вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.04.2026м. ДніпроСправа № 904/444/26
за позовом Фізичної особи - підприємця Тимошенко Катерини Валентинівни, м. Підгородне, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича, м. Дніпро
про стягнення 41 065,65 грн.,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа - підприємець Тимошенко Катерина Валентинівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця Довбиш Артема Владиславовича на свою користь 39 320,71 грн. суми основого боргу, 1 034,01 грн. інфляційного збільшення боргу, 710,93 грн. 3% річних.
Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки № 200325 від 20.03.2025 в частині оплати отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 у справі №904/444/26 направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича: АДРЕСА_1 (номер поштового трекінгу НОМЕР_1 ) повернулася за зворотною адресою без вручення.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича: АДРЕСА_1 .
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.
Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 у справі №904/444/26 направлена на офіційну електронну адресу Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань dovbyshav@gmail.com доказом чого є довідка про доставку електронного листа від 18.03.2026.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 у справі №904/444/26 була повторно направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича: АДРЕСА_1 (номер поштового трекінгу R067123400817) повернулася за зворотною адресою без вручення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду без вручення, отримання відповідачем ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 у справі №904/444/26 на офіційну електронну адресу, суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв'язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань телефоном відповідача є НОМЕР_2 .
Суд відзначає, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер телефону відповідача: НОМЕР_2 є офіційним та достовірним, отже може бути використаний судом для здійснення повідомлення відповідача у даній справі.
Слід також відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Так, судом здійснювалась спроба повідомити відповідача про зміст ухвали суду від 13.02.2026, шляхом передачі телефонограми на номер телефону Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича, який зазначений у розділі "Інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказана телефонограма не була отримана відповідачем з незалежних від суду причин (не відповіли на телефонний дзвінок).
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 13.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134067125) надіслано судом 13.02.2026, зареєстровано в реєстрі 15.02.2026 та оприлюднено 16.02.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
20.02.2025 між Фізичною особою - підприємцем Тимошенко Катериною Валентинівною (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Довбиш Артемом Владиславовичем (покупець) було укладено договір поставки № 200325 від 20.03.2025 відповідно до пункту 1.1. якого на умовах даного договору постачальних зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору (надалі іменується "продукція"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються рахунком фактурою (надалі іменується "Рахунок"), що є додатком до цього договору.
Відповідно до пункту 1.3. договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору товар поставляються згідно письмової заявки покупця.
Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю у спосіб, вказаний у даному договорі.
Відповідно до пункту 2.4. договору поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше ніж за 10 робочих днів з моменту підтвердження покупцем замовлення та надання доручення на отримання замовленої продукції.
Відповідно до пункту 2.6. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту приймання товару, на підставі видаткових накладних, на якій ставить підпис покупець, або уповноважена на такі дії особа.
Відповідно до пункту 2.7. договору приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем у день приймання товару у порядку, передбаченому чинним законодавством. Покупець перевіряє комплектність товару, цілісність упаковки, наявність зовнішніх дефектів та правильність оформлення документів.
Відповідно до пункту 3.2 договору ціна договору визначається як сумарна вартість товару, переданого у власність покупцю згідно з накладними, отриманими з товаром.
Відповідно до пункту 3.3 договору покупець здійснює оплату за товар в національній валюті з відстрочкою 14 (чотирнадцять) календарних днів та кредитом не більше 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн після приймання товару.
Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до пункту 7.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору закінчується "10" жовтня 2024 року.
Відповідно до пункту 7.3 договору якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору. Договір буде вважатися пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же самих умовах.
Відповідно до пункту 7.4 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов договору поставки № 200325 від 20.03.2025 Фізичною особою - підприємцем Тимошенко Катериною Валентинівною поставлено, а Фізичною особою-підприємцем Довбиш Артемом Владиславовичем прийнятий товар на загальну суму 39 320, 71 грн. що підтверджується видатковими накладними: № Л-000006537 від 24 квітня 2025 року., на суму 9 310, 90 грн., № Л-000006880 від 29 квітня 2025 року., на суму 7 504, 03 грн., № Л-000007575 від 09 травня 2025 року., на суму 2 981, 53 грн., № Л-000007663 від 12 травня 2025 року., на суму 7 409, 83 грн., № Л-000008960 від 29 травня 2025 року., на суму 4 665, 34 грн., № Л-000009086 від 02 травня 2025 року., на суму 7 449, 08 грн.
Фізична особа - підприємець Тимошенко Катерина Валентинівна посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі оплату поставленого товару Фізичною особою-підприємцем Довбиш Артемом Владиславовичем у сумі 39 320, 71 грн. за договором поставки № 200325 від 20.03.2025, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 39 320,71 грн суми основного боргу, 710,93 грн 3% річних, 1 034,01 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 200325 від 20.03.2025, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати поставленого товару, наявність / відсутність підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 39 320, 71 грн. за договором поставки № 200325 від 20.03.2025.
Відповідно до пункту 3.3 договору покупець здійснює оплату за товар в національній валюті з відстрочкою 14 (чотирнадцять) календарних днів та кредитом не більше 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн після приймання товару.
Відповідно до пункту 2.6. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту приймання товару, на підставі видаткових накладних, на якій ставить підпис покупець, або уповноважена на такі дії особа.
На виконання умов договору поставки № 200325 від 20.03.2025 Фізичною особою - підприємцем Тимошенко Катериною Валентинівною поставлено, а Фізичною особою-підприємцем Довбиш Артемом Владиславовичем прийнятий товар на загальну суму 39 320, 71 грн. що підтверджується видатковими накладними: № Л-000006537 від 24 квітня 2025 року., на суму 9 310, 90 грн., № Л-000006880 від 29 квітня 2025 року., на суму 7 504, 03 грн., № Л-000007575 від 09 травня 2025 року., на суму 2 981, 53 грн., № Л-000007663 від 12 травня 2025 року., на суму 7 409, 83 грн., № Л-000008960 від 29 травня 2025 року., на суму 4 665, 34 грн., № Л-000009086 від 02 травня 2025 року., на суму 7 449, 08 грн.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 39 320, 71 грн., за договором поставки № 200325 від 20.03.2025, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 39 320, 71 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 39 320, 71 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 034,01 грн. за загальний період з 09.05.2025 по 31.12.2025 року, 710,93 грн. 3% річних за загальний період з 09.05.2025 по 31.12.2025.
Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 065, 65 грн. (39 320,71 грн основної заборгованості + 710,93 грн 3% річних + 1 034,01 грн інфляційних втрат).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 3 328,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи - підприємця Тимошенко Катерини Валентинівни до Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича про стягнення 41 065,65 грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Довбиш Артема Владиславовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи - підприємця Тимошенко Катерини Валентинівни ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 39 320,71 грн основної заборгованості, 710,93 грн 3% річних, 1 034,01 грн інфляційних втрат, 3 328,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.04.2026
Суддя Ю.А. Бажанова