справа № 619/2031/26
провадження № 3/619/715/26
Постанова
іменем України
07 квітня 2026 року,
суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
установила:
10.03.2026 о 16 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконав покладених на нього батьківських обов'язків відносно свого малолітнього брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не забезпечив належних умов проживання для дитини, відсутнє харчування, чим порушив ст. 150 СК України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за номером телефона, зазначеним у протоколі та в заяві, підписаною ним, на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, однак абонент тимчасово недоступний, про що свідчить довідка. Водночас, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи без його участі, вину визнає.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвито, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 249 СК України визначено, що опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки: зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину; передача дитини на вихованні іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена у повному обсязі та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 203335 від 10.05.2026 підписаним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; поясненнями ОСОБА_1 , у яких він зазначив, що від пояснень відмовляється; копією паспорта виданого на ім'я ОСОБА_1 ; копією розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації №815 від 26.05.2025 щодо надання малолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; актом проведення оцінки рівня безпеки дитини; рапортом від 20.03.2026.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: ухилення осіб, які замінюють батьків, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітніх дітей.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно ст. 34, 35 КУпАП, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суддя дійшла висновку про накладення адміністративного стягнення у виді попередження.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Суддя І. М. Нечипоренко