ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2026Справа № 910/14662/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/14662/24
За позовом Компанії «AGTG SA»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг»
про стягнення 107800,00 євро
Представники учасників справи:
від позивача: Руденко О.А.;
від відповідача: не з'явився.
Компанія «AGTG SA» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» (далі - відповідач) про стягнення 107800,00 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №НД 0610 від 06.10.2024, після його повного виконання не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 107800,00 євро, які були сплачені позивачем на забезпечення виконання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14662/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.12.2024.
У судовому засіданні 24.12.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення сторонам строку на подачу заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 04.02.2025.
03.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач не заперечував проти сплати позивачем в якості забезпечення виконання умов за договором поставки №НД 0610 від 06.10.2024 грошових коштів у розмірі 107800,00 євро, однак вказав на неможливості виконання власних зобов'язань в частині повернення перерахованих позивачем грошових коштів, з огляду на обмеження встановлені пунктом 14 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022.
03.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Компанії «AGTG SA» надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких позивач вказав на безпідставності доводів відповідача, та наголосив, що пункт 14 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, містить виключення, і за дотриманням певного порядку для отримання окремого дозволу (рішення) НБУ, відповідач вправі здійснювати транскордонні перекази.
04.02.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» надійшла заява про залучення третьої особи, у якій відповідач просив суд залучити до участі у даній справі в якості третьої особи на його стороні ПАТ АТ «Укргазбанк», у зв'язку з тим, що відповідач намагався повернути грошові кошти в заявленій до стягнення сумі на користь позивача, втім банк (ПАТ АТ «Укргазбанк») відмовив у здійсненні вказаного транскордонного переказу з посиланням на обмеження встановлені постановою правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, а тому рішення у даній справі, на переконання відповідача, може вплинути на права та обов'язки банку.
У судовому засіданні 04.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, водночас, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Так, згідно з частинами першою - третьою статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні статті 50 Господарського процесуального кодексу України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Таким чином, в силу положень наведеної норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права/інтереси та обов'язки.
Інститут третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу такій особі і передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. У зв'язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Отже, вирішуючи питання наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у цій справі наділено таку особу новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Розглядаючи клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд повинен виходити також із загальних принципів господарського судочинства, зокрема, із принципу змагальності, який є одним з основних принципів господарського судочинства і полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог, такий принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
При цьому, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши наведені відповідачем у зазначеному клопотанні обставини в обґрунтування можливості впливу судового рішення, ухваленого за результатом розгляду цієї справи по суті спору, на права або обов'язки ПАТ АТ «Укргазбанк», суд дійшов висновку про те, що вирішення спору у цій справі на користь будь-якої зі сторін не може вплинути на права та обов'язки вказаної особи, з огляду на що правові підстави для залучення вказаної особи до участі у справі саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відсутні.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, за ініціативи сторін неодноразово оголошувались перерви з метою мирного врегулювання спору, зокрема, до 05.03.2026.
У судовому засіданні 05.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, тоді як відповідач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з мирним врегулюванням даного спору сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що під час розгляду даної справи неодноразово оголошувались перерви з метою надання сторонам часу для врегулювання спору шляхом мирних переговорів, втім такі намагання були безуспішними, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.
Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи і не з'явився, а наведені у клопотанні доводи, як підстава для відкладення розгляду справи є необґрунтованими, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У судовому засіданні 05.03.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.10.2021 року між Компанією «AGTG SA» (Швейцарія) (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» (далі - покупець) було укладено договір поставки №НД0610 (далі - договір) предметом якого, за умовами пункту 1.1 є обов'язок постачальник поставити покупцеві метанол технічний, марки А ДСТУ 3057-95 (ГОСТ 2222-95) та/або ІМРСА в загальній кількості 5000,00 тонн (+/-10% в опціоні постачальника) (далі - товар), відповідно до специфікації/-ій, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, попередня ціна за одиницю товару та попередня загальна вартість окремої партії товару вказується у специфікації/-ях (далі - специфікація/-її), форма якої вказана в додатку №1 до договору та яка/які є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 3.1 договору попередня ціна за одну тонну товару і попередня загальна вартість товару, який поставляється за відповідною специфікацією, узгоджується сторонами у відповідній специфікації до договору та визначається за нижченаведеною формулою наведеною у пункті 3.1.1 договору.
