про відстрочення виконання рішення
м.Чернівці
06 квітня 2026 року Справа № 926/3421/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С., за участі секретаря судового засідання Григорічук Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" про відстрочку виконання рішення у справі №926/3421/23
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69) в інтересах держави в особі:
1) Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл. Центральна, 1)
2) Управління освіти Чернівецької міської ради (58029, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 176)
3) Західного офісу Державної аудиторської служби України (79000, м.Львів, вул.Костюшка,8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, 23А)
про визнання недійсними додаткових угод до договору №20 від 08.02.2021 року та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 3076904,28 грн
За участі представників:
Від прокурора: Кініщук Л.І.
Від позивача 1: Кифірюк А.В. - представник (згідно витягу з ЄДР)
Від позивача 2: не з'явився
Від позивача 3: Юркова Г.В. - представник (згідно витягу з ЄДР)
Від відповідача: Хлапоніна О.Р. - представник (дов. від 09.12.2025р.)
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.12.2024 року позовні вимоги Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, Управління освіти Чернівецької міської ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" про визнання недійсними додаткових угод №3 від 03.03.2021 року, №4 від 23.04.2021 року, №7 від 30.06.2021 року, №8 від 27.08.2021 року, №10 від 22.09.2021 року, №11 від 24.09.2021 року, №12 від 28.10.2021 року, №13 від 01.11.2021 року, №14 від 01.12.2021 року, №15 від 06.12.2021 року до договору №20 від 08.02.2021 року про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 3076904,28 грн - задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, а відтак матеріали справи направлені до Західного апеляційного Господарського суду.
04.03.2026 року від представника ТОВ "Національна енергетична група" надійшла заява про відстрочку виконання рішення у справі №926/3421/23 (вх.№868).
У зв'язку з відсутністю в реєстрі постанови суду апеляційної інстанції суд ухвалою від 05.03.2026 року відклав вирішення питання про прийняття заяви ТОВ "Національна енергетична група" (вх.№868 від 04.03.2026р.) до повернення матеріалів справи №926/3421/23 до Господарського суду Чернівецької області.
20.03.2026 року з Західного апеляційного Господарського суду на адресу Господарського суду Чернівецької області повернулись матеріали справи №926/3421/23, яка містить постанову апеляційної інстанції від 03.03.2026 року, якою рішення першої інстанції залишено без змін.
На виконання постанови суду апеляційної інстанції, Господарським судом Чернівецької області 23.03.2026 видано накази на примусове виконання рішення.
Ухвалою суду від 23.03.2026 року прийнято заяву ТОВ “Національна енергетична група» та призначено її до розгляду на 06.04.2026 року.
02.04.2026 року від прокурора надійшли заперечення на відстрочку виконання рішення (вх.№1471), посилаючись на те, що вона є необґрунтованою.
06.04.2026 року у судовому засіданні представник відповідача підтримав власну заяву.
В свою чергу, прокурор та представник позивача 3 просили відмовити у задоволенні заяви відповідача.
Представниця позивача 1 поклала вирішення питання про відстрочку виконання рішення на розсуд суду.
Представники позивача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, що не заважає суду розглянути подану відповідачем заяву.
Розглянувши заяву ТОВ “Національна енергетична група» про відстрочення виконання рішення у справі №926/3421/23, заслухавши прокурора, представників позивача 1, 3 та представника відповідача, оцінивши подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Заява товариства обґрунтована тим, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.03.2019 року №398 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу ТОВ “Національна енергетична група», що здійснює електропостачання споживачам лише на підставі договорів постачання електричної енергії, що призвело до скрутного фінансового становища боржника в аспекті наявної заборгованості користувачів перед останнім у розмірі 5400000,00 грн, а також в розмірі 3356601,45 грн, так як єдиним джерелом оплати присудженої до стягнення з товариства суми заборгованості є оплата споживачами за спожиту електричну енергію.
Підставами неможливості негайного виконання рішення суду стали об'єктивні обставини, що не залежать від волі товариства. Введення воєнного стану в Україні значно вплинуло на розрахунки споживачів за постачання електричної енергії, що унеможливлює своєчасне виконання зобов'язань товариства. Відтак, наявні загальновідомі обставини, зокрема, військова агресія проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України негативно вплинули на економіку держави та насамперед ускладнили діяльність відповідача, оскільки на відповідача фактично покладено зобов'язання забезпечити здійснення ним виробничої діяльності в умовах неплатоспроможності споживачів, а відтак відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов'язання. Крім того, відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів із заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), до того ж тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж. Надання відстрочення не заблокує роботи підприємства відповідача та дозволить останньому отримати дохід, у вигляді оплати споживачами вартості спожитої електричної енергії, який потім він зможе спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем.
Надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а отже, належним чином виконати рішення суду у справі, що як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін та переслідуватиме мету недопущення значного погіршення економічної ситуації боржника, що матиме негативний вплив на здійснення ним господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Як встановлено ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положення ч.3 ст.331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.231 ГПК України).
Відповідно до ч.7 ст.331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки (відстрочки) виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Питання про відстрочку виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Таким чином, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Суд зазначає, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 ГПК.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Вирішуючи питання про розстрочення (відстрочку) виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:
1.виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);
2.невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);
3.відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);
4.за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).
Суд звертає увагу, що при розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
Вирішуючи питання щодо строку розстрочення, суд враховує нормативні приписи ч.5 ст.331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Саме на заявника в контексті приписів ст.ст.74, 76-79 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
Так, заявник вважає, що шляхом відстрочки виконання рішення суду не буде порушено законних прав та інтересів стягувача та буде досягнуто відповідного пом'якшення і так скрутного фінансового становища відповідача та не призведе до його банкрутства.
Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24.02.2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.
Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, не відповідність тарифів, низька платоспроможність населення (чим обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення) є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
При цьому, заявник надав докази, що наразі неспроможний виконати рішення суду, однак планує виконати його у майбутньому у добровільному порядку.
Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.
При цьому, у рішенні від 29.06.2004 року Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргументи боржника, який визначив такі підстави для розстрочення як відсутність грошових коштів на рахунках та те, що дохід боржника за 2021-2022 роки недостатній "виняткові обставини".
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
У даному випадку як виняткові обставини для відстрочення виконання рішень на загальну суму 3076904,28 грн приймається те, що Товариство обмежене в своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, а оплата за постачання електроенергії є основним джерелом його фінансування.
Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача.
Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку, відтак суд приймаючи до уваги можливий строк відстрочки встановлений ст.331 ГПК України, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи дійшов висновку про часткове задоволення заяви, та відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2024 року у справі №926/3421/23 на три місяці.
Керуючись ст.ст.233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, буд.13) про відстрочення виконання судового рішення у справі №926/3421/23 - задовольнити частково.
2. Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, буд.13, код 42828866) виконання рішення суду від 23.12.2024 року у справі №926/3421/23 на 3 календарних місяці з дня видачі судового наказу на примусове виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили в день її підписання, передбаченому ч.1 ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Світлана ГУШИЛИК