ЄУН 200/7534/19
Провадження №4-с/932/1/26
Іменем України
07.04.2026 місто Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , начальник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Освюк Олена Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби,
Заявник звернувся до суду з цією скаргою та в обґрунтування вимог зазначив, що в провадженні Соборного ВДВС перебуває виконавче провадження №70130583 від 21.10.2022 з примусового виконання виконавчого листа №200/7534/19, виданого 31.01.2022.
Частина перша резолютивної частини постанови №7 від 13.01.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження, прийнятої начальником відділу Овсюк О.А., на думку заявника суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права боржника на мирне володіння майном.
Так, було постановлено, що дії старшого державного виконавця Тичинського Д. у виконавчому провадженні №70130583 визнані такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.1,2,5,10,11,13,48,56,63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 Розділу ІІ Порядку взаємодії МВС України, Нацполіції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та п.4 розділу XIV, абз.1 п.6 розділу і, п.7 розділу VIII, п.1 абз.2 п.13 розділу ІХ, пп.1-3 розділу ХІІІ, п.п.1,4 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Висновки мотивовані тим, що зазначена у виконавчому листі вимога про зобов'язання відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартири має зобов'язальний майновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку за кошти боржника. Об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що піддається грошовій (вартісній) оцінці, а виконання вимоги вплине на склад майна сторін і змінить власника майна. Зазначене тягне за собою обов'язок вжиття державним виконавцем, крім заходів, направлених на виконання рішення суду немайнового характеру, в тому числі всіх заходів примусового виконання за майновими справами.
Перелічені положення нормативних актів направлені та регулюють порядок примусового виконання рішень майнового характеру, та передбачають такі дії, як накладення арешту на майно та кошти боржника в межах суми стягнення згідно з виконавчим листом (сума стягнення відсутня).
Разом з тим положення ЗУ «Про виконавче провадження» містять чіткий порядок примусового виконання рішень, які містять вимоги немайнового характеру, викладений в розділі VIII, ст.63: порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Інструкція з організації примусового виконання рішень містить розділ IX щодо виконання рішень немайнового характеру.
Положення ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень в наведених вище розділах не вказують, що в даному випадку можливо застосовувати положення та процедури, передбачені для примусового виконання рішень майнового характеру.
Вказівка «за власний рахунок» у прохальній частині позову - це деталізація способу виконання судового рішення згідно зі ст.16 ЦК України, а не сама по собі ознака майнового спору; вона конкретизує, як саме будуть стягнуті витрати або виконане зобов'язання. Крім того, посилання на юридичну оцінку та тези з ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі №200/7534/19 не може змінювати рішення суду по суті справи, яке прийняте виходячи з конкретного обраного позивачем способу захисту та є остаточним.
У рішенні в справі №200/7534/19 в його мотивувальній частині зазначено, що суд вважає можливим зобов'язати відповідача відновити положення, яке існувало до порушення, а саме, зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир. Судом з відповідача стягнуто судовий збір за 3 задоволені позовні вимоги немайнового характеру та 2 позовні вимоги майнового характеру щодо кожного позивача. Так, задоволені такі вимоги: визнані неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо здійснення механічного роз'єднання газопроводу-вводу до будинку; визнана бездіяльність відповідача щодо відновлення газопостачання до квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; зобов'язано відповідача відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн кожному. З даного переліку задоволених позовних вимог вбачається, що зобов'язання АТ «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир судом віднесено до позовної вимоги немайнового характеру. Апеляційний суд, переглядаючи дане рішення та вирішуючи питання розподілу судових витрат, підтвердив дану кваліфікацію вимоги як немайнової. За ч.6 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження, яка є чинною, боржникові встановлено строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, що вказує на те, що дане виконавче провадження відкрите щодо виконання вимоги немайнового характеру.
Крім того 06.06.2023 постановою про передачу виконавчого провадження на підставі ч.3 ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження передано до Соборного ВДВС, а 22.06.2023 Соборним ВДВС на підставі ч.4 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» прийнято виконавче провадження до примусового виконання.
Так, ч.3 ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
У разі сприйняття вимоги як майнової є незрозумілим, якою є сума стягнення, в межах якої можливо накладати арешт як на кошти, так і на майно, вчиняти інші дії з примусового виконання рішення суду як майнового, оскільки всі вони в своїй основі містять обов'язковість для виконавця визначення конкретної суми стягнення за виконавчим документом, в межах якої вчиняються ті чи інші дії. Накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника без визначення суми, в межах якої відбувається обмеження права власності, є порушенням та безпідставним обмеженням щодо мирного володіння майном.
Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця. Накладення арешту на рахунки та майно боржника без зазначення граничної суми призводить до надмірного обмеження прав власника та порушує баланс інтересів сторін. Оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення, а не паралізація господарської діяльності чи позбавлення особи засобів до існування, виконавець повинен чітко ідентифікувати обсяг обмеження. В той самий час в оскаржуваній постанові містяться й об'єктивно правильні висновки, зокрема, про те, що державним виконавцем не зініціювалося звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Ще 26.12.2023 АТ «Дніпрогаз» листом №506/17/1-02 звернулось до державного виконавця Соборного ВДВС із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення задля звернення ним до суду з цього питання.
Жодних висновків в резолютивній частині оскаржуваної постанови щодо порушення державним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження» щодо незвернення до суду не містить, але вказує на необхідність застосування у виконавчому провадженні положень нормативно правових актів, які регулюють порядок виконання рішень за майновими вимогами.
Просить скасувати оскаржувану постанову в частин висновків про порушення державним виконавцем вимог ст.ст.48,56 ЗУ «Про виконавче провадження»; ч.3 Розділу ІІ Порядку взаємодії МВС України, Нацполіції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; п.4 розділу ХІV, п.7 Розділу VIII, абз.2 п.13 Розділу ІХ, п.п.1-3 Розділу XIII, п.п.1,4 Інструкції з організації примусового виконання рішень; зобов'язати начальника Соборного ВДВС Овсюк О.А. усунути порушення.
Стягувачем ОСОБА_1 подано суду заяву із запереченнями проти задоволення скарги.
Так, ним вказано, що оскаржувана АТ «Дніпрогаз» постанова стосується виключно дій/бездіяльності державного виконавця Тичинського Д.Є. та не порушує прав сторін виконавчого провадження №70130583. Вимоги постанови жодним чином не стосуються та не порушують прав та обов'язків боржника, тому вона взагалі не може оскаржуватися АТ «Дніпрогаз». Пред'явлення скарги, на думку стягувача, має на меті ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду. Крім того, зазначений боржником у скарзі в якості стягувача ОСОБА_2 до виконавчого провадження №70130583 не має жодного відношення. За заявою ОСОБА_2 29.11.2022 відкрито інше виконавче провадження №70405870, якого не стосується оскаржувана постанова. Також виконання рішення суду у виконавчому провадженні №70130583 не стосується й колишнього постачальника природного газу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Боржник постійно використовує надані йому права для ухилення від виконання рішення суду, чотири рази звертався до судів різних інстанцій з клопотаннями про зупинення виконання рішення та заявами про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у задоволенні всіх клопотань та заяв судами відмовлено. Державний виконавець через судовий розгляд скарги 16.02.2026 був змушений вчергове відкласти проведення виконавчих дій. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22.12.2025 у справі №200/7534/19, яка набрала законної сили, відмовлено у прийнятті Звіту керівника АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» Тімановського В.М. про виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2021 у цивільній справі №200/7534/19. В ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі №200/7534/19, провадження №4-с/932/16/24 чітко визначено, що зазначена у виконавчому листі вимога про зобов'язання відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 має зобов'язальний майновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку за кошти боржника. Об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що піддається грошовій (вартісній) оцінці, а виконання вимоги вплине на склад майна сторін і змінить власника майна. То ж начальник ВДВС у постанові №7 фактично намагається, враховуючи наявні судові рішення у справі №200/7534/19, забезпечити реальне виконання рішення суду. Не погоджуючись з висновками судів, боржник намагається оспорювати ще не здійснені дії державного органу, а можливі у майбутньому гіпотетичні дії державного виконавця, спрямовані на повне та реальне виконання рішення суду. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до Закону в межах повноважень керівника органу ДВС і не порушує права скаржника.
