06 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2982/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
до 1) Фонду державного майна України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Рихальське",
про визнання незаконними та скасування наказів в частині включення до переліку об'єктів приватизації,
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.06.2025 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - СТОВ "Батьківщина") до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Відділення ФДМУ) про визнання незаконними та скасування наказів в частині включення до переліку об'єктів приватизації задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ ФДМУ від 10.02.2025 № 209 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (зі змінами), в частині включення до переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації, єдиного майнового комплексу ДП "Рихальське"; визнав незаконним та скасував наказ Відділення ФДМУ від 20.02.2025 № 57 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Рихальське", в частині включення до переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації, єдиного майнового комплексу ДП "Рихальське".
Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд ухвалою від 20.01.2026 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою СТОВ "Батьківщина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, а ухвалою від 11.03.2026 повідомив учасників справи, що судове засідання з розгляду касаційної скарги СТОВ "Батьківщина" відбудеться 08.04.2026 о 12:30.
До Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 02.04.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник, ОСОБА_1 ), підписана її представником - адвокатом Кічею Владиславом Валерійовичем, яку відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано на розгляд колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Мачульський Г. М., Могил С. К.
Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/2982/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/2982/25 - прийняти та відкрити касаційне провадження; здійснювати спільний розгляд цієї касаційної скарги та касаційної скарги СТОВ "Батьківщина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/2982/25; задовольнити цю касаційну скаргу, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/2982/25 - повністю скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 залишити в силі.
Перевіривши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , підписаної адвокатом Кічею Владиславом Валерійовичем, Суд зазначає таке.
Із цієї касаційної скарги вбачається, що її текст і доводи ідентичні тексту і доводам касаційних скарг, які надійшли до Суду від представника ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) - адвоката Кічі Владислава Валерійовича, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) особисто, ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), окрім доводів у касаційній скарзі ОСОБА_3 щодо відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Верховний Суд ухвалою від 01.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі залишив без розгляду та стягнув з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 3328 грн.
Також ухвалою від 01.04.2026 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 у цій справі залишив без розгляду, стягнув з адвоката Кічі Владислава Валерійовича в дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 3328 грн.
Щодо права касаційного оскарження та повторного звернення з касаційною скаргою
У касаційній скарзі вказано, що скаржник не був особою, яка брала участь у справі, однак виникли обставини, які впливають на його права та законні інтереси, які порушуються оскаржуваною постановою, що зумовлює його звернення з цією касаційною скаргою.
Також скаржник наголошує, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у цій справі, яким позов задоволено, було законним, обґрунтованим та ніяким чином не порушувало права скаржника, оскільки дозволяло захистити його право на приватизацію майна ДП "Рихальське" за статтею 25 ЗК України.
Як зазначено у касаційній скарзі, скасувавши рішення суду першої інстанції, саме судом апеляційної інстанції було допущено порушення прав скаржника, адже внаслідок реалізації спірних наказів і продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства працівники підприємства залишаться без можливості реалізації передбачених законом прав на майно такого підприємства, в якому вони працювали десятиліттями.
Скаржник вказує, що він на підставі частини четвертої статті 287 ГПК України звертається до суду касаційної інстанції з цією скаргою, оскільки саме постановою суду апеляційної інстанції порушуються його права.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга ОСОБА_1 , яка надійшла до Суду від її представника - адвоката Кічі Владислава Валерійовича, відповідає змісту касаційної скарги ОСОБА_1 , яка надійшла засобами поштового зв'язку, підписаної нею особисто.
Як вказано вище Верховний Суд ухвалою від 01.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі залишив без розгляду та стягнув з неї в дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 3328 грн.
У зазначеній ухвалі Верховний Суд серед іншого вказав, що "Відповідно до частини четвертої статті 287 ГПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Особа, яка звертається з касаційною скаргою за таких підстав насамперед повинна обґрунтувати, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такі правові висновки є усталеними у практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 виклала висновок, зокрема, щодо того, що процесуальний закон розмежовує випадки, коли "рішення суду може вплинути на права та обов'язки" особи (коли в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно цієї особи або ця особа може пред'явити вимоги до сторони) (частина друга статті 50, пункт 1 частини першої статті 267 ГПК України) і коли має місце "рішення суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи" (пункт 4 частини третьої статті 277, частина четверта статті 287, пункт 3 частини першої статті 296, пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України).
