01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 204/6918/24
провадження № 14-17цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року,
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (далі також - Адміністрація) про визнання свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
2. Позов мотивований тим, що позивачка є власницею спірної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 червня 1994 року Ясиноватським відділенням Донецької залізниці згідно із розпорядження від 20 червня 1994 року № 220 (реєстраційний напис № 6823 кн.32 зроблений 25 червня 1994 року Комунальним підприємством Донецької облради Бюро технічної інвентаризації міста Волноваха) (далі - свідоцтво про право власності).
3. У спірній квартирі ОСОБА_1 проживала до 2022 року. Але у зв'язку зі збройною агресією російської федерації вимушена була переміститись до міста Дніпра. У подальшому їй стало відомо, що спірна квартира була пошкоджена / знищена. Будучи особою, яка має право на отримання компенсації для відновлення квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, вона звернулась до державного реєстратора для реєстрації спірної квартири. Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - державний реєстратор) від 26 червня 2024 року № 73825831 їй було відмовлено у здійсненні реєстрації права власності на спірну квартиру (далі - рішення державного реєстратора від 26 червня 2024 року) у зв'язку з тим, що не були отримані необхідні відомості з відповідного бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
4. Отже, наведені вище обставини призвели до звернення ОСОБА_1 до суду для визнання права власності на спірну квартиру на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Таке судове рішення необхідне для проведення державної реєстрації речового права (права власності) на квартиру та отримання гарантованої державою компенсації для відновлення спірної квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
5. Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська (у подальшому перейменований у Чечелівський районний суд міста Дніпра відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») рішенням від 10 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.
6. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, звертаючись із зазначеним позовом, не вказала, у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання її прав з боку відповідача. Суду не надані докази оскарження рішення державного реєстратора від 26 червня 2024 року, на яке позивачка має законне право.
7. Наявність у ОСОБА_1 свідоцтва про право власності не є підставою для визнання за нею права власності відповідно до вимог статті 392 ЦК України. Докази щодо оспорювання чи невизнання права власності позивачки з боку Адміністрації на спірну квартиру суду не надані. Сам факт відсутності у реєстратора доступу до реєстраційних книг та відповідних справ на спірну квартиру не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивачки на це спірне майно.
8. Суду не надані докази того, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про отримання компенсації за пошкоджену / знищену спірну квартиру та їй було відмовлено у такій компенсації, а Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 (далі - Порядок № 381), не є підставою для визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру.
9. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У вересні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Токарєва І. В., на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, у якій позивачка просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
11. Як на підставу касаційного оскарження позивачка посилається виключно на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду з питання, яке впливає на вирішення судової справи за її позовом, а висновок судів попередніх інстанцій з цього питання є результатом неправильного застосування норм матеріального права.
12. Позивачка вважає, що її справа, яка формально підпадає під категорію малозначних, стосується правового питання, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Питання стосується визнання у судовому порядку права власності на житлову нерухомість, що виникло до 01 січня 2013 року і підтверджується правовстановлюючими документами. Необхідність у цьому обумовлена неможливістю проведення державної реєстрації права через відсутність / знищення/ псування архівів органів БТІ, розташованих у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях.
13. Зокрема, цей правовий висновок має стосуватися застосування у контексті зазначеної проблеми статті 41 Конституції України, статті 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини 1950 року (далі - Конвенція), статей 321 та 392 ЦК України, пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України «Про державну реєстрацію»).
14. Водночас в Україні формується суперечлива судова практика щодо розгляду відповідних спорів судами та подібних обставин й підстав позовів. ОСОБА_1 зазначає, що існує позитивна для позивачів судова практика розгляду таких позовів - суди захищають відповідне право у зазначений спосіб (справи № № 183/2352/25, 220/1827/24, 211/2245/25, 188/2167/24, 202/1294/25, 235/3846/24, 183/12961/24, 204/8970/24, 204/4493/25, 185/1479/25, 202/2831/25, 217/138/24, 183/7313/24, 172/66/24, 188/3274/24, 191/5685/24, 185/4922/25, 646/13662/24, 204/5084/24, 186/74/25, 211/970/25). Однак поряд із цим спостерігається протилежна судова практика, яка ґрунтується на аргументах недоведеності порушення права та неналежному способі захисту порушеного права, наприклад, рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у справі № 204/10835/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 204/9069/24, від 01 жовтня 2024 року у справі № 204/5592/24, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 15 січня 2025 року у справі № 335/9159/24, які до того ж були підтримані в апеляційній інстанції. У певних випадках суд першої інстанції має один погляд на цю проблему, відмовляючи у такому позові, а апеляція має інший погляд (наприклад, справа № 646/13433/24).
