Справа № 212/962/26
2/212/2536/26
07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Колочко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді від 12 лютого 2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії зазначеної ухвали, для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, копія ухвали суду від 12 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу за вказаною нею в позовній заяві адресою ( АДРЕСА_1 ), за вих. №212/962/26/29391/2026, проте вказане відправлення повернулось до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.
Отже, ОСОБА_1 звернувшись до суду із позовом про розірвання шлюбу, протягом тривалого часу не виявила належної зацікавленості у розгляді справи, що вказує на відсутність у неї зацікавленості у вирішенні спору.
Судом були вжиті всі можливі заходи для скерування позивачу ухвали про залишення без руху позовної заяви про розірвання шлюбу, зокрема шляхом направлення копії ухвали за адресою, зазначеною нею в позовній заяві.
Як роз'яснено у пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений термін, недоліки позовної заяви не усунуто, ОСОБА_1 до суду зі зверненнями щодо розгляду її позовної заяви не зверталась, рухом справи не цікавилась, що свідчить про втрату інтересу до свого позову про розірвання шлюбу, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків, дотримання якого є однією з найважливіших критерій справедливого судочинства.
Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усунув недоліки.
Враховуючи викладене, зважаючи на невиконання особою, яка бере участь у справі свого процесуального обов'язку, що впливає на розгляд справи протягом розумного строку, недоліки позовної заяви не усунуто, тому позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 07 квітня 2026 року.
Суддя О. В. Колочко