ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/16577/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта» (провулок Несторівський, буд. 3-5, 04053, м. Київ; ідентифікаційний код 00135390)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (вул. Євгена Чикаленка, 34, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43231355)
про стягнення 2 234 160, 41 грн,
Представники сторін:
від позивача: Овсепян Анна Георгіївна
від відповідача: Лєщинський Костянтин Дмитрович
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укрнафта» (далі за текстом - АТ «Укрнафта», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі за текстом - ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», Відповідач) про стягнення 2 234 160, 41 грн - надлишок коштів сплачених Позивачем на користь Відповідача за договорами про постачання електричної енергії №С-28/03/22-16 від 28.03.2022, № С-28/03/22-17 від 28.03.2022, №С-28/03/22-18 вiд 28.03.2022.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним здійснено оплату за надані Відповідачем, за вказаними трьома договорами, послуги понад розмір вартості таких послуг.
Так, Позивач просить суд стягнути переплату в розмірі 1 586 638, 53 грн, а також суму нарахованої пені - 160 359, 17 грн, 361 970, 41 грн - інфляційних витрат, 125 192, 30 грн - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання з повернення суми передплати.
При цьому, Позивач стверджує, що односторонній правочин Відповідача щодо припинення зобов'язання в розмірі 1 586 638, 53 грн шляхом зустрічного зарахування є нікчемним оскільки суперечить положенням підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру».
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що Позивач перед ним має підтверджену заборгованість, яка в добровільному порядку не сплачується, а примусове виконання рішень судів щодо стягнення з АТ «Укрнафта» грошових коштів зупинене у зв'язку із включенням АТ «Укрнафта» до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану згідно Наказу Мінстратегпрому № 52 від 23.03.2023.
Відповідач стверджує, що Позивач не звертався до нього із заявою про повернення йому на поточний рахунок суми, яка сплачена понад повну вартість електричної енергії, а Позивачем не доведено, що АТ «Укрнафта» є оператором критичної інфраструктури.
ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» наголошує на відсутності прострочення виконання зобов'язань у зв'язку із виконанням пункту 6.1.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Відповідач стверджує, що він виконав власні зобов'язання перед Позивачем після отримання письмової вимоги щодо повернення коштів у вигляді претензій №01/01/09/24//02/01-02/01/213 від 21.02.2025., №01/01/09/24/02/01-02/01/215 від 24.02.2025, №01/01/09/24/02/01-02/01/227 від 27.02.2025 шляхом направлення заяви №17/03/25-01 від 17.03.2025 про зустрічне зарахування однорідних вимог.
ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» заперечує твердження Позивача про початок перебігу строків прострочення із посиланням на Нормативи і нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції оскільки Позивачем не надано доказів підтверджуючих вміст поштових відправлень, якими Позивач начебто направив заяви про повернення коштів.
В частині заявленої до стягнення пені, Відповідач посилається на те, що підпунктом 16 пункту 1 постанови від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.03.2025.
19.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
26.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
03.02.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 02.03.2026 судом закрито підготовче провадження у справі, судове засідання призначено на 06.04.2026.
У судовому засіданні 06.04.2026 представник Позивача надав пояснення по суті заявленого позову, просив суд його задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, судом у судовому засіданні 06.04.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» (Постачальник) та структурною одиницею Нафтогазовидобувним управлінням «Полтаванафтогаз», яка діє від імені ПАТ «Укрнафта» (Споживач) укладено три договори про постачання електричної енергії Споживачу, ідентичних за своїм змістом, а саме:
- договір про постачання електричної енергії № С-28/03/22-16 від 28.03.2022;
- договір про постачання електричної енергії № С-28/03/22-17 від 28.03.2022;
- договір про постачання електричної енергії № С-28/03/22-18 вiд 28.03.2022.
У відповідності до пунктів 2.1 Договорів Постачальник надає послугу з постачання електроенергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (НГВУ «Полтаванафтогаз» через ПАТ «Полтаваобленерго»), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 2.4 Договорів в редакції Додаткової угоди № 5 від 09.02.2023 період постачання електричної енергії за Договором: з 01.04.2022 до 31.03.2023.
Відповідно до пункту 3.1 Договорів початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.
Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору (пункт 3.2 Договору).
Сторони передбачили, що Постачальник за цими Договорами не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього Договору (пункт 3.3 Договору).
Пунктом 5.1 Договорів Сторони встановили загальну орієнтовну вартість Договорів станом на момент його укладення, разом з тим додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, пункт 5.1 Договорів - змінено.
