Справа №613/2569/25 Провадження № 2/613/396/26
01 квітня 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Сеник О.С., за участюсекретаря судового засідання Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2569/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 у розмірі 18180,00 грн; 2) судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 04.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 04.06.2025-100001531, за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію (ї) (якщо комісія (ї) встановлена (і) договором). Відповідачці надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 168 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 18180,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 6000,00 грн, процентів - 7980,00 грн, комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 300,00 грн, додатокової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900,00 грн, неустойки - 3000,00 грн.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному кредитному договору № 04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення ТОВ «Споживчий центр» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 07.01.2026 позовну заяву ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.
02.03.2026 від представника позивача, - адвоката Гулько Ж.В., до суду надійшов письмовий відзив, у якому зазначила, що позивачем не доведено належним та допустимим способом факту укладення між сторонами кредитного договору. Копія договору, долучена до матеріалів справи, не містить підпису відповідача, а також не підтверджує належного приєднання відповідача до його умов у встановленому законом порядку. У договорі відсутні істотні умови, зокрема повні дані позичальника, інформація щодо порядку надання супутніх послуг, відсутні належні реквізити, що дозволяли б однозначно ідентифікувати сторону зобов'язання. Позивач також не довів факту отримання відповідачем грошових коштів. Надана квитанція не є належним первинним бухгалтерським документом, не підтверджує перерахування коштів саме відповідачу та не містить доказів належності зазначеної у ній платіжної картки відповідачу. В матеріалах справи відсутні банківські виписки або інші документи, які б підтверджували фактичне зарахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку, який би містив формулу нарахування процентів, розмір процентної ставки, порядок обчислення, підстави нарахування комісій та неустойки. Подана довідка-розрахунок носить односторонній характер, складена самим позивачем, не підтверджена первинними бухгалтерськими документами та не може вважатися належним доказом у розумінні вимог процесуального законодавства. Також матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу письмових вимог про дострокове повернення кредиту чи повідомлення про наявність простроченої заборгованості.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів включення саме вимоги до ОСОБА_1 до реєстру переданих вимог, відсутні підписані сторонами додатки або витяги з реєстру боржників, які б підтверджували перехід права вимоги саме за спірним кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, що ставить під сумнів добросовісність реалізації такого права новим кредитором.
Також зазначила, що відповідач визнає факт отримання кредиту за договором № 04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 року, проте заперечує проти заявлених позивачем вимог у частині стягнення штрафів, пені та інших додаткових платежів, оскільки сума боргу, зазначена у позові, не відповідає фактичній заборгованості, визначеній умовами договору та довідкою-розрахунком стану заборгованості. Водночас відповідач підкреслює, що будь-які нарахування неустойки та штрафів, які нібито утворилися у період дії воєнного стану або без підтвердження належним чином факту порушення зобов'язань, є незаконними та не підлягають стягненню. Кредитодавцем не надано доказів належної ідентифікації відповідача при укладенні договору та використання одноразового ідентифікатора в системі, що також ставить під сумнів законність нарахованих додаткових платежів. Враховуючи це, відповідач вважає можливим стягнення лише фактично отриманої суми кредиту та належних за договором процентів, тоді як решта вимог є безпідставними.
Крім того, відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується відповідними медичними документами. Інвалідність встановлена у зв'язку з отриманим 07.11.2022 бойовим пораненням правої кисті під час проходження військової служби у Збройних Силах України.
Враховуючи викладене, просить відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафів, пені, комісій та інших додаткових платежів, які не відповідають фактичній заборгованості відповідача; визнати належними до стягнення лише фактично отриману суму кредиту та належні за договором проценти; надати відповідачу можливість погасити заборгованість за кредитом частинами із визначенням графіку виплат, з метою врахування його фінансового становища.
02.03.2026 від представника позивача, - адвоката Гулько Ж.В., до суду надійшли також письмові пояснення, які дублюють зміст відзиву на позовну заяву.
04.03.2026 від представником позивача було подано відповідь на відзив, зазначив, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Звернув увагу, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
Зазначив, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на це, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Крім того вказав, що на підставі змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування»
Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у письмових поясненнях представник відповідача просила розглянути справу за відсутності сторони відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, просила врахувати письмові пояснення.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, просили розглянути справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №04.06.2025-100001531, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії ) (оферта), заявки кредитного договору від 04.06.2025 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) від 04.06.2025, які підписані шляхом застосування цифрового власноручного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е149».
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 168 днів, дата повернення кредиту 18.11.2025. Процентна ставка «Стандарт» - 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 300,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 300,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка 0,91%.
Сторонами також підписано Графік платежів, у якому встановлені дати та суми чергових платежів.
Згідно з п. 3.1. Договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, комісію, якщо комісія встановлена договором.
Відповідно до п. 3.2. Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування кредиту на платіжну картку споживача № НОМЕР_3 .
Згідно з п. 4.4. Договору сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту включно до дати його фактичного повернення.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів, комісії не пізніше термінів, вказаних у Заявці.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.
