79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.04.2026 Справа № 914/4000/25
За позовом:Фізичної особи-підприємця Місечка Володимира Максимовича, м. Київ
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Ширяєва Дениса Фарідовича, Львівська обл., м. Шептицький
про:повернення безпідставного набутого майна
Суддя - Крупник Р.В.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Фізична особа-підприємець Місечко Володимир Максимович (надалі - Позивач, ФОП Місечко В.М.) звертався до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ширяєва Дениса Фарідовича (надалі - Відповідач, ФОП Ширяєв Д.Ф.) про повернення безпідставного набутого майна, яка розглядалася у межах справи №914/4000/25.
Рішенням від 20.03.2026 у справі №914/4000/25 у задоволенні позову відмовлено повністю, покладено на ФОП Місечка В.М. судовий збір за подання позовної заяви.
Після ухвалення рішення у справі, представником ФОП Ширяєва Д.Ф. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення із ФОП Місечка В.М. 30'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (вх. №1333/26 від 24.03.2026).
Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви ФОП Ширяєва Д.Ф. без повідомлення учасників справи.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи ФОП Ширяєва Д.Ф.
Фізична особа-підприємець Ширяєв Денис Фарідович просить стягнути на його користь 30'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку із укладенням із адвокатом Мацей М.М. Договору про надання правової допомоги від 24.01.2026 для захисту своїх прав у справі №914/4000/25.
Доводи відповідача.
Фізична особа-підприємець Місечко Володимир Максимович подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (вх. №8785/26 від 27.03.2026). Він посилається на те, що заявлений до стягнення розмір судових витрат є завищеним, враховуючи ціну позову та зміст наданої правової допомоги, а відповідач не надав доказів оплати вартості наданих послуг, розрахунку витрат на правову допомогу та детального опису наданих послуг. Позивач вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правову допомогу до 4'000,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у cправі №910/13813/21).
Зважаючи на це, враховуючи, що розгляд справи №914/4000/25 проводився у порядку спрощеного позовного провадження, а заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу подано до суду через чотири дні після ухвалення короткого рішення, суд доходить висновку, що відповідну заяву подано у встановлений процесуальним законом строк.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Так, частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат визначено відповідачем у відзиві на позов у розмірі 30'000,00 грн.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу відповідач визначив у розмірі 30'000,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги від 24.01.2026 (надалі - Договір), предметом якого є надання адвокатом Мацей М.М. (адвокат) усіма законними методами і способами правової допомоги Ширяєву Д.Ф. (клієнт) у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав і законних інтересів.
Згідно із пунктом 2.1.2 Договору адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси клієнта у судах України з усіма правами представника, які передбачені ГПК України.
Гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та становить 30'000,00 грн. Гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 50 днів після ухвалення позитивного рішення у справі №914/4000/25 за позовом ФОП Місечка В.М. до ФОП Ширяєва Д.Ф. про повернення безпідставного набутого майна (пункт 4.1, 4.2 Договір).
2) Копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2026, згідно із яким адвокат надав клієнту юридичні послуги відповідно до Договору, а клієнт прийняв надані послуги, а саме: усні консультації, пошук релевантної судової практики та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до правовідносин, підготовка та написання відзиву і заперечення, процесуальних та непроцесуальних документів, участь в судових засіданнях у справі №914/4000/25.
Вартість наданих послуг становить 30'000,00 грн.
3) Детальний опис наданих послуг від 23.03.2026, зміст якого відповідає змісту Акта приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2026.
У матеріалах справи наявні також копія Ордеру серії ВС № 1435282 від 30.01.2026, виданого адвокату Мацей М.М., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на представництво інтересів відповідача у Господарському суді Львівської області та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1042 від 02.02.2005.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених відповідачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що уможливлює застосування судом при вирішенні питання про стягнення судових витрат положень частини 4 статті 126 ГПК України критеріями.
При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються відповідачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд зазначає, що вартість правових послуг є завищеною, адже не відповідає складності справи, яка належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення спорів про стягнення заборгованості за договором є сформованою та широко застосовною судами.
Крім того, заявлена до стягнення сума витрат (30'000,00 грн.) є неспівмірною з ціною позову (53'470,14 грн.) і становить більше половини заявлених позовних вимог.
Загальна вартість послуг також неспівмірна з обсягом наданих послуг. Зміст наданої правової допомоги є звичайним для цієї категорії справ та включає подання двох заяв по суті спору, додаткових пояснень, клопотання про долучення доказів та участі у двох судових засіданнях. При цьому виокремлення послуги із пошуку релевантної судової практики та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню, є безпідставним, адже вона є складовою послуги із подання заяв по суті спору. Вказане свідчить про намір відповідача штучно збільшити кількість наданих послуг та, відповідно, завищити їх вартість.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 вказано, що зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, врахувавши наявність заперечень позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов'язаності цих послуг із розглядом справи №914/4000/25, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу відповідача буде 6'000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із позивача.
При цьому суд відхиляє посилання позивача щодо неможливості стягнення витрат на правову допомогу через те, що така не оплачена. Так, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Що стосується доводів позивача про те, що відповідач не надав розрахунку витрат на правову допомогу та детального опису наданих послуг, то такі спростовуються наявними у матеріалах справи документами. Наданих відповідачем доказів достатньо для вирішення питання про стягнення витрат на правовому допомогу.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Ширяєва Дениса Фарідовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №1333/26 від 24.03.2026) у справі №914/4000/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Місечка Володимира Максимовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Ширяєва Дениса Фарідовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 6'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Крупник Р.В.