17березня 2026 року
м. Київ
справа № 280/63/16-к
провадження № 51-1977км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
представника потерпілих ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» ОСОБА_7 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року в кримінальному провадженні №12016060190000031 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Києва,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Стягнуто з цивільного співвідповідача - ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА»» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА»»):
- на користь ОСОБА_9 , страхове відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_10 в сумі 49 608 грн, відшкодування на його поховання та витрати на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 16 536 грн, а також моральну шкоду в сумі 16 536 грн;
- на користь ОСОБА_11 , матеріальну шкоду в розмірі 3 632 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн;
- на користь ОСОБА_12 , матеріальну шкоду в розмірі 503, 31 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Вирішено питання про процесуальні витрати і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_8 14 січня 2016 року близько 07:10 рухаючись автомобілем «Mersedes-Sprinter» по автодорозі «Київ-Чоп» зі сторони м. Київ у напрямку м. Житомир, на 93 км + 827 м ділянки автодороги у порушення вимог пунктів 2.3 (п.п. «б»), 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при своєчасному виявленні небезпеки для руху (автомобіля УАЗ-452, що рухався попереду нього в попутному напрямку у правій смузі руху), яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу при об'їзді вказаного автомобіля і передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу допустив зіткнення з лівою нижньою задньою частиною автомобіля УАЗ-452, яким керував водій ОСОБА_12 , унаслідок чого автомобіль УАЗ-452 виїхав за межі проїзної частини у правий кювет і перекинувся.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля УАЗ-452 ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких на місці помер, а водій автомобіля ОСОБА_12 та пасажири ОСОБА_13 і ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
При перегляді вироку за апеляційними скаргами захисника та представника цивільного відповідача Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2025 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_7 просить скасувати вказані вирок та ухвалу в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Вважає, що ці цивільні позови були вирішені судом неправильно з огляду на таке.
Відносно ОСОБА_9 :
- надані позивачкою документи на підтвердження понесених витрат на поховання в сумі 5075 грн не відповідають вимогам до фінансових документів;
- суд першої інстанції задовольнив позов на суму 16 536 грн, чим вийшов за межі позовних вимог, оскільки документи, які підтверджують понесені позивачкою витрати на поховання у розмірі більше ніж 5075 грн до ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» не надходили, як і ухвала суду про прийняття уточненого позову;
- позивачкою пропущений термін подання заяви про страхове відшкодування;
- відсутні докази на підтвердження перебування позивачки ОСОБА_9 на утриманні свого батька загиблого ОСОБА_10 ;
- позивачка не надала суду довідку про склад сім'ї, яка підтверджує її родинні зв'язки та кількість осіб, що можуть претендувати на компенсацію моральної шкоди.
Відносно ОСОБА_12 :
- страхові компанії не відшкодовують одночасно витрати, пов'язані з пунктами 24.1 та 24.2 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), а тому, оскільки страхова виплата за шкоду заподіяну здоров'ю складає 319, 56 грн, сума моральної шкоди повинна становити 15, 98 грн (5 %).
Відносно ОСОБА_11 :
- документально підтверджені витрати на лікування в сумі 2062, 52 грн;
- тому, оскільки страхова виплата за шкоду заподіяну здоров'ю складає 2062, 52 грн то розмір моральної шкоди (5% від вказаної суми) повинен становити 103, 13 грн.
З урахуванням зазначеного представник страхової компанії стверджує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_5 наводить доводи щодо законності судових рішень і просить залишити цю скаргу без задоволення.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор та представник потерпілих просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» ОСОБА_7 у касаційній скарзі просив розглянути її без його участі.
Засуджений ОСОБА_8 подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид і розмір призначеного йому покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 438 КПК ).
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте цих вимог закону при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» не дотрималися.
Унаслідок вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення настала смерть ОСОБА_10 , в зв'язку з чим його доньку ОСОБА_9 у справі було визнано потерпілою та цивільним позивачем. Також суд визнав цивільними позивачами ОСОБА_11 , який під час ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, та ОСОБА_12 , який отримав тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості .
З метою відшкодування завданої майнової і моральної шкоди потерпілі подали цивільний позов до ПАТ «НАСК «ОРАНТА»», з якою ОСОБА_15 був укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.