Факт перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04.06.2025 о 15:32 год. на суму 6000,00 грн, номер картки 5168745614837000, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.06.2025-100001531.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100001531 від 04.06.2025, складеним ТОВ «Споживчий Центр», ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 18180,00 грн, що складається з: 6000,00 грн - основний борг, 7980,00 грн - проценти, комісія за надання - 300,00 грн, комісія за обслуговування - 900,00 грн, 3000,00 грн - неустойка.
Невиконання відповідачем умов кредитного договору зумовило звернення ТОВ «Споживчий кредит» до суду з відповідною позовною заявою.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №04.06.2025-100001531 від 04.06.2025, ТОВ «Споживчий Центр» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 18180,00 грн, що складається з: 6000,00 грн - основний борг, 7980,00 грн - проценти, комісія за надання кредиту - 300,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900,00 грн, 3000,00 грн - неустойка.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, факт укладення кредитного договору та, відповідно, отримання кредитних коштів відповідач не заперечує, однак вважає можливим стягнення лише фактично отриманої суми кредиту та належних за договором процентів, тоді як решта вимог є безпідставними.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 18180,00 грн, що складається з: 6000,00 грн - основний борг, 7980,00 грн - проценти, комісія за надання - 300,00 грн, комісія за обслуговування - 900,00 грн, 3000,00 грн - неустойка.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України).
Надаючи оцінку складу та розміру заборгованості, яка була заявлена до стягнення в рамках даного позову, суд зазначає наступне.
Графіком платежів встановлені дати та суми чергових платежів за кредитним договором (з 17.06.2025 (перший платіж) по 18.11.2025 (останній платіж) з періодичністю внесення платежу на погашення заборгованості - кожні 14 днів, всього 12 платежів).
Графік платежів не виходить за межі строку, на який надається кредит, та розміру заборгованості, який заявлений до стягнення.
ОСОБА_1 повинен був повернути тіло кредиту (6000,00 грн), сплатити відсотки (7980,00 грн), комісію за надання кредиту (300,00 грн), комісію за обслуговування (900,00 грн).
Доказів сплати заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 або ж власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано.
Крім того, позивачем заявлено до стягення неустойку у розмірі 3000,00 грн.
Суд зауважує, що заявлені позивачем до стягнення відсотки у розмірі 7980,00 грн не суперечать умовам договору та не перевищують максимальний розмір денної процентної ставки 1%, що відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Доказів будь-яких погашень заборгованості відповідачем не надано.
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов'язання щодо їх повернення, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 13980,00 грн (6000,00 грн - тіло кредиту, 7980,00 грн - відсотки).
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 300,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Як вбачається з кредитного договору, комісія за надання кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Велика Палата ВС констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).
У даному випадку комісія за обслуговування кредитної заборгованості фактично охоплює дії, які є невід'ємною частиною виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором. Надання кредиту, інформаційної підтримки, доступу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги не можуть розглядатися як самостійні платні послуги, оскільки вони безпосередньо пов'язані з належним обслуговуванням кредиту та забезпеченням можливості його виконання позичальником.
Крім того, до комісії за обслуговування кредитної заборгованості входять «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості», що суперечить принципу правової визначеності та створює можливість для необґрунтованого стягнення додаткових платежів.
Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд доходить висновку, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь пені/неустойки в розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для стягнення сум пені/неустойки, нарахованих після 24 лютого 2022 року, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пені/неустойки у розмірі 3000,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо надання відповідачу можливість погасити заборгованість за кредитом частинами із визначенням графіку виплат, з метою врахування його фінансового становища, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
В обґрунтування розстрочення заборгованості відповідачем зазначено, він є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка встановлена у зв'язку з отриманим 07.11.2022 бойовим пораненням правої кисті під час проходження військової служби у Збройних Силах України. Внаслідок отриманого поранення відповідач проходив тривале стаціонарне лікування у медичних закладах, переніс декілька оперативних втручань та неодноразово перебував у відпустках за станом здоров'я. Стан здоров'я суттєво вплинув на його працездатність та матеріальне становище.
Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Посилання відповідача на наявність інвалідності не може бути прийняте як належна та достатня підстава для розстрочки, оскільки така обставина виникла до моменту укладення кредитного договору. Відповідач, будучи обізнаним про стан свого здоров'я та пов'язані з цим фінансові обмеження, добровільно прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором, укладеним 04.06.2025.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що його матеріальний стан є скрутним, що об'єктивно унеможливлює виконання рішення суду у встановленому порядку (довідка про доходи, тощо).
Суд враховує також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення безпідставного порушення прав кредитора на своєчасне отримання належних йому коштів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не є виключними та не свідчать про наявність підстав, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а заме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 у загальному розмірі 13980,00 грн (6000,00 грн - тіло кредиту, 7980,00 грн - відсотки).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволенихпозовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 76,90%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1862,83 грн (2422,40грн*76,90/100) .
Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.263-265, 268, 273-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.06.2025-100001531 від 04.06.2025 у розмірі 13980,00 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят грн 00 коп), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1862,83 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят дві грн 83 коп).
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя О.С. Сеник