Справа № 643/21291/25
Провадження № 2/643/2507/26
07.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника - адвоката Ковальової Наталії Миколаївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ковальової Н.М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 24 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 408.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначила, що їх з відповідачем сімейне життя не склалося, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. На думку позивача, їх з відповідачем шлюб має формальний характер, позаяк з березня 2022 року вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Зазначила, що у шлюбі у них з відповідачем народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на викладене, просила шлюб, укладений з відповідачем розірвати, позаяк його збереження суперечитиме її інтересам. Зауважила, що вона надалі бажає іменуватися шлюбним прізвищем.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 04 грудня 2025 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Семенова Я.Ю. з 25 грудня 2025 року по 16 січня 2026 року включно перебувала у щорічній основній відпустці, з 19 січня 2026 року по 03 квітня 2026 року включно - на лікарняному.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просили про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова, про причини неявки суду не повідомив.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №408, що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 8).
У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14 липня 2021 року Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис за №581 (а.с. 9).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
З позову вбачається, що сторони шлюбні відносини не підтримують, проживають окремо.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За змістом ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім'ї.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Таким чином, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, беручи до уваги фактичні взаємовідносини подружжя, суд вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, відповідачем не надано доказів наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову, а тому суд доходить висновку про можливість розірвати зареєстрований між сторонами шлюб.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У позовній заяві позивач посилається, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 986,40 гривень, що складається з суми судового збору - 968,96 грн та сервісного збору за сплату судового збору - 17,44 грн.
Згідно з квитанцією про сплату №8105-0020-0149-9170 від 01.12.2025 позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з вказаною позовною заявою були понесені витрати в сумі 986,40 грн: сума судового збору - 968,96 грн, сервісний збір - 17,44 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 гривень.
Щодо стягнення витрат зі сплати сервісного збору за сплату судового збору в сумі 17,44 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у ст. 137 ,138, 139, 140 ЦПК України:
1) витрати на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України);
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду (ст. 138 ЦПК України);
3) витрати, пов'язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз (ст. 139 ЦПК України);
4) витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 140 ЦПК України).
Вжитий у ст. 140 ЦПК України термін «інших дій, необхідних для розгляду справи» стосується вчинення учасниками справи, або особами, які не є учасником судового процесу, дій, пов'язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.
Разом з цим, комісія банку за сплату судового збору не відноситься до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки вимоги цивільного процесуального законодавства України не передбачають їх відшкодування. Відтак, заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених нею витрат на оплату сервісного збору при сплаті судового збору в сумі 17,44 грн задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 81, 133-141, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника - адвоката Ковальової Наталії Миколаївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №408, - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_5 прізвище - « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено і підписано 07 квітня 2026 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова