06 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/553/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі
за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
до Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни
про стягнення 25 427,71 грн,
18.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25 (повний текст складено 21.01.2026), ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.10.2025 у справі № 924/553/25. Вказана касаційна скарга була подана 13.03.2026 засобами поштового зв'язку.
У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Бідюк Тетяна Вітольдівна виклала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25.
24.03.2026 до Верховного Суду від Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни надійшли доповнення до підстав касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25. Вказані доповнення подані 22.03.2026 засобами поштового зв'язку.
Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати одну касаційну скаргу на судове рішення, з яким він не погоджується.
Водночас відповідно до частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
З урахуванням наведених законодавчих приписів строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25, повний текст якої складено 21.01.2026, закінчився 10.02.2026, а тому доповнення підстав касаційного оскарження, подані 22.03.2026, подані поза межами строку на касаційне оскарження. При цьому Фізична особа - підприємець Бідюк Тетяна Вітольдівна не заявляє клопотання про поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25, а тому Суд залишає їх без розгляду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму становив 3028,00 грн (станом на 01.01.2025).
Предметом позову у цій справі є стягнення 25 427,71 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік (3028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), тому в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.
Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження в малозначній справі, Фізична особа - підприємець Бідюк Тетяна Вітольдівна зазначає, що попри те, що справа № 924/553/25 є малозначною, касаційне оскарження постанови необхідне, оскільки питання нарахування плати за загальнобудинкові потреби власникам приміщень з індивідуальним опаленням, які мають окремий вхід та не користуються місцями загального користування, має фундаментальне значення для захисту прав підприємців у багатоквартирних будинках.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Однак скаржник не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому незгода з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25 Суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 2,12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Бідюк Тетяни Вітольдівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 924/553/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак