ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/14893/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 602-р від 02.10.2025, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
- визнати недійсними пункти 1, 2, 4, 5 рішення Антимонопольного комітету України від 02.10.2025 року № 602-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145- 26.13/33-25 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс";
- визнати дії Антимонопольного комітету України щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" до Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 02.10.2025 №602-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25, які оприлюднені на офіційному веб порталі Антимонопольного комітету України такими, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс";
- зобов'язати Антимонопольний комітет України виключити зі Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу інформацію, внесену на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 02.10.2025 №602-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25, про визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів), та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2026.
Через систему "Електронний суд" 19.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив.
Через систему "Електронний суд" 25.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Через систему "Електронний суд" 15.01.2026 від представника позивача надійшло клопотання про об'єднання справи № 910/14893/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" та справи № 910/15473/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дм-Проект" в одне провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 долучено до матеріалів справи відзив Антимонопольного комітету України від 19.12.2025, відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" від 25.12.2025; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" у задоволенні клопотання про об'єднання справи № 910/14893/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" та справи № 910/15473/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дм-Проект" в одне провадження. Відкладено підготовче засідання на 18.02.2026 на 14:35 год.
Через систему "Електронний суд" 28.01.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
В підготовчому засіданні 18.02.2026 представник позивача повторно заявив клопотання про об'єднання справи № 910/14893/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" та справи № 910/15473/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дм-Проект" в одне провадження.
Ухвалою суду від 18.02.2026 суд ухвалив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" у задоволенні клопотання про об'єднання справи №910/14893/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" та справи № 910/15473/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дм-Проект" в одне провадження; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 прибули представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 02.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 4 розділу 8 Порядку розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).
Судом встановлено, що 02.10.2025 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 602-р у справі № 145-26.13/33-25 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким, зокрема, Комітет вирішив:
визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЄДІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36046034) та товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-ПРОЕКТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35507428) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, які проводило Державне агентство інфраструктурних проектів України на закупівлю: « 33140000- 3 Медичні матеріали (НК:024:2019 - 44039 Набір для першої медичної допомоги, що містить лікарські засоби (укладка медична для аварійно-рятувального розрахунку) - 303 комплекти» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2020-02-27-004475-a) (надалі також - «Торги 1») (п. 1 резолютивної частини Рішення);
накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЄДІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36046034) штраф у розмірі 4 851 682 (чотири мільйони вісімсот п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят дві) гривні за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення);
визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЄДІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36046034) та товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-ПРОЕКТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35507428) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, які проводило Державне агентство інфраструктурних проектів України на закупівлю: « 33140000- 3 Медичні матеріали (укладка медична для аварійно-рятувального розрахунку) - 200 комплектів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2020-10-16-010981-c) (надалі також - «Торги 2») (п. 4 резолютивної частини Рішення);
накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЄДІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36046034) штраф у розмірі 3 203 619 (три мільйони двісті три тисячі шістсот дев'ятнадцять) гривень за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення (п. 5 резолютивної частини Рішення).
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) листом вiд 16.01.2025 № 521-052/1372 надало матерiали, отриманi пiд час проведення ряду слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих розшукових дiй під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102010000048 вiд 19.01.2021, які можуть свідчити про порушення учасниками процедур закупівель законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6, п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Вiдповiдачами у Справi Комітет визначив такі суб'єкти господарювання: ТОВ «ФАРМЄДIС» та ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ», які є суб'єктами господарювання в розумiннi статті 1 Закону України «Про захист економiчної конкуренції».
Комітетом встановлено, що Державним агентством інфраструктурних проектiв України проведено вiдкритi торги з публiкацiєю англiйською мовою на закупiвлю: « 33140000-3 Медичнi матерiали (НК:024:2019 - 44039 Набiр для першої медичної допомоги, що мiстить лiкарськi засоби (укладка медична для аварiйно-рятувального розрахунку) - 303 комплекти» (iдентифiкатор на вебпорталi UA-2020-02-27-004475-а). Дата оприлюднення: 27 лютого 2020 року о 18:20. Кiнцевий строк подання пропозицiй: 29 березня 2020 року о 00:00. Очiкувана Bapтicтb: 60 600 000,00 грн з ПДВ. Дата проведення аукцiону: 06 квiтня 2020 року о 15:17. Розмiр мiнiмального кроку пониження цiни: 100 000,00 грн. Розмір мінімального кроку пониження цiни, % 0,17%. Тендернi пропозицій подали тaкi учасники: - ТОВ «ФАРМЄДIС», ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ». До аукцiону допущенi тендернi пропозицiї ТОВ «ФАРМЄДIС» та ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ». Вiдповiдно до iнформацii, зазначеної в системi електронних закупiвель, цiновi пропозицi учасникiв були такими: ТОВ «ФАРМЄДIС» 60 569 560,62 грн (первинна), 60 269 342,16 грн. (остаточна); ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» 60599 712, 15, грн. (первинна), 60 298 845, 27 грн. (остаточна).
Переможцем Торгiв 1 визнано ТОВ «ФАРМЄДIС», з яким укладено договір про закупівлю товарів № 0209/20/09 від 27.04.2020.
Державним агентством інфраструктурних проектiв України проведено вiдкритi торги з публiкацiєю англiйською мовою на закупiвлю: (33140000-3 Медичнi матерiали (укладка медична для аварiйно-рятувального розрахунку) - 200 комплектiв (iдентифiкатор на вебпорталі Prozorro UA-2020-10-16-010981-с). Дата оприлюднення: 16 жовтня 2020 року о 00:00; кiнцевий строк подання пропозицiй: 16 листолада 2020 року о 00:00. Очiкувана вартість 40 000 000,00 грн з ПДВ. Дата проведення аукцiону: 24 листопада 2020 року о 11:19. Розмiр мiнiмального кроку пониження цiни: 200 000,00 грн. Розмiр мiнiмального кроку пониження цiни %:0,50 %. Тендернi пропозицiї подали тaкi учасники: - ТОВ «ФАРМЄДIС», ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ». До аукцiону допущенi тендернi пропозицii ТОВ «ФАРМЄДIС» та ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ». Вiдповiдно до iнформацiї, зазначеної в системi електронних закупiвель , цiновi пропозицi учасникiв були такими: ТОВ «ФАРМЄДIС» 39996600,00 грн (первинна), 39796510,00 грн. (остаточна); ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» 39953800,00 грн. (первинна), 39953800,00 грн. (остаточна).
Переможцем Торгiв 2 визнано ТОВ «ФАРМЄДIС», з яким укладено договір про закупівлю товарів № 42 від 07.12.2020.
Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії відповідачів у справі Комітету під час участі в Торгах, Комітет вказав на те, що під час проведення ряду слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102010000048, отримана iнформацiя, яка свiдчить про антиконкурентну узгоджену поведiнку між вiдповiдачами пiд час пiдготовки та участi в Торгах 1 та 2 (лист НАБУ від 16.01.2025 № 521-052/1372).
Зазначеним листом НАБУ надало копiї складених спiвробiтником Департаменту контррозвiдувального захисту інтересів держави у сферi iнформацiйної безпеки Служби безпеки України протоколiв огляду, а саме: протокол вiд 16.08.2023 огляду документiв, якi виявлено та вилучено за мiсцезнаходженням ТОВ «РIМЕД», ТОВ «МЕДIНОВА» та ТОВ «РЕАЛТОН» за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 35, нежитлове примiщення 173; - протокол вiд 17.08.2023 огляду речей, якi виявлено та вилучено за мiсцем проживання директора та засновника ТОВ «Адвансед МЕДТЕХНОЛОДЖИ» ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У зазначених вище протоколах, за висновками Комітету, зафiксований обмiн повiдомленнями мiж особами, причетними до господарської дiяльностi Вiдповiдачiв, змiст яких пiдтверджуе спiльнi iнтереси та взаємозв'язок мiж Вiдповiдачами пiд час пiдготовки та узгодження умов участi в Торгах.
Пiд час аналiзу матерiалiв, наданих НАБУ, встановлено, що за результатом зняття інформації з особистого телефону Redmi 9 з номерами мобiльних телефонiв НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 станом на перiод Торгiв - директора та засновника ТОВ «Рімед» наявний обмiн повiдомленнями мiж особами, причетними до господарської дiяльностi Вiдповiдачiв, а також з Вiдповiдачами, змiст яких підтверджує iнтереси та взаємозв'язок мiж Вiдповiдачами пiд час пiдготовки та узгодження в участi в Торгах.
Так, у Протоколi огляду вiд 16.08.2023 зафiксовано обмін повідомленнями Whatsapp пiд час Торгiв мiж ОСОБА_2 та абонентом ОСОБА_3 , iдентифiкованим як ОСОБА_3 , директор та засновник ТОВ «ФАРМЄДIС» пiд час Торгiв та абонентом, iдентифiкованим як ОСОБА_6, представник ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ», яка протягом перiоду 01.01.2020 по 31.12.2021 працювала в ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» згiдно з листом Пенсiйного фонду України вiд 28.02.2025 № 2800-060203-5/13700.
Враховуючи те, що у зазчачених повiдомленнях фiгуруе iдентифiкатор Торгiв, а учасниками Торгiв були лише ТОВ «ФАРМЄДІС» та ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ», повiдомлення мiстять пiдтвердження погодженої спільної участі у Торгах.
Також зі змісту повідомлень випливає, що ОСОБА_2 виступала як посередник між ТОВ «ФАРМЄДІС» та ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» під час підготовки до Торгів, а директор і засновник ТОВ «ФАРМЄДІС» здійснював перевірку документів у складі тендерної пропозиції.
Також Комітет зазначав про відображення iнформацii, що свiдчить про таку координацiю, у документах, поданих у складi тендерних пропозицiй Вiдповiдачiв на Торги 1-2
Таким чином, наведенi вище обставини свiдчать про обiзнанiсть Вiдповiдачiв про участь один одного в Торгах 1-2 та узгодження мiж ними спiльної поведiнки. Встановленi пiд час розгляду Справи обставини у своїй сукупностi свiдчать про те, що Вiдповiдачi спiльно готувалися та узгоджували свої дiї щодо участi кожного з них у Торгах 1-2, що пiдтверджується: координацією дій Вiдповiдачiв щодо поведiнки на Торгах 1-2 третьою особою; - відображенням iнформацiї, що свідчить про таку координацiю, у документах, поданих у складi тендерних пропозицiй Вiдповiдачiв на Торги 1-2; ходом аукцiонiв та результатами Торгiв 1-2.
Наведенi вище обставини наявностi мiж Вiдповiдачами спiльних інтересів та взаємозв'язків, обiзнанiсть та системнiсть поведiнки пiд час участi в Торгах 1-2, за висновком Комітету, свiдчать про те, що Вiдповiдачi мали можливiсть узгодити й узгодили свою поведiнку пiд час участi в Торгах 1-2, замiнивши ризик, який породжує конкуренцiя, на координацiю своєї економiчної поведiнки. Така координацiя призвела до усунення між відповідачами у справі Комітету конкуренцiї пiд час участi в Торгах 1-2.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що пункти 1, 2, 4, 5 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 602-р від 02.10.2025 року у справі № 145- 26.13/33-25 повинні бути визнані недійсними з підстав, що визначені ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Позивач вказує, що Рішення Комітету ґрунтується виключно на Протоколі огляду від 16.08.2023 року та Протоколі огляду від 17.08.2023 року, які були отримані АМКУ від НАБУ 24.01.2025 року. При цьому, зібрані АМКУ після початку розгляду справи № 145-26.13/33-25 (після 27.03.2025) докази у своїй сукупності жодним чином не підтверджують обставину антиконкурентних узгоджених дій; АМКУ не намагався належно, повно та об'єктивно оцінити Протоколи огляду від 16.08.2023 року та 17.08.2023 року, зокрема на предмет їх належності, допустимості та достовірності, в тому числі шляхом проведення відповідних експертних досліджень та відібрання пояснень, тобто повно з'ясувати всі юридично значущі обставини, які б дозволяли стверджувати про антиконкурентно узгоджені дії Відповідачів як про беззаперечно встановлений факт. Зокрема, Комітет не призначив жодних комп'ютерно-технічних та/або телекомунікаційних та/або лінгвістичних (авторознавчих) експертиз в порядку ст. 43 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які б могли підтвердити або спростувати: належність текстів листувань особам, що зазначені в Рішенні, наявність відповідних листувань на мобільних телефонах, що оглядались, автентичність та цілісність файлів з листуваннями в мобільних телефонах, що оглядались, відсутність стороннього втручання у інформаційний вміст мобільних телефонів, що оглядались; Комітет під час розгляду справи не зібрав жодних інших доказів, які б підтверджували ті обставини, якими він обґрунтовує свої висновки і стверджує про наявність у діях ТОВ «Фармєдіс» антиконкурентних узгоджених дій під час участі у Торгах 1 та Торгах 2.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, відповідач посилається на те, що органи Комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, та які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Разом із тим, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу законодавства про конкуренцію виключною компетенцією Комітету; належність номерів телефонів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 підтверджується матеріалами Справи Комітету.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа". Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
Суд зазначає, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
У розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), суд враховує, що відсутність у певного суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб'єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб'єктами господарювання. Наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов'язується виключно з тим, чи займає певний суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;
спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників (аналогічна правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така домовленість навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок у відповідності до статті 86 ГПК України.
Так, змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Як встановлено судом, викладені у Рішенні висновки ґрунтуються на Протоколі огляду від 16.08.2023 року та Протоколі огляду від 17.08.2023 року, які були отримані Комітетом від НАБУ 24.01.2025.
У зазначених протоколах огляду містяться фотознімки листувань у застосунках Viber та WhatsApp з телефонів (як про це зазначено у протоколах), вилучених під час обшуків за адресами: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 35 , нежитлове приміщення 173 та АДРЕСА_1 .
Приймаючи оскаржуване у відповідній частині Рішення, Комітет взяв до уваги та процитував зміст листування, фотознімки яких містяться у Протоколі огляду від 16.08.2023, та вказав, що ці листування належать засновнику та директору ТОВ «Рімед» ОСОБА_2 з абонентом « ОСОБА_1 », що ідентифікований як засновник та директор ТОВ «Адвансед Медтехнолоджи», з абонентом «ОСОБА_6 ДМ-ПРОЕКТ», що ідентифікований як працівник «ДМ-Проект» ОСОБА_6 , з абонентом « ОСОБА_3 », що ідентифікований як директор та засновник ТОВ «Фармєдіс» ОСОБА_3 .
У постанові від 03.02.2022 року у справі № 910/15183/20 Верховний Суд виснував, що «рішення органів Комітету у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах».
Як зазначав позивач, обгрунтовуючи неналежність і недостовірність доказів, взятих за основу Комітетом, з Протоколу огляду від 16.08.2023 року вбачається, що фотознімки профілю абонента «ОСОБА_3» у месенджерах Whatsapp та Viber із зазначенням номеру мобільного телефону цього абонента є окремими та розміщені окремо від фотознімків самих листувань. У свою чергу, як вбачається з фото самих листувань - вони розміщені у протоколі огляду окремо і єдиним ідентифікатором того, з ким відбувалось сфотографоване листування є найменування абонента «ОСОБА_3» у верхньому рядку месенджерів Whatsapp та Viber.
Додатково слід зазначити, що Протокол огляду від 16.08.2023 року та Протокол огляду від 17.08.2023 року складені в межах кримінального провадження № 42021102010000048.
Як слідує з обвинувального акту ОСОБА_8 , прокурор ОСОБА_8 відповідав за координацію дій між прокурорами групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні та співробітниками оперативного підрозділу, які приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, та особисто здійснював досудове розслідування, користуючись повноваженнями, наданими ст. 36 КПК України. Також із згаданого обвинувального акту вбачається, що прокурор ОСОБА_8 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами, що були вилучені ним 09.08.2023 року під час обшуку за місцем проживання директора та засновника ТОВ «АДВАНСЕД МЕДТЕХНОЛОДЖИ» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
За твердженням позивача, вказане викликає обґрунтовані припущення, що прокурор ОСОБА_8, маючи злочинний намір заволодіти вилученими коштами в рамках кримінального провадження № 42021102010000048, користуючись тим, що він особисто здійснював досудове розслідування як процесуальний керівник та відповідав за координацію дій, сприяв спотворенню (фальсифікації) Протоколів огляду від 16.08.2023 року та 17.08.2023 року з метою штучного створення доказів для накладення арешту на кошти, які після накладення на них арешту почали перебувати у його безпосередньому розпорядженні та якими він заволодів.
З огляду на обставини щодо наявності обвинувального акту відносно прокурора, який координував роботу інших прокурорів в межах кримінального провадження № 42021102010000048, враховуючи, що в рамках проведеного обшуку прокурором Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_8 було вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy S20 щодо якого надалі було складено Протокол огляду від 17.08.2025 року, то наведені вище твердження позивача, за висновком суду, не можуть вважатись завідомо безпідставними, тим більше, що саме протоколи огляду є доказовою базою для оскаржуваного Рішення, тоді-як в процесі розгляду щодо учасників Торгів Комітетом не встановлено однакових IP-адрес учасників торгів, однакових фактичних адрес місцезнаходження, однакових засобів зв'язку, які використовувались для комунікацій і господарської діяльності; наявність фінансової пов'язаності та єдності економічних інтересів, у тому числі спільного фінансування чи перехресних корпоративних зв'язків; спільна матеріально-технічна база та витрати.
Так, доводячи покладені в основу позову твердження, позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта № 638/11.2025 від 25.11.2025 року, складений експертом Урденком Олександром Георгійовичем.
Відповідно до вказаного висновку, зокрема щодо Протоколу огляду від 16.08.2023 року експерт вказав, що сукупність виявлених невідповідностей не дозволяє встановити автентичність, цілісність та послідовність зображень, включених до протоколу» та те, що «інформацію, зображення та тексти сторінок 1- 7 неможливо верифікувати або підтвердити незалежним шляхом, що створює обґрунтований сумнів у достовірності та відповідності відображених у протоколі даних реальному процесу огляду цифрового пристрою.
За результатом дослідження Протоколу огляду від 17.08.2023 року експерт констатував, що зафіксовані на ілюстраціях системні позначки часу не утворюють логічної хронологічної послідовності подій. У ряді випадків один і той самий часовий показник повторюється на різних зображеннях, а зафіксована зміна часу (наприклад, 17:35 > 18:13 > 17:48) суперечить природній послідовності виконання дій на одному й тому самому пристрої. Така невідповідність вказує на можливе формування зображень у різний час, у різних середовищах або із застосуванням сторонніх інструментів фіксації. Окремі ілюстрації додатково містять елементи інтерфейсу або текстову інформацію, яка не має очевидного зв'язку з предметом або метою огляду.
Характер візуальних матеріалів та спосіб їх фіксації дав експерту підстави стверджувати, що частина фотозображень екранів мобільних пристроїв була створена не під час офіційних процесуальних дій, а іншими особами раніше, що унеможливлює підтвердження автентичності джерела даних.
Окрім того, позивачем долучено до справи копію висновку експерта № 273/01.2026 за результатом комп'ютерно-технічного дослідження від 26.01.2026, складеного експертом Урденком О.Г., згідно з яким експерт зазначив, що на підставі комплексного комп?ютерно-технічного дослідження апаратної конфігурації мобільного телефону «Redmi 9" модель M2004J19AG, (IMEI 1: НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5), структури файлової системи, часових атрибутів цифрових файлів, а також особливостей функціонування месенджера «WhatsApp", встановлено сукупність технічних ознак, що виключають можливість їx виникнення внаслідок звичайного користування пристроєм власником.
Щодо використання зовнішнього носія інформації, експерт вказав, що мобільний телефон «Redmi 9" (модель M2004J19AG, IMEI 1:НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5) первісно не використовував зовнішній носій інформації формату miniSD, що підтверджується матеріалами візуальної фіксації (зображення 2, 3 цього Висновку). Водночас встановлено, що miniSD-карта була використана одноразово та виключно у період з 10 по 16 серпня 2023 року, після чого її використання припинилося. Такий характер застосування зовнішнього носія не відповідає типовій поведінці користувача та є характерним для разового технічного втручання з метою перенесення або підміни цифрових даних.
Щодо характеру та призначення виявлених файлів, файли формату «db.cryprl4" та «json.crypt14", виявлені на miniSD-карті, не є результатом звичайної щоденної експлуатації месенджера «WhatsApp" на мобільному телефоні «Redmi 9" (модель M2004J19AG, IMEI 1: НОМЕР_4, IME 2: НОМЕР_5), а являють собою спеціялізований набір резервних та службових файлів, призначених для: синхронізації заздалегідь підготовлених даних; інтеграції стороннього інформаційного вмісту до локальної бази "WhatsApp".
Наявність повного комплекту службових файлів (backup_settings, chatsettingsbackup, wadb, msgstore.db) свідчить про цілеспрямовану підготовку середовища для імпорту даних, а не про їх автоматичне створення месенджером у фоновому режимі.
Щодо часових атрибутів та системного часу, експертом встановлено системну та повторювану розбіжність між: датами, зазначеними у назвах файлів msgstore-YYYY-MM-DD; фактичними часовими мітками їх модифікації у файловій системі.
Часові мітки модифікації передують датам, зазначеним у назвах файлів, що технічно неможливо за умов коректної роботи операційної системи та автоматичного резервного копіювання «WhatsApp". Такі розбіжності можуть виникнути виключно внаслідок ручної або програмної зміни системного часу пристрою, що є типовим прийомом для: маскування реального моменту створення або внесення даних; створення ілюзії тривалої історії користування месенджером.
Експерт також вказав на наявність ознак інсценування цифрової активності, зокрема, сукупність встановлених фактів, а саме: одноразове та короткострокове використання miniSD-карти; наявність повного набору службових файлів «WhatsApp"; навмисна модифікація системного часу; хронологічна невідповідність між назвами файлів та їх часовимиатрибутами, - свідчить не про відновлення реальних даних користувача, а проінсценування цифрової активності месенджера «WhatsApp".
З технічної точки зору відбулося штучне формування інформаційного масиву, який імітує тривале користування месенджером, однак не відповідає реальному процесу створення цих даних на досліджуваному пристрої.
Експертом також зазначено про прямий причинно-наслідковий зв?язок між: встановленням miniSD-карти; зміною системного часу мобільного телефону; примусовим відновленням резервних копій «WhatsApp"; появою та модифікацією досліджуваних файлів. Цейланцюг дій неможливо відтворити випадково або безцілеспрямованого втручання сторонньої особи.
Відтак, у результаті проведеного комп?ютерно-технічного дослідження експертом встановлено, що у період з 10 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року на апараті мобільного зв?язку «Redmi 9" (модель M2004J19AG, IMEI 1: НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5) відбувалися дії, пов?язані зі створенням, імпортом та модифікацією зашифрованих резервних копій месенджера «WhatsApp", що підтверджується аналізом часових атрибутів файлів формату «*crypt14" та пов?язаних службових файлів налаштувань резервного копіювання.
Зазначені дії здійснювалися із застосуванням зовнішнього носія інформації формату miniSD, використання якого не характерне для звичайної експлуатації даного пристрою та є об?єктивною технічною ознакою цілеспрямованого стороннього втручання в його інформаційне середовище. Сукупність встановлених обставин категорично свідчить, що виявлені цифрові дані застосунку «WhatsApp" були не сформовані у процесі звичайного користування месенджером власником телефону, a цілеспрямовано завантажені, перенесені та/або модифіковані у період з 10 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року із використанням зовнішніх технічних засобів та службових механізмів резервного копіювання.
Експертом також встановлено, що досліджувані файли виконували функцію технічного інструменту інсценування історії користування месенжером «WhatsApp", а відповідні цифрові дані були сформовані шляхом штучного імпорту та навмисної зміни часових атрибутів, що виключає можливість їх автоматичного створення або випадкової появи.