Кінцева ціна за одну тонну товару та загальна вартість такого товару, який постачається за відповідною специфікацією визначається за нижченаведеною формулою (пп. 3.2.1. договору) і вказується у доповненнях до відповідної специфікації до даного договору (пункт 3.2 договору).
Пункти 3.3, 3.4 договору встановлюють, що загальна орієнтовна вартість договору становить - гривень з урахуванням ПДВ 20% для резидента в Україні або 2156000,00 євро для нерезидента в Україні. Загальна кінцева вартість договору складається з усіх кінцевих вартостей прийнятого покупцем товару, зазначених у всіх доповненнях до специфікацій до даного договору.
За умовами пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: переказу коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації/-ях, після пред'явлення постачальником: рахунку (інвойсу) на оплату фактично прийнятого товару з попередньою ціною; підписаного сторонами акту приймання-передачі товару (згідно з формою, вказаною в додатку №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною) або підписаної сторонами видаткової накладної. Дата рахунку (інвойсу) не може бути раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку покупця.
Відповідно пункту 4.2 договору платіж здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації/ях, який відраховується з дати отримання покупцем рахунку на оплату за фактично прийнятий товар з попередньою ціною разом з підписаним сторонами актом приймання-передачі товару або підписаною сторонами видатковою накладною.
Умовами пункту 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, кількість товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в рознарядці/-ках та в специфікації/-ях до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором. Умови поставки товару: DAP ІНКОТЕРМС 2010 (місце поставки - станція згідно рознарядки) - для нерезидентів в Україні / DDP ІНКОТЕРМС 2010 (місце поставки - станція згідно рознарядки ) - для резидентів України. Вартість транспортування за рахунок постачальника. Строк поставки всього об'єму товару протягом строку дії договору. Конкретний строк поставки партії товару - згідно з наданими покупцем рознарядками вказується у відповідній специфікації. Рознарядки надаються виходячи з фактичних виробничих потреб покупця.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що вимоги забезпечення виконання зобов'язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної орієнтовної вартості (ціни) договору.
або
(2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за договором, яка є додатком №4 до договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної орієнтовної вартості (ціни) договору.*
* Пункт 10.2 та слова в п.10.1 «за умови надання забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору» включається в договір при закупівлі товарів, робіт та послуг із загальною очікуваною вартістю закупівлі 10 млн. грн. з ПДВ (включно) та більше (якщо інший розмір не визначено відповідно до чинних розпорядчих документів покупця та його органів управління), з урахуванням умов та особливостей, викладених в розпорядчих документах покупця та його органів управління.
Згідно пункту 10.3 договору у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги постачальника на вказані у вимозі реквізити (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань) у наступних випадках: А. після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі; В. за рішенням суду, яке набрало законної сили; С. в інших випадках, передбачених цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору* і діє до 28.02.2022 року (пункт 10.1 договору).
На виконання умов пункту 10.2 договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, позивачем було сплачено відповідачу, на підставі виставленого Інвойсу № 0110 від 01.10.2021 грошові кошти у розмірі 107800,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки Raiffeisen Bank International від 01.10.21 №100/1.10.2021.
