ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/7198/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши заяву Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/198/25
За позовом Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "Житлобудінвест-груп"
треті особи: 1. Приватне підприємство "Прогрес-Інфо-В"
2. Державне підприємство "Адміністрація річкових портів",
3. Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, скасування державної реєстрації, звільнення земельної ділянки
Представники сторін: без виклику.
Дарницька окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ-ГРУП" з вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, скасування державної реєстрації, звільнення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 позов задоволено повністю.
23.03.2026 представник Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
27.03.2026 відповідач подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, судом встановлено, що у рішенні суду від 17.03.2026 не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених третьою особою 2., а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем 1. зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 30 000 грн., які він просить покласти на позивача.
На підтвердження понесених ним судових витрат третя особа 2. долучила до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, додаткову угоду від 03.11.2025 до цього договору, акти прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) №№ 1011/01 від 10.11.2025, 2212/01 від 22.12.2025, 0602/09 від 06.02.2026, 2003/04 від 20.03.2026, платіжні інструкції №№ 1207 від 13.11.2025, 1401, 1403 від 23.12.2025, 161 від 09.02.2026, 326 від 20.03.2026, а також рахунки-фактури.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заявляючи заперечення на заяву про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги не довів суду не співмірності заявлених третьою особою 2. витрат.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 10 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у фіксованому розмірі, послуги адвоката були реально надані третій особі 2., що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі. Тому заявлені витрати у розмірі 10 000 грн. на правову допомогу слід стягнути з відповідача на користь третьої особи 2.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244, 248 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Житлобудінвест-груп" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок, 3г, код 35618080) на користь Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (21050, місто Вінниця, вулиця Оводова Миколи, будинок 64, код 33404067) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак