судді Верховного Суду Тітова М. Ю. щодо постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року в справі № 758/3014/20 (провадження № 61-13683св25)
за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа - Гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року.
У березні 2020 року Київська міська рада звернулась до суду з цим позовом.
Позов мотивувала тим, що 30 січня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М. прийняла рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Проте Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала. Відтак, на думку позивача, ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005) й встановлено, що на ній розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31 січня 2020 року № 20-0050-07.
Зазначене, на думку позивача, свідчить про намагання ОСОБА_1 у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва.
Крім того, Київська міська рада вважала, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. суперечать нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, вважав обраний позивачем спосіб захисту порушеного права неналежним та неефективним, оскільки задоволення заявлених позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, так як неможливим є повернення власнику земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан без знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Натомість належним способом захисту права має бути звернення до суду з позовом про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії скасовано й ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в цій частині.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року № 33622288 на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 115878188000, за ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 18 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, привівши її у придатний для використання стан.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована, зокрема, тим, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірний гараж є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М. не перевірила наявність у ГК «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж.
Верховний Суд переглядав постанову суду апеляційної інстанції лише в частині вирішення позовних вимогпро визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (в іншій частині вимог постанова апеляційного суду не оскаржувалась), за результатами чого постанову в частині указаних позовних вимог Київської міської ради скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що обраний Київською міською радою спосіб захисту її права є неефективним, оскільки належною вимогою, яку може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
З указаним висновком погодитись не можу з огляду на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
У цій справі між Київською міською радою та ОСОБА_1 виник спір щодо реєстрації за останнім права власності на гараж, що знаходиться на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці.
Звертаючись до суду з цим позовом, Київська міська рада вказувала на порушення приватним нотаріусом законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_1 , оскільки радою жодних рішень щодо передачі останньому спірної земельної ділянки під будівництво у власність чи користування не ухвалювалось.
16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції.
Так, відповідно до частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, в розумінні приписів наведеної законодавчої норми в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, способом захисту порушених прав та інтересів особи є, зокрема, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Оскільки позовні вимоги Київської міської ради стосуються захисту права на об'єкт нерухомого майна, порушеного у зв'язку з оформленням за ОСОБА_1 права власності на гараж, тому скасування рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на цей гараж є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, вважаю обґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки така вимога є належним способом захисту прав позивача. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття приватним нотаріусом оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Зважаючи на наведене, вважаю, що Верховний Суд не мав підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Суддя М. Ю. Тітов