти не містять заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Великої палати ВС справа № 373/2054/16-ц від 16.01.19 р.
Із тексту договору позики вбачається, що сума позики надана у доларах США та гривні, відповідач зобов'язався повертати ту саму суму яку взяв у борг, тому заборгованість, підлягає стягненню відповідно до умов укладеного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача суму борга в розмірі 1000 доларів США та 6200,00 грн.
Крім того, позивачкою нараховано 1% пені за прострочення грошового зобов'язання на суму 1000 доларів США з 10.12.2025 року по 20.01.2026 року, яка склала 420 доларів США та на суму 6200,00 грн. з 10.12.2025 року по 20.01.2026 року в розмірі 2604,00 грн.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розрахунок суми пені позивачкою проведений відповідно до умов договору позики від 02.12.2025 року в доларах США та гривні.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України суд дійшов висновку, що на договір позики від 02.12.2025 року поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України так як пеня позивачем нарахована і після 24 лютого 2022 року у період дії в Україні воєнного стану.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позові в частині стягнення з відповідачки пені в розмірі 420 доларів США та на суму 6200,00 грн. з 10.12.2025 року по 20.01.2026 року в розмірі 2604,00 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Звертаючись до суду із позовом позивачка згідно квитанції №1.44363077.1 від 12.12.2025 року сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, частка задоволених позовних вимог складає 67,5%, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 817,56 грн., тобто по 408,78 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування житловим приміщенням та компенсацію вартості комунальних послуг в загальному розмірі 22980,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 02.12.2025 року в розмірі 1000,00 доларів США та 6200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 408,78 грн. з кожного.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_5 .
Повне рішення складено та підписано 07.04.2026 року.
Суддя О.В. Федорова