Справа № 201/3008/26
Провадження № 1-кс/201/818/2026
06 березня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Врубівка, Попаснянського району, Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України, внесене під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026042130000122 від 29 січня 2026 року, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 30 жовтня 2025 року, приблизно о 21.00 годині, матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває на посаді стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закопу України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи реальну можливість своєї участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у військовій частині НОМЕР_1 , без відповідних дозволів командирів або начальників, без поважних причин, 30 жовтня 2025 року, близько 21.00 години, в м. Дніпро попросив зупинитись, поскаржився на погане самопочуття, вийшов з транспортного засобу та не повернувся під час переміщення з 241 НЦ до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби у батальйоні матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , та з того дня проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявності реальної можливості до цього, про своє місцезнаходження відсутній на військовій службі. до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі.
В подальшому, ОСОБА_4 05 березня 2026 року був затриманий співробітниками ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області на території Соборного району міста Дніпра, внаслідок чого злочину було припинено.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 січня 2026 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Камський, буд. 20, підійшов до раніше не знайомої йому потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представився її сусідом « ОСОБА_8 », після чого попрохав у неї мобільний телефон для того щоб зробити дзвінок матері, бо свій мобільний телефон він забув вдома. Потерпіла ОСОБА_7 , будучи введеною в оману та вважаючи, що до неї дійсно звернулася особа, яка перебуває в скруті та потребує допомоги, довіряючи ОСОБА_4 , добровільно передала йому свій мобільний телефон марки Nubia V70 Design 8/128 Gb Green imei НОМЕР_2 , який ОСОБА_4 визначив предметом свого злочинного посягання, керуючись раптово виниклим протиправним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись у вказаному місці та час, не маючи наміру повертати мобільний телефон марки Nubia V70 Design 8/128 Gb Green imei НОМЕР_2 потерпілій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 утримуючи при собі вказаний мобільний телефон, повідомив потерпілій ОСОБА_7 , що поверне мобільний телефон після дзвінка матері.
Далі, ОСОБА_4 , доводячи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) до кінця, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 3 831 грн., 67 коп.
Відомості про дані факти 29 січня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000122, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
05 березня 2026 року, ОСОБА_4 було затримано на підставі ст.ст. 208, 615 КПК України.
Того ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив, зокрема, тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у зв'язку з чим, останній може переховуватись від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість зазначених в клопотанні ризиків, у зв'язку з чим, просив відмовити в задоволенні клопотання або визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому, слідчий суддя виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29 січня 2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000122, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
05 березня 2026 року, ОСОБА_4 було затримано на підставі ст.ст. 208, 615 КПК України.
Того ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких відносяться: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Крім того, у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України, про що свідчать наступні докази, зокрема, протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 05 лютого 2026 року, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_7 від 05 лютого 2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 04 лютого 2026 року, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 04 лютого 2026 року, висновок експерта № СЕ-19/104-26/4384-ТВ від 10 лютого 2026 року, акт проведення службового розслідування від 29 листопада 2025 року, бланки отримання пояснень від 02 листопада 2025 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05 березня 2026 року, а отже, сукупність цих фактичних даних на даному етапі досудового розслідування надають можливість переконатись в обґрунтованості підозри до такого ступеня, за якого об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вирішує питання щодо доведеності винуватості останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій, що є предметом судового провадження.
Також, на думку слідчого судді, доведеним є ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_4 , зокрема, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді десяти років позбавлення волі. Таким чином, враховуючи зазначені обставини, підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватись від суду, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім цього, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Так, підозрюваний, розуміючи складність проведення досудового розслідування та судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано будь-яких фактичних даних щодо намагання підозрюваного або інших осіб за його проханням незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В той же час, прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 , зокрема, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді десяти років позбавлення волі, що підтверджується копією пред'явленої йому підозри, тому перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від органів досудового слідства, тому з урахуванням встановлених вище ризиків, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальним законом обов'язків.
Виходячи з вищенаведеного, а також враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим; вік та стан його здоров'я, які не перешкоджають застосуванню такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою; майновий стан останнього, слідчий суддя переконаний, що такий запобіжний захід, як тримання під вартою, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу суд не вбачає.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слід визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним або іншою юридичною чи фізичною особою застави. У зв'язку з цим, а також враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також майновий та сімейний стан останнього, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки саме такий розмір застави є необхідним і достатнім у даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», до 03 травня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 під вартою, є 03 травня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений о 15.40 годині 10 березня 2026 року.
Ухвала, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1