8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"31" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3533/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заявуОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
представника боржника : Цимбал А.А., ордер серії АІ №1940594 від 04.07.25
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання перед кредиторами на загальну суму 938 132,71 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначити керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 06.10.2025 (суддя Прохоров С.А.) було повернуто заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вх. №3533/25 з доданими до неї документами, у зв'язку з тим, що судом не встановив наявність повноважень у адвоката на таке звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року задоволено самовідвід судді Прохорова С.А. від розгляду справи №922/3533/25 за заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; матеріали справи №922/3533/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №922/3533/25 призначено до розгляду судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 08.12.2025 року заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх № 3533 від 01.10.2025) залишено без руху.
15.12.2025 року до суду від представника боржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 17.12.2025 суд прийняв заяву фізичної особи ОСОБА_1 до розгляду в підготовчому засіданні, призначив підготовче засідання суду на 13.01.2026.
Проте, судове засідання, призначене на 13.01.2026 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді у відпустці, про що ухвалою від 02.02.2026 судом повідомлено учасників даної справи та призначено проведення підготовчого засідання суду на 03.03.2026.
Ухвалою суду від 03.03.2026 року відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 31.03.2026 року.
В судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, просив суд задовольнити її.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "ФК "Кредит Капітал", ТОВ "Містер Мані", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Алекскредит",ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Свеа Фінанс", ТОВ "Технофінанс", ТОВ "ФК "Нові кредити", ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс", ТОВ "Смартівей юкрейн", ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс", АТ "Універсал банк", АТ "ПУМБ", АТ "Райффайзен Банк", ТОВ "ФК "Елен груп", ТОВ "ФК "Гвадіана", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "ФК "Авіра Груп" на загальну суму 1 027 876,80 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитними договорами та банківськими довідками та інформацією з українського бюро кредитних історій, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 19.09.2025 має наступні зобов'язання:
1) перед ТОВ "ФК "Гвадіана" за договором від 19.12.2024 року на суму 14200,00 грн. Втім матеріали заяви не містять вищевказаного кредитного договору. Разом із тим, до заяви додані договори про надання коштів у позику №F-00170428 від 28.01.2025 року та №F-00158198 від 22.12.2024 року (за іншими датами укладання). Крім того, відповідно до відповіді ТОВ "ФК "Гвадіана" від 01.05.2025 року заборгованість боржника за договором №F-00158198 від 22.12.2024 року відсутня, а заборгованість за договором №F-00170428 від 28.01.2025 року становить 22720,00 грн (з яких 8000,00 грн. - тіло кредиту, 1120,00 грн.- проценти, 13600,00 грн. пеня) проте даний договір не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.
2) перед ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" за договором від 12.01.2025 року у розмірі 36418,18 грн. за кредитною історією; 19 026,262 грн заборгованість за довідкою; пеня, штраф - 0,00 грн. Разом із цим, згідно довідки ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" (вих.№ 25.04.2025 від 25.04.2025року) заборгованість боржника становить 23576,26 грн., з яких 9100,00 грн. - тіло кредиту, 8561,26 грн. - відсотки, 1365,00 грн- комісія, 4550,00 грн. - штраф. Проте заявником не зазначено суму неустойки (штраф) за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
3) перед ТОВ "ФК "Авіра Груп" за договором від 31.01.2025 року у розмірі 13184,00 грн. за кредитною історією; 10057,60 грн (заборгованість за довідкою); пеня, штраф - 0,00 грн. Разом із цим, згідно довідки ТОВ "ФК "Авіра Груп" заборгованість боржника становить 31 184,00 грн. (сума основного боргу - 8 000,00 грн., комісія - 2000,00 грн., сума нарахованих процентів - 5 184,00 грн., пеня за прострочення виконання зобов'язання - 16 000,00 грн.) Проте заявником невірно визначений загальний розмір заборгованості боржника, а також не зазначено суму неустойки - пеню за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
4) перед ТОВ "Споживчий центр" за договором від 07.12.2024 року у розмірі 39710,17 грн., розмір неустойки становить 0,00 грн. Втім, відповідно до листа ТОВ "Споживчий центр" від 30.04.2025 №891, заборгованість боржника становить 39710,17 грн., з якої 16 752,23грн. - тіло кредиту, 14 157,94 грн. - проценти, неустойка - 8800,00 грн. Проте заявником не зазначено суму неустойки (штраф) за кредитним договором, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
5) перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" :
- за договором від 01.02.2025 року у розмірі 76200,00 грн,
- за договором від 20.01.2025 року у розмірі 78600,00 грн,
- за договором від 11.01.2025 року у розмірі 24750,00 грн,
- за договором від 13.12.2024 року у розмірі 16 430,662 грн,
- за договором від 28.08.2024 року та договором факторингу з ТОВ "Мілоан" у розмірі 41 206,79 грн.
Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" за вищевказаними договорами (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, договори, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи). Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими договорами, у тому числі договору факторингу, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит- Капітал".
6) перед ТОВ "ФК "Просто Кредит" за договором від 27.01.2025 року у розмірі 10376,00 грн, за договором від 27.01.2025 року у розмірі 10320,00 грн., перед ТОВ "ФК "Нові кредити" за договором від 13.01.2025 року у розмірі 20000,00 грн та перед ТОВ "ФК "Еленгруп" за договором від 09.01.2025 року та договором факторингу з ТОВ "ФК "КІФ" у розмірі 23000,70 грн. Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед вищевказаними фінансовими установами. Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими кредитними договорами, зокрема договору факторингу, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" .
