ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/5862/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5862/25
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Жовтун О.В..
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з приводу укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів, однак в укладенні такого договору відповідачем було відмовлено, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача укласти публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку, ЕІС код площадки 62Z0788847824128, шляхом приєднання позивача до цього договору (за заявою-приєднанням) на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком до цього договору у редакції викладеній та наданій з позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5862/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі на 24.06.2025.
12.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що укладаючи договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку, ЕІС код площадки 62Z0788847824128, позивачем було надано паспорт точки розподілу/передачі, де визначеним об'єктом електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку - паркінг, який в силу приписів пункту 14.1.129.1 Податкового кодексу України не є об'єктом житлової нерухомості, то позивач не має права споживати електричну енергію за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів.
18.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що точка розподілу 62Z0788847824128 «паркінг» використовується також для освітлення -1-го та -2-го поверхів будинку (машиномісця, гаражні бокси, укриття, технічні приміщення), для живлення: насосної станції пожежегасіння дренажних насосів будинку, розеток для прибиральної техніки, вентиляторів димовидалення та протипожежної автоматики, а тому очевидно що до спірної точки розподілу включено лише освітлення паркінгу, тоді як решта це виключно технічні потреби на обслуговування будинку. Позивач наполягає на тому, що споживання електричної енергії паркінгом відноситься виключно на побутові потреби споживачів, що відповідає положенням постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
У судовому засіданні 24.06.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження відповідачу на 5 днів з дати судового засідання строку на подачу заперечень на відповідь на відзив, встановлення позивачу строку протягом 7 днів з дня отримання заперечень відповідача на відповідь на відзив на подання до суду пояснень щодо характеру спірного об'єкта і цілей споживання ним електроенергії, оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29.07.2025.
За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, який встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025, зокрема, встановлено відповідачу строк - протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на відзив була направлена позивачем засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» - 18.06.2025, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС №3760396.
Отже, заперечення на відповідь на відзив повинні бути подані у строк до 25.06.2025 включно.
У той же час, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її як найповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
При цьому, принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав, враховуючи суть наявного між сторонами спору, що була з'ясована у судовому засіданні 24.06.2025, зокрема, в частині характеру спірного об'єкта і цілей споживання ним електроенергії, з урахуванням наданого позивачем паспорту точки розподілу/передачі, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, продовжити відповідачу строк на 5 днів з дати судового засідання на подачу заперечень на відповідь на відзив та встановити позивачу строк протягом 7 днів з дня отримання заперечень відповідача на відповідь на відзив на подання до суду пояснень щодо характеру спірного об'єкта і цілей споживання ним електроенергії.
01.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказав, що прагнення та намагання позивача укласти договір на основі комерційної пропозиції «Колективна побудова ОЗ» є необґрунтованими, оскільки позивач не відповідає критеріям особи, яка може укладати договір про постачання електричної енергії за згаданою комерційною пропозицією. Відповідач повторно наголосив, що ані гаражі/паркомісця, ані паркінг у цілому не є об'єктами житлової нерухомості, а тому застосування фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів на потреби вищезазначеного об'єкта не передбачено умовами чинного законодавства.
Крім того, ТОВ «Київські енергетичні послуги» відхилило посилання позивача і на те, що спірний засіб обліку, обліковує електричну енергію на потреби паркінгу та технічні цілі, оскільки споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно обраної комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком, водночас окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання, при цьому вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, у тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі. При цьому, у випадку, якщо позивач вважає, що частково електрична енергія, яка споживається у паркінгу і обліковується засобами обліку є електричною енергією, спожитою на технічні цілі, то саме позивач має звернутися до ОСР та розділити за свій рахунок облік, отримати новий паспорт точки розподілу і лише з оновленими документами звертатися до постачальника для внесення змін у договір.
