06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 243/2230/22
провадження № 51-1225ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення першої (вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2025 року) та апеляційної інстанцій,
встановив:
ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, зміст якої, за винятком окремих слів, викладено іноземною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
За змістом приписів ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та порядок застосування визначається виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Частиною 1 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, зокрема, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
За таких обставин, під час оскарження до касаційного суду судового рішення, скарга має бути викладена державною мовою чи в перекладі на державну мову.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18).
Крім того, перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі необхідно вказати судове рішення, що оскаржується, а згідно з ч. 5 цієї статті до касаційної скарги додаються копії цих судових рішень. Пунктом 5 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Вимоги до суду касаційної інстанції мають співвідноситися із приписами ст. 436 КПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що приписами ч. 1 ст. 424 КПК визначено, зокрема, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. З викладеного вбачається, що касаційне оскарження вироку суду першої інстанції, не перевіреного в апеляційному порядку, процесуальним законом не передбачено.
ОСОБА_4 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2025 року і призначення нового розгляду. Також засуджений узагальнено просить скасувати вирок першої та апеляційної інстанцій.
Однак такі вимоги не співвідносяться з приписами ст. 436 КПК у частині повноважень суду касаційної інстанції за результатами касаційного розгляду, оскільки їх сформульовано неповно.
По-перше, вимога у касаційній скарзі, де йдеться про скасування лише вироку суду першої інстанції сформульована неповно, оскільки не зазначено належної вимоги щодо рішення апеляційного суду. До того ж Суд зауважує, що скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій є підставою для призначення нового розгляду в місцевому суді або закриття кримінального провадження з підстав, передбачених приписами ст. 284 КПК, однак засуджений таких вимог не заявив, як і не вказав необхідних відомостей для ідентифікації судового рішення апеляційного суду, зокрема, його вид (вирок, ухвала), назва суду, що ухвалив це рішення і дату його ухвалення.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що касатор не вказує, чи було оскаржуване ним рішення місцевого суду предметом апеляційного перегляду, не зазначає дати такого перегляду (що необхідно для визначення початку перебігу строку на оскарження) та його результатів і, усупереч приписам ч. 5 ст. 427 КПК, не долучив копію рішення апеляційного суду.
Крім того, засуджений не дотримався приписів п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК, оскільки не вказав у касаційній скарзі, які судові рішення він оскаржує до Верховного Суду.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 433 КПК Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
До того ж Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами під час винесення судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За змістом касаційної скарги ОСОБА_4 , окрім іншого, викладає свою версію подій до та після інкримінованого йому діяння, одночасно вказуючи про відсутність доказів його винуватості, тобто зазначає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Отже, доводи у цій частині зводяться до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК), що відповідно до положень ст. 409 КПК є підставою для скасування або зміни судового рішення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте з огляду на приписи статей 433, 438 КПК не є предметом касаційного розгляду.
Крім того, Суд зауважує, що засуджений стверджує про: незабезпечення якісної правової допомоги; отримання доказів з порушенням, а саме здійснення тиску на нього; порушення права на захист.
Однак ОСОБА_4 не конкретизує: 1) які саме докази з тих, що були предметом дослідження місцевого суду та покладені в основу обвинувального вироку отримані в результаті застосування щодо скаржника недозволених методів розслідування, 2) у чому саме полягали порушення права на захист та незабезпечення якісної правової допомоги і на якій стадії кримінального провадження (досудове розслідування, судове провадження у першій інстанції, провадження з перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції) допущені такі порушення. Не обґрунтовує скаржник і того, як зазначені ним порушення вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень.
Указані вище обставини не дають можливості Верховному Суду однозначно встановити позицію скаржника щодо меж і, відповідно, результатів касаційного розгляду та перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги та подання додаткових документів.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3