вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.04.2026м. ДніпроСправа № 904/119/26
За позовом Акціонерного товариства ''Державний ощадний банк України''
до Фізичної особи- підприємця Нємцева Олександра Олександровича
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 47 870,89 грн. - основного боргу, 7 440,32 грн. - пені, 3 840,67 грн. - 3 % річних, 10 670, 40 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Договору банківського рахунку № 11- 24- 311 від 08.04.2015.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №067085518760 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).
Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 19.01.2026, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
08.04.2015 сторони уклали Договір банківського рахунку № 11-24-311 (далі Договір), за цим договором відповідно до законодавства України Банк (Позивач) зобов'язується надавати Клієнтові (Відповідачеві) послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.
Відповідно до умов Договору:
2.1 Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити Клієнту рахунок №26001500475613 - в гривні України (далі - рахунок) та надавати послуги розрахунково - касового обслуговування (далі - послуги) відповідно до вимог цього договору, законодавства України, в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України.
2.3. Оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за ТВБВ № 100030447 філії Дніпропетровське обласне управління АТ ''Ощадбанк'' (Додаток №1 до договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).
3.1. Вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.
3.2. При настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ ''Ощадбанк'', або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.
Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом, або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього договору.
5.2. Банк здійснює розрахункові операції за цим договором відповідно до законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує в межах залишку коштів на рахунку на початок банківського дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного часу. Операційний час триває з 8 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв., в п'ятницю та передсвяткові дні з 8 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операційний час не включає обідню перерву з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.
6.4. За несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов пункту 4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
9.1. Цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію Договору. Відтак, Договір банківського рахунку був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У додатку №1 до Договору Сторони погодили тарифи за послуги. Додаток №1 підписаний сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
Відповідно до п.2.1.2.1 Тарифів щомісячне обслуговування тарифного пакету у розмірі 399 грн. строк сплати не пізніше 5-го числа наступного місяця.
За твердженнями Позивача, за щомісячне обслуговування тарифного пакету за період з червня 2015 року по грудень 2025 року у Відповідача виникла заборгованість за надані послуги за Договором у розмірі 47 870,89 грн.
Позивач Відповідачеві направив листа №447/11-65 від 27.09.2022, в якому просив сплатити заборгованість у розмірі 34 703,89 грн.
За твердженням Позивача, Відповідач зазначений лист отримав, проте залишив його без задоволення та виконання.
У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг, Позивач, посилаючись на п. 6.4. Договору, нарахував Відповідачеві пеню в розмірі 7 440,32 грн. за період з 01.06.2025 по 30.11.2025 та, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3 840,67 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2022 по 30.11.2025, 10 670, 40 грн. - індексу інфляції за період з грудня 2022 по листопад 2025.
Всі нарахування проводилися окремо за кожен місяць.
Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.
Предметом доказування в справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами зобов'язань за укладеним Договором банківського рахунку № 11-24-311, обґрунтованість стягуваних сум.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань, відсутність боргу, контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростовував.
Перевіривши надані докази, суд погоджується з Позивачем.
Так, 08.04.2015 сторони уклали Договір банківського рахунку № 11-24-311.
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за ТВБВ № 100030447 філії Дніпропетровське обласне управління АТ ''Ощадбанк'' (Додаток №1 до договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).
У п. 3.2 Договору Сторони узгодили, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ ''Ощадбанк'', або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.
Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом, або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього договору.
Матеріали справи не містяться доказів, припинення дії Договору. Відтак, Договір банківського рахунку є чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, тарифи, банківські виписки, листи), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, суд вважає, що строк оплати наданих послуг настав, у зв'язку з чим, визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу - 47 870,89 грн.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки 3% річних та пені проведено правильно, а розрахунки індексу інфляції проведено неправильно.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019, інфляційні нарахування розраховуються окремо за кожен місяць прострочення, виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державною службою статистики України. У розрахунок включаються всі періоди, незалежно від того, чи мав місце інфляційний або дефляційний коефіцієнт.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Зокрема, у наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відтак, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".
Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо стягнення індексу інфляції, дійшов висновку, що стягненню з Відповідача підлягають 8 926,48 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення з Відповідача належить 47 870,89 грн. - основного боргу, 7 440,32 грн. - пені, 3 840,67 грн. - 3 % річних, 8 926,48 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Нємцева Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства ''Державний ощадний банк України'' (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115, ідентифікаційний код 09305480) 47 870 грн. 89 коп. - основного боргу, 7 440 грн. 32 коп. - пені, 3 840 грн. 67 коп. - 3 % річних, 8 926 грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 2 952 грн. 37 коп. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков