Справа № 643/6755/26
Провадження № 1-кс/643/2751/26
06.04.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у місті Харкові клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 12026221170000493 від 19.02.2026,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 03.04.2026 надійшло клопотання слідчого, в якому він просить:
- задовольнити клопотання та надати слідчому СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів судової справи, яка перебуває у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 код ЄРДПОУ НОМЕР_1 , з можливістю їх вилучення шляхом копіювання з урахуванням всіх наявних фото - відеоматеріалів, а саме справи: № 643/20919/25 від 17.12.2025 року (29.12.2025-дата набрання законної сили).
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості по якому внесено до ЄРДР за № 12026221170000661 від 12.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
12.03.2026 року до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшли матеріали стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який умисно не виконує рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині заборони керування транспортними засобами (ІТС ІПНП №10782 від 12.03.2026).
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову ААД № 910802 від 22.08.2024 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Крім того, в подальшому було встановлено, що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності, 03.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 справа № 646/7752/25 за ч. 5 ст. 126 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 40800 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 7 (сім) років з оплатним вилученням транспортного засобу.
В подальшому, ОСОБА_5 , всупереч рішенню суду, неодноразово потрапляв в поле зору правоохоронних органів, за що відносно останнього було складено відповідні протоколи та постанови про вчинення адміністративних правопорушень на території міста Харкова, які направлялись для розгляду місцевих судів міста Харкова згідно територіальної юрисдикції.
Так встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває розглянуте провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме справа № 643/20919/25 від 17.12.2025 року (29.12.2025-дата набрання законної сили).
З метою повного всебічного досудового розслідування, встановлення об'єктивних обставин події у органу досудового розслідування виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до речей та документів, що містяться в матеріалах вищеперерахованих судових справ, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 код ЄРДПОУ НОМЕР_1 , з можливістю їх вилучення (копіювання) з урахуванням всіх наявних фото - відеоматеріалів, долучених ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Без вивчення матеріалів судових справ та відеозаписів нагрудних камер працівників патрульної поліції проведення всебічного досудового розслідування унеможливлено, оскільки вони зберігаються виключно в матеріалах вищеперерахованих судових справ, тобто в них наявні докази, які в тому числі мають істотне значення для вказаного кримінального провадження та подальшого їх використання в якості доказів у суді.
Відповідно до ст. 159 КПК України, ознайомлення з документами, виготовлення їх копій та їх виїмка здійснюється в порядку тимчасового доступу до таких документів за ухвалою слідчого судді.
Беручи до уваги вищевикладене, в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також дані документи (матеріали, фото- відеозаписи) необхідні для встановлення істини по справі.
Отримати інформацію в рамках розпочатого кримінального провадження іншим способом, окрім тимчасового доступу, не є можливим.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, подали заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Представник володільця речей і документів у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень з приводу клопотання, що розглядається, до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додатки до нього, встановив таке.
Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із яких є тимчасовий доступ до речей і документів.
Згідно з ч. 3, 6 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до ч. 3 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
На підставі ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
З клопотання слідує, що СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221170000661 від 12.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Слідчий суддя зауважує, що слідчим не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який відповідно до вимог ч. 3, 6 ст. 132 КПК України може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, в обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, не виконує рішення суду та продовжує керувати транспортними засобами, однак наведені обставини належними та допустимими доказами не підтверджені.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи ІНФОРМАЦІЯ_8 відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Отже, особа, яку притягують до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, не є суб'єктом виконання такої постанови, а відтак не може нести кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України за її невиконання, оскільки обов'язок виконання відповідного судового рішення на неї не покладається.
Водночас відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, прямо передбачена ст. 126 КУпАП, у тому числі за повторне протягом року вчинення такого правопорушення.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, дії ОСОБА_5 не містять ознак кримінального правопорушення, а охоплюються складом адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей, які б свідчили про умисне невиконання судового рішення у розумінні ст. 382 КК України, а також не підтверджують наявності об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення.
В силу ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Сергій Золотухін проти росії», «Ігор Тарасов проти України» було встановлено порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод у зв'язку з притягненням осіб до кримінальної відповідальності після накладення на останніх адміністративного стягнення фактично за те саме діяння. ЄСПЛ констатував, що ст. 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону переслідування або судового розгляду іншого «правопорушення», якщо воно виникає з ідентичних фактів або фактів, однакових по суті.
Так, у рішенні «Ігор Тарасов протии України» Суд зазаначив, що юридична кваліфікація процедури згідно з національним законодавством не може бути єдиним критерієм для застосування принципу ne bis in idem за пунктом 1 статті 4 Протоколу № 7. В іншому випадку застосування цього положення було б залишено на розсуд Договірних Сторін до такої міри, що призвело б до наслідків, не сумісних з предметом та метою Конвенції. Поняття «кримінальна процедура» у тексті статті 4 Протоколу № 7 повинно тлумачитися з огляду на загальні принципи, що стосуються відповідних слів «кримінальне обвинувачення» та «покарання» у статтях 6 та 7 Конвенції відповідно (рішення у справі «Нікаанен проти Фінляндії».
Зважаючи на характер та суворість покарання, ЄСПЛ вважає, що адміністративне провадження у розумінні статті 6 Конвенції є кримінальним, відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 (рішення у справах «Галстян проти Вірменії», «Лучанінова проти України», «Гурепка проти України», «Михайлова проти України»).
У справі «Сергій Золотухін проти росії» Суд розглядав існуючі підходи до тлумачення принципу ne bis in idem та дійшов висновку, що статтю 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів. Суд зазначив, що важливо було зосередитися на тих фактах справи, які складають сукупність конкретних фактичних обставин стосовно одного й того ж обвинуваченого, та нерозривно пов'язані між собою у часі та просторі, існування яких мало бути доведено з метою засудження або порушення кримінальної справи. Суд зазначив, що обидва провадження на національному рівні стосувалися поведінки заявника в одному й тому ж місці в один і той же проміжок часу та дійшов висновку, що факти, які двічі призвели до притягнення заявника до відповідальності, були нерозривно пов'язані між собою, та що оцінка національних судів другого провадження по суті стосувалася тих самих фактів, що досліджувалися і у першому провадженні. Варто зазначити, що у цій справі районний суд не дійшов висновку про те, що друге провадження суперечило принципу ne bis in idem, відхиливши доводи заявника на тій підставі, що перша справа стосувалася іншого виду відповідальності. Такий висновок відповідав діючим процесуальним нормам національного законодавства, які не передбачали підстав для закриття кримінальної справи у випадку, якщо мало місце попереднє притягнення до відповідальності за, по суті, аналогічне адміністративне правопорушення. Проте, відповідно до положень Конвенції, обидва провадження були кримінальними з огляду на наведені вище підстави і з цього випливає, що національні органи влади продублювали кримінальні провадження, які стосувалися одних і тих самих фактів, у порушення принципу ne bis in idem.
Відтак, критерієм розмежування для застосування принципу ne bis in idem за пунктом 1 статті 4 Протоколу № 7 є відповідні факти, тобто поведінка особи правопорушника у певному часі та просторі, а не суспільні відносини, що охороняються законом.
У параграфі 132 рішення ЄСПЛ у справі «А та Б проти Норвегії» зазначено, що матеріальні критерії для визначення того, чи існує досить тісний зв'язок за суттю, включають у себе:
- чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstrakto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки;
- чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві, так і на практиці) одного і того ж оспорюваного діяння (idem);
- чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні, а також оцінці доказів шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні, також використовувалися в іншому провадженні;
- і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.12.2019 у справі № 612/712/16-к зробила правовий висновок, що притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України, зокрема за ухилення від виконання покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особи, котру вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.126 КУпАП (керування автомобілем особою, позбавленою права керування транспортними засобами), виключається у випадку, коли юридичні заходи та наслідки правового реагування на суспільно небезпечну поведінку є непередбачуваними та непропорційними для такої особи; встановлені факти, які двічі призвели до притягнення до відповідальності, були нерозривно пов'язані між собою, а оцінка у кримінальному провадженні по суті стосувалася тих самих фактів, що досліджувались у провадженні про адміністративне правопорушення, і значну їх частину покладено в обґрунтування кримінального обвинувачення. У цьому випадку обвинувачення є несумісним із гарантіями, передбаченими у ст. 4 Протоколу № 7, а ухвалення обвинувального вироку суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КК України.
Також слідчий суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання гарантій, закріплених у статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зобов'язаний перевірити, чи не було допущено порушення зазначеного Протоколу у зв'язку із засудженням особи за ч. 1 ст. 382 КК України після її притягнення до адміністративної відповідальності за частинами 4, 5 ст. 126 КУпАП. Зокрема, зіставити фактичні обставини правопорушень у відповідних провадженнях, які є кримінальними у розумінні положень Конвенції, з'ясувати, чи не становлять значної частини кримінального обвинувачення дії, за які вже було застосовано стягнення в межах іншого виду юридичної відповідальності, а також надати оцінку доказам з точки зору наявності чи відсутності підстав для об'єднання таких проваджень на комплексній основі, тобто встановити, чи існують у конкретній справі умови, які не виключають подвійного провадження в межах кримінального та адміністративного права. (постанова Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 688/4650/23, провадження № 51-4044км25).
Отже, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на викладене, підстав для задоволення клопотання слідчий суддя не вбачає.
Керуючись ст. 131-132, 159-164, 166, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 12026221170000493 від 19.02.2026 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6