У поданих позовних заявах було зазначено вимоги про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» на користь: потерпілої ОСОБА_9 - страхового відшкодування у зв'язку зі смертю ОСОБА_10 в сумі 49 608 грн, відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 16 536 грн і моральної шкоди у сумі 16 536 грн; потерпілого ОСОБА_11 - матеріальної шкоди у сумі 3 632 грн та моральної шкоди у сумі 5 000 грн; потерпілого ОСОБА_12 - матеріальної шкоди у сумі 503, 31 грн та моральної шкоди у сумі 5000 грн.
При ухваленні вироку місцевий суд повністю задовольнив позовні вимоги потерпілих. Із правильністю такого рішення при перегляді вироку погодився і апеляційний суд.
Разом із тим, такі висновки судів обох інстанцій не узгоджуються з приписами норм цивільного та кримінального права.
Положеннями ст. 27 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон) визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, виключно лише на умовах, встановлених ст. 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за змістом абз. 1 ч. 1 якої, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Ці обставини мають бути доведені в суді належними і допустимими доказами.
Предметом позову потерпілої ОСОБА_9 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА»»у кримінальному провадженні, серед іншого, є відшкодування шкоди спричиненої смертю потерпілого. Тому доказуванню у справі підлягає не лише факт її родинних відносин із загиблим, а й обставини, за яких вона перебувала на його утриманні і потребувала матеріальної допомоги.
Ці обставини не були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, як і не було досліджено доказів на підтвердження вказаних позовних вимог потерпілої про стягнення цього страхового відшкодування, які також впливають і на визначення його розміру.
Окрім того, відповідно до положень п. 24.1 Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені у цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та стягнув з ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» на їхню користь відповідно 3 632 грн та 503, 31 грн.
Ці суми відшкодування місцевий суд визначив шляхом додавання вартості придбання лікарських засобів (п. 24.1 Закону) та розрахунку за кожен день перебування потерпілих на лікуванні (п. 24.3. Закону).
У той же час, відповідно до п. 24.2. Закону, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Згідно з положеннями п. 24.3. Закону, якщо страховику не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Оскільки позивачами було надано суду медичну документацію та чеки, якими документально підтверджуються їхні витрати на лікування, то в даному випадку з урахуванням вимог ст. 24 Закону у суду не було необхідності в проведенні розрахунку мінімального розміру страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілих, а тим більше додавати ці розрахунки.
Також місцевий суд не з'ясував, чи підтверджують додані потерпілими до позовних заяв квитанції та касові чеки про придбання ними ліків та за надання медичних послуг, що ці ліки були придбані, а послуги надавалися, за призначенням лікаря саме для потерпілих, у необхідній кількості і саме у зв'язку з проведенням лікування внаслідок ДТП.
Як убачається з вироку, вирішуючи питання про стягнення на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» 5 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди місцевий суд виходив з того, що цей розмір становить 5 % від 100 000 грн - ліміту відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, визначеного полісом страхової відповідальності АЕ/5065333 від 15 жовтня 2015 року.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, при стягненні зі страхової компанії на користь потерпілих моральної шкоди місцевий суд в порушення вимог цієї норми взяв за основу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров'ю, а не 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідні висновки щодо порядку обчислення цих сум викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (Справа № 553/3281/14-ц, провадження № 61-13806св18) та 13 листопада 2019 року (Справа № 233/4711/16-ц, провадження № 61-25257св18).
Отже, рішення місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не ґрунтується на вимогах закону.
При перегляді вироку суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув.
Допущені судами обох інстанцій порушення в розумінні положень ст. 412 КПК є істотними, які перешкодили цим судам ухвалити у справі законні та обґрунтовані рішення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Оскільки вказані порушення можуть бути усунуті лише під час повторного дослідження доказів у справі, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу представника цивільного відповідача - ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» задовольнити, оскаржувані вирок та ухвалу в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити обґрунтованість позовних вимог потерпілих та надані ними докази на їх підтвердження, усунути допущені порушення і ухвалити у справі законне судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати у частинівирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» матеріальної і моральної шкоди та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3