07.04.2026 Справа№914/1042/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грак»,
про забезпечення позову у справі №914/1042/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грак», м.Львів
до відповідача: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області
про: визнання незаконним і скасування рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та рішення від 01.05.2025 №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Грак»; скасування державної реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141га, утворені на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,8000 га із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101; визнання укладеним договору оренди землі у запропонованій ТОВ «Грак» редакції
встановив:
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Грак», разом з якою заявлено вимогу про забезпечення позову.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026, позов у справі №914/1042/26 розподілено судді У.І.Ділай.
Відповідно до поданої заяви ТОВ «Грак» просить вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме, заборонити Давидівській сільській раді Львівського району Львівської області вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав права комунальної власності щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га.
В обґрунтуванні заяви прокуратура покликається на такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАК» на підставі двох Договорів купівлі-продажу будівлі від 13.08.2008 (зареєстровані в реєстрі за №3376 та №3381 відповідно, посвідчені нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я.) придбало у Відкритого акціонерного товариства «Давидів» два нежитлових приміщення (пташник №6 та №7 відповідно, кожен площею по 1863,1 м2), які розташовані за адресою: вул. Львівська, буд. 2а, с. Давидів.
28.08.2008 та 29.08.2008 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності позивача на згадані вище пташники, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20048483 від 29.08.2008 (стосовно пташника №6 (реєстраційний номер: 20489654)) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20036454 від 28.08.2008 (стосовно пташника №7 (реєстраційний номер: 20489692).
Позивач ініціював питання передачі йому землі в оренду під приміщеннями пташників, однак земельна ділянка під ними перебувала у постійному користуванні попереднього власника пташників ВАТ «Давидів» про що зазначено у листі Пустомитівської районної державної адміністрації від 19.08.2013 за №04/15-2110.
Головне управління Держземагентства у Львівській області наказом від 19.03.2015 № 13-243 5/16-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» (надалі - Наказ Держгеокадастру 2015 року) вирішило:
-затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га для розміщення складських корпусів, код КВЦПЗ 01.13 (для іншого сільськогосподарського призначення);
-надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Грак» земельну ділянку в оренду терміном на 25 років для розміщення складських корпусів, код В на території Давидівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району площею 1,8000 га (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101);
-встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки;
Зобов'язати ТОВ «Грак»:
-забезпечити у встановленому порядку розробку та затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки;
-укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства України;
-приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;
-земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
На підставі п. 73 додатку до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 69-ОТГ від 24.12.2020 земельна ділянка №4623682400:03:000:0101 перейшла у комунальну власність Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (Давидівська об'єднана територіальна громада).
ТзОВ «ГРАК» звернувся до Давидівської сільської ради, як нового власника земельної ділянки №4623682400:03:000:0101 в якому просив укласти договір оренди цієї земельної ділянки, однак Давидівська сільська рада прийняла рішення № 330-9/2021 від 31.08.2021, в якому відмовила в наданні дозволу на укладання договору оренди земельної ділянки №101, через «невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам «Генерального плану с. Давидів Пустомитівського району Львівської області»).
Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Давидівської сільської ради № 330-9/2021 від 31.08.2021 та зобов'язання повторно розглянути заяву про укладення договору оренди. Рішенням від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 суд задовольнив позовні вимоги Товариства і визнав протиправним та скасував рішення Давидівської сільської ради № 330-9/2021 від 31.08.2021 й зобов'язав її повторно розглянути заяву Товариства. У цьому рішенні господарський суд виснував, що п. п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) на підставі якого Давидівська сільська рада відмовила Товариству - не застосовується у цій ситуації. Крім цього господарський суд із посиланням на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що «бездіяльність та зволікання відповідача щодо укладення з товариством договору оренди є порушенням «правомірних очікувань» позивача на отримання у власність земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України». Рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/4112/21 не оскаржувалось й набрало законної сили.
21.05.2023 заявник звернувся до відповідача із листом за вих. № ГК-260523-1, в якому просив повторно розглянути заяву позивача про укладення договору оренди землі, у відповідь на цей лист Давидівська сільська рада 02.06.2023 у листі №1390/03.01-05 повідомила Товариство про те, що заява про заключення договору оренди земельної ділянки №101 скерована на розгляд комісії з питань земельних відносин природокористування та екології.
Рішенням №227-25/2023 від 02.11.2023 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області вирішила: створити комісію з встановлення факту цільового використання земельної ділянки із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101 та об'єктів нерухомого майна, які розташовані на ній, власником яких є ТзОВ «ГРАК» ЄДРПОУ: 02758149, у складі згідно з додатком; комісії здійснити обстеження стану та фактичного використання земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна на території Давидівської територіальної громади; за результатами комісії скласти відповідний акт.
Згідно з рішенням №123-13/2022 від 15.06.2022 Давидівська сільська рада вирішила: розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,800 га., за кадастровим номером 4623682400:03:000:0101, яка розташована на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області; погоджену у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки подати на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради.
Заявник зазначає, що земельна ділянка №4623682400:03:000:0101 була поділена на дві земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 та 4623682400:03:000:0195. На підтвердження подано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9956041062025 та № НВ-9956046402025, а також лист ГУ Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.3-1574/2-25 від 28.03.2025.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у своєму листі №29-13-0.3-1894/2-25 від 16.04.2025 повідомило, що поділ земельної ділянки №4623682400:03:000:0101 відбувся на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробник ТОВ «Лот-1А», технічна документація розроблена на підставі рішення Давидівської сільської ради №123-13/2022 від 15.06.2022.
10.02.2025 Товариство звернулося до відповідача із пропозицією щодо укладення договору оренди землі №ГК-10022025 (вх. № 378/102-2025 від 10.02.2025), до якого долучив проєкт договору оренди земельної ділянки №4623682400:03:000:0101. Відповідач своїм листом №599/03.01-05 від 14.02.2025 підтвердив отримання цієї пропозиції і повідомив, що така передана на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин та сесії Давидівської сільської ради.
Відповідач у листі №1147/03.01-05 від 09.04.2025 повідомив Товариство про те, що обстеження стану та фактичного використання земельної ділянки №4623682400:03:000:0101 та об'єктів нерухомого майна, розташованих на ній в період за 2024-2025 роки не здійснювалося. Додатково відповідач також повідомив, що пропозицію товариства від 10.02.2025 за №ГК-10022025 (вх. № 378/102-2025 від 10.02.2025) скеровано на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування та екології.
01.05.2025 відбулась 36 сесія VIII демократичного скликання депутатів Давидівської сільської ради, на якій, зокрема, було прийнято два рішення №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТзОВ «ГРАК».
За змістом Рішення Давидівської сільської ради від 01.05.2025 №163-36/2025 вбачається, що «комісією сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки [№101], внаслідок чого було встановлено, що орієнтовно 0,9141 га ніким не використовується та перебуває у занедбаному стані». На підставі цього було вирішено: (1) Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Давидівської сільської ради, площею 1,8000 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0101; (2) Зареєструвати за Давидівською сільською радою право власності на земельні ділянки запасу, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки [№101]: - площею 0,8859 га, з кадастровим номером 4623682400:03:000:0194; - площею 0,9141 га. з кадастровим номером 4623682400:03:000:0195.