Виконуючи власні зобов'язання за договором, позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, що підтверджується актами приймання-передачі товару №1 від 12.11.2021 на суму 128024,62 євро; №2 від 15.11.2021 на суму 223276,69 євро; №3 від 15.11.2021 на суму 95233,32 євро; №4 від 18.11.2021 на суму 64608,70 євро; №5 від 19.11.2021 на суму 31814,90 євро; №6 від 22.11.2021 на суму 224466,97 євро; №7 від 23.11.2021 на суму 95823,00 євро; №8 від 30.11.2021 на суму 96353,17 євро; №9 від 03.12.2021 на суму 31725,92 євро; №10 від 04.12.2021 на суму 95377,35 євро; №11 від 07.12.2021 на суму 127855,91 євро; №12 від 08.12.2021 на суму 127262,77 євро; №13 від 13.12.2021 на суму 119984,80 євро; №14 від 14.12.2021 на суму 179567,70 євро; №15 від 14.12.2021 на суму 89783,85 євро; №16 від 15.12.2021 на суму 29506,10 євро; №17 від 16.12.2021 на суму 89783,85 євро; №18 від 21.12.2021 на суму 119126,45 євро; №19 від 21.12.2021 на суму 88896,60 євро; №20 від 28.12.2021 на суму 89816,08 євро; №21 від 29.12.2021 на суму 89991,04 євро; №22 від 29.12.2021 на суму 88969,54 євро та №23 від 05.01.2022 на суму 59775,50 євро.
У подальшому, між сторонами складено акти приймання-передачі № 1-01 від 02.02.2022 та № 2-01 від 02.02.2022 коригування до договору № НД0610 від 06.10.2021, якими підтверджено поставку позивачем відповідачу товару згідно умов договору та специфікацій в загальній кількості 4984,49 тон на попередню суму 2387024,83 євро, сума коригування, становила 132411,30 євро, яка була перерахована позивачем відповідачу 07.02.2022 в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки Raiffeisen Bank International від 07.02.2022 №8/7.02.2022.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки обумовленого товару.
09.02.2022 року позивач у зв'язку із повним виконанням договору поставки №НД0610 від 06.10.2021, звернувся до відповідача з листом №09/02-1, у якому просив повернути грошові кошти у розмірі 107800,00 євро на реквізити позивача.
21.04.2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом №21/04-1, у якому просив повернути грошові кошти у розмірі 107800,00 євро на реквізити позивача, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021.
У відповідь на лист позивача №21/04-1 від 21.04.2022, відповідач листом №11/2-99 від 30.05.2022 повідомив, що АБ «Кліринговий дім» повернуло суму грошових коштів, яка підлягала перерахуванню на користь позивача, в якості повернення сплаченої суми забезпечення виконання зобов'язань по договору поставки №НД0610 від 06.10.2021.
01.06.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №01/06-2, у якій Компанія «AGTG SA» з посиланням на пункт 10.3 договору просила повернути сплачені ними, в якості забезпечення виконання договору, на користь відповідача грошові кошти у розмірі 107800 євро, у зв'язку із повним виконанням зобов'язань за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021.
У відповідь на вимогу позивача №01/06-2 від 01.06.2022, відповідач листом №11/2-102 від 09.06.2022 повідомив, що не має можливості повернути грошове забезпечення, надане в іноземній валюті, з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №153 «Про окремі питання щодо забезпечення здійснення імпорту».
05.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом №05/07-1, у якому Компанія «AGTG SA» просила забезпечити можливість повернення сплаченої позивачем суми грошових коштів на забезпечення виконання зобов'язань по договору поставки №НД0610 від 06.10.2021 у розмірі 107800,00 євро.
22.07.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (повторно) №22/07-2 про повернення забезпечення за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021, у якій Компанія «AGTG SA» з посиланням на пункт 10.3 договору вимагала від ТОВ «Нафтогаз Дріллінг» повернути грошові кошти у розмірі 107800,00 євро.
У відповідь на вимогу позивача №22/07-2 від 22.07.2024, відповідач листом №27 від 28.08.2024 повідомив, що немає можливості повернути грошові кошти отриманні від позивача в якості забезпечення зобов'язань за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021, оскільки в Україні діє заборона на транскордонні перекази коштів, яка встановлена постановою правління Національного банку України №18 від 24.02.2022.