Також суду надані письмові пояснення Соборним ВДВС, згідно з якими за змістом виконавчого листа №200/7534/19, виданого 31.01.2022 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Державним виконавцем було відкрите виконавче провадження №70130583 як щодо рішення немайнового характеру відповідно Розділу VIII «Виконання рішень немайнового характеру» та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). У ст.63 Закону передбачений примусовий порядок виконання рішення зобов'язального характеру, зокрема, обов'язок виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевірити виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. За порядком виконання рішення немайнового характеру, якщо боржника зобов'язано відновити постачання за власний рахунок, є необхідним після прийняття постанов про накладення на боржника штрафу надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.63 Закону. Виходячи з положень цих норм закону, у випадку, якщо рішення без участі боржника не може бути виконане, то виконавчий документ повертається не стягувачу, а суду, який його видав, і повторному пред'явленню не підлягає. Тобто в даному випадку право у виконавця на повернення виконавчого документа до суду виникає відразу ж після надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, і на цьому контроль державного виконавця за виконанням боржником рішення суду закінчується. Якщо припустити, що на боржника вплине повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, то виконати рішення у виконавчому провадженні під контролем виконавця вже не можливо, оскільки виконавче провадження є закінченим. Вищезазначений порядок виконання рішення суду було застосовано державним виконавцем Городничим Є., в провадженні якого на той час знаходилося виконавче провадження №70130583. Ним були проведені заходи примусового виконання: накладення штрафів на боржника та направлення повідомлення до правоохоронних органів, за результатами яких 20.05.2024 прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження. Стягувач ОСОБА_1 не погодився із вказаним рішенням державного виконавця та звернувся із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання. За результатами розгляду скарги судом ухвалою від 10.06.2024 скаргу частково задоволено, визнані дії державного виконавця Соборного ВДВС Городничого Є.Ю. щодо прийняття постанови від 20.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №70130583 неправомірними, постанову визнано незаконною та скасовано, а Соборний ВДВС зобов'язано відновити виконавче провадження №70130583. В мотивувальній частині вказаної ухвали суд зазначив, що закінчення виконавчого провадження здійснено фактично безпідставно, оскільки вказана державним виконавцем підстава закінчення виконавчого провадження як п.11 ч.1 ст. 39 Закону не є належною та суперечить матеріалам виконавчого провадження. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якого виступає благо, що не піддається грошовій оцінці... вимога про зобов'язання відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир має зобов'язальний майновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку за кошти боржника. Об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що піддається грошовій (вартісній) оцінці, а виконання вимоги вплине на склад майна сторін і змінить власника майна. В переліку дій, вчинених державним виконавцем, не вбачається спрямованих на реальне виконання рішення суду… накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Абз.2 ч.3 ст.63 Закону передбачено, що в разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. В даному випадку заходи примусового виконання не обмежені. Ураховуючи, що боржник рішення суду самостійно не виконує, а проведення державним виконавцем виконавчих дій стосовно виконання рішення суду потребує грошових витрат, в постанові начальника Соборного ВДВС №7 від 13.01.2026 було зобов'язано старшого державного виконавця Тичинського Д.Є., в провадженні якого наразі знаходиться дане виконавче провадження, вжити всіх необхідних заходів щодо приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог чинного законодавства, направлених на повне виконання судового рішення. При цьому в оскаржуваній постанові дії державного виконавця визнані такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.1,2,5,10,11,13,48,56,63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 Розділу ІІ Порядку взаємодії МВС України, Нацполіції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та п.4 розділу ХІV, абз.1 п.6 розділу І, п.7 розділу VIII, п.1, абз.2 п.13 розділу ІХ, п.п.1-3 розділу ХІІІ, п.п.1,4 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Дані норми права передбачають заходи примусового виконання рішення суду, про які зазначено в абз.2 ч.3 ст.63 Закону. У даному випадку спосіб та порядок виконання рішення, встановлений в резолютивній частині виконавчого документа та визначений в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024, не змінено, він відповідає порядку примусового виконання рішень, які містять вимоги немайнового характеру. Також відсутні підстави для звернення державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Щодо відсутності суми стягнення та неможливості визначення обсягу коштів/майна в разі накладення арешту, нащо вказує скаржник, зазначає, що в даному випадку арешт на грошові кошти та майно боржника звертається не на суму боргу в разі рішення майнового характеру, а на суму витрат виконавчого провадження, що передбачено ч.6 ст.48 Закону. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. А за ч.3 ст.56 Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до п.13 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення немайнового характеру в разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Оскільки вимога виконавчого документа є вимогою про виконання обов'язку за кошти боржника, в ході примусового виконання рішення суду необхідно проводити виконавчі дії (надання доручення підрядній організації, залучення відповідних спеціалістів чи представників іншого підприємства тощо) за рахунок витрат виконавчого провадження, які стягуються з рахунків боржника, або за рахунок його майна. Стаття 49 Закону визначає, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів ДВС та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів ДВС здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 ч.1 цієї статті. На теперішній час арешт на кошти та майно боржника не накладався. Після визначення необхідної суми для проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний в забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на кошти або майно боржника на суму витрат виконавчого провадження, а також на суму штрафів, які можуть бути накладені на боржника відповідно до ст.76 Закону. В оскаржуваній постанові начальником не зобов'язано державного виконавця накласти арешти на майно та кошти боржника, а було зобов'язано вжити всіх необхідних заходів щодо приведення виконавчого провадження №70130583 у відповідність до вимог чинного законодавства, направлених на повне виконання судового рішення. Тобто після проведення відповідних дій та встановлення суми витрат виконавчого провадження, у разі необхідності, можливе накладення арешту на майно та кошти боржника. Таким чином, вимоги скарги не мають правового підґрунтя, то ж просить відмовити у її задоволенні.
В додаткових поясненнях Соборним ВДВС зазначено, що на думку скаржника, долучені ним до матеріалів судової справи за цією скаргою копії постанови від 06.06.2023 про передачу виконавчого провадження №70130583 з Шевченківського ВДВС до Соборного ВДВС; постанови від 22.06.2023 про прийняття Соборним ВДВС виконавчого провадження з Шевченківського ВДВС встановлюють та підтверджують факт того, що виконавче провадження відкрите та виконується щодо виконання немайнових зобов'язань. Наголошує, що посилання скаржника на те, що наведені в оскаржуваній постанові начальника ВДВС норми ЗУ «Про виконавче провадження» та інших підзаконних актів стосуються виключно порядку примусового виконання рішень майнового характеру, є безпідставними, та додані до справи постанови не змінюють суті аргументів, наданих в первісних поясненнях на скаргу.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги та наполягав, що начальник ВДВС самостійно та безпідставно в оскаржуваній постанові перекваліфікувала немайнову вимогу на майнову. З 01.06.2023 ліцензія АТ «Дніпрогаз» на розподіл природного газу є зупиненою, тобто боржник фактично не може виконати рішення суду. Лише якщо змінити спосіб та порядок його виконання боржник готовий компенсувати вартість відновлення підключення.
Стягувач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення скарги з посиланням на надані ним письмові пояснення.
Від Соборного ВДВС надійшла заява про розгляд скарги без участі представника відділу.
Зазначені заявником у скарзі заінтересованими особами ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до суду не прибули. Вивчивши матеріали виконавчого провадження, суд вбачає, що ці особи не є його учасником, отже, підстави вважати їх заінтересованими особами відсутні, та вони підлягають виключенню з переліку суб'єктів цієї справи.
Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Як передбачене у ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2021 у справі №200/7534/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживачів та визнання бездіяльності незаконною зобов'язано АТо «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир позивачів.
31.01.2022 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист №200/7534/19.
21.10.2022 постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрите виконавче провадження №70130583 з виконання виконавчого листа №200/7534/19 в частині зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир позивачів, стягувач: ОСОБА_1
06.06.2023 постановою державного виконавця на підставі ч.3 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавчий документ передано на виконання до Соборного ВДВС, а постановою від 22.06.2023 виконавче провадження №70130583 прийняте до виконання державним виконавцем Соборного ВДВС Городничим Є.Ю. Наразі виконавче провадження здійснюється старшим державним виконавцем Тичинським Д.Є.