7) перед ТОВ "Свеа фінанс" за договором від 27.09.2024 року та договором факторингу з ТОВ "Слон Кредит" у розмірі 62 249,89 грн, а також за договором від 19.07.2024 року та договором факторингу з ТОВ "Селфі Кредит" у розмірі 130 513,44 грн, за договором від 05.01.2025 року у розмірі 25 836,10 грн. Втім заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "Свеа Фінанс". Також заявником не надано доказів щодо відступлення права вимоги до боржника за цими кредитними договорами, зокрема договорів факторингу, укладених між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Слон Кредит" та між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Селфі Кредит".
Cуд звертає увагу заявника на те, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1604/21 від 16.11.2022
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Проте вищезазначені докази в обґрунтування заборгованості боржника перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал", ТОВ "Свеа фінанс", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "ФК "Еленгруп" не додані.
Суд зазначає, що заявником не надано доказів вжиття заходів з метою отримання документації на підтвердження заявленої заборгованості перед вищевказаними фінансовими установами.
8) перед АТ "Райффайзен банк" за договором від 08.09.2021 року у розмірі 10450,00 грн та перед ТОВ "Алекскредит" за договором від 17.01.2025 року у розмірі 37 731,13 грн. Проте заявником не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують заборгованість боржника перед вищевказаними фінансовими установами. До матеріалів заяви лише додані листи АТ "Райффайзен банк" (від 25.04.2025 № 81-27-5/1125) та ТОВ "Алекскредит" (01.05.2025 № 03-05-25-A3) щодо відмови у наданні запитуваної інформації, у зв'язку із неналежним оформленням адвокатського запиту. Доказів повторного звернення представника боржника із належним чином оформленим адвокатським запитом або безпосереднього звернення ОСОБА_1 до зазначених фінансових установ матеріали поданої заяви не містять, що свідчить про невжиття заявником усіх можливих та передбачених законом заходів для отримання необхідних доказів.
Також заявником надано довідку ТОВ "ФК "Фінмаркет" від 01.05.2025 року, в якій фінансова установа повідомляє, що між ТОВ "ФК "Фінмаркет" та ТОВ "ФК "Фінбуст" (код за ЄДРПОУ 43646369) було укладено договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за договором позики було відступлене компанією на користь ТОВ "ФК "ФІНБУСТ". Проте ТОВ "ФК "ФІНБУСТ" взагалі не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів, відповідних пояснень щодо невнесення заявником цієї компанії до списку кредиторів боржника не надано.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, які надані заявником до матеріалів справи.
На підставі викладеного суд вважає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Так, в поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що ОСОБА_1 отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Разом із тим, як встановив суд, в деклараціях про майновий стан за 2024-2025 роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 70 "витрати на придбання майна, товарів, послуг» та в розділі 73 “витрати на побутові потреби", боржником не зазначено жодних витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, боржником відповідного обґрунтування не надано.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявниці на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Так, в плані реструктуризації ОСОБА_1 зазначає, що доходи боржника за 2025 рік становить : соціальна допомога в середньому розмірі 3000 грн на місяць від УСЗН ЛРДА; пенсія по інвалідності в середньому розмірі 3762,50 грн на місяць; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб приблизно 3028, 00 грн; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів: 4000,00 грн. (за рахунок пенсії та соціальної допомоги, фінансової допомоги близьких осіб, майбутнього працевлаштування)
Однак суд звертає увагу на той факт, що боржник не працює з 2024 року, і, незважаючи на те, що ОСОБА_3 було подано заяву про неплатоспроможність до суду 01.10.2025, суд вважає, що заявник мав достатньо часу для працевлаштування. Водночас відсутність будь-яких доказів щодо намагань працевлаштування викликає сумніви стосовно реального бажання боржника знайти роботу та покрити свої фінансові зобов'язання в майбутньому.
Також суд звертає увагу на відсутність будь-яких доказів щодо фінансової підтримки від близьких осіб, що було зазначено як одне з джерел для погашення вимог кредиторів. Це могли б бути, зокрема, листи від близьких осіб щодо їхнього майбутнього зобов'язання надати фінансову допомогу. Відсутність таких підтверджуючих документів ставить під сумнів можливість забезпечення заявленого рівня фінансових ресурсів для виконання зобов'язань перед кредиторами.
Також суд звертає увагу на те, що боржнику на праві власності належить транспортний засіб ВАЗ 21099-20 1499 (2005 рік випуску). Проте даний автомобіль не включений боржником до переліку майна за рахунок якого, у разі його реалізації можливо б було задовольнити вимоги кредиторів. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо її не включення до проєкту плану реструктуризації, представником боржника у судовому засіданні від 31.03.2026 року не надано.
З наведеного слідує, що погашення вимог кредиторів буде відбуватися за рахунок доходів, які наразі боржник не отримує та належних доказів на підтвердження того, що боржник їх буде отримувати в майбутньому заявником не надано.
Таким чином, суд вважає, що наданий до суду проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, адже у боржника за даними його документів, на даний час відсутні достатні активи, які він може направити на погашення вимог кредиторів, протилежного заявником не доведено.
Також, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Бігданом О.А. був укладений договір №48 про оплату основної винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому, за умовами якої розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією становить 45420,00 грн, поряд із цим заявником не доведено суду за рахунок яких коштів, останній буде погашати витрати на послуги арбітражного керуючого, оскільки відповідно до проєкту плану реструктуризації боргів частину отриманих доходів боржника, він буде витрачати на задоволення побутових потреб, іншу частину на погашення вимог кредиторів, витрати (або їх частина) на оплату праці арбітражного керуючого взагалі не включені до загальних витрат боржника в цьому проєкті.
Наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, наданий проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника повне або часткове погашення вимог кредиторів.
Отже боржником не наведено підстав в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедуру неплатоспроможності.
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 06.04.2026 року.
СуддяМіньковський С.В.