Відтак, враховуючи, що відповідач сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 107800,00 євро, в якості забезпечення зобов'язань за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021, після повного виконання договору, не повернув, як і не вжив належних заходів для їх повернення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 10.2 договору встановлено вимоги забезпечення виконання зобов'язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної орієнтовної вартості (ціни) договору, або (2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за договором, яка є додатком №4 до договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної орієнтовної вартості (ціни) договору.
Судом встановлено, що на виконання умов пункту 10.2 договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, позивачем було сплачено відповідачу, на підставі виставленого Інвойсу № 0110 від 01.10.2021 грошові кошти у розмірі 107800,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки Raiffeisen Bank International від 01.10.21 №100/1.10.2021.
У подальшому, позивачем було виконано зобов'язання за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021 у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі товару та не заперечується відповідачем у даній справі.
Відтак, враховуючи, що позивач у повній мірі виконав зобов'язання по договору поставки № НД0610 від 06.10.2021, що не заперечується відповідачем, позивач за умовами пункту 10.3 договору набув право на повернення забезпечення у формі грошових коштів, які були ним сплачені на виконання умов пункту 10.2 договору.
Так, згідно пункту 10.3 договору у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги постачальника на вказані у вимозі реквізити (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань) у наступних випадках: А. після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі; В. за рішенням суду, яке набрало законної сили; С. в інших випадках, передбачених цим договором.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, як встановлено судом, на момент розгляду даного спору, відповідач сплачені позивачем грошові кошти в якості забезпечення зобов'язань за договором поставки №НД0610 від 06.10.2021 у строк встановлений пунктом 10.3 договору не здійснив.
Тоді як, в силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши в якості забезпечення виконання зобов'язань по договору, грошові кошти у розмірі 107800,00 євро, в порушення пунктів 10.2, 10.3 договору не повернув вказані грошові кошти, після виконання позивачем зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 107800,00 євро.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути заявлені до стягнення грошові кошти, сплачені на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним договором.
При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані посилання відповідача на неможливість повернення перерахованих позивачем грошових коштів, з огляду на обмеження встановлені пунктом 14 постанови правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022.
Згідно з пунктом 14 постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022 уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків здійснення, зокрема, на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, підписаних керівником державного органу або особою, яка виконує його обов'язки, та в якому зазначаються: найменування юридичної особи; обґрунтування, підстави для проведення кожної операції з огляду на важливість її здійснення цією юридичною особою під час дії воєнного стану; сума операції; контрагент операції; найменування банку, через який проводитиметься така операція. Для розгляду питання про видачу окремого дозволу (рішення) до Національного банку України засобами електронної пошти, обслуговуючим банком юридичної особи, яка зазначена в зверненні, подається також повідомлення (лист) з інформацією про кінцевих бенефіціарних власників такої юридичної особи, отриманою обслуговуючим банком у результаті здійснення належної перевірки такого клієнта відповідно до вимог законодавства України.
Отже, зі змісту пункту 14 постанови правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» може (могло) здійснити розрахунок (валютну операцію) за умови дотримання порядку здійснення такого розрахунку, зокрема, шляхом звернення для отримання окремого дозволу до Національного банку України, дотримавши при цьому порядок звернення, а тому посилання відповідача на вказану постанову НБУ є необґрунтованими.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №824/164/23 від 01.08.2024.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Компанії «AGTG SA».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Компанії «AGTG SA» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» про стягнення 107800,00 євро задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 43596067) на користь Компанії «AGTG SA» (Rue du General-Dufour 22, 1204 Geneva, реєстраційний номер: 07828/2021, федеральний номер CH - 217.3.540.964-5, IDE CHE - 114.513.275) заборгованість у розмірі 107800 (сто сім тисяч вісімсот) євро 00 центів та судовий збір у розмірі 56237 (п'ятдесят шість тисяч двісті тридцять сім) грн 05 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2026.
СуддяТ.В. Васильченко