Так, відповідно до Додаткової угоди № 5 до Договорів від 09.02.2023 орієнтовна вартість Договорів складає:
- за Договором № С-28/03/22-16 - 89 650 190,21 грн, в тому числі ПДВ 14 941 698,37 грн.;
- за Договором № С-28/03/22-17 - 2 605 032,01 грн, в тому числі ПДВ 434 172,01 грн.;
- за Договором № С-28/03/22-18 - 1 537 254,48 грн, в тому числі ПДВ 256 209,08 грн.
Відповідно до Додатку № 2 до Договорів «Договірна ціна» у редакції Додаткових угод № 5 фактична вартість поставленої електричної енергії буде перерахована по завершенню розрахункового періоду (пункт 3 Додатку № 2 до Договору).
Згідно пункту 5.12 Договорів розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за Договором за наслідками чого між Сторонами складається Акт передачі-прийому електричної енергії та Акт звірки, у яких фіксується Фактичний обсяг та ціна фактичного спожитої електричної енергії, що була поставлена Споживачу протягом Розрахункового місяця.
Відповідно до пункту 4 Додатку № 2 до Договорів передбачено наступні умови оплати:
авансові платежі згідно графіку:
- до 28 числа місяця попереднього розрахунковому - 35 % від заявленого обсягу;
- до 08 числа розрахункового періоду - 35 % від заявленого обсягу;
- до 18 числа розрахункового періоду - 30 % від заявленого обсягу.
Постачальник направляє Споживачу у спосіб, передбачений Договором для направлення Акту передачі-прийому електричної енергії, рахунки на оплату авансових платежів у наступні строки:
до 21 числа місяця, що передує розрахунковому - на оплату 35 % від заявленого обсягу;
до 01 числа розрахункового місяця - на оплату 35 % від заявленого обсягу;
до 10 числа розрахункового місяця - на оплату 30 % від заявленого обсягу.
Авансові платежі розраховуються за формулою, зазначеною у пункті 2.1 цього Додатку.
До 15 числа (включно) місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно пункту 2.2 цього Додатку.
Датою здійснення оплати є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Постачальника.
У разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої Споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою Споживача повертається йому на поточний рахунок.
Оплата четвертого платежу (остаточний розрахунок) проводиться на підставі акту передачі-прийому електроенергії за звітний (попередній період, фактичний відпрацьований період) та рахунку на оплату, що надсилається у строк та в порядку, передбачені договором для направлення Акту передачі-прийому електричної енергії.
У разі несвоєчасно наданого Постачальником акту та/або рахунку, платіж не проводиться і Споживач не несе за це відповідальності.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем на підставі завчасно виставлених Постачальником рахунків.
На виконання умов договору за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 Споживачем перераховано Постачальнику загальну суму авансу у розмірі:
за Договором № С-28/03/22-16 - 10 272 549,31 грн: платіжною інструкцією
№ 11161УГ23 від 08.03.2023 на суму 2 849 645,40 грн; платіжною інструкцією № 11539УГ23 від 10.03.2023 на суму 2 133 489,43 грн; платіжною інструкцією № 11738УГ23 від 13.03.2023 на суму 2 644 707,24 грн; платіжною інструкцією № 12320УГ23 від 17.03.2023 на суму 2 644 707,24 грн.;
за Договором № С-28/03/22-17 - 147 298,44 грн: платіжною інструкцією № 11162УГ23 від 08.03.2023 на суму 53 264,40 грн; платіжною інструкцією № 11739УГ23 від 13.03.2023 на суму 47 017,02 грн; платіжною інструкцією № 12321УГ23 від 17.03.2023 на суму 47 017,02 грн.;
за Договором № С-28/03/22-18 - 88 045,34 грн: платіжною інструкцією № 11163УГ23 від 08.03.2023 на суму 33 681,90 грн; платіжною інструкцією № 11740УГ23 від 13.03.2023 на суму 27 181,72 грн; платіжною інструкцією № 12322УГ23 від 17.03.2023 на суму 27 181,72 грн.
Позивач стверджує, що на виконання пункту 5.12 Договорів Сторонами підписано акти приймання - передачі електроенергії від 31.03.2023 № 536, № 537, № 538, відповідно до яких Споживач фактично отримав поставленої електроенергії: за Договором № С-28/03/22-16 - на загальну суму 6 729 064,04 грн; за Договором № С-28/03/22-17 - на загальну суму 124 758,24 грн; за Договором № С-28/03/22-18 - на загальну суму 70 153,87 грн.
