Суддя Баронін Д. Б.
Справа № 644/699/26
Провадження № 2/644/2200/26
07 квітня 2026 р. м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,
представниці позивача Лєснікової Г.Б.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів, -
1. Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачка є матір'ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 21.01.2026 ОСОБА_2 перебуває на обліку ССД по Шевченківському району Департаменту Служб у справах дітей ХМР з підстави проживання в сім'ї, у якій мати ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
20.01.2026 до ССД по Шевченківському району надійшло повідомлення від Сектору ювенальної превенції ВП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області про те, що ОСОБА_2 агресивно себе поводить та вчиняє психологічний тиск щодо своєї матері - ОСОБА_1 через те, що він голодний. Під час відвідування групою оперативного реагування у складі працівників ССД сектору ювенальної превенції встановлено, що ОСОБА_2 більше доби нічого не їв, через це відчуває запаморочення та нудоту, дома приготовленої їжі не було. Мати дитини повідомила, що через відсутність роботи остання не забезпечує малолітнього сина харчуванням, одягом.
Представниками комісії було складено акт оцінки рівня безпеки дитини, за результатами якого визначено, що залишати дитину разом з матір'ю небезпечно та прийнято рішення про вилучення ОСОБА_2 із небезпечного оточення. На теперішній час ОСОБА_2 перебуває в КНП «Міська клінічна лікарня №31». Вищевказаним актом зафіксовано, що стосунки в родині конфліктні, часто виникають сварки через відсутність продуктів харчування, а мати не вважає за потрібне забезпечувати сина належним харчуванням.
Впродовж 2022-2024 років ОСОБА_2 не відвідував школу, вчителі неодноразово наголошували відповідачці про необхідність забезпечення нею здобуття дитиною повної середньої освіти. У 2023 році ОСОБА_2 навчався на дистанційній формі у КЗ «Харківський ліцей №146 ХМР», але постійно пропускав заняття. З початку 2024 року ОСОБА_2 переведений на сімейну форму навчання, але упродовж 1 семестру останній не виконав жодної контрольної роботи та не відвідував жодної консультації. У зв'язку із цим, Шевченківським районним судом м. Харкова відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить відібрати у ОСОБА_1 її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/4 усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму відповідного віку, на його утримання до досягнення повноліття.
1.2. У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які викладені у позові.
Відповідачка в судовому засіданні 07.04.2026 вказала, що їй не зрозуміло, чому у неї забрали дитину. Вона не допустить представників Служби у справах дітей для огляду свого помешкання. Вона має кваліфікацію швеї, проте замовлень зараз мало. За березень-лютий 2026 року доходів у неї не було, а її щомісячний бюджет складається з 2500 грн. соціальної допомоги та ще іноді її мама дає 1000 грн. Офіційно працевлаштовуватися вона не буде, на облік в ТЦК як особа з медичною освітою ставати не хоче. Її дитина дійсно не доїдала, тому що у неї не вистачає грошей. В школу її син не ходив, тому що вона сказала йому не ходити, адже у сина був конфлікт з дівчинкою і вона йому погрожувала. Вона не хоче, щоб суд оголошував перерву та надавав їй час ознайомитися зі справою.
1.3. В судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 пояснив, що він живе з мамою в однокімнатній квартирі та навчається у школі 159 в м. Харкові. В квартирі у нього було своє ліжко, ноутбук, телефон. В день, коли його забрали від мами, він їв картоплю зранку, а в холодильнику був борщ. Він вважає, що його забрали від мами, тому що у неї немає роботи. Зараз він живе у лікарні, там погана їжа. Він перестав ходити в школу у жовтні 2025 року, тому що у нього проблеми в спілкуванні з однією дівчинкою. Його мама не хоче працювати, востаннє працювала в листопаді 2025 року. Він хоче додому.
Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона працює начальником відділу соціальної роботи Шевченківського району міста Харкова ХМЦСС «Довіра». 20.01.2026 вона у складі групи оперативного реагування приїхала до місця проживання ОСОБА_6 , тому що згідно з повідомленням поліції ОСОБА_7 не їв нічого 1-2 доби. Мати ОСОБА_7 поводила себе не дуже адекватно, повторювала один і той самий текст. ОСОБА_7 підтвердив, що не їв більше доби. В холодильнику їжі не було, в квартирі також їжі не було. ОСОБА_7 погодився поїхати з помешкання та повідомив, що з жовтня 2025 року не відвідував школу. Квартира була облаштована, у хлопчика було ліжко, ноутбук.
Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він працює на посаді заступника начальника сектора ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області. 20.01.2026 надійшов виклик на лінію 102 про те, що дитина б'є меблі. Він прибув зі службою у справах дітей за адресою, де дитина повідомила, що більше доби нічого не їла. Дитина надала згоду поїхати до лікарні, просила у мами поїсти, а мама казала, що немає чого їсти. Мати казала, що не працює, тому що до роботи далеко їхати. Їжі в квартирі він не бачив, в холодильник не дивився.
Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона працює на посаді інспектора сектора ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області. 20.01.2026 надійшов виклик на лінію 102 про те, що дитина кидається меблями. Вона прибула зі службою у справах дітей за адресою, де мати поводила себе неадекватно. Мати казала, що немає чим годувати дитину, а дитина казала, що востаннє їла зранку минулого дня та постійно голодна. Працівники поліції купили їжу дитині, а дитина погодилася поїхати в лікарню.
Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона працює на посаді завідуючої сектору служби у справах дітей по Шевченківському району міста Харкова. 20.01.2026 вона виїхала на виклик до помешканні сім'ї ОСОБА_11 , цю сім'ю вона знає давно по роботі. Дитина повідомила, що востаннє їла зранку минулого дня. Вдома їжі не було. Мати дитини ніде не працює тривалий час. Дитина погодилася поїхати в лікарню. Мати казала, що школа дитині не потрібна. Через день після цих подій матері в службі у справах дітей повідомили які саме документи треба зібрати, щоб забрати дитину назад, однак мати ніяких документів досі не надала.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 , про що складений відповідний актовий запис № 1405.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 22.01.2026 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складений відповідний актовий запис № 10799.
2.2. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісією у складі: завідувача сектору ССД, заступника начальника СВЮП, інспектора СЮП, начальника ВСР, лікаря 20.01.2026 рівень безпеки дитини оцінено як дуже небезпечний. Інформація про вжиті негайні заходи для безпеки та захисту дитини: відібрати дитину та влаштувати до безпечного середовища.
З копії акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженого 20.01.2026 комісією у складі: завідувач сектора ССД, заступник начальника СЮП, інспектор СЮП, начальник ВСР по Шевченківському району, видно, що умови проживання задовільні, з комунальними зручностями, є необхідні меблі. Стосунки у родині конфлікті, через те, що дитина постійно голодна, а мати не вважає за необхідне забезпечувати дитину продуктами харчування.
Згідно з копіями актів оцінки потреб сім'ї/особи та висновком оцінки потреб сім'ї від 20.01.2026, складених фахівцем відповідальним за проведення оцінки потреб СЮП ВП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, за результатами оцінювання потреб з'ясовано, що основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є часто дитина буває голодна, протягом місяця не відвідує школу, відсутнє зимове взуття.
Згідно з наказом начальника ССД по Шевченківському району №03 від 21.01.2026 вбачається, що на виконання Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах наказано взяти на облік малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстави проживання в сім'ї у якій мати ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. Підстав: Акт оцінки потреб сім'ї від 20.01.2026, рішення про негайне відібрання №2 від 21.01.2026.
Згідно з рішенням про негайне відібрання малолітньої дитини у матері №2 від 21.01.2026, директором Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вирішено негайно відібрати малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 .
2.3. Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.01.2026, остання викликала поліцію через те, що родина перебуває у скрутному становищі, поліція викликала службу з прав дитини. Зазначена служба провела бесіду з дитиною та запропонувала їй поїхати до лікарні, дитина погодилася. На теперішній час через погане самопочуття ОСОБА_1 не в змозі забрати дитину з лікарні.
Згідно з листом начальника ССД по Шевченківському району №10-22/177/23 від 20.02.2023, працівниками ССД по Шевченківському району разом з сектором ювенальної превенції ВП ХРУП №3 здійснено відвідування родини за місцем проживання ОСОБА_2 . ОСОБА_1 пояснила, що її син ОСОБА_2 не виходить на онлайн уроки через те, що йому не підходить дистанційна форма навчання, син перебуває у стресовому стані, має проблеми у спілкуванні з однокласниками.
Згідно з листом начальника ССД по Шевченківському району №10-22/218/24 від 07.02.2024, працівниками ССД із фахівцем із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» здійснювалися виїзди за місцем проживання дитини, але встановити контакт з ОСОБА_1 або з ОСОБА_2 не виявилось можливим, двері ніхто не відчинив.
2.4. Згідно з інформацією, складеною директором КЗ «Харківський ліцей №159 ХМР» та класним керівником вбачається, що ОСОБА_2 навчається у ліцеї з 6 класу, зарекомендував себе як учень із нестійкою навчальною мотивацією. Навчальні досягнення на низькому рівні. Матері учня надавалися рекомендації щодо посилення контролю за навчання, незважаючи на вжиті заходи позитивна динаміка має нестійкий характер.
Згідно з листом директора КЗ «Харківський ліцей №146 ХМР» №10/01-42 від 16.01.2024, ОСОБА_2 переведений на сімейну форму навчання, жодної контрольної роботи, консультацій не відвідував. Під час розмови ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 повідомила, що дитина не буде навчатися поки не закінчиться війна. Форми навчання не влаштовують. Від пропозиції перевести дитину до школи на станції метро відмовилася.
Згідно з листом директора КЗ «Харківський ліцей №159 ХМР» №01-34/13 від 22.01.2026, ОСОБА_2 навчається в 7-му класі.
Згідно з листом директора КЗ «Харківський ліцей №159 ХМР» №01-31/08 від 20.01.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 учень 7-го класу, протягом грудня 2025 року не відвідував навчальні заняття у метрошколі та в режимі онлайн. Адміністрацією закладу були вжиті заходи щодо з'ясування причини відсутності дитини на уроках. Мати ОСОБА_1 контактувала з класним керівником, пояснення щодо відсутності були різними, що не дозволяє встановити фактичну причину пропусків занять.