Також в Рішенні Давидівської сільської ради від 01.05.2025 №223-36/2025 зазначено, що Давидівська сільська рада заслухала службову записку, в якій на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/4112/21, враховуючи виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки №101 на дві ділянки: №194 та №195, враховуючи що саме на ділянці №194 розташоване нерухоме майно Товариства - постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування та екології рекомендувала передати в оренду Товариства земельну ділянку №194. На підставі цього було вирішено: (1) передати в оренду ТзОВ «Грак» земельну ділянку, площею 0,8859 га, кадастровий номер 4623682400:03:000:0194; (2) Встановити річну орендну плату в розмірі 12% та встановити строк дії договору оренди терміном на 4 роки; (3) Доручити сільському голові укласти з ТзОВ «Грак» договір оренди земельної ділянки.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки №4623682400:03:000:0194 та 4623682400:03:000:0195, що утворились внаслідок поділу земельної ділянки №4623682400:03:000:0101, щодо якої у позивача виникло право правомірного очікування унеможливить виконання рішення суду у справі, у випадку задоволення позову, та ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів.
Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позовних вимог.
При прийнятті ухвали суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову ТОВ «Грак» є вимоги немайнового характеру, зокрема: визнання незаконним і скасування рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та рішення від 01.05.2025 №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Грак»; скасування державної реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141га, утворені на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,8000 га із кадастровим номером 4623682400:03:000:0101; визнання укладеним договору оренди землі у запропонованій ТОВ «Грак» редакції.
Стосовно заяви про забезпечення позову слід зазначити, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач в розпорядженні спірне нерухоме майно, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Суд звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися спірним нерухомим майном, так і відчужити майно, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. До того ж, під час розгляду саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).
Частина 13 ст. 79-1 ЗК України вказує, що земельна ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, у разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.
Слід зазначити, що у випадку державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав права комунальної власності щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га, при умові задоволення позову ТзОВ «Грак», останнє буде вимушене подавати до суду нові (інші) позови, оскільки позивач буде позбавлений можливості зареєструвати право оренди на первинну земельну ділянку (кадастровий номер 4623682400:03:000:0101) на підставі рішення суду.
Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника. При цьому, в немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позову в цій справі є отримання майна в оренду.
Згідно з положеннями статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема
1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, позовні вимоги спрямовані на усунення можливих процедурних порушень (бездіяльності) відповідачем. Кінцевою метою позову у цій справі є відновлення порушеного права ТОВ «Грак», яке існувало до прийняття Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області Рішення від 01.05.2025 №163-36/2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та Рішення від 01.05.2025 №223-36/2025 «Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТзОВ «ГРАК»».
У випадку задоволення позовних вимог, таке рішення буде спрямоване на захист порушеного права позивача та в майбутньому надасть йому змогу відновити свої права.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.
Виходячи із вищенаведеного, господарський суд вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову взагалі, може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки в разі вчинення органом місцевого самоврядування передачі майна третім особам, його відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на майно іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.
Такі обставини можуть мати триваючий характер, а наслідком - неможливість усунення перешкод у реалізації, зокрема для позивача, ефективного захисту та поновлення порушених прав (охоронюваних законом інтересів) за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлений захід забезпечення позову як заборона Давидівській сільській раді Львівського району Львівської області вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав права комунальної власності щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га, є обґрунтованим, адекватним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.
Захід забезпечення позову, а саме заборона Давидівській сільській раді Львівського району Львівської області вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав права комунальної власності щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га, є самодостатнім та суд вбачає за необхідне такий вжити, що тимчасово унеможливить лише відчуження в будь-який спосіб спірних земельних ділянок, і на час розгляду справи не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання діяльності органу місцевого самоврядування, та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Враховуючи наведене положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога щодо забезпечення заявника не зумовить покладення жодних майнових обов'язків чи обмежень для відповідача, відтак застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.
Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Грак» задоволити.
2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1042/26 заборонити Давидівській сільській раді Львівського району Львівської області вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав права комунальної власності щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4623682400:03:000:0194 площею 0,8859 га та 4623682400:03:000:0195, площею 0,9141 га.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грак» (79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, 243-А, ідентифікаційний код 02758149).
Боржник: Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області (81151, Львівська область, Львівський район, село Давидів, вулиця Незалежності, 1а; ідентифікаційний код 04372313).
3.Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання - три роки з наступного дня після її прийняття.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Уляна ДІЛАЙ