08.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказав на некоректність висновків відповідача, викладених у запереченнях, щодо невідповідності позивача вимогам комерційної пропозиції «Колективна побудова ОЗ»; позивач зауважив, що будинок містить декілька лічильників (засобів обліку), які в сукупності складають один складний вузол обліку, підключення будинку до мереж електропостачання виконано дванадцятьма кабелями, які заходять в шість ВРП будинку - шість площадок та шість EIC-кодів, при цьому в кожну ВРП заходить по два кабелі з метою резервування і на кожен з 12 кабелів встановлено власний лічильник електричної енергії, що обумовлено технічною особливістю підключення будинку до мереж електропостачання і кожна пара таких лічильників є загальним розрахунковим засобом обліку. Позивач наголосив, що до площадки точки розподілу 62Z0788847824128 підключені виключно технічні споживачі, тоді як для вбудованих приміщень запроектована ВРП4, площадка точки розподілу 62Z2240959958289.
Позивач у поясненнях повторно наголосив, що паркінг не є самостійним об'єктом нерухомого майна, а є лише частиною житлового будинку, а тому вважається об'єктом побутового споживання. На переконання позивача, відповідач помилково ототожнює значення поля 1.3 у паспорті точки розподілу електричної енергії із класифікацією об'єктів побутового або непобутового споживача, що призводить до неправомірного застосування тарифу для споживання на непобутові потреби і покладення додаткового фінансового навантаження на споживача.
У контексті припущень відповідача про те, що засіб обліку обліковує спожиту електричну енергію на потреби паркінгу та технічні цілі, позивач зауважує, що його мета полягає, не в отриманні послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії за особистий рахунок, а в тому щоб отримувати електричну енергію на об'єкт (частину будинку) за фіксованою ціною для побутових споживачів, з огляду на те, що точка розподілу 62Z0788847824128 використовується для технічних цілей, а в частині паркінгу лише для його освітлення.
24.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач вказав, що після надання даних процесуальних документів, відповідачем було отримано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор, НКРЕКП) щодо іншого споживача, але з аналогічного питання - застосування фіксованих цін для побутових споживачів для електричної енергії спожитої паркінгом, а тому долучає до матеріалів справи лист НКРЕКП, за вхідним (ТОВ «Київські енергетичні послуги») №04/4/7/2/56173 від 08.07.2025.
У судовому засіданні 29.07.2025, суд, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва, зокрема, до 28.10.2025.
У судовому засіданні 28.10.2025, виходячи з того, що судом здійснено розгляд справи по суті, у відповідності до частини 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголошення скороченого рішення на 11.11.2025.
У судове засідання 11.11.2025 року з'явився представник відповідача, у свою чергу, позивач у судове засідання не з'явився хоча про дату, час і місце проголошення скороченого судового рішення був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Водночас, суд наголошує, що в судовому засіданні 28.10.2025 року, судом було здійснено розгляд справи по суті, зокрема, і заслухано судові дебати учасників справи та у відповідності до частини 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголошення його скороченої частини на 11.11.2025.
Отже, суд у судовому засіданні 28.10.2025 року закінчив розгляд справи №910/5862/25 та повідомив учасників справи, про те, що скорочене судове рішення буде проголошено у судовому засіданні 11.11.2025 року.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.11.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи по суті, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з 01.01.2019 року здійснює діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429, та на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» товариство виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (пункт 3.1.9 ПРРЕЕ).
Згідно пункту 3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, за умови якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
За умовами пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Пункт 3.1.10. ПРРЕЕ визначає, що споживач має право вільно обирати електропостачальників.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.5 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника (пункт 3.1.7 ПРРЕЕ).
Згідно пункту 3.2.6 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання. Електропостачальник зобов'язаний забезпечити на своєму офіційному вебсайті можливість укладення договору постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач надає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка підписується з використанням засобів електронної ідентифікації.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 03.12.2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» (далі - ОСББ та/або ОСББ «Грінвіль парк Київ» та/або позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги» та/або відповідач) із заявами-приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів), щодо постачання електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 19, а саме: №18/ЦОК/П/18/11108322 від 03.12.2024 - по типу об'єкта: багатоквартирний будинок, за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Пимоненка Миколи, 19, ЕІС-код об'єкта (площадки вимірювання) - 62Z1331306011812, обрана комерційна пропозиція - КП «Комунально-технічна»; та №18/ЦОК/П/18/1/108346 від 03.12.2024 - по типу об'єкта: вбудовані приміщення, паркінг, за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Пимоненка Миколи, 19, ЕІС-код об'єкта (площадки вимірювання) - 62Z2240959958289, 62Z0788847824128, обрана комерційна пропозиція - КП Строкова «В».
До поданих позивачем заяв-приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів) було долучено переліки об'єктів та точок комерційного обліку споживача.
На підставі поданих заяв-приєднання, між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» були укладені договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 38896015ПУ на умовах КП «Комунально-технічна» та про постачання електричної енергії №3889601501ПВ на умовах КП «Строкова В».
Відповідно до пункту 1.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №38896015ПВ від 03.12.2024 (далі - договір, спірний договір) цей договір про постачання електричної енергії споживачу є договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь - якому випадку не раніше строку початку дії договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань (пункт 13.1 договору).
Як зазначає позивач у позові, у виставлених відповідачем рахунках (квитанціях) зазначено інформацію з приводу основного тарифу, який становить 6,324360 грн/кВт-год, що свідчить про незастосування до побутового споживача фіксованої ціни за постачання електричної енергії.
01.04.2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з листом-зверненням щодо врегулювання договірних відносин №01.04.2025-01, у якому просило привести у відповідність договірні відносини між сторонами, шляхом укладення договору про постачання електричної енергії споживачу на потреби електропостачання об'єкта, що розташований за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Пимоненка Миколи, 19 (А), EIC-код площадки комерційного обліку 62Z0788847824128, із застосуванням фіксованих цін на електричну енергію для побутових споживачів.
У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач листом №25/4/10/23907 від 14.04.2025 повідомив про відсутність підстав для застосування при розрахунках за спожиту електричну енергію на потреби паркінгу фіксованих цін для побутових споживачів.
23.04.2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» із заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №18/ЦОК/П/18/1/36255, з комерційними даними: вид об'єкта: багатоквартирний будинок, за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 19; ЕІС-код площадки: 62Z0788847824128; комерційна пропозиція: Колективна побутова ОЗ.
Листом №25/4/7/10/26524 від 25.04.2025 ТОВ «Київські енергетичні послуги» повідомило ОСББ «Грінвіль парк Київ», що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій», який було підписано Президентом України 22.08.2022, було уточнено перелік цілей для яких застосовуються ціни, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії, серед яких відсутнє освітлення паркінгів. При цьому, відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 «Про внесення Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», якою були внесені зміни до визначення об'єкта побутового споживача у відповідності до Податкового кодексу України, а саме: п.14.1.129 та 14.1.129.1 передбачено, що об?єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема гаражі/паркінги (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки. Отже, застосування фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів на потреби паркінгу, не передбачено умовами чинного законодавства.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСББ «Грінвіль парк Київ» вказує на безпідставність відмови відповідача від укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів, за ЕІС-кодом: 62Z0788847824128, оскільки електроенергія, яка споживається (обліковується) за вказаною точкою розподілу використовується для технічних цілей (потреб) частини житлового багатоквартирного будинку.
У свою чергу, відповідач проти позову заперечив, вказавши що укладаючи договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку, ЕІС код площадки 62Z0788847824128, позивачем було надано паспорт точки розподілу/передачі, де визначеним об'єктом електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку - паркінг, який в силу приписів пункту 14.1.129.1 Податкового кодексу України не є об'єктом житлової нерухомості, а тому у позивача не має права споживати електричну енергію за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 2.1.3 ПРРЕЕ ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
За умовами пункту 2.1.11 ПРРЕЕ під час оформлення заяви-приєднання, паспорту точки розподілу/передачі оператор системи використовує наявну у нього інформацію за об'єктом розподілу, достатню для проведення розрахунків, зокрема: 1) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) щодо однолінійної схеми електропостачання об'єкта; 3) щодо розрахункових засобів вимірювальної техніки обсягу активної та реактивної електричної енергії та рівня потужності (тип, марка, технічні характеристики тощо); 4) щодо дозволеної (договірної) величини електричної потужності; 5) щодо технічних даних силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі/розподілу електричної енергії, якими здійснюється розподіл електричної енергії (для об'єктів споживачів, для яких розрахункові засоби вимірювальної техніки встановлені не на межі балансової належності).
Слід зауважити, що паспорт точки розподілу/передачі, у розумінні пункту 1.1.2 ПРРЕЕ це акт (документ), складений оператором системи, в якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача.
Згідно пункту 2.1.13 ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є, зокрема, паспорти точок розподілу/передачі, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до пункту 2.3.6 ПРРЕЕ послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку.
Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача.
У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.
У разі звернення побутового споживача до постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи), який надає такому споживачу послуги комерційного обліку, із заявою щодо встановлення або заміни засобу вимірювальної техніки (реконструкції вузла обліку), який відповідає вимогам нормативних документів, постачальник послуг комерційного обліку надає такому побутовому споживачу замовлені ним послуги протягом 7 робочих днів від дня оплати побутовим споживачем вартості цих послуг.
Пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, в тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.
У разі зміни потреб споживання на об'єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.
У долученому позивачем до матеріалів справи паспорті точки розподілу електричної енергії, який є додатком №2 до договору, зазначено: ЕІС-кодом площадки комерційного обліку - 62Z0788847824128; датою завершення послуги з первинного приєднання до електричних мереж 30.04.2024 року; вид об'єкта електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку - паркінг; адреса об'єкта: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 19.
Крім того, як вбачається із заяви -приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів) №18/ЦОК/П/18/1/108346 від 03.12.2024, позивачем було долучено перелік об'єктів та точок комерційного обліку споживача ОСББ «Грінвіль Парк Київ», де за ЕІС-кодом площадки комерційного обліку - 62Z0788847824128 типом об'єкту зазначено - паркінг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення).
Відповідно до Положення (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки на учасників ринку відповідно до статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" у порядку, передбаченому цим Положенням, тимчасово покладаються спеціальні обов'язки.
Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно пункту 3 Положення до категорій споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки, належать побутові споживачі, визначені у Законі України «Про ринок електричної енергії», та споживачі (цілі споживання), визначені в абзацах одинадцятому - чотирнадцятому пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону (далі - побутові споживачі). Загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки, полягає у наданні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Умовами пункту 5 Положення визначено, що до спеціальних обов'язків належить, зокрема, постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3.
Пункт 1.1.2 ПРРЕЕ визначає, що у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:
Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію) у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім нотаріальної, підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, зокрема діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, зі створення віртуальних активів (майнінгу) та надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо.
Об'єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об'єктів житлової нерухомості.
Об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки (пункт 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пунктів 14.1.129.1 - 14.1.129.3 статті 14 Податкового кодексу України будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, зокрема, включають: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо); б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
При цьому, пунктом 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;
З аналізу наведених вище положень Правил роздрібного ринку електричної енергії та Податкового кодексу України вбачається, що споживачі у власності та/або користуванні яких знаходяться об'єкти, які у розумінні пунктів 14.1.129 - 14.1.129-1 Податкового кодексу України не є об'єктами житлової нерухомості, не можуть споживати електричну енергію за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів.
Аналізуючи поняття побутового споживача, побутові потреби та об'єкт побутового споживача визначених у Правилах роздрібного ринку електричної енергії в сукупності, суд приходить висновку, що побутовим споживачем є фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність, як індивідуальний побутовий споживач, та юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, як колективний побутовий споживач, а до побутових потреб відноситься споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування побутових споживачів на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію). При цьому, до об'єктів побутового споживача відноситься: квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України.
Водночас, як зазначено у пункті 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України до об'єктів нежитлової нерухомості належать будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості відносяться гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.
Таким чином, гаражі (в тому числі гаражі наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки не є об'єктами житлової нерухомості в силу пункту 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України, тому застосування фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів на потреби вищезазначеного об'єкта не передбачено умовами чинного законодавства.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається у багатоквартирних житлових будинках на технічні цілі (аварійне та евакуаційне освітлення, роботу індивідуальних теплових пунктів, котелень, ліфтів, насосів, замково-переговорних пристроїв, протипожежних систем, систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, систем сигналізації, авіаційних маяків, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам.
Як зазначає відповідач і не заперечується позивачем у даній справі, на виконання вимог пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», на наведені вище цілі укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 38896015ПУ на умовах КП «Комунально-технічна».
При цьому, суд відзначає, що серед переліку цілей на що купується електрична енергія (пункт 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії») у постачальника універсальних послуг, відсутня інформація щодо споживання електричної енергії на потреби паркінгів у багатоквартирних житлових будинках та/або на прилеглих територіях.
Враховуючи встановлені вище обставини, з урахуванням положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд приходить висновку, що підстави для застосування при розрахунках за спожиту електричну енергію на потреби паркінгу фіксованих цін для побутових споживачів відсутні, у зв'язку з чим вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів, є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги, як і не навів належних доводів у підтвердження правильності власної позиції.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що точка розподілу 62Z0788847824128 «паркінг» використовується також для освітлення -1-го та -2-го поверхів будинку (машиномісця, гаражні бокси, укриття, технічні приміщення), для живлення: насосної станції пожежегасіння дренажних насосів будинку, розеток для прибиральної техніки, вентиляторів димовидалення та протипожежної автоматики, і оскільки до спірної точки розподілу включено лише освітлення паркіну, то решта це виключно технічні потреби на обслуговування будинку.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 2.3.6 ПРРЕЕ послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку.
Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача.
У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.
Пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, в тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.
У разі зміни потреб споживання на об'єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.
Доводи позивача фактично зводяться до зауважень щодо коректності чи правильності інформації зазначеної у паспорті точки розподілу, втім відповідальність за коректність і правильність несе інший учасник ринку електричної енергії - оператор системи.
Поряд з тим, у випадку, якщо позивач вважає, що частково електрична енергія, яка споживається у паркінгу і обліковується засобами обліку є електричною енергією, спожитою на технічні цілі, то останній не позбавлений права та можливості звернутися до ОСР та розділити відповідний облік, отримати новий паспорт точки розподілу з оновленими документами та у подальшому звернутися до постачальника для укладення відповідного договору та/або внесення змін у діючий договір.
Відхиляє суд і посилання позивача на те, що паркінг, як частина будинку вважається об'єктом побутового споживання, а відтак, електрична енергія що купується у постачальника універсальних послуг повинна здійснюватися із застосуванням фіксованої ціни.
Відповідно до пункту 14.1.129-1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;
Таким чином, як вбачається зі змісту пункту 14.1.129-1 статті 14 Податкового кодексу України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості, і до таких об'єктів нежитлової нерухомості відносяться, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.
З огляду на наведене у суду відсутні підстави вважати, що паркінг є об'єктом побутового споживання.
Суд враховує, що законодавство не містить визначення поняття «паркінг», втім наведені у пункті 14.1.129-1 статті 14 Податкового кодексу України характеристики об'єкту нерухомості, як «гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки», є найбільш наближеним визначенням поняття «паркінгу», і таке співставлення не суперечить ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання ж позивача на те, що відповідач помилково ототожнює значення поля 1.3 у паспорті точки розподілу електричної енергії із класифікацією об'єктів побутового або непобутового споживача, є неспроможними, так як вказаний пункт визначає об'єкт електрифікації, а тому підлягає врахуванню для визначення класифікації об'єкту на приналежність побутового або непобутового користування.
Відхиляє суд і посилання позивача на неможливість застосування пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, з огляду на його нерелевантність.
Згідно пункту 1.1.2 ПРРЕЕ об'єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об'єктів житлової нерухомості.
Отже, пункт 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України виступає застереженням у понятті «Об'єкт побутового споживача» та фактично розтлумачує розуміння вказаного поняття, а відтак підлягає обов'язковому врахуванню під час застосування поняття «Об'єкт побутового споживача» до спірної точки розподілу 62Z0788847824128, у контексті визначення приналежності об'єкта електрофікації.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2026.
СуддяТ.В. Васильченко