6 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 991/10075/25
провадження № 51-4640 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши подане захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 звернення (за змістом є касаційною скаргою) на ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2025 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 1 грудня 2025 року,
установила:
Як убачається з матеріалів за скаргою та відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у підготовчому судовому засіданні 13 листопада 2025 року Вищий антикорупційний суд (далі - ВАКС) відмовив у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акта в кримінальному провадженні № 52017000000000802, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2017 року. Крім того, ВАКС постановив ухвалу, котрою відмовив у задоволенні клопотань захисників про закриття згаданого кримінального провадження.
Такі рішення захисник ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку.
Суддя Апеляційної палати ВАКС, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), 1 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргами сторони захисту.
Не погодившись із цим, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, котру через невідповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції (далі - Суд) 23 лютого 2026 року залишив без руху і надав строк для усунення недоліків. У межах наданого строку від захисника надійшло нове звернення, яке хоча і не має назви «касаційна скарга», але за змістом є скаргою. У ній захисник, уважаючи згадані ухвали від 13 листопада та 1 грудня 2025 року незаконними, порушує питання про їх скасування і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши наведені в зверненні доводи та копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за наслідками апеляційного провадження.
Оспорювані ухвали ВАКС від 13 листопада 2025 року до вказаного переліку не входять, а тому не можуть бути предметом перевірки за касаційною процедурою.
Натомість ухвали Апеляційної палати ВАКС від 1 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження підлягають оскарженню в касаційному порядку, тож перевірка законності цих рішень належить до компетенції Суду.
Частиною 1 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені рішення, які були ухвалені судом першої інстанції і не набрали чинності, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 2 згаданої статті міститься вказівка на те, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, окрім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Водночас за змістом положень ч. 11 ст. 284, ч. 4 ст. 314 КПК апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду про закриття кримінального провадження; повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Апеляційний суд, перевіряючи наявність підстав для прийняття скарг захисника ОСОБА_4 , установив, що ухвала ВАКС від 13 листопада 2025 року, якою цей суд відмовив у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження № 52017000000000802, не підлягає окремому апеляційному оскарженню; як і ухвала ВАКС, котрою відмовлено в задоволенні клопотання про повернення прокурору обвинувального акта.
Таким чином, установивши зазначений факт і відмовляючи у відкритті провадження за скаргами захисника ОСОБА_4 , суддя апеляційного суду діяв згідно з приписами ч. 4 ст. 399 КПК й обґрунтовано виснував, що вказані ухвали місцевого суду наразі не можуть бути окремим предметом апеляційного розгляду.
Відмова апеляційного суду у відкритті провадження на підставі статей 392, 399 КПК, в яких чітко встановлено правові обмеження оскарження певних судових рішень, не є свідченням перешкоджання доступу до правосуддя.
Оскільки з копій судових рішень та звернення (касаційної скарги) захисника не вбачається підстав для задоволення скарги, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження.
Тому згідно з ч. 2 ст. 428 КПК за поданим зверненням захисника слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за зверненням (касаційною скаргою) захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2025 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 1 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3