За висновком Великої Палати у вказаній справі ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв'язку з чим це є обов'язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові звернула увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.
Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов'язкової сили.
Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов'язки (стягує з неї кошти, зобов'язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).
Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (частина перша статті 17 ГПК України).
Таким чином ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові Великої Палати від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, повний текст якої опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є відкритим для загального цілодобового доступу в мережі Інтернет.".
З огляду на вказане Верховний Суд в ухвалі від 01.04.2026 надав правову оцінку діям ОСОБА_1 щодо звернення з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у цій справі з тих самих підстав, що наведені у касаційній скарзі, надісланій 02.04.2026 її представником через підсистему "Електронний суд".
Щодо діяльності адвоката та зловживання процесуальними правами
Верховний Суд звертає увагу, що касаційну скаргу ОСОБА_1 підписав та подав до суду через підсистему "Електронний суд" її представник - адвокат Кіча Владислав Валерійович (ордер на надання правничої допомоги від 02.04.2026 № 1166607).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 56 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, а частиною першою статті 61 ГПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якого адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Приписами частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що:
- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;
- договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
З урахуванням вказаного адвокат Кіча Владислав Валерійович, надаючи правничу допомогу ОСОБА_1 у справі № 910/2982/25, виходячи з його професійної діяльності, мав бути обізнаним про вимоги ГПК України до порядку подачі та форми касаційної скарги, зокрема, щодо випадків права звернення до суду касаційної інстанції особи, яка не брала участі у справі, а також вимоги про недопущення зловживання процесуальними правами.
За приписами статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У пункті 11 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено вище, текст і доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої до Суду адвокатом Кічею Владиславом Валерійовичем, ідентичні тексту і доводам касаційних скарг, які надійшли до Суду від представника ОСОБА_2 - також адвоката Кічі Владислава Валерійовича, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 особисто, ОСОБА_4 , окрім доводів у касаційній скарзі ОСОБА_3 щодо відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, дійшла висновку, що дії адвоката Кічі Владислава Валерійовича не спрямовані на забезпечення реалізації прав і обов'язків клієнта та на отримання правосуддя у спорі, який розглядається у межах справи № 910/2982/25, а своє право на звернення до касаційного суду в інтересах скаржника з касаційною скаргою адвокат використовує з метою затягування розгляду справи.
Крім того, Суд дійшов висновку, що така кількість однакових касаційних скарг свідчить про умисні повторювані дії вказаних осіб, які спрямовані на перешкоджання розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За змістом частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У частині другій цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.
Згідно пункту 1 частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Частиною третьою цієї статті визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У зв'язку з викладеним, виходячи з наведених обставин та змісту поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Кічею Владиславом Валерійовичем касаційної скарги Суд кваліфікує такі дії адвоката як такі, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, а тому визнає ці дії зловживанням процесуальними правами, що зумовлює залишення без розгляду касаційної скарги, поданої у цій справі 02.04.2026 від імені ОСОБА_1 , та застосування до ОСОБА_5 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Статтею 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328 грн.
Враховуючи диспозитивність змісту статей 43, 131, 135 ГПК України, Суд може вжити заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу не лише в процесі розгляду касаційної скарги, а й на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 20 січня 2011 року № 26976/06).
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до адвоката Кічі Владислава Валерійовича заходу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами та, зважаючи на повторюваний характер його дій і обставини їх вчинення, застосовує захід у вигляді штрафу у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6656 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 43, 131, 135, 234, 235, 287, 288, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/2982/25 залишити без розгляду.
2. Стягнути з адвоката Кічі Владислава Валерійовича - боржник ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 6656 грн (шість тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень).
Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.
Головуюча Л. Рогач
Судді С. Могил
Г. Мачульський