06 квітня2026 року
м. Київ
справа № 172/3200/25
провадження № 51-1240 впс 26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши подання Дніпровського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 62024170030004499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК), до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
установив:
До Верховного Суду в порядку ч. 3 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло подання Дніпровського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 62024170030004499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК, до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Подання обґрунтовано тим, що
- вказане кримінальне провадження надійшло до Дніпровського апеляційного суду з ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з поданням в порядку ч. 3 ст. 34 КПК;
- зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК; - у даному випадку більш тяжким злочином є кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК, яке є триваючим та було розпочато обвинуваченим ОСОБА_5 у с. Григорівка Синельниківського району Дніпропетровської області, а закінчено за місцем його фактичного мешкання, до моменту виявлення та припинення злочину працівниками поліції. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Новобаварського району м. Харкова.
Учасникам судового провадження у встановленому законом порядку було направлено повідомлення про час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Заяв про відкладення розгляду подання не надходило.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені у поданні доводи та матеріали судового провадження, Суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню на таких підставах.
Положенням ч. 3 ст. 34 КПК встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, положення норм КПК, якими врегульовано правила визначення територіальної підсудності кримінального провадження, застосовуються у взаємозв'язку з приписами ст. 6 КК України, за якими кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
Отже, місцем вчинення кримінального правопорушення є місце, де воно було почато, продовжено, закінчено або припинено.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК, є більшим тяжким. За змістом обвинувального акту дії ОСОБА_5 кваліфіковано як нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з обвинувальним актом, солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 27 січня 2024 року самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та перебував за межами частини, знаходячись постійно за місцем свого фактичного мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до 26 жовтня 2025 року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що у його вступній частині зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , однак вказівки на фактичне місце проживання обвинувальний акт, в межах якого Суд проводить розгляд, не містить.
Отже, з викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, вбачається, що єдиною вказівкою на місце вчинення кримінального правопорушення є військова частина НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як убачається зі змісту подання, будь-яких вимог щодо передачі кримінального провадження до конкретно визначеного суду головою Дніпровського апеляційного суду не заявлено.
Суд акцентує увагу на тому, що Верховний Суд не наділений повноваженнями визначати підсудність кримінального провадження, а лише вирішує питання про його направлення з одного суду до іншого (не будь-якого суду, а конкретного суду, про направлення до якого йдеться у поданні чи клопотанні), і виключно за наявності підстав, передбачених ст. 34 КПК.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення подання Дніпровського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 62024170030004499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК, до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
На підставі наведеного, керуючись статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Подання Дніпровського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 62024170030004499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК, до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3