2.5. Згідно з листом директора КНП «Міська дитяча поліклініка №14 ХМР» №80 від 23.01.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в поліклініці з народження, спостерігається лікарем-офтальмологом з приводу гіперметропічного астигматизму обох очей. Медичних рекомендацій мати ОСОБА_1 дотримується. Випадків звернень до закладу з приводу жорстокого поводження в сім'ї не зареєстровано.
3. Релевантні джерела права
3.1. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
3.2. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з вимогами ч. 1-4 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
3.3. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» вказано, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я.
З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Суд зазначає, що відібрання дитини за рішенням суду від батьків або одного з них є винятковим заходом, який має застосовуватися лише тоді, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для життя, здоров'я, морального виховання дитини. Більш того, негайне відібрання дитини органом опіки та піклування або прокурором без рішення суду допускається виключно при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини.
В даному випадку до суду були надані достатні докази того, що 20.01.2026 життю або здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 безпосередньо загрожувала відсутність належного піклування з боку матері. З досліджених судом письмових доказів та показань свідків видно, що 20.01.2026 ОСОБА_4 був голодний, в той день не вживав їжі взагалі, прийняв їжу від працівників поліції та прийняв пропозицію поїхати з помешкання до лікарні. При цьому, у помешканні ОСОБА_2 та його матері їжі не було.
Твердження ОСОБА_2 в суді про те, що вдома була їжа та він їв зранку, спростовуються показаннями трьох свідків, які є чіткими, послідовними та достовірними. Такі твердження ОСОБА_2 суд розцінює як спробу дитини пом'якшити наслідки неналежної поведінки своєї матері.
4.2. Станом на час розгляду цієї справи в суді з часу вилучення дитини минуло більше двох з половиною місяців. За таких обставин суд має оцінити, чи відповідає станом на теперішній час вилучення дитини інтересам самої дитини, а також праву матері дитини на виховання дитини та проживання з дитиною.
Вирішуючи питання про те, чи існують станом на час розгляду цієї справи підстави для відібрання дитини за рішенням суду, суд враховує, що з письмових доказів, показань свідків та пояснень дитини вбачається тривале невідвідування дитиною школи з жовтня 2025 року. Тобто, ОСОБА_12 протягом тривалого часу не вживає належних заходів для забезпечення навчання своєї дитини в школі.
Крім того, з письмових доказів та показань свідків видно, що мати дитини ані до 20.01.2026, ані після 20.01.2026 не виявляла будь-яких реальних спроб змінити своє життя, працевлаштуватися з метою отримання доходу та годування своєї дитини. ОСОБА_12 в суді продемонструвала поведінку, яка свідчить про відсутність у неї бажання змінити своє життя та забезпечити дитину хоча необхідним харчуванням. Зокрема, в судовому засіданні відповідачка вказала, що вона не допустить представників Служби у справах дітей для огляду свого помешкання, офіційно працевлаштовуватися вона не буде, на облік в ТЦК як особа з медичною освітою ставати не хоче, а її дитина дійсно не доїдала, тому що у неї не вистачає грошей.
Суд враховує бажання малолітнього ОСОБА_2 повернутися до матері. Однак, бажання дитини не є абсолютним в цій категорії справ, оскільки судом можуть бути встановлені обставини, які свідчать про те, що інтересам дитини відповідає відібрання від батька чи матері попри бажання дитини залишитися з ними.
З урахуванням вищенаведених обставин, пояснень відповідачки, письмових доказів та показань свідків, наявності достатніх доказів небезпеки для життя, здоров'я дитини станом на час розгляду справи, суд вважає, що наявні підстави для ухвалення рішення про відібрання дитини від матері. Ненадійність ситуації, яка склалася у сім'ї ОСОБА_13 , та небажання ОСОБА_13 змінити ситуацію, на думку суду, створюють реальну небезпеку того, що дитина буде голодувати та систематично не відвідувати шкільні заняття.
Отже, позовні вимоги про відібрання дитини слід задовольнити. При цьому, оцінюючи пропорційність такого суворого заходу як відібрання дитини, суд враховує, що законодавством України (ч. 3 ст. 170 СК України) передбачено можливість матері або батька дитини звернутися до суду з метою повернення їм дитини.
4.3. Згідно з ч. 4 ст. 170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
До суду не було надано доказів того, що з часу відібрання у неї дитини, відповідачка будь-яким чином матеріально підтримувала чи піклувалася про дитину.
Таким чином, з відповідачки на користь дитини підлягають стягненню аліменти з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 27 січня 2026 року і до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини доходів відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімум та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань
5.1. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що в силу п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» в цій категорії справ судовий збір взагалі не підлягає сплаті, суд невбачає за необхідне стягувати судовий збір з відповідачки.
5.2. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу зі сплати аліментів за один місяць.
Керуючись ст.12,81,89,200,206,223,263,265 ЦПК України,-
Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , без позбавлення її батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу зі сплати аліментів за один місяць.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Денис БАРОНІН