номер провадження справи 5/228/25
26.03.2026 Справа № 908/3870/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянув матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909)
До відповідачів:
1 - Фермерського господарства "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." (вул. Соборна, буд. 111, смт.Чернігівка, Бердянський район, Запорізька область, 71201; код ЄДРПОУ 19277402; електронна пошта: godlevsky.fg.buh@gmail.com)
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 9 196 965,71 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Кардашевська Г.М. (в режимі відеоконференції) - довіреність №453/23 від 07.11.2023;
Від відповідача-1: Богач А.О. - адвокат (в залі суду) - ордер серії АР № 1296913 від 24.02.2026;
Від відповідача-2: Богач А.О. - адвокат (в залі суду) - ордер серії АР № 1296910 від 24.02.2026;
25.12.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів: 1 - Фермерського господарства "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.", 2 - ОСОБА_1 про стягнення 9 196 965,71 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 справу №908/3870/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3870/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/228/25 та підготовче засідання призначено на 28.01.2026 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
06.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, яка задоволена судом ухвалою від 12.01.2026.
Представники відповідачів - 1, 2 у судове засідання 28.01.2026р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 29.12.2025 на електронні пошти відповідачів - 1, 2 та розміщення тексту вказаної ухвали на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідачів - 1, 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Станом на 28.01.2026 запропонованих ухвалою суду від 29.12.2025 відзивів на позовну заяву або письмових пояснень по суті спору від відповідачів - 1, 2 до суду не надійшло.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2026 № 908/3870/25 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.02.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано відповідачам у строк до призначеного судового засідання виконати вимоги ухвали суду від 29.12.2025, а саме: надіслати на адреси суду та позивача письмові відзиви на позовну заяву та додані до них документи
25.02.2026 від представника Фермерського господарства "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." та ОСОБА_1 - адвоката Богач А.О. через підсистему "Електронний суд" ЕСІКС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що Відповідачі лише зараз дізналися про наявність в провадженні суду справи № 908/3870/25. При цьому жодних позовних заяв, ухвал суду про відкриття провадження у справі та повісток про виклик до суду, Відповідачам фактично не надходило та не вручалося. Зважаючи на малий проміжок часу сторона відповідачів не має достатньої можливості вчасно ознайомитися з матеріалами справи та сформувати свою позицію.
Також, 25.02.2026 від представника ФГ "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." та ОСОБА_1 - адвоката Богач А.О. через підсистему "Електронний суд" ЕСІКС надійшла заява доступ до електронної справи № 908/3870/25 та ознайомлення з її матеріалами.
Вказана заява задоволена судом та 25.02.2026р. адвокат Богач А.О. отримала доступ до матеріалів справи в електронному суді.
Крім цього, 25.02.2026 від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" через підсистему "Електронний суд" ЕСІКС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в режимі відеоконференції.
У судове засідання 25.02.2026 представник позивача в режимі відеоконференції участі не взяв, представник відповідачів до суду також не з'явився.
Ухвалою від 25.02.2026р. суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.03.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Призначене судове засідання здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд".
При цьому судом встановлено, що у додатках до клопотання адвоката Богач А.О. про відкладення розгляду справи, долучені копії ордеру серії АР № 1296913 від 24.02.2026 про надання правничої допомоги Фермерському господарству "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." та ордеру серії АР " 1296910 від 24.02.2026 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
Вищезазначені ордери видані на підставі договорів про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н від 24.02.2026 року.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за РНОКПП НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ), за вказаними параметрами особу не знайдено.
За результатами запиту щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно відповіді у Годлевського Віктора Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 4 довідки ВПО відсутні.
У п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зазначено, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Фермерського господарства "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." : вул. Соборна, буд. 111, смт. Чернігівка, Бердянський район, Запорізька область, 71201.
Станом на 25.02.2026 ФГ "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." та ОСОБА_1 знаходяться у смт. Чернігівка, Бердянський район, Запорізька область та входить до Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, розташованої в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації.
З огляду на викладене суд зобов'язав адвоката Богач А.О. у строк до 18.03.2026 надати суду відповідні договори про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н від 24.02.2026 року, укладені з ФГ "ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С." та ОСОБА_1 (оригінали для огляду надати безпосередньо у судовому засіданні 18.03.2026).
В судовому засіданні 18.03.2026р. оголошено перерву до 26.03.2026р.
В судовому засіданні 26.03.2026р., яке проводилося в режимі відеоконференцзв'язку, суд не погодився з доводами представника відповідачів щодо наявності підстав для повернення на стадію підготовчого засідання, закінчив розгляд справи по суті спору, сторони виступили у судових дебатах, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №011/10892/01228082 від 01.12.2021 за тілом кредиту в сумі 6.774.422,95 грн. та за відсотками в сумі 2.422.542,76 грн. на підставі ст.ст. 525, 526, 536, 553, 554, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.
Відповідачі, від імені яких у судовому засіданні взяла участь адвокат Бойчук А.О., проти позову заперечили з підстав, викладених у поясненнях від 24.03.2026р. на позовну заяву, зокрема через недотримання позивачем умов договору та чинного законодавства. Так, згідно кредитного договору, кінцевим терміном погашення кредиту є 30.11.2026. Позивач не надав належних доказів вручення вимоги про дострокове погашення заборгованості, оскільки направлення електронного листа на адресу, яка не передбачена договором, не є належним повідомленням. Відтак, строк виконання зобов'язання з повернення кредиту ще не настав, що унеможливлює стягнення коштів у судовому порядку. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості є недостовірним, оскільки в ньому безпідставно застосовано процентну ставку в розмірі 13% річних замість визначених договором 11% річних. Також кредитор ігнорує той факт, що виконання зобов'язань забезпечено заставою транспортного засобу. Всупереч положенням статей 572, 589 ЦК України, позивач не надав суду жодних доказів вжиття заходів щодо звернення стягнення на предмет застави. Також, п. 11.4 кредитного договору містить дійсне третейське застереження, яке відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди». Відповідач категорично заперечує проти вирішення даного спору в господарському суді та наполягає на дії угоди про передачу спору до постійно діючого третейського суду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та залишити позов без розгляду. Крім цього, відповідач заявив про порушення його процесуальних прав, гарантованих Конституцією та процесуальним законом, оскільки він не отримав процесуальні документи та був об'єктивно позбавлений можливості взяти участь у підготовчому засіданні та своєчасно подати відзив на позовну заяву. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ та згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 14.03.2023 у справі № 921/174/21), відповідач вимагав поновити строк на подання відзиву, повернутися до стадії підготовчого провадження, а за результатами розгляду - залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами відповідачів та зазначив, що відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, нарахування здійснювалося за фіксованою ставкою 11% річних; підвищена ставка не застосовувалася, а відповідачі не надали контррозрахунку. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», належним доказом видачі кредиту та обліку відсотків є виписки по рахунках. Це узгоджується з п. 62 Положення НБУ № 75 від 04.07.2018 та п. 5.6 Положення НБУ № 254 від 18.06.2003, згідно з якими банківські виписки є офіційним підтвердженням виконаних операцій. Така правова позиція закріплена постановами Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, де констатовано, що виписки є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Належне повідомлення боржників підтверджується звітами про успішну доставку вимог про дострокове погашення, надісланих на офіційні електронні адреси позичальника та поручителя згідно з умовами договорів. Неможливість направлення вимог поштовим зв'язком зумовлена об'єктивними обставинами - реєстрацією відповідачів на тимчасово окупованій території, де АТ «Укрпошта» не здійснює свою діяльність. Відповідачі ухиляються від виконання зобов'язань та порушили договірний обов'язок щодо інформування банку про зміну своїх контактних даних. Щодо звернення стягнення на предмет застави, кредитор наголошує на своєму праві на власний розсуд обирати спосіб захисту порушеного права згідно із загальними засадами цивільного законодавства. Банк не ініціював процедуру стягнення заставного майна, що підтверджується відсутністю відповідних записів у ДРОРМ, обов'язковість внесення яких до початку процедури стягнення передбачена ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Твердження відповідачів щодо обов'язковості виключно третейського розглядуспору є безпідставними, оскільки п. 11.4 кредитного договору прямо надає потерпілій стороні право самостійно обирати суд, у тому числі господарської юрисдикції. Договір поруки взагалі не містить третейського застереження. Відповідно до ч. 15 ст. 30 ГПК України, об'єднані позовні вимоги щодо основного зобов'язання та забезпечувального правочину розглядаються господарським судом за місцезнаходженням основного боржника. Згідно зі ст. 74 ГПК України, відповідачі не довели обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх заперечень. Вважає, що доводи відповідачів повністю спростовуються матеріалами справи, тому позов підлягає повному задоволенню.
