79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
31.03.2026 Справа № 914/3651/25
за позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м.Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича, м. Київ,
про стягнення 494'170,87 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: А.Бондаренко,
від відповідача: О.Лежнєв.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича про стягнення 494'170,87 грн заборгованості за кредитним договором №КБ03.00606.011035605 від 24.06.2024, з яких: 362'582,68 грн. прострочений борг; 28,19 грн. прострочені проценти та 131'560,00 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.11.2025 року справу № 914/3651/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала суду про відкриття провадження та подальші ухвали були надіслані на адресу відповідача, вказану ЄДДРЮОФОП та повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Подальший рух справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 03.03.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №914/3651/25 до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання 31.03.2026 з'явився, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання 31.03.2026 з'явився, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. У підготовчому засіданні 03.03.2026 зазначив, що заборгованість може сплатити за умови розтермінування такої терміном на 5 років. У судовому засіданні повідомив, що банк не бажає укласти з ним договір, який би відтермінував сплату заборгованості.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту і відсотків за користування кредитом. Сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м.Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору (п.8.3).
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. У судовому засіданні повідомив, що через складне фінансове становище не зміг продовжувати сплачувати кредит, тому виникла заборгованість.
У судовому засіданні 31.03.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24 червня 2024 року Акціонерним товариством «Ідея Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Лежнєвим Олександром Миколайовичем (позичальник) укладено кредитний договір №КБ03.00606.011035605 з додатком, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на поповнення обігових коштів в сумі 440'000,00 грн. зі сплатою фіксованих процентів 0,01% річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (який відкривається автоматично з підписанням кредитного договору), зі строком користування по 24.06.2027 включно.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору комісія за видачу кредитних коштів утримується банком в день видачі кредитних коштів з суми кредитних коштів, що зараховується на поточний рахунок позичальника в банку. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору, що знаходиться в матеріалах справи. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.
За умовами п.2.5 кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п.3.2 договору). Згідно п. 3.3 договору базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. За п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється з настанням терміну повернення кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором (п.4.1 договору). Сторони погодили, що позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (п. 4.2 договору).
Відповідно до п.4.4 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.
Згідно з п. 5.2.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках: надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявилися недостовірними; виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію; в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п. 5.2.5 цього договору фактів.
Сторони погодили, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5 цього договору тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов'язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п. 11.1 цього договору. В разі направлення банком такої вимоги термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов'язань за договором є таким, що настав.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжною інструкцією №8147106 від 24.06.2024 з призначенням платежу: «Видача кредиту згідно кредитного договору № КБ03.00606.011035605 від 24.06.2024».
Позивач стверджує, що остання сплата відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 05.05.2025. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07.11.2025 становить 494'170,87 грн., з якої: 362'582,68 грн. прострочений борг; 28,19 грн. прострочені проценти та 131'560,00 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту. Вказана заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку, довідкою-розрахунком заборгованості та детальним розрахунком заборгованості станом на 07.11.2025. відповідач не заперечив даної заборгованості.
На виконання умов кредитного договору банком 11.09.2025 було надіслано вимогу №12.4.2/ КБ03.00606.011035605 від 01.10.2025 про дострокове виконання кредитних зобов'язань, що підтверджується описом вкладення про надіслання вимоги відповідачу, проте дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача.
Відповідач отриманий кредит у встановлений договором термін не повернув та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість позичальника перед АТ «Ідея Банк» згідно кредитного договору становить 494'170,87 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного кредитного договору № КБ03.00606.01135605 від 24.06.2024. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).
Як вбачається з п. 3.2, 3.3 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. Згідно з п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ФОП Лежнєву О.М. кредит у розмірі 440000,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит, проценти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перевіривши проведені банком нарахування, суд погоджується з такими, тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 494'170,87 грн.
Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №4296071 від 13.11.2025 на суму 5930,06 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лежнєва Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 494'170,87 грн заборгованості за кредитним договором та 5930,06 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.04.2026.
Суддя Яворський Б.І.