15. ОСОБА_1 вважає обраний нею спосіб захисту прав ефективним. Натомість не погоджується із способом, визначеним судами першої та апеляційної інстанцій, що полягає в необхідності оскарження в суді рішення державного реєстратора від 26 червня 2024 року. Позивачка зазначила, що ухвалюючи таке рішення, державний реєстратор формально виконувала вимоги пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію», хоча такі вимоги не відповідають реаліям воєнного стану в Україні. Також скаржниця вважає, що такі висновки судів суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 63).
16. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді касаційної інстанції
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Касаційний цивільний суд) ухвалою від 19 листопада 2025 відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 23 лютого 2026 року призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиу складі колегії із п'яти суддів.
18. Касаційний цивільний суд ухвалою від 25 лютого 2026 року вирішив передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п'ятою статті 403 ЦПК України.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
19. Колегія суддів Касаційного цивільного суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розв'язання виключної правової проблеми шляхом формування єдиної правозастосовчої практики
20. Правовий аналіз положень статей 16, 182, 328 та 392 ЦК України у сукупності з нормами Закону України «Про державну реєстрацію» дає підстави для висновку, що належним способом захисту права власності, яке оспорюється або не визнається, а також у разі втрати відповідного документа, є пред'явлення позову про визнання такого права. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнається дійсною за умови її проведення згідно з чинним на той час законодавством, а за відсутності доступу до відповідних архівних носіїв інформації державний реєстратор зобов'язаний самостійно запитувати необхідні відомості від органів державної влади та підприємств.
21. Водночас спеціальне законодавство, зокрема Закон України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон України «Про компенсацію»), Порядок надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 (далі - Порядок № 600), та Порядок № 381, встановлює імперативну вимогу щодо наявності відомостей про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав як обов'язкову умову для надання компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії.
22. Отже, відсутність такої інформації в державному реєстрі речових прав або неможливість її внесення через втрату доступу до архівів БТІ на окупованих територіях фактично унеможливлює реалізацію суб'єктивного права особи на отримання державної допомоги, що покладає на державу позитивні зобов'язання щодо створення ефективних процесуальних механізмів відновлення порушених прав.
23. Аналіз судової практики свідчить про наявність суттєвих розбіжностей у підходах судів цивільної та адміністративної юрисдикцій щодо визначення належного способу захисту у подібних правовідносинах. Зокрема, суди неоднаково підходять до питання можливості застосування статті 392 ЦК України як єдиного доступного засобу захисту за умов відсутності доступу до первинних документів.
24. Колегія суддів Касаційного цивільного суду навела як приклад справи № № 204/10835/24, 204/9069/24, 204/5592/24, 335/9159/24 з подібними правовідносинами, в яких суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також відмовив у задоволенні аналогічного позову. Верховний Суд ухвалами у справах № № 204/10835/24, 204/5592/24, 335/9159/24 відмовив у відкритті касаційного провадження у малозначних справах.
25. Натомість у справі № 646/13433/24 суд апеляційної інстанції не підтримав висновки суду першої інстанції та виснував, що за втрати доступу до архівних документів БТІ, які б могли підтверджувати право власності, звернення особи до суду на підставі статті 392 ЦК України є єдиним можливим способом захисту права власності особи. Суд касаційної інстанції не переглядав судові рішення у справі № 646/13433/24. Фактично аналогічних висновків дійшли суди першої інстанції у справах № № 183/2352/25, 220/1827/24, 211/2245/25, 188/2167/24, 202/1294/25, 235/3846/24, 183/12961/24, 204/8970/24, 204/4493/25, 185/1479/25, 202/2831/25, 217/138/24 тощо.
26. Касаційний цивільний суд зазначив, що на рівні апеляційного перегляду справ судова практика також розходиться. У певних справах з подібними спірними правовідносинами суди апеляційної інстанції визначають можливість реалізації статті 392 ЦК України, скасовуючи протилежні рішення судів першої інстанції (справи № № 185/16062/23, 188/370/24, 205/13870/23, 646/13433/24 тощо). В інших справах, як вже було зазначено раніше, суди апеляційної інстанції дотримується правової позиції, що збігається з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові.