Таким чином, на апараті мобільного зв?язку «Redmi 9" (модель M2004J19AG, IMEI 1: НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5) у період з 10 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року встановлено ознаки цілеспрямованого стороннього втручання в інформаційний зміст месенджера «WhatsApp", зокрема ознаки створення, редагування та модифікації цифрових даних із використанням зовнішнього носія інформації, що свідчить про підміну цифрової інформації та категорично виключає можливість визнання її достовірною та автентичною.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
Оцінюючи вказані висновки експерта, судом встановлено, що вони містять відповіді на поставлені питання, які є обгрунтованими та мотивованими. Також висновки складено атестованим судовим експертом - доктором філософії (PhD) Урденко Олександром Георгійовичем, який має науковий ступінь та вищу спеціальну освіту у сфері економічної кібернетики вищу спеціальну юридичну освіту у сфері права інтелектуальної власності, має статус атестованого експерта з інформаційної безпеки відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 27001 «Інформаційні технології. Методи забезпечення безпеки. Системи управління інформаційною безпекою. Вимоги», фахові знання та підготовку у сфері комп'ютерної криміналістики згідно з міжнародними та національними стандартами ДСТУ ISO/IEC 27037:2017, ДСТУ EN ISO/IEC 27041:2022, ДСТУ ISO/IEC 27042:2015, ДСТУ EN ISO/IEC 27042:2022, ДСТУ ISO/IEC 27043:2016, ДСТУ ISO/IEC 27050-1:2018. Професійний досвід експертної діяльності включає роботу судовим експертом з комп'ютерно-технічної експертизи у 2005- 2018 роках, експертом за спеціальностями 10.9 «Комп'ютерно-технічні дослідження» та 10.17 «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів». Стаж експертної роботи становить з 2005 року, загальний стаж - 20 років.
Судом враховано, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, а також у висновках вказано, що їх підготовлено для подання до суду.
Відтак, висновки експерта Урденка О.Г. приймаються судом як належні та допустимі докази.
З огляду на наведене, викладений у протоколах огляду від 16.08.2023 та від 17.08.2023 зміст електронного листування не може не викликати обгрунтованого сумніву щодо його достовірності на відповідності об'єктивним обставинам.
При цьому, відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування зазначених доводів позивача (що підкріплені відповідними експертними висновками) стосовно недостовірності і необ'єктивності доказів, взятих Комітетом за основу.
Відповідно до п. 3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
У постанові від 03.02.2022 року у справі № 910/15183/20 Верховний Суд виснував, що «рішення органів Комітету у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах».
Так, суд зазначає, що саме на Комітет покладено обов'язок щодо з'ясування дійсних обставин справи та підтвердження їх відповідними доказами за наслідками їх перевірки на предмет належності, допустимості та достовірності.
Відтак, відомості, які отримані з матеріалів кримінального провадження, та використані Комітетом як докази наявності у діях конкретної особи (індивідуально визначених) кваліфікуючих ознак антиконкурентних узгоджених дій, повинні бути перевірені судом на предмет їх належності, допустимості та достовірності в порядку ст. 86 ГПК України.
При цьому, достовірність доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 910/16505/19 зазначив, що «стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.».
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Застосовуючи принцип «баланс вірогідностей», суд доходить висновку, що наведені обставини в сукупності свідчать про наявність певного дефекту достовірності доказів, які покладені в основу Рішення Комітету зокрема щодо позивача, що не було спростовано відповідачем, відтак, доводи позивача в цій частині є більш переконливими з огляду на більшу вірогідність поданих ним доказів, у зв'язку з чим у суду відсутні обгрунтовані підстави вважати, що Рішення відповідача зокрема щодо позивача ґрунтується на беззаперечно встановлених фактах.
Суд також погоджується з доводами позивача, що саме по собі найменування абонента у месенджерах Whatsapp та Viber не може бути достатнім доказом, ведення листування саме конкретною фізичною особою.
При цьому, суд враховує та оцінює подані позивачем протокол опитування адвокатом ОСОБА_2 за її згодою у порядку ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 17.11.2025, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 18.11.2025, протокол опитування адвокатом ОСОБА_7 за його згодою у порядку ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 14.11.2025, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_7 від 17.11.2025 року, протокол опитування адвокатом ОСОБА_3 за його згодою у порядку ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 07.11.2025 року, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 24.11.2025 року.
Зі змісту зазначених заяв та письмових опитувань вбачається, що ці особи вказали на те, що листування, про яке йде мова у Рішенні Комітету, вони не вели.
Комітет у відзиві зазначав про невідповідність вказаних заяв вимогам до заяв свідків. Суд приймає такі заперечення та зазначає, що не оцінює їх як заяви свідків відповідно до процесуального закону, а оцінює за загальними правилами оцінки доказів поряд з іншими доказами.
При цьому, інші обставини, згадані в Рішенні, є менш суттєвими та самі по собі і в сукупності не є достатньо переконливими для висновку про наявність у позивача ознак антиконкурентних узгоджених дій, а отже вони не спроможні підтвердити з відповідною вірогідністю вчинення таких дій.
У силу того, що добросовісність поведінки господарюючих суб'єктів при здійсненні ними господарської діяльності є законною презумпцією (ч. 5 ст. 12 ЦК України), тягар спростування цієї презумпції покладено на органи державної влади та їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, а у сфері монополізму та конкуренції - на органи з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства. І таке спростування має відбуватися на підставі беззаперечних доказів погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію, а не лише на підставі сукупності обставин, обґрунтованих припущеннями.
Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 910/737/21 зазначив, що рішення АМКУ має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обгрунтованості рішення АМКУ має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Вказана позиція також викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/5401/19.
Відтак, обов'язок доказування обставин, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції, покладений саме на Комітет.
Суд звертає увагу, що відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу Комітету, а оцінка прийнятих органами Комітету рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
За результатом оцінки усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених Комітетом щодо наявності/відсутності узгоджених антиконкурентних дій, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті Рішення Антимонопольний комітет України неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, є недоведеними і не підтвердженими належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Наведені порушення є підставою для визнання недійсним спірного Рішення в частині, що стосується позивача, з огляду на що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" до Антимонопольного комітету України в частині вимог про визнання недійсними п.п. 1, 2, 4, 5 Рішення, підлягає задоволенню.
При цьому, заперечення відповідача не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для визнання Рішення недійсним в частині, що стосується позивача.
Щодо вимог про визнання дій Комітету такими, що порушують права позивача та про виключення зі Зведених відомостей рішень органів Комітету інформації, внесеної на підставі Рішення, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Відповідно до частин першої і другої статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, відомості щодо прийняття Комітетом Рішення були внесені до Зведених відомостей, які оприлюднено на офіційному веб-порталі Комітету.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Відтак, враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо позивача у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
В той же час, в межах даної справи позивач оскаржував Рішення в частині, в якій воно його стосується, та суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в оскаржуваній частині.
Відтак, наявність інформації у Зведених відомостях про Рішення в частині, яка стосується позивача, що автоматично буде підставою для відмови учаснику у процедурі закупівлі та відхилення тендерної пропозиції учасника, при тому, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним такого Рішення щодо позивача, порушує права останнього на участь у процедурі закупівлі.
Крім того, закони України не наділяють Комітет повноваженнями щодо ведення/складання та опублікування Зведених відомостей про рішення органів Комітету щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), які стосувалися спотворення результатів торгів (тендерів).
Так, згідно з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №910/10407/20, наявність Зведених відомостей рішень органів АМК із включенням до них товариства чітко не передбачено чинним законодавством.
З огляду на викладене, вимоги про визнання дій Комітету такими, що порушують права позивача та зобов'язання Комітету виключити зі Зведених відомостей рішень органів Комітету інформацію, внесену на підставі Рішення щодо позивача, є ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечує його поновлення та до того ж реалізує елемент процесуальної економії, що пов'язаний з відсутністю необхідності звернення позивачем в подальшому з іншим позовом.
Власне, у згаданій вище справі №910/10407/20 суди всіх інстанцій, в тому числі Верховний Суд, дійшли висновку про належність таких способів захисту як визнання дій Комітету такими, що порушують права позивача, та зобов'язання Комітету виключити зі Зведених відомостей рішень органів Комітету інформацію щодо рішення Комітету.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 602-р від 02.10.2025, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними п. 1, 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 602-р від 02.10.2025 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (ідентифікаційний код: 36046034).
3. Визнати недійсними п. 2, 5 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 602-р від 02.10.2025 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25, якими накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (ідентифікаційний код: 36046034) штрафи.
4. Визнати дії Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 00032767) щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (ідентифікаційний код: 36046034) до Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 02.10.2025 №602-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25, які оприлюднені на офіційному веб порталі Антимонопольного комітету України такими, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (ідентифікаційний код: 36046034).
5. Зобов'язати Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код: 00032767) виключити зі Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу інформацію, внесену на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 02.10.2025 №602-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №145-26.13/33-25, про визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (ідентифікаційний код: 36046034) порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів), та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України.
6. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код: 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармєдіс" (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 29; ідентифікаційний код: 36046034) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.04.2026.
Суддя Н.І. Зеленіна