Вказані акти не надано до матеріалів справи, однак вказані суми фактично отриманої Позивачем електроенергії Відповідачем визнаються та не заперечуються.
Крім того, між Позивачем та Відповідачем складено та підписано без зауважень два Акти звірки взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2023 року, та Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, відповідно до яких станом на 31.03.2023 у Постачальника перед Споживачем рахується кінцеве сальдо:
за Договором № С-28/03/22-16 - на загальну суму 1 403 010, 23 грн;
за Договором № С-28/03/22-17 - на загальну суму 78 939, 80 грн;
за Договором № С-28/03/22-18 - на загальну суму 104 688, 50 грн.
Відтак, станом на 31.03.2023 у Постачальника перед Споживачем утворилась переплата, яка зафіксована у вищенаведених Актах звірки та становить - 1 586 638, 53 грн.
Розмір вказаної переплати за зазначеними договорами Відповідачем визнається.
У зв'язку з переходом НГВУ «Полтаванафтогаз» до іншого постачальника, враховуючи, що згідно пункту 5.12 Договорів електрична енергія постачалась Споживачу до 31.03.2023, з 01.04.2023 ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» припинило постачання електричної енергії по всіх трьох Договорах Позивачу, однак сума переплати станом на дату звернення до суду не повернута Відповідачем.
Позивач зазначає, що у відповідності до абзацу 2 підпункту 6.2.21 ПРРЕЕ він звертався до Відповідача із заявами від 27.04.2023 за вих. № 01/01/09/24/02/05/03-02/01/463 та від 12.09.2023 за вих. № 01/01/09/24/02/05/03-02/01/902, у яких Споживач повідомляв про наявність у Постачальника заборгованості перед НГВУ «Полтаванафтогаз» в сумі 1 586 638,53 грн за Договорами та вимагав перерахувати на відповідний рахунок суму заборгованості протягом 5-ти днів з дня отримання цих заяв.
У якості доказів направлення вказаних заяв Позивачем до справи надано два фіскальних чеки від 14.09.2023 та 28.04.2023.
Відповідач у відзиві стверджує, що надані Позивачем докази направлення (фіскальні чеки) не є достатніми доказами направлення 14.09.2023 та 28.04.2023 саме заяв про повернення коштів.
Зазначені вище заяви Споживача проігноровані ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», а сума переплати 1 586 638, 53 грн. не повернута, яку Позивач наразі просить суд стягнути з Відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензіями (від 21.02.2025 вих 01/01/09/24/02/01-02/01/213, від 24.02.2025 № 01/01/09/24/02/01-02/01/215, від 27.02.2025 № 01/01/09/24/02/01-02/01/227) по трьох Договорах, в яких вимагав сплатити суму переплати - не повернутої Споживачу суми авансу перерахованого Постачальнику згідно з умовами Договорів.
24.03.2025 на адресу Позивача від ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла відповідь на претензії від 19.03.2025, в якій Постачальник повідомив НГВУ «Полтаванафтогаз» про те, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» припинило свої зобов'язання за Договорами перед НГВУ «Полтаванафтогаз» в розмірі 1 586 638, 53 грн в силу заяви від 17.02.2025 вих № 17/03/25-01 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позивач вважає таке зустрічне зарахування безпідставним, а односторонній правочин нікчемним оскільки останній суперечить положенням підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» в силу того, що Позивач є суб'єктом щодо якого не допускається припинення зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
На підтвердження існування визначених підпунктом 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» критеріїв Позивач зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 № 83 Позивач є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 1-ДСК від 07.09.2022 «Про затвердження Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» (в редакції наказу Міністерства енергетики України № 12-ДСК від 12.09.2024) АТ «Укрнафта» є оператором об'єктів критичної інфраструктури, що внесені до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури.
Згідно наданого Позивачем листа Міненерго від 13.02.2025 № 26/1.7-10.2-3111 ПАТ «Укрнафта» віднесено до об'єктів критичної інфраструктури.
Для забезпечення потреб держави в умовах правого режиму воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 № 14т/ВГК «Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022» 06.11.2022 відбулося примусове відчуження у власність держави акцій стратегічно важливих підприємств, зокрема, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», та вилучені акції набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони України.
У поданому відзиві, окрім викладеного вище, Відповідач вважає що АТ «Укрнафта» зловживає механізмом заборони примусового стягнення в тому числі відмовляючись визнавати припинення грошових вимог Відповідача перед Позивачем за заявою №17/03/25-01 від 17.03.2025.