Постановою №7 начальника Соборного ВДВС Овсюк О.А. про результати перевірки законності виконавчого провадження дії старшого державного виконавця Тичинського Д.Є. у виконавчому провадженні №70130583 визнані такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.1,2,5,10,11,13,48,56,63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 Розділу ІІ Порядку взаємодії МВС України, Нацполіції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та п.4 розділу XIV, абз.1 п.6 розділу і, п.7 розділу VIII, п.1 абз.2 п.13 розділу ІХ, пп.1-3 розділу ХІІІ, п.п.1,4 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
За змістом ч.1 ст.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтями 1,2,5,10,11,13 цього Закону визначені загальні положення та засади виконавчого провадження, заходи примусового виконання рішень, загальні строки виконавчого провадження та строки прийняття рішень виконавцями та вчинення ними виконавчих дій.
Згідно зі ст.48 Закону регламентує звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
За правилами ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст.63 Закону, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.2 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У даному виконавчому провадженні постанову від 20.05.2024 державного виконавця Соборного ВДВС Городничого Є.Ю. про закінчення виконавчого провадження №70130583 ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська визнано незаконною та скасовано.
В мотивувальній частині цієї ухвали суд дійшов висновку, що зазначена у виконавчому листі вимога про зобов'язання відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартир має зобов'язальний майновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку за кошти боржника. Об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що піддається грошовій (вартісній) оцінці, а виконання вимоги вплине на склад майна сторін і змінить власника майна.
Дана ухвала набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.
Судом конкретно вказано, що дія, до якої зобов'язано боржника, піддається грошовій (вартісній) оцінці.
Очевидно, що відновлення постачання природного газу потребує певних коштів, і оскільки це має відбуватися під час виконавчого провадження, ці кошти входитимуть до складу витрат виконавчого провадження.
За змістом ч.1 ст.42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частина 3 цієї статті вказує, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Вживаючи всіх передбачених Законом заходів для виконання рішення суду, державний виконавець зобов'язаний визначити необхідну суму для проведення виконавчих дій та в разі необхідності в забезпечення виконання рішення суду - накласти арешт на кошти або майно боржника саме на суму витрат виконавчого провадження, а також на суму штрафів, які можуть бути накладені на боржника відповідно до ст.76 Закону.
Звертаючись до оскаржуваної постанови, слід констатувати, що начальником ВДВС дії державного виконавця визнані такими, що вчинені з порушенням вимог Закону та підзаконних актів, виконавця зобов'язано вжити всіх необхідних заходів для приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог законодавства для повного виконання судового рішення.
При цьому державного виконавця не зобов'язано накладати арешт на кошти та майно АТ «Дніпрогаз», посилання на подальше настання такої події є лише припущенням заявника, яке не підтверджене жодними доказами вчинення будь-яких дій, спрямованих на порушення прав товариства, перешкоджання його господарській діяльності, безпідставне обмеження щодо мирного володіння майном тощо.
Отже, оскаржувана постанова, на переконання суду, не порушила прав та інтересів заявника, оскільки нею лише надана оцінка діям державного виконавця в порядку ч.3 ст.74 Закону.
З огляду на наведене підстав для задоволення скарги суд не вбачає.
Окремо на клопотання заявника про накладання на начальника Соборного ВДВС Овсюк О.А. штрафу на виконання вимог ст.148 ЦПК України суд зазначає, що за правилами цієї статті суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, серед інших, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Конструкція «суд може» означає право суду за власним переконанням на підставі оцінки дії/бездіяльності учасника справи застосувати вказаний захід процесуального примусу, а вчинення такого заходу за клопотанням інших учасників справи законом не передбачено. В даній справі підстави для висновку про необхідність накладення штрафу на будь-кого з учасників справи у суду відсутні.
За ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447,449,451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» 49101, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, код за ЄДРПОУ 20262860), заінтересовані особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), начальник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Освюк Олена Андріївна (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1а, код за ЄДРПОУ 34984523), на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 07.04.2026 та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: В.С. Салькова