вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"07" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/937/26
Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши матеріали справи
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Вишневе, Київська область
про видачу судового наказу
До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» б/н від 01.04.2026 року (вх. №9602 від 01.04.2026) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНИЧІ 16» заборгованості за поставлену електричну енергію за період квітень 2023 - травень 2024 у сумі 264590,20 грн.
Розглянувши подану заяву судом встановлено наступне.
Так, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу, заявник зазначає, що між ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 (далі - Попередній власник) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №401124459 (далі - Договір) за адресою об'єкту споживання: Київська обл., Бучанський р., с. Гореничі, вул. М. Рильського, 16 (далі - Об'єкт).
Заявник свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та постачав електричну енергію за адресою Об'єкту. Однак, за Договором №401124459 виникла заборгованість за фактично спожиту електричну енергію за період грудень 2019 року - травень 2024 року в розмірі 379857,52 грн.
ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою про стягнення вищевказаної суми боргу з ОСОБА_1 . В процесі розгляду справи №369/11140/25 Мирський О.С. повідомив, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було ним відчужено 17.03.2021, а новим власником Об'єкту стало ТОВ «ГОРЕНИЧІ 16» (далі - Боржник), що підтверджується копією інформаційної довідки з ДРРП від 01.10.2025 поданої ОСОБА_1 до матеріалів справи №369/11140/25.
Ухвалою від 26.11.2025 у справі №369/11140/25 затверджено Мирову угоду між Заявником та Попереднім власником за якою, в тому числі, ОСОБА_1 зобов'язався сплатити на користь ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудень 2019 року - березень 2021 року, тобто, до моменту зміни власника Об'єкту, в розмірі 115267,32 грн.
Заявник зазначає, що набувши право власності на майно, а саме, будинок за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Гореничі, вул. М. Рильського, 16, новий власник - ТОВ «ГОРЕНИЧІ 16», в силу положень Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил роздрібного ринку електричної енергії є споживачем послуг з електропостачання та зобов'язане їх оплачувати.
Однак, як зазначено заявником, боржник - ТОВ «ГОРЕНИЧІ 16» після набуття права власності на Об'єкт не звертався до Заявника для переукладення договору на своє ім'я та не здійснював жодних сплат за спожиту електричну енергію, але і споживання не припиняв.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Як визначено ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. ч. 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Докази наявності укладення договору в письмовій або електронній формі надаються з дотриманням вимог, встановлених статтями 91, 96 ГПК України. При цьому учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Заявником не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України щодо додання до заяви про видачу судового наказу копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНИЧІ 16».
Суд зауважує, що визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки, така обставина належить до предмета доказування.
При цьому, можливість укладення договору по факту споживання послуги, продукту, або факту їхньої оплати, не заперечується судом, але, в такому випадку, суд зазначає, що стягнення заборгованості має вирішуватися із необхідністю доведення виникнення господарських зобов'язань та грошової заборгованості боржника в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п.п.1, 8 ч. 1 ст. 150 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» у видачі судового наказу за заявою б/н від 01.04.2026 року (вх. №9602 від 01.04.2026) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНИЧІ 16» заборгованості за поставлену електричну енергію за період квітень 2023 - травень 2024 у сумі 264590,20 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць