номер провадження справи 26/88/25
19.02.2026 Справа № 908/1888/25(908/2188/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи
за позовом: Олешківської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 0485112024 (адреса: 54000 Україна, м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Богоявленський, буд. 314; електронна пошта: olprok@kherson.gp.gov.ua; представник: Гуляков Костянтин Володимирович, РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в інтересах держави в особі: позивача: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361 (адреса: 73036 Україна, Херсонська область, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; електронна пошта: info.ks@restoration.gov.ua)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", код ЄДРПОУ 42612894 (69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 1)
про стягнення 1 866 157, 14 грн
в межах справи № 908/1888/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", код ЄДРПОУ 42612894 (69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 1)
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Санрайз", код ЄДРПОУ 41777402 (49000, м. Дніпро, вул. Павла Чубинського, 13 А)
розпорядник майна - арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 174 від 24.04.2013, адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, а/с 162)
Представники сторін:
від позивача - Стешенко В.Є., Федоришина Н.О.
від відповідача - Тетеря В.І., Гоголь С.С.
До Господарського суду Запорізької області 16.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява за позовом: Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", про стягнення 1 866 157, 14 грн, для розгляду в межах справи № 908/1888/25 про банкрутство відповідача.
17.07.2025 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1888/25 розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою суду від 25.07.2025 прийнято позовну заяву для розгляду в межах справи № 908/1885/25 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.09.2025 о/об 11:00 год.
До суду 30.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшли письмові заперечення відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
04.08.2025 клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
08.08.2025 заява відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву.
03.09.2025 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про витребування доказів.
03.09.2025 відзив відповідача на позовну заяву.
Заява відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву залишається судом без розгляду, оскільки 03.09.2025 до Електронного суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою від 04.09.2025 справу № 908/1888/25(908/2188/25) ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 04.09.2025; підготовче засідання у справі призначено на "07" жовтня 2025 р. об 11:00.
До суду 08.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Олешківської окружної прокуратури на відзив відповідача.
15.09.2025 заперечення відповідача на відповідь Олешківської окружної прокуратури.
23.09.2025 відповідь Олешківської окружної прокуратури на відповідь на відзив відповідача.
02.10.2025 заперечення Олешківської окружної прокуратури на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 07.10.2025, 20.11.2025 підготовчі засідання відкладались.
Ухвалою від 04.12.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1888/25(908/2188/25) з розгляду позовної заяви Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", про стягнення 1 866 157, 14 грн; призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2026 р. об 11:30 год.
До суду 21.01.2026 від Відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
Ухвалою від 22.01.2026 судом ухвалено повернутись до розгляду справи № 908/1888/25(908/2188/25) на стадію підготовчого провадження; призначено судове засідання в межах підготовчого провадження на 29.01.2026 р. о 14-00 год, в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 29.01.2026 сторони погодили слухати справу по суті.
У судовому засіданні 29.01.2026 судом оголошено перерву для оголошення вступної та резолютивної частини рішення на 19.02.2026.
У судовому засіданні 19.02.2026 оголошегно вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
03.10.2023 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (далі - Служба, Позивач) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-10-03-012183-a з предметом закупівлі: Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Спортивна буд. 11, вул. Южна, буд. 12, вул. Приозерна, буд. 2, буд. 7, буд. 34, вул. Бобровського, буд. 72, буд. 74, вул. Херсонська, буд. 3, буд. 55, буд. 57, буд. 67, буд. 83, вул. Садова, буд. 25, буд. 49 с. Посад Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області.
Згідно з протоколом затвердження річного плану закупівель UA-P-2023-10-03-003780 b, який опубліковано в Електронній системі публічних закупівель «Прозорро» джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України, а очікувану вартість визначено в розмірі 55 987 663,00 гривень.
Відповідно до реєстру пропозицій участь у вказаних відкритих торгах з особливостями прийняли два учасники: ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ: 42612894) з остаточною пропозицією 53 187 500,00 UAH з ПДВ та ТОВ «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» з остаточною пропозицією 53 187 650,55 UAH з ПДВ.
Відповідно до опублікованого 18.10.2023 в електронній системі публічних закупівель «Прозорро» протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2023-10-03-012183-a зазначено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».
20.10.2023 опубліковано повідомлення про намір укласти договір, відповідно до якого переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ», ціна тендерної пропозиції визначена в розмірі 53 187 500,00 UAH з ПДВ, джерело фінансування закупівлі: державний бюджет України.
03.11.2023 між Службою та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» укладено договір № 2-АТЕРА/23 про закупівлю робіт «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Спортивна буд. 11, вул. Южна, буд. 12, вул. Приозерна, буд. 2, буд. 7, буд. 34, вул. Бобровського, буд. 72, буд. 74, вул. Херсонська, буд. 3, буд. 55, буд. 57, буд. 67, буд. 83, вул. Садова, буд. 25, буд. 49 с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області» (далі - Договір).
Пунктом 3.1 Договору сторонами передбачено, що ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) i становить 53 187 500 (п'ятдесят три мільйони сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 копійок, у тому числі ПДВ 20%- 8 864 583 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі пятсот вісімдесят три) гривні 33 копійки.
Відповідно до п. 3.3. Договору визначено, що фінансування Робіт проводиться відповідно до Плану фінансування робіт, що є додатком до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (Додаток №3 до даного Договору).
Відповідно до п.п. 3.5, 3.6 договірна ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. У разі зміни нормативно-правових актів, що стосуються ціноутворення у будівництві, Договір приводиться у відповідність до таких нормативно-правових актів шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 12.1, 12.2 Договору, Розрахунки за виконані Роботи здійснюються Замовником відповідно до взятих бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань (ст.49 Бюджетного Кодексу України), виключно в межах відповідних фактичних надходжень (ст.48 Бюджетного Кодексу України) на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються Замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) Замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності), а також реєстр накладних застосованих матеріалів i устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (за наявності). Взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт, що зазначені у проектній документації, та їх вартості, визначеній у договірній ціні.
Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області, на виконання умов Договору Замовник сплатив на рахунок ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» 29.11.2023 - 8 700 000,00 грн з них ПДВ 1 450 000,00 грн; 26.11.2024 - 1 433 446,57 грн,, з них ПДВ 238 741,10 грн, 05.12.2024 - 1 064 496,18 грн, з них ПДВ - 177 416,04 грн, всього: 11 196 942,75 грн, з них ПДВ - 1 866 157,14 грн, що підтверджується також інформацією з єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending.
Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області проведено оплати на загальну суму 330 785,61 грн (нараховано) + 1 866 157,14 грн ПДВ, всього за актом 11 196 942,75 грн.
13.12.2024 (вже після оплати Позивачем на рахунки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» 1 196 942,75 грн, з них ПДВ - 1 866 157,14 грн між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» було укладено додаткову угоду № 4 до договору №2-АТЕРА/23 від 03.11.2023, відповідно до якої пункт 3.1. розділу 3 «Ціна договору» Договору №2 АТЕРА/23 від 03.11.2023 викладено в новій редакції: «Ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток « 1 до Договору) і становить 52 255 956 грн. 74 коп без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України».
Разом з цим, грошові кошти сплачені в якості ПДВ Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» на виконання умов договору №2-АТЕРА/23 від 03.11.2023 до укладення додаткової угоди №4 в розмірі 1 866 157,14 грн повернуті та/або відшкодовані позивачу не були.
В подальшому, у системі «Прозорро» опубліковано звіт про виконання договору № 2 АТЕРА/23 від 07.11.2024, відповідно до якого зазначено строк дії договору про закупівлю: 03 листопада 2023 - 30 квітня 2025 та суму оплати за договором про закупівлю: 11 196 942,75 грн.
Також, на виконання умов спірного правочину було проведено лише роботи, перелік яких визначений актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень, листопад, грудень 2024 року, в яких зазначено загальну вартість будівельних робіт по кожному об'єкту.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 2, 3 ст. 632 ЦК).
Частини 4, 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» встановлюють, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Так, п. 3.1. Договору до договірної ціни було включено податок на додану вартість, з урахуванням якого позивачем було сплачено відповідачу кошти.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
Пунктами 30.1.-30.4., 30.9. ст. 30 ПК України передбачено, що податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість ) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг). Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, що підтверджується правовими позиціями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 03 грудня 2021 року у справі № 910/12764/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку (п. 49 Постанови Касаційного господарського суду від 14.08.2024 № 910/16625/23).
Відповідно до п. 197.15 статті 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 2024 року № 397, зазначено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», із змінами і доповненнями.
З огляду на норми статей 5 і 13 Закону № 2518-IX будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт.
Також, відповідно до визначень, наведених у п. 3.2., 3.11., 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 будівництво це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.
Нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Зважаючи на те, що предметом Договору було виконання відповідачем робіт з будівництва нових житлових будинків за державні кошти, що вбачається із умов Договору, а відтак такі роботи підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, тому включення до договірної ціни податку на додану вартість здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення, що свідчить про нікчемність такої домовленості.
Згідно висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість поставлених будівельно-монтажних робіт.
У постанові від 14.08.2024 у справі № 910/16625/23) Касаційний господарський суд установив, що оскільки порядок і механізм нарахування та сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, то відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.
Також, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, що регулюється податковим законодавством), має наслідком збагачення відповідача поза підставою, передбаченою договором та дійшов висновку, що постачальник зобов'язаний повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар на підставі положень частин 1, 2, 3 ст. 632, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, пунктів 4, 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») без необхідності визнавати відповідне положення договору (щодо включення суми ПДВ у ціну товару) недійсним.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 14.05.2025 по справі №910/8775/24, зважаючи на те, що ПДВ не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, то встановлення обставин невідповідності умов договору в частині включення до ціни товару суми ПДВ імперативним приписам пункту 197.15 статті 197 ПК України свідчить про те, що така умова договору порушує публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемною.
Обираючи належний спосіб захисту порушених майнових інтересів держави у справах указаної категорії, слід мати на увазі, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Підрядник, як одна зі сторін зобов'язання, отримує зазначені кошти за рахунок замовника не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором підряду, внаслідок їх перерахування на рахунок замовника понад вартість робіт, які було виконано.
Враховуючи, що підрядник (товариство) отриману від замовника (Служби відновлення) суму ПДВ до бюджету не сплачує, оскільки виконані роботи звільнено від оподаткування ПДВ, то товариство збагачується за рахунок державного бюджету на суму сплаченого розміру ПДВ поза підставою, передбаченою законом.
Крім того, варто зауважити, що зважаючи на те, що додатковою угодою №4 до договору №2-АТЕРА/23 від 03.11.2023 сторонами внесено зміни до пункту 3.1. розділу 3 «Ціна договору» Договору №2-АТЕРА/23 від 03.11.2023, який викладено в новій редакції та ціну Договору визначено без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, то враховуючи, що додаткова угода була укладена законним шляхом та не порушує права сторін, фактично змінені положення стали недійсними та замінилися новими умовами, прописаними в додатковій угоді.
Згідно вимог ст. 13 ЦК України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочин є нікчемним з моменту його вчинення (ab initio) незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін чи волі будь-якої іншої особи автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.
Крім того, нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам цього виду, тобто не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 69). Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 70). За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. (пункти 94-95 постанови).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/1383/24 зазначив, що у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
Відповідно до п. 4, 5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» 06.11.2009 № 9, Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що згідно із частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (такі висновки сформульовані у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункти 84 - 86), від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21, пункти 61, 62), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20, пункти 120 - 124).
Положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Так, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 сформульовано висновок про те, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок.
Так, включення положення про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти до Податкового кодексу України спрямоване на стабілізацію будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей. В умовах збройної агресії, держава по при все, вживає заходів щодо капітальних ремонтів та будівництва нових будинків для потреб населення, постраждалого внаслідок бойових дій.
Натомість, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» щодо свідомого включення до ціни товару суми ПДВ з порушенням імперативних приписів пункту 197.15 статті 197 ПК України, свідчить про умисність його дій з метою заволодіння коштами держави, підривають економічну основу держави та порушує публічний порядок.
Так, оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-10-03-012183-a, розміщене позивачем містить інформацію про те, що джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України. Відповідачу було відомо, що позивач є юридичною особою публічного права організаційно правової форми державна неприбуткова організація, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади та фінансується з державного бюджету. У складі тендерних цінових пропозицій саме відповідач поряд з основною ціною договору вказував суму ПДВ, при тому що у нього була можливість зазначити суму тендерної пропозиції без ПДВ. З витягу ЄДР щодо ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» вбачається, що основним видом його економічної діяльності є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Тобто, відповідачу добре відоме законодавство, яке регулює режим звільнення від оподаткування ПДВ в сфері будівництва. Разом з цим, Замовник, в розумінні законодавства про публічні закупівлі, не зобов'язаний доводити до відома учасників загальнодоступні норми чинного законодавства.
За своєю правовою природою відносини щодо повернення продавцями (постачальниками) на користь покупців (замовників) безпідставно сплаченого в ціні товару ПДВ є кондикційними зобов'язаннями, а тому належним способом захисту порушених майнових інтересів держави в цих справах є стягнення відповідних сум на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Подібна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 та у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №903/357/21 від 25.08.2022, визначено, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Враховуючи, що відповідач отримав від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області кошти за роботи із урахуванням ПДВ, при тому, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ, відтак, зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як такі що набуті без достатньої правової підстави, позаяк неповернення відповідачем означеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", код ЄДРПОУ 42612894 (69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 1) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361 (адреса: 73036 Україна, Херсонська область, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23) грошові кошти у розмірі 1 866 157 (один мільйон вісімсот шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят сім) грн 14 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АТЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ", код ЄДРПОУ 42612894 (69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 1) на користь Херсонської обласної прокуратури (реквізити: одержувач коштів: Херсонська обласна прокуратура, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 04851120; Банк отримувача: Державна казначейська служба України у м.Києві; МФО: 820172; р/р UA568201720343100001000002291; Призначення платежу: повернення судового збору за КЕКВ:2800) судовий збір у розмірі 22 393 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто три) грн 89 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано-07.04.26.
Суддя О.О. Юлдашев