65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/184/26
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 42467625)
до відповідача - Приватного підприємства «ВС-СЕРВІС» (65025, Одеська обл., м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, приміщення 424; код ЄДРПОУ 34506837)
про стягнення 267 444,95 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ВС-СЕРВІС» грошових коштів у загальному розмірі 267 444,95 грн, з яких: 224 006,00 грн основного боргу; 3 400,64 грн 3% річних; 35 982,18 грн пені; 4 056,13 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки № 493-24 від 20.03.2024.
Ухвалою від 02.02.2026 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/184/26, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Разом з тим, 06.03.2026 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, згідно з якими він в цілому не заперечує проти наявності основного боргу у розмірі 224 006,00 грн, зазначає про добровільну часткову сплату суми боргу після відкриття провадження у справі (27.02.2026 було сплачено 4 000,00 грн). При цьому вказує, що невиконання зобов'язань за Договором поставки № 493-24 від 20.03.2024 стало наслідком виникнення форс-мажорних обставин, а саме: продовження дії воєнного стану, постійні обстріли критичної інфраструктури, масовий блекаут.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наявність підстав для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін, з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки № 493-24 від 20.03.2024.
Так, 20.03.2024 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки № 493-24 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних.
Згідно з п. 2.5. Договору оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем за умовами та строками, визначеними у рахунку-фактурі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Рахунок-фактура надається покупцю засобами телекомунікаційного зв'язку.
Відповідно до п. 2.6. Договору максимальний термін оплати, який може бути встановлений продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію товару за цим Договором не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару покупцю.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що факт поставки товару (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність товару) вважається дата, що вказана у видатковій накладній.
В силу п.п. 3.6., 3.7. Договору сторони погоджуються, що видаткова накладна на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна на передану партію товару є невід'ємною частиною цього Договору. Право власності на товар (партію товару) виникає у покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення видаткової накладної в порядку, передбаченому положеннями цього Договору та чинного законодавства України.
Як стверджує позивач, протягом 2024-2025 років ним здійснювалися поставки товару за Договором на користь відповідача.
Вказує, що станом на 22.01.2026 повністю неоплаченими залишилися наступні видаткові накладні, котрі підписані сторонами:
- № 14310 від 26.08.2025 на суму 9 486,00 грн;
- № 14078 від 22.08.2025 на суму 32 550,00 грн;
- № 14001 від 21.08.2025 на суму 23 598,00 грн;
- № 13584 від 15.08.2025 на суму 32 200,00 грн;
- № 13390 від 12.08.2025 на суму 37 200,00 грн;
- № 13190 від 08.08.2025 на суму 11 750,00 грн;
- № 8137 від 21.05.2025 на суму 19 457,50 грн;
- № 7446 від 10.05.2025 на суму 12 900,00 грн.
Також позивач вказує, що частково несплаченою залишилась видаткова накладна № 6721 від 28.04.2025 на суму 47 850,00 грн (частково було сплачено 2 935,50 грн, а отже заборгованість за вказаною накладною становить 44 914,50 грн).
Всі вищезазначена накладні наявні у матеріалах справи.
Водночас, як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви відповідачем не сплачено за поставлений на товар суму у розмірі 224 006,00 грн.
Додатково позивач покликається на акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2025 по 30.09.2025, згідно з яким станом на 30.09.2025 зафіксовано заборгованість у розмірі 274 006,00 грн. При цьому вказує, що відповідачем 02.10.2025 було сплачено 50 000,00 грн, що й сформувало поточну заборгованість та, як вважає позивач, є додатковим доказом у підтвердження його позиції.
У позовній заяві позивач зазначає, що ним надано копії усіх неоплачених та частково неоплачених видаткових накладних.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позивача, наведені у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно з умовами Договору та, як зазначає сам позивач, саме видаткова накладна належно засвідчує факт передачі товару у власність відповідача.
У матеріалах справи наявні копії дев'ятьох видаткових накладних, які підтверджують факт поставки позивачем на користь відповідача товару на загальну суму 226 991,50 грн.
При цьому, як зазначає сам позивач, товар за видатковою накладною № 6721 від 28.04.2025 частково сплачено на суму 2 935,50 грн.
Також суд встановив, що відповідно до платіжної інструкції № 3068 від 02.10.2025 відповідач сплатив на користь позивача 50 000,00 грн заборгованості за виставленими рахунками № 6870 від 21.08.2025 та № 6905 від 22.08.2025, які відсутні у матеріалах справи, проте, вірогідно вони кореспондуються із наявними видатковими накладними № 14078 від 22.08.2025 на суму 32 550,00 грн та № 14001 від 21.08.2025 на суму 23 598,00 грн, адже у вказаних видаткових накладних наявне посилання саме на зазначені рахунки.
Отже, як свідчать матеріли справи, розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості потребує більш детальних пояснень з боку позивача, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне викликати представника позивача у судове засідання, з метою повного та всебічного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
За приписами ч. 5 цієї ж статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частинами 1-4 ст. 120 ГПК України унормовано, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
Враховуючи вищевикладене, з метою надання позивачем пояснень щодо розрахунку заборгованості, що сприятиме повному та всебічному розгляду справи, суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду з повідомленням сторін та викликати представника позивача у судове засідання.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники, приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вбачає необхідність у розгляді справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.
Керуючись ст. 2, 13, 15, 120, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Розглянути справу № 916/184/26 у розумний строк, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2. Призначити справу № 916/184/26 до розгляду у судовому засіданні на "27" квітня 2026 р. об 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 4 (1 поверх), тел. 0(482)307-964.
3. Викликати представника позивача у судове засідання.
4. Запропонувати позивачу до "24" квітня 2026 р. надати до суду більш детальні пояснення щодо розрахунку суми основного боргу, з урахуванням мотивувальної частини даної ухвали.
5. Явку представника відповідача визнати необов'язковою.
Ухвала набирає законної сили 06.04.2026 та, відповідно до чинної редакції Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Волков