Так, Відповідач стверджує, що його зобов'язання на суму 1 586 638, 53 грн. є припиненими з огляду на зустрічне зарахування однорідних вимог, яке Позивачем не оскаржено.
Крім того, Відповідач стверджує, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він є оператором критичної інфраструктури.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (Правила, ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими правилами порядку.
За пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки енергоресурсів.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.1.1 ПРРЕЕ Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
З огляду на пункт 2.4 Договорів в редакції Додаткової угоди № 5 від 09.02.2023, яким визначено, що період постачання за трьома укладеними договорами - до 31.03.2023, Споживач (Позивач) реалізуючи надане йому пунктом 3.2 Договорів змінив Постачальника електроенергії.
Припинення договірних зобов'язань за укладеними з Позивачем договорами не заперечується та не спростовується стороною Відповідача.
Так, з наданих до справи Актів звірки взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2023 року, та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2023 по 31.03.2023, станом на 31.03.2023 у Постачальника перед Споживачем рахується кінцеве сальдо:
за Договором № С-28/03/22-16 - на загальну суму 1 403 010, 23 грн;
за Договором № С-28/03/22-17 - на загальну суму 78 939, 80 грн;
за Договором № С-28/03/22-18 - на загальну суму 104 688, 50 грн.
Відтак, станом на 31.03.2023 (з дати припинення договірних зобов'язань між сторонами) у Постачальника перед Споживачем утворилась переплата в розмірі 1 586 638, 53 грн., яка утворилась в силу сплати Позивачем авансових платежів.
Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 6.1.21 глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник має протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повернути споживачу надлишок коштів за реквізитами рахунка, вказаного споживачем у заяві. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.
Крім того, обв'язок з повернення суми переплати закріплено у Постачальника (Відповідача) в пункті 4 Додатку № 2 до договорів.
В силу встановлених судом вище обставин, суд дійшов висновку, що Позивач відповідно до вимог абзацу 2, 3 пункту 6.1.21 глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії звернувся до Відповідача із заявою від 27.04.2023 за вих. №01/01/09/24/02/05/03-02/01/463 про повернення суми існуючої переплати за договорами, в силу чого у останнього виник обов'язок протягом 3 робочих днів з дня отримання такої заяви їх повернути.
Суд зазначає, що фіскальний чек від 28.04.2023 є належним доказом направлення заяви від 27.04.2023 за вих. №01/01/09/24/02/05/03-02/01/463 на адресу Відповідача, враховуючи те, що вимоги направлення листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення, норми чинного законодавства не містять.
Відтак, в цій частині заперечення Відповідача є безпідставними, при тому що зміна керівника підприємства жодним чином не впливає на господарську діяльність останнього, зокрема в частині отримання поштової кореспонденції.
Так, враховуючи викладене вище та з огляду на Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України 22.12.2025 № 1833 для пересилання поштової кореспонденції в межах міста Києва (Д + 3), суд дійшов висновку, що станом на дату звернення до суду з позовом у Відповідача існує борг перед Позивачем в розмірі 1 586 638, 53 грн. оскільки з 31.03.2023 такі кошти зберігаються стороною без належних на те правових підстав із врахуванням припинення договірних зобов'язань між сторонами.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі
№ 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
В силу зазначеного, вимога Позивача про стягнення 1 586 638, 53 грн, які безпідставно зберігаються Відповідачем є обґрунтованою оскільки такі кошти фактично сплачено поза умовами існуючих на той час договірних правовідносин.
Що стосується здійснення Відповідачем зустрічного зарахування однорідних вимог шляхом направлення Позивачу заяви від 17.03.2025 № 17/03/25-01, суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» не допускається припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами кредиторів до господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:
є оператором критичної інфраструктури;
частки (акції, паї) господарського товариства примусово відчужені під час дії воєнного стану;
державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
Відповідно до положень Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначені наступні терміни:
оператор критичної інфраструктури - це юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа - підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об'єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування;
об'єкти критичної інфраструктури - об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;
реєстр об'єктів критичної інфраструктури - автоматизована система, що містить перелік найбільш важливої для життєдіяльності суспільства та держави критичної інфраструктури, щодо якої встановлюються особливі вимоги із забезпечення її безпеки та стійкості і здійснюється моніторинг їх дотримання.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об'єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 1-ДСК від 07.09.2022 «Про затвердження Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» (в редакції наказу Міністерства енергетики України № 12-ДСК від 12.09.2024) АТ «Укрнафта» є оператором об'єктів критичної інфраструктури, що внесені до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури.
