Провадження № 2-а/639/50/26 Справа № 639/2299/26
07 квітня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлявцевої О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 639/2299/26
позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 )
про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №3605 від 06.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування свого позову зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.03.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач змінив місцепроживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів.
Позивач вважає що постанова, є такою що винесена з порушеннями вимог процесуального та матеріального права, є безпідставною, та не відповідає вимогам закону вважає, що його притягнули до адміністративної відповідальності протиправно, та незаконно. Постанова не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
У зв'язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подано до суду відзив в якому він заперечує проти даного позову та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що згідно наявних облікових даних внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») позивач, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.12.2025 року, отже є військовозобов'язаним в розумінні ч. 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (категорії на які поділяються громадяни України щодо військового обов'язку). Згідно матеріалів справи №449 про адміністративне правопорушення позивача наявна інформація про порушення ВО з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), зокрема зазначено, що причиною подання (мається на увазі подання звернення до органів національної поліції щодо необхідності доставлення громадянина до ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення) є те, що позивач не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 449 є копія довідки внутрішньо-переміщеної особи позивача від 30.06.2025, згідно з якою фактичне місце проживання/перебування Позивача: АДРЕСА_3 . Тобто в Холодногірському районі міста Харкова, однак на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений законом строк позивач не став. У зв'язку з тим, що позивачем було вчинено зазначене адміністративне правопорушення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена оскаржувана постанова відносно позивача.
01 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Головановим Ярославом Ігоровичем було подано до суду відповідь на відзив в якому він заперечує проти відзиву та просить задовольнити позовну заяву.
В обгрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначає, що протокол № 3604 про адміністративне правопорушення та постанова № 3605 про притягнення до адміністративної відповідальності були прийняті в один день 06.03.2026року.Протокол від 06.03.2026 року містить запис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 06.03.2026 року о 16:00 у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_6 . Часу складання протоколу не зазначено.Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача достатнього часу для підготовки пояснень до розгляду справи про адміністративне правопорушення,ознайомлення з матеріалами справи, реалізації права на правову допомогу Також, відповідно до наданих доказів ОСОБА_1 30.06.2025 року став на облік як ВПО, а протокол та постанова складені 06.03.2026 року. Оскаржувана постанова прийнята не в межах строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, як того вимагають норми КУпАП та не містить чітко зазначеного опису обставин та посилання на докази. Відповідач, здійснюючи опис обставин правопорушення в постанові, чітко не вказав, яку ж саме норму законодавства було порушено позивачем, в той час як в тексті постанови міститься посилання як на ч. 3 ст. 210 КУпАП, так і на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є різними по собі адміністративними правопорушеннями.
01.04.2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив яких він заперечує проти відповіді на відзив та просить суд винести рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано заяву про визнання допущеного порушення, якою позивач підтвердив, що не оспорює допущене ним порушення та згоден із тим, щоб його було притягнуто до адміністративної відповідальності за його відсутності. Відповідно на виконання вимог ст .279-9 КУПАП після отримання заяви позивача про визнання порушення, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений законом строк (а саме впродовж 3 днів) була винесена оскаржувана постанова. Позивач ОСОБА_1 30.06.2025 року став на облік ВПО, після чого впродовж 7 днів не став на військовий облік до відповідного ТЦК та СП. Отже порушення позивачем вчинено 08.07.2025 року і цього часу до винесення постанови від 06.03.2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення рік не пройшов. Три місяці з дня виявлення також не минуло. Зазначене підтверджується відомостями про порушення ВО з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Повідомленням № Е4859957 до органів Національної поліції відносно позивача щодо необхідності його доставлення (супроводження) до ТЦК та СП для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення направлено 04.03.2026 року. Відповідно з 04.03.2026 року до дня винесення постанови від 06.03.2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення три місяці не минуло. В копії постанови № 449 від 06.03.2026 року вбачається зазначений опис обставин, встановлених за матеріалами справи, зазначено в чому полягає порушення позивача, і які норми ним було порушено.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 23.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача: ІНФОРМАЦІЯ_7 (юридична адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Витребувано у порядку ч. 3 ст. 80 КАС України у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова № 3605 від 06.03.2026 року).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Голован Я.І. не з'явилися, представником подано до заяву про розгляд справи без участі, в якій просив провести розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги пітдримують в повному обсязі.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено у встановленому законом порядку.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено у встановленому законом порядку.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши заявлені позовні вимоги та докази в їх обґрунтування, судом встановлено наступне.
Судовим розглядом встановлено, що 06 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 винесено постанову № 449 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. Як зазначено в постанові, 06 березня 2026 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 співробітниками поліції доставлениц громадянин ОСОБА_1 . Під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті виявлено, що ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання в 7-денний строк ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим 04.03.2026 року поданий в розшук, звернення Е4859957. Громадянин ОСОБА_1 , що 30.06.2025 року отримав довідку ВПО № 6329-5003722691, про необхідність повідомити ТЦК про зміну міста проживання, не знав. Згідно вимоги законодавства, вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абзац 1 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військового зобов'язаних та резервісті, встановлених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військового зобов'язаних та резервісті, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. Зазначене правопорушення вчинене вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за змістом оскаржуваної постанови № 449 від 06.03.2026 позивачем порушено правила військового обліку, а саме: невчасне прибуття до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на облік відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6329-5003722691 від 30.06.2025.
Вказані дії, за висновками відповідача, є порушенням вимог абз. 7 ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1, абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, проходження служби у військовому резерві.
Згідно з абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Абзацом 6 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних, які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних.
Підпункт 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) визначає обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебувати на військовому обліку.
Як зазначає відповідач, об'єктивну сторону вчиненого позивачем правопорушення складала бездіяльність позивача, яка полягала у не постановленні на військовий облік у семиденний строк після прибуття до нового місця проживання (відповідно до довідки № 6329-5003722691 ОСОБА_1 30.06.2025 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Харкові (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ).
Разом з тим, дослідивши зміст зазначеної постанови, суд зазначає, що остання не містить посилань на конкретну норму законодавства, порушення якої утворює склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності.
Крім того, аналіз перелічених у постанові № 449 від 06.03.2026 року норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить про те, що жодна із вказаних норм не містить приписів зобов'язального характеру стосовно військовозобов'язаного на вчинення дій щодо дотримання обов'язку виконання правил військового обліку.
Натомість, обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік встановлений ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Втім, порушення вказаного положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 449 від 06.03.2026 року не було зазначено як підстава притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що не може брати до уваги посилання, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення була складена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП, оскільки не містить вказання норми законодавства, порушення якої позивачем утворює склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з огляду на що наявні підстави для її скасування.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова № 449 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 мойра ОСОБА_4 у справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 449 від 06.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
ІНФОРМАЦІЯ_7 (юридична адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складено 07.04.2026 року.
Суддя В. В. Марченко