Справа № 393/800/25
пров. 1-кп/393/63/26
02 квітня 2026 року селище Кам'янець
Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025121040000577 від 10.12.2025р. по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, з угодою про визнання винуватості,
23 грудня 2025 року до Новгородківського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121040000577 від 10.12.2025р. за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382КК України разом з угодою про визнання винуватості укладеною на досудовому розслідуванні між прокурором та підозрюваним.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про розгляд угоди про визнання винуватості від 23.12.2025р., яка була укладена під час досудового розслідування кримінального провадження №12025121040000577 від 10.12.2025р. по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382КК України між прокурором Новгородківського відділу Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
Відповідно до умов даної угоди, підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382КК України, вчиненого ним за викладених в підозрі обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення. Сторони угоди підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При укладанні угоди враховано обставини, які пом'якшують покарання, особу підозрюваного та сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди підозрюваному ОСОБА_4 можливо призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити вказану угоду.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив суд затвердити угоду. Вказав, що він уклав цю угоду добровільно, без будь - якого тиску та примусу, в присутності захисника. Він обізнаний про покарання яке йому буде призначено у разі затвердження угоди, і він з ним погоджується, обіцяє його виконати. Також з наслідками затвердження угоди та її невиконання він також обізнаний та їх розуміє. Дає свою згоду на затвердження угоди і не наполягає на судовому розгляді в ході якого прокуром має довести його провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Захисник також підтримав позицію обвинуваченого, просив затвердити угоду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження дослідивши угоду, та відповідні матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та продовжити судове провадження в загальному порядку, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 472 КПК України передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні її сторін, формулюванні підозри чи обвинувачення та його правової кваліфікації з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язків підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умов часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгодженого покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 цього Кодексу, наслідків невиконання угоди.
Як зазначено вище, в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (обов'язкова складова змісту угоди). Тобто, укладення угоди стає можливим лише за умови беззаперечного визнання обвинуваченим своєї винуватості, а його добровільні показання замінюють характер «істини» у цьому провадженні та доцільність використання інших засобів для її встановлення. У такому випадку основним є беззастережне визнання вини, добровільність якого є головною умовою процедури судового провадження на підставі угоди.
У зв'язку з вищевикладеним, угоди можуть бути затверджені судом лише за наявності фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого. Одного бажання обвинуваченого і прокурора для укладання угоди недостатньо. Суд затверджує угоду за наявності фактичних підстав (доказів) для визнання винуватості обвинуваченого. Це правило спрямоване на недопущення ухвалення обвинувального вироку судом на підставі угоди у разі обмови чи самообмови обвинуваченого, а також за відсутності доказів його винуватості.
Обов'язковою умовою укладання угод про визнання винуватості є повноцінне забезпечення права на юридичну допомогу, тобто за участю захисника обвинуваченого протягом усього періоду досудового розслідування, адже обвинувачений, укладаючи таку угоду, зобов'язується беззастережно визнати свою вину і погоджується на призначення певного виду покарання. Він таким чином відмовляється від свого права на судовий розгляд його справи, під час якого прокурор має довести його винуватість. До того ж сторона захисту надалі втрачає право на апеляційне та касаційне оскарження ухваленого вироку (за певними виключеннями, про які йдеться нижче). Прокурор же, уклавши угоду, звільняється від обов'язку проводити повноцінне розслідування та доказувати винуватість підозрюваного чи обвинуваченого у суді, що у випадку наявності певних сумнівів на користь підозрюваного, може створювати умови до зловживань вказаним інститутом.
Умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак, у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений зменшення покарання). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам (наприклад, узгоджене сторонами покарання є суттєво заниженим порівняно з тим, що було б призначене обвинуваченому у разі доведення судового розгляду до завершення без укладення угоди), то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.
Приписами ст. 470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, приймаючи до уваги форму та зміст висловленої підозрюваним позиції щодо укладеної угоди, суд приходить до висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.
За змістом ст.ст. 474 та 475 КПК України суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні, зокрема і тоді, коли умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Тобто, якщо хоча би один із елементів змісту угоди про визнання винуватості не відповідає вимогам КК та КПК України, суд зобов'язаний відмовити у затвердженні такої угоди.
За змістом ч. 7 ст. 474 КПК України угоду не може бути затверджено насамперед у випадку, якщо суд при її перевірці встановить невідповідність цієї угоди нормам матеріального та процесуального права.
Угода не є обов'язковою для суду. Суд вправі не затвердити угоду, якщо має обґрунтовані сумніви щодо відповідності угоди вимогам закону, фактичним обставинам справи або сумніви стосовно справедливості запропонованої в угоді міри покарання чи юридичній кваліфікації діяння.
Перевіривши угоду про визнання винуватості суд дійшов висновку про те, що узгоджене сторонами угоди покарання є поверхневим, формальним та таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим в ст. 65 КК України.
Зокрема, санкцією ч.1 ст.382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Угода про визнання винуватості від 23.12.2025р. не містить відомостей щодо обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Крім цього, а ні стороною обвинувачення, а ні стороною захисту не представлено суду на дослідження відомостей, що характеризують особу обвинуваченого (характеристики з місця проживання, роботи, відомості щодо складу сім'ї, наявність на утриманні осіб, у тому числі неповнолітніх дітей, відомості щодо перебування/неперебування на обліку лікаря псіхіатра, тощо, що не дає суду можливості в повній мірі при призначенні покарання узгодженого сторонами в угоді у виді умовного терміну його відбування на певний строк, визначити обставини достатні для виправлення обвинуваченого без відбування покарання реально, тобто досягнення мети застосування кримінального закону в частині призначення покарання за скоєне.
Також при визначенні міри покарання сторонами угоди не враховано підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
З огляду на викладене, узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України явно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є не обґрунтованим та занадто м'яким, чим суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами.
За таких обставин, угода про визнання винуватості, укладена в рамках вказаного кримінального провадження, суперечить вимогам КПК України та закону, не відповідає інтересам суспільства, а тому згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України в її затвердженні належить відмовити та продовжити судове провадження в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 468-474 КПК України, суд,
У затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної 23.12.2025 року між прокурором Новгородківського відділу Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025121040000577 від 10.12.2025 року, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 - відмовити.
Продовжити судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст. 382 КК України, в загальному порядку.
Роз'яснити, що повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її резолютивну частину 02.04.2026 року.
Повний текст ухвали виготовлений протягом 5 діб та оголошений 07.04.2026 року о 11-45 годині.
Копію ухвали вручити (направити) учасникам справи.
Суддя ОСОБА_1