Відповідач своїм правом подати до суду заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Позивач, Банк або Кредитор), та Фермерським господарством «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.» (Відповідач-1, Позичальник) було укладено Кредитний договір № 011/10892/01228082 від 01 грудня 2021р., за умовами якого Кредитор зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 6.800.000,00 гривень (шість мільйонів вісімсот тисяч гривень оо копійок), а Позичальник зобов'язувався використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту - 30.11.2026 р., або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування Кредитом до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Стаття 3 Кредитного договору встановлює порядок надання кредиту, а саме пунктом 3.2. зазначено, що на умовах Договору, після виконання Позичальником обов'язкових умов, зазначених в п.3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника про надання Кредиту (траншу), Кредитор зобов'язується надати кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок Позичальника, відкритий у Кредитора для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Отримавши письмову заяву Позичальника про надання кредитних коштів від 03 грудня 2021 року, Банк виконав зобов'язання, передбачені Кредитним договором, і надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 6.668.357,80 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які додані позивачем до позовної заяви та досліджені судом під час розгляду справи по суті.
Згідно п. 2.1. Кредитного договору протягом строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення Кредиту, встановленого пунктом 1.3. Договору включно Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 11 % річних.
Відповідно до пункту 5.1. - 5.2. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором. Протягом визначеного Графіком періоду Позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідності до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений Графіком на відповідний період. Для цього Позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період не пізніше дня закінчення дії поточного періоду.
Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного 01 числа та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору за такі періоди:
- в першому місяці користування Кредитом - за період з дня надання кредиту (траншу) по день, що календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;
- в наступних місяцях користування кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;
- в останній місяць користування Кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Статтею 8 «ОБСТАВИНИ ДЕФОЛТУ» Договору, визначено, що у разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежне виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за Договором не будуть виконані), Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод / договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів (пункт 8.1. КД), зокрема: 8.1.3. вимагати дострокового повного/часткового Погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 8.2. Статті 8 «Обставини Дефолту'Договору, Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1. Договору та пред'явити Позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин Дефолту, зокрема в таких випадках: … 8.2.1. порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за Кредитним договором.
Якщо Кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1.-8.1.3. пункту 8.1. цієї статті Договору, він повідомляє про це Позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов'язання Кредитора, щодо надання Кредиту, є припиненими, з дати направлення Кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної Кредитором самостійно (п.8.3. Кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні Кредитора, і здійснити Погашення заборгованості негайно, але не пізніше 30 (тридцятого) календарного дня з дня направлення Кредитором Позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги, Кредитор має право звернути стягнення за Договором забезпечення, пред'явити вимогу Поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за Договором, які не суперечать законодавству України (п. 8.3. КД)
З матеріалів справи вбачається, що Позичальником не виконувалися свої зобов'язання за Кредитним договором, а саме не сплачувались у передбачений умовами договору строк щомісячно проценти за користування кредитом та не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитом згідно з Графіком, що є обов'язковим додатком до Кредитного договору.
04 листопада 2025 року Банком Позичальнику на електронну адресу godlevsky.fg.buh@gmail.com було направлено вимогу про дострокове повне погашення заборгованості за Кредитним договором від 01.12.2021р. № 011/10892/01228082 в розмірі 9 196 965,71 гривень , яка була залишена без задоволення, що підтверджується копією вимоги з додатками та доказами направлення, наданими позивачем.
Доказів виконання вимоги Банку Відповідач суду не представив, наявну заборгованість перед банком не погасив.
Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що відповідач (Позичальник), незважаючи на те, що строк для виконання зобов'язань за Кредитним договором настав, своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, залишок кредитних коштів не повернув та не сплатив нараховані банком проценти за користування кредитом, що свідчить про порушення прав та інтересів кредитора - АТ «Райффайзен Банк».
Також з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором № 011/10892/01228082 від 01.12.2021 року, між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач-2) був укладений Договір поруки №12/Д4-1-РБ/22/564 від 01 грудня 2021 року (Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання Забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені основними договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за Забезпечених зобов'язань, а Поручитель - зобов'язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов'язаннями.
Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов'язується здійснити виконання Забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення відповідної вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (Вимога).
Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов'язань.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2 Договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов'язання.
Відповідно до п.6.4 Договору поруки повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Крім зазначеного, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу Поручителя: oleg.remenyuk@gmail.com.
Беручи до уваги порушення Позичальником прийнятих на себе грошових зобов'язань та наявність заборгованості за Кредитним договором, Кредитор набув права вимагати погашення заборгованості від Поручителя у відповідності до умов Договору поруки №12/Д4-1-РБ/22/564 від 01 грудня 2021 року.
Судом встановлено, що 25 листопада 2025 року Позивачем на електронну адресу Відповідача-2 oleg.remenyuk@gmail.com була направлена вимога про погашення заборгованості вих. № 188/2/793 від 25.11.2025 року, якою Позивач вимагав від Поручителя погасити заборгованість за Кредитним договором. Вимога Банку була залишена ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.» за Кредитним договором від 01 грудня 2021 року № 011/10892/01228082 в розмірі 9 196 965,71 грн. (дев'ять мільйонів сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 71 копійок), з яких: 6 774 422,95 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 422 542,76 гривень - заборгованість за відсотками.
Доказів сплати вказаних сум на користь позивача відповідачі суду не надали, заперечень проти вірності здійсненого позивачем розрахунку не надали.
Відносно інших доводів відповідачів суд зазначає наступне.
Щодо розміру процентної ставки за Кредитним договором
Судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1), сторонами погоджено застосування фіксованої процентної ставки в розмірі 11% річних.
Згідно наданого Позивачем розрахунку ним не нараховувалися та не заявлено до стягнення у цій справі проценти за підвищеною ставкою (13%).
Доказів зворотного як і вмотивованих заперечень щодо розрахунку заборгованості відповідачі суду не надали, як і власного контррозрахунку.
На підтвердження факту видачі кредитних коштів та розміру нарахованих процентів позивачем надано відповідні банківські виписки по особових рахунках позичальника.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», порядок та правила ведення бухгалтерського обліку в банках імперативно визначаються стандартами Національного банку України.
Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, підставою для бухгалтерського обліку банківських операцій є первинні документи, які можуть складатися як у паперовій, так і в електронній формі. Особові рахунки виступають регістрами аналітичного обліку, а виписки з них, в силу п. 62 вказаного Положення та п. 5.6 Положення НБУ від 18.06.2003 № 254, є офіційним підтвердженням виконаних операцій.
Вказане повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, де констатовано, що банківські виписки є належними доказами видачі кредиту та обліку відсотків.
Судом досліджено долучені позивачем до позовної заяви паперові копії електронних регістрів (виписок) та оригінал детального розрахунку заборгованості, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що об'єктивно підтверджують факт отримання позичальником коштів та правомірність нарахування відсотків.
Щодо направлення вимог на електронні адреси відповідачів.
З матеріалів справи вбачається, що через невиконання Позичальником взятих на себе грошових зобов'язань, Позивачем у порядку передбаченому п.8.3. та п. 12.3. Кредитного договору направлено на електронну адресу Позичальника, що була зазначена ним в опитувальнику клієнта Банку від 03.11.2021р. (godlevsky.fg.buh@gmail.com) вимогу про дострокове повне погашення заборгованості за Кредитним договором за вих. № 188/2/739 від 22.10.2025 року.
Зокрема, п. 12.3 Договору визначено, що повідомлення та інші кореспонденція між Сторонами за Договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в Договорі та / або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої Сторони/ Позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно встановити дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор має право направляти повідомлення засобами систем дистанційного обслуговування з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами.
При цьому суд керується висловленими правовими позиціями Верховного Суду у правовідносинах, хоча і не є цілком подібними, але відображують загальний підхід щодо оцінки обставин пов'язаних з повідомленням стороною спору чи договору суду (або іншій стороні договору) адреси електронної пошти та інших реквізитів для здійснення з ним зв'язку, а саме, викладеними у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 та від 30 листопада 2022 року у справа № 759/14068/19: якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Отже, оскільки Відповідач-1 у опитувальнику для клієнта банку вказав зазначену адресу електронної пошти (п.18), разом з іншими засобами комунікації: номерами шести контактних телефонів, та зобов'язувався повідомити Банк про відповідні зміни та заповнити новий опитувальник з урахуванням змін впродовж 3(трьох) робочих днів з дати відповідних змін, то вказане означає, що він висловив бажання отримувати повідомлення від банку і вказаними засобами комунікації.
При цьому судом також встановлено, що у кредитному договорі від 01.12.2021 № 011/10892/01228082 в розділі «Реквізити та підписи сторін» Позичальником окрім поштової адреси не зазначено будь-яких інших засобів зв'язку окрім номеру міського телефону: 0614095117, за яким в умовах окупації місцезнаходження відповідачів (смт. Чернігівка Запорізької області) будь-які повідомлення були неможливі.
Позивачем надано разом з позовом на підтвердження факту направлення Банком на електронну адресу Відповідача-1 (godlevsky.fg.buh@gmail.com) письмового повідомлення-вимоги роздруківку з електронної скриньки з якої вбачається, що представником Банку Кардашевською Г.М. було здійснено відправку листа о 11:23 4 листопада 2025 р. з назвою «Вимога за вих № 188/2/739 від 22.10.2025 року про дострокове повне погашення заборгованості (виконання зобов'язань) за Кредитним договором № 011/10892/01228082 від 01 грудня 2021 року» на електрону пошту вказану як адреса для листування, до повідомлення прикріплено підписаний файл з вимогою Банку, розрахунок заборгованості та довіреність представника, а також при надсиланні було додано запит «Сповіщення про доставку».
Після направлення вказаного листа на електронну скриньку представника Банку надійшов звіт про доставку повідомлення, в якому зазначено, що доставку виконано, який також долучено до позовної заяви.
Суд також відзначає, що кореспонденція від суду (ухвала про відкриття провадження у справі від 29.12.2025р.) направлялася також на вказану електронну адресу відповідача-1 (godlevsky.fg.buh@gmail.com), про що свідчить Довідка про доставку електронного листа з відміткою про його доставку до електронної скриньки 02.01.2026р., що підтверджує те, що вказана адреса ним використовується, є діючою, а отже він і має до неї доступ, а тому мав отримати і повідомлення банку з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.
Також Позивачем у порядку передбаченому Договором поруки, а саме згідно з умовами пунктів 2.1. та 2.2. направлено на зазначену в укладеному договорі електронну адресу Відповідача-2 ( oleg.remenyuk@gmail.com) вимогу за вих. №188/2/793 від 25.11.2025 року про погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку із неналежним виконанням умов останнього Відповідачем-1.
На підтвердження факту направлення Банком на електронну адресу Відповідача-2 письмового повідомлення-вимоги про погашення заборгованості до позовної заяви було долучено роздруківку з електронної скриньки з якої вбачається, що представником Банку Кардашевською Г.М. було здійснено відправку листа о 15:50 27 листопада 2025 р. з назвою «Вимога за вих. №188/2/793 про погашення заборгованості за Кредитним договором № 011/10892/01228082 від 01 грудня 2021 року» на електрону пошту вказану як адреса для листування, а також на адресу, яка зазначалась Позичальником (godlevsky.fg.buh@gmail.com), до повідомлення прикріплено підписаний файл з вимогою Банку, розрахунок заборгованості та довіреність представника, а також при надсиланні було додано запит «Сповіщення про доставку».
Після направлення вказаного листа на електронну скриньку представника Банку надійшов звіт про доставку повідомлення, в якому зазначено, що доставку виконано, який також долучено до позовної заяви.
Таким чином, наведене свідчить про те, що вимогу Банку про погашення заборгованості за Кредитним договором було направлено у відповідності до умов Кредитного договору та Договору поруки засобами електронного зв'язку. До теперішнього часу вказана вимога не булу виконана, а Відповідачі продовжують ухилятися від виконання взятих на себе договірних зобов'язань, чим порушують права та інтереси Позивача.
При цьому, а ні Позичальником, а ні Поручителем не повідомляли Позивача про зміну їх місця знаходження/місця реєстрації та інших контактних даних, такі зобов'язання Позичальник та Поручитель взяли на себе відповідно до пункту 6.2. Кредитного договору та пункту 3.4. Договору поруки.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 як і Позичальник зареєстрований у смт. Чернігівка, Бердянський район, Запорізька область та входить до Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, розташованої в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації.
Загальновідомим є факт, що АТ «Укрпошта» не здійснює свою господарську діяльність на територіях, що тимчасово окуповані ворогом та відповідно призупинено приймання поштових відправлень для пересилання на відповідні території, а тому Банк позбавлений можливості направити Відповідачу-2 зазначену вимогу за його поштовою адресою.
Судом здійснено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (відповідь № 2302070 від 03.02.2026р.) щодо отримання інформації про внутрішньо-переміщену особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та з'ясовано, що довідка ВПО щодо нього відсутня.
При цьому, з пояснень його представника, наданих у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 виїхав з тимчасово-окупованої території України та мешкає у м. Запоріжжі, але як ВПО не реєструвався.
Отже, з наведеного вбачається, що Позичальник та Поручитель не повідомили банку про зміну свого місцезнаходження, а також інших засобів зв'язку задля отримання повідомлень за вказаними договорами.
За таких умов суд дійшов висновку, що Позивачем вчинено всі можливі та передбачені умовами Кредитного договору та Договору поруки дії щодо звернення до Відповідачів з вимогами про виконання зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, у зв'язку з чим необізнаність Позичальника та Поручителя про направлення їм вимог зумовлено виключно суб'єктивною поведінкою останніх та свідчить про недобросовісну поведінку та ухилення від виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах.
Щодо третейського застереження
Судом встановлено, що згідно п.11.4 Кредитного договору всі спори, що виникають між Сторонами у зв'язку з Договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів всі спори між Сторонами, які виникають за Договором або у зв'язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційнофінансового бізнесу» (місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, 11, м. Київ, 02002), або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (місцезнаходження: вул. Є. Сверстюка 15, м. Київ, 02660) (далі - Третейський суд). В разі виникнення спору між Сторонами та його розгляду Третейським судом, такий розгляд буде здійснюватися згідно з Регламентом відповідного Третейського суду (далі - Регламент). Підписанням Договору кожна із Сторін засвідчує, що ознайомилася Регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення Договору на сайті: - Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» за URL адресою https://sud.aifb.org.ua/#documents, та - Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за URL адресою http:// tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=8або зверненням до місцевого суду відповідно до законодавства України.
Отже, третейська угода, що викладена в п. 11.4. надає альтернативу Стороні, права якої порушуються, самостійно обрати спосіб захисту а також суд, до якого звертатися за захистом порушеного права, а тому Позивач мав право звернутись до суду господарської юрисдикції за вирішенням цього спору.
Разом з тим, Договір поруки не містить третейського застереження, а відтак Позивач не мав можливості звернутись до третейського суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також суд враховує, що згідно п. 15 ст. 30 ГПК України: у випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов'язання.
Враховуючи вказане, Позивач правомірно звернувся саме до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до двох відповідачів про солідарне стягнення кредитної заборгованості.
Щодо забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором заставою.
З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та Відповідачем-1 було укладено Договір застави 12/Д4-1-РБ/22/563 від 01.12.2021 року.
Звернення стягнення на предмети застави регламентовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в т.ч. ст. 24, яка містить вимогу для заставодержателя (обтяжувача) про обов'язок реєстрації в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження до початку процедури звернення стягнення.
А тому, у разі звернення Банком стягнення на предмети застави відповідно до зазначених вище договорів забезпечення, Банк мав 1) направити заставодавцям відповідні повідомлення, 2) внести в ДРОРМ відповідні відомості про початок процедури звернення стягнення.
Доказів вчинення банком вказаних дій відповідачами суду не надано, що свідчить про безпідставність тверджень відповідачів в цій частині.
При цьому, у відповідності до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та загальних засад цивільного законодавства України заставодержатель (Банк) на власний розсуд може застосувати наведені способи звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості: як стягнення суми боргу солідарно з боржника та поручителя, так і зверненням стягнення на предмети застави. Доказів зворотного відповідачами не надано.
Інші доводи відповідачів судом також відхиляються, оскільки не спростовують доводів Позивача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.» (код ЄДРПОУ: 19277402, місцезнаходження: 71201, Запорізька обл., Бердянський район, смт.Чернігівка, вул. Соборна, буд. № 111) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А) заборгованість за Кредитним договором №011/10892/01228082 від 01 грудня 2021 року в загальному розмірі 9 196 965 (дев'ять мільйонів сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 71 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 6 774 422 (шість мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 95 коп., та 2 422 542 (два мільйони чотириста двадцять дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 76 коп заборгованості за відсотками. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Фермерського господарства «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.» (код ЄДРПОУ: 19277402, місцезнаходження: 71201, Запорізька обл., Бердянський район, смт.Чернігівка, вул. Соборна, буд. № 111) на користь АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А) витрати зі сплати судового збору в сумі 55181 (п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 8о коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А)витрати зі сплати судового збору в сумі 55181 (п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 8о коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.