61022, м. Харків, пр. Науки, 5
____________________________________________________________________________ У Х В А Л А
07.04.2026 Справа № 905/214/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. розглянув матеріали заяви Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», м.Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Оберіг», м. Маріуполь, Донецька область
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за надані електронні телекомунікаційні послуги за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 в сумі 18550,88 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 266,24 грн
Через підсистему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Оберіг» заборгованості за надані електронні телекомунікаційні послуги за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 в сумі 18550,88 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 266,24 грн.
В обґрунтування заявлених вимог заявник стверджує, що боржник у повному обсязі не оплатив рахунки за надані оператором телекомунікаційні послуги за договором №СА-60019753/032017 від 13.03.2017 за період з 01.06.2022 по 31.08.2022, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 18550,88 грн.
У той же час в обґрунтування правомірності звернення до суду поза межами загального трирічного строку, заявник послався на пункти 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України згідно з яких строк позовної давності продовжується на період дії карантину та зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні. Перебіг строків позовної давності, зупинених через воєнний стан був відновлений з 4 вересня 2025року згідно із Законом №4434-ІХ від 14 травня 2025року. Після закінчення 3-річного терміну, що минув до початку призупинення є ще 3 роки на стягнення заборгованості з дати поновлення перебігу строків позовної давності та таким чином заява подана в межах строків позовної давності.
Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 147 ГПК України, передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 ГПК України, встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частина 1 статті 155 ГПК України).
Отже, з наведеного вище убачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати належні документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Згідно зі статтею 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою (п. 5 ч. 1).
Вказаною нормою процесуального закону чітко і недвозначно зазначено підставу для відмови у видачі судового наказу, а саме: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Отже, при зверненні до суду в наказному провадженні заявник повинен керуватися тими нормами процесуального закону, які встановлюють строк і порядок для звернення до суду в наказаному провадженні (Розділ ІІ ГПК України) та розуміти відповідне реагування суду, якщо заявником не буде дотримано вимог закону.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу та долучених до заяви доказів встановлено, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість у розмірі 18550,88 грн за договором про надання телекомунікаційних послуг №СА-60019753/032017 від 13.03.2017, відповідно до наданих оператором рахунків, а саме:
- №2898408982 від 30.06.2022, за послуги, що були надані за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 на суму 6271,26 грн
- рахунок №2909376964 31.07.2022 за послуги, що були надані за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 12182,46 грн;
- рахунок №2920700594 від 31.08.2022, за послуги, що були надані за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 на суму 18550,88грн.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує будь-яким доступним способом відповідно до законодавства. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.
Отже, відповідно до умов договору абонент повинен був сплатити рахунок 2898408982 від 30.06.2022 в строк до 15.07.2022; рахунок №2909376964 31.07.2022 в строк до 15.08.2022; рахунок №2920700594 від 31.08.2022 в строк до 15.09.2022.
Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, за вимогою Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Оберіг» заборгованості за надані електронні телекомунікаційні послуги за договором №СА-60019753/032017 від 13.03.2017 за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 в сумі 18550,88 грн, пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України є підставою відмови у видачі судового наказу.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з положеннями статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За таких обставин, суд зазначає, що підставою для відмови у видачі наказу є встановлення обставин спливу позовної давності, встановленої законом, щодо заявленої стягувачем вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 ГПК України). У випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Окремо суд не враховує продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу позовної давності, визначеної законом на період воєнного стану відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (про що наголошує Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» у своїй заяві про видачу судового наказу від 02.04.2026), позаяк суд ще раз наголошує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом.
Схожі висновки щодо наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України з підстав спливу строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, на час подачі заяви про видачу судового наказу вбачаються з постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №907/840/23.
Також, аналогічна правова позиція викладена у постановах апеляційних інстанцій від 03.07.2023 у справі №910/6456/23, від 04.11.2024 у справі №904/2430/24, від 14.01.2026 у справі №907/1161/25.
Отже, враховуючи викладене, оскільки з моменту виникнення у Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» права вимоги стягнення 18550,88 грн заборгованості за надані електронні телекомунікаційні послуги за договором №СА-60019753/032017 від 13.03.2017 за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що в силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до частин першої, другої статті 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Оберіг» заборгованості за надані електронні телекомунікаційні послуги за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 в сумі 18550,88 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 266,24 грн.
Ухвала суду набрала законної сили 07.04.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки, встановлені статтею 256 ГПК України.
Суддя М.О. Лейба