Відповідно до пункту 8 Порядку віднесення об'єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109, відомості про об'єкти критичної інфраструктури, що містяться у секторальних переліках об'єктів критичної інфраструктури, є інформацією з обмеженим доступом, захист якої забезпечується відповідно до вимог законодавства.
Також, частиною 6 статті 11 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що інформація про об'єкти критичної інфраструктури, що міститься в Реєстрі об'єктів критичної інфраструктури є відкритою, загальнодоступною та безоплатною, крім інформації з обмеженим доступом.
Пунктами 12 та 13 Порядку ведення Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, включення таких об'єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 415, визначено яка інформація про об'єкт критичної інфраструктури у Реєстрі віднесена до відкритої інформації та до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 28.04.2023 № 415 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, включення таких об'єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього» під час воєнного стану, а також протягом дванадцяти місяців після його припинення чи скасування: безпосередній доступ до інформації, що міститься в Реєстрі об'єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр), в тому числі до інформації, яка розміщується на офіційному веб-сайті уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України, є обмеженим; інформація з Реєстру надається посадовим/службовим особам суб'єктів національної системи захисту критичної інфраструктури за суб'єктом права чи за об'єктом критичної інфраструктури за письмовим запитом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
З метою дотримання принципу неналежного поводження та використання інформації про об'єкти критичної інфраструктури, задля уникнення можливості завдання істотної шкоди національним інтересам, суд дійшов висновку, що надані Позивачем докази є достатніми для встановлення факту віднесення Позивача до категорії «оператор критичної інфраструктури», акції якого під час дії воєнного стану примусово відчужені у власність держави та набули статусу військового майна, яке передано у управління Міністерству оборони України.
Доказів на спростування зазначеного Відповідачем не надано.
Відтак, суд погоджується з доводами Позивача, що до нього в силу положень підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» не допускається припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що відповідно нівелює такий односторонній правочин Відповідача в силу його нікчемності.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 94-95 постанови ВП ВС від 4.06.2019, справа № 916/3156/17).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В силу викладеного посилання Відповідача на проведення зустрічного зарахування в даних правовідносинах є безпідставним оскільки таке зарахування є незаконним, а відтак не спростовує обов'язок Відповідача повернути кошти 1 586 638, 53 грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи встановлений судом вище факт надіслання Позивачем заяви від 27.04.2023 № 01/01/09/24/02/05/03-02/01/463 про повернення коштів Відповідачу та з огляду на встановлені строки для пересилання поштових відправлень, суд погоджується з розрахунком Позивача та вважає, що заява №01/01/09/24/02/05/03-02/01/463 від 27.04.2023 є такою, що отримана Постачальником 03.05.2023 (28.04.2023 + 3 дні + 1 день за рекомендований лист).
Таким чином, грошові кошти Постачальник мав повернути протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви, тобто до 08.05.2023 включно.
Враховуючи відсутність доказів повернення Відповідачем на користь Позивача коштів переплати 1 586 638, 53 грн., строк початку прострочення виконання грошового зобов'язання є з 09.05.2023.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий Позивачем розрахунок та встановлено правильність нарахувань інфляційних втрат - 361 970, 71 грн та 3 % річних - 125 192, 30 грн.
Що стосується нарахованої Позивачем за період з 28.08.2025 по 24.12.2025 пені в розмірі 160 359, 17 грн, суд зазначає, що Позивачем у якості правової підстави її нарахування визначено частину 3 статті 549 ЦК України в редакції Закону № 4196-IX від 09.01.2025.
Так, частиною 3 статті 549 ЦК України закріплено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Водночас, суд погоджується з доводами Відповідача, що згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», зі змінами від 26.04.2022 (на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Відтак, вимоги Позивача про стягнення нарахованої пені не підлягають задоволенню оскільки Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату ухвалення даного рішення, зокрема, і в період нарахування пені.
З огляду на встановлені судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у для збереження Відповідачем коштів Позивача, враховуючи припинення договірних зобов'язань в силу чого вимоги Позивача про повернення суми переплати є обґрунтованими так як і вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на допущення Відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (вул. Євгена Чикаленка, 34, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43231355) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (провулок Несторівський, буд. 3-5, 04053, м. Київ; ідентифікаційний код 00135390) безпідставно збережені кошти - 1 586 638 (один мільйон п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн 53 коп, інфляційні втрати - 361 970 (триста шістдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн 41 коп, 3 % річних - 125 192 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн 30 коп та судовий збір - 24 885 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн 61 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 07.04.2026
Суддя Антон ПУКАС