27. Колегія суддів також звернула увагу на те, що не у всіх судових справах, що наведені вище, реалізація статті 392 ЦК України обумовлена виключно необхідністю реалізації позивачами прав на компенсацію за пошкоджене або знищене майно відповідно до Порядків № 381 та № 600.
28. Крім того, Касаційний цивільний суд у своїй ухвалі вказав на те, що суд адміністративної юрисдикції розглядав спори, в яких оскаржувалися рішення державних реєстраторів про відмову у проведенні реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникло до 01 січня 2013 року, на підставі правовстановлюючих документів. У цих справах існували обставини, коли доступ до архівів БТІ на окупованих територіях України неможливий (наприклад, справи № 280/1439/25 та № 280/1786/25).
29. Неузгодженість способів захисту прав, питань юрисдикції та складу учасників справи у таких спорах створює суперечливу практику. Це порушує принцип рівності перед законом і може призвести до системних порушень Конвенції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
30. ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . Така інформація міститься у свідоцтві про право власності на житло, що видане 20 червня 1994 року Ясиноватським відділенням Донецької залізниці згідно із розпорядженням від 20 червня 1994 року № 220 (реєстраційний напис № 6823 кн.32, зроблений 25 червня 1994 року Комунальним підприємством Донецької обласної ради БТІ міста Волноваха).
31. 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв'язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України», в Україні введений воєнний стан.
32. Державний реєстратор рішенням від 15 травня 2024 року № 73145384 зупинив розгляд заяви від 10 травня 2024 року до отримання відповідних відомостей з БТІ.
33. Державний реєстратор рішенням від 26 червня 2024 року № 73825831 відмовив у проведенні реєстраційних дій за заявою від 10 травня 2024 року (реєстраційний номер: 60940784). Рішення мотивовано тим, що державний реєстратор не отримав відомості з БТІ.
34. Відповідно до змісту листа-відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг» Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області від 16 травня 2024 року № 01-12/243 державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року щодо об'єктів нерухомого майна у межах міста Волноваха Волноваського району Донецької області проводило Комунальне підприємство «Волноваське бюро технічної інвентаризації». За наявною інформацією доступ до реєстраційних книг та реєстраційних справ, відсутній; документація не евакуйована та знаходиться на тимчасово окупованій території.
Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо прийнятності справи для розгляду
35. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши мотиви колегії суддів Касаційного цивільного судущодо передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття та розгляду цієї справи з огляду на таке.
36. Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
37. Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників (ухвали від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі №758/733/18, від 29 березня 2023 року № 910/17401/21 тощо).
38. За усталеним підходом Великої Палати Верховного Суду, для віднесення справи до категорії спорів, які містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно в їх сукупності, зокрема:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;
- існують якісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема:
а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 910/11820/20, від 29 березня 2023 року у справі № 748/1335/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 307/3096/22, від 29 січня 2025 року у справі № 910/2201/24 тощо).
39. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
40. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки очевидною, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
41. Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та / або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв'язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
42. Отже, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, Касаційний цивільний суд має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо.
43. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
44. З наведеної норми права, а також частини п'ятої статті 403 ЦПК України випливає, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.
45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для вирішення питання щодо виключної правової проблеми має бути підтверджено той факт, що проблема наразі існує або може виникнути через юридичну невизначеність питання.
46. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що саме лише неоднакове вирішення судами одного й того ж правового питання не свідчить про існування виключної правової проблеми, яка має бути розв'язана Великою Палатою.
47. Водночас Касаційний цивільний суд не навів випадків, що свідчать про застосування судами касаційної інстанції різних підходів до тлумачення положень статті 392 ЦК України та пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію» у подібних спірних правовідносинах».
48. З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 25 лютого 2026 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми, а висновок про таку виключність за відсутності якісного критерію є передчасним, що не позбавляє Касаційний цивільний суд можливості самостійно розглянути справу в межах наданих законом повноважень.
49. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, то відсутні й підстави для прийняття справи на розгляд Великої Палати.
50. Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Керуючись статтями 402 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, повернути на розгляд відповідної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Ткачук
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. Білоконь М. В. Мазур
О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич