Справа № 953/994/25
н/п 2/953/1111/26
"02" квітня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шаренко С.Л.,
при секретарі судового засідання Реуцькій Н.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави, -
установив:
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави.
10.03.2026 представником відповідача Павлуненко К.Л. подано клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на те, що спір цієї категорії має розглядатись в господарському суді, якщо учасник товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Отже, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, указаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
16.03.2026 від представника позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі, в яких остання зазначила, що дане питання вже вирішувалось судом, зокрема постановою Харківського апеляційного суду від 25.11.2025. У зв'язку з чим, просила відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження по справі.
У судовому засіданні представник відповідача - Павлуненко К.Л. підтримала заяву про закриття провадження у справі, з підстав викладених у заяві.
Представник позивача - ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви про закриття провадження, зазначила, що позивач ОСОБА_4 звернулась до суду у зв'язку з порушенням її особистих прав, а не корпоративних, а тому даний спір має розглядатись судом загальної юрисдикції, а не господарської.
Представник відповідача ТОВ "ВСС-Сістем" в підготовче судове засідання не з'явився, про день та час підготовчого судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
За правилами, встановленими ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Такі випадки передбачені, зокрема, статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до юрисдикції господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Фізичні особи можуть бути стороною в господарському процесі, зокрема у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.
Позивач ОСОБА_5 , яка є засновником ТОВ «ВСС - СІСТЕМ» звернулась до суду як фізична особа, за захистом свого особистого права, а не корпоративного, позовні вимоги обґрунтовує перевищенням повноважень директора ТОВ « ВСС - СІСТЕМ» при укладенні останнім договорів позики та застави.
Таким чином позов ОСОБА_5 не містять вимог, які б стосувались саме порушення корпоративних прав позивача.
Відтак, викладені в заяві доводи щодо підстав для закриття провадження у справі через притаманність правовідносин виключно господарським є безпідставним.
Положеннями ст. 255 ЦПК України визначені підстави для закриття провадження у справі.
Так, відповідно до ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Суд зазначає, що твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, що викладені у заяві, не підпадають під жодну з перелічених підстав, визначених ст. 255 ЦПК України.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про закриття провадження по справі.
Керуючись ст. 10, 258 - 261, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.Л. Шаренко