вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.04.2026м. ДніпроСправа № 904/446/26
За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Гарькавого Сергія В'ячеславовича, м. Дніпро
про стягнення 136 629,83грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Гарькавого Сергія В'ячеславовича заборгованість у розмірі 136 629,83грн, з яких:
-17 539,05грн - невиконані зобов'язання щодо щомісячного погашення розстроченого боргу по договору №13-07 з квітня 2025 року (частково) по листопад 2025 року;
- 59 077,50грн - борг за несвоєчасну сплату послуг по договору №14823 за період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року;
- 1 645,00грн - інфляційне збільшення, нараховане на борг за несвоєчасну сплату послуг по договору №14823, що виник з грудня 2024 року по жовтень 2025 року;
- 57 260,44грн -пеня, нарахована на борг за несвоєчасну сплату послуг по договору №14823, що виник з грудня 2024 року по жовтень 2025 року;
- 1 107,84грн - 3% річних, нараховані на борг за несвоєчасну сплату послуг по договору №14823, що виник з грудня 2024 року по жовтень 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14823 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 30 жовтня 2018 року та договору №13-07/24/26-14 про розстрочення оплати заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, пені від 15.07.2024, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3328,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справу №904/446/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: провул. Червоноармійський (нині Червонокалиновий), буд. 71, м. Дніпро, 49000 (а.с. 60).
Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв'язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 68-71).
Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Слід зазначити, що ухвала від 09.02.2026 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень"), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
30 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (водоканал, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гарькавим Сергієм В'ячеславовичем (абонент, відповідач) укладено договір про надання послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення №14823 (а.с. 17-22).
За пунктом 2.1 договору водоканал зобовязується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі-послуги), а абонент зобов'язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.
Надання послуг здійснюється водоканалом в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до розрахунку об'ємів послуг 9додаток №8 до договору), а саме: норма споживання абонентом води питної за договором складає: 1680 м3/рік; 140 м3/місяць; 4,60 м3/добу; норма прийняти від абонента стічних вод за договором складає: 1680 м3/рік; 140 м3/місяць; 4,60 м3/добу.
Зміни норм споживання води питної та/або прийняття стічних вод проводяться шляхом укладання додаткових угод до договору, при цьому у разі збільшення норм споживання/прийняття відповідних послуг абонент до укладання таких додаткових угод повинен отримати Технічні умови на ці норми (п. 3.1 договору).
Облік послуг здійснюється приладами і засобами обліку, які повинні бути встановлені абонентом за власний рахунок на водопровідних вводах та каналізаційних випусках згідно Технічних умов на проектування комерційного вузла обліку з подальшим узгодженням такого проекту з водоканалом. Такий монтаж повинен бути здійснено особами, які мають ліценцію на право монтажу приладів і засобів вимірювання, такі прилади та засоби обліку абонента беруться водоканалом на облік.
У разі відсутності або виходу з ладу приладів і засобів обліку, абонент зобов'язаний встановити або замінити засіб та прилад обліку у строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня укладення договору або виявлення поломки.
У випадку безоблікового водопостачання або водовідведення об'єм послуг, наданих абонентом визначається за правилами, наведеними в п. 3.11 договору (п. 3.2 договору).
Об'єм послуг, наданих абоненту, визначається за належним чином оформленими Звітами абонента про показники приладів і засобів обліку (додатки №6 і №7 до договору), які є повіреними, опломбованими та працювали в діапазоні вимірів з нормованою погрішністю (п. 3.4 договору).
Згідно пункту 4.1 договору оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України.
У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється абонентом по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення такого уповноваженого органу.
В пункті 4.8 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок водоканала не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відповідно до акту-рахунка приймання наданих послуг з урахуванням здійснених оплат протягом розрахункового місяця та нарахувань згідно умов договору.
В платіжному дорученні абонент повинен в призначенні платежу зазначити розрахунковий місяць, за який проводиться оплата, а також номер та дату договору. У разі відсутності у платіжному дорученні цих даних, така оплата зараховується водоканалом як оплата будь-якої заборгованості абонента перед водоканалом за договором.
Абонент зобов'язаний, зокрема: оплачувати вчасно, у встановлений договором строк, послуги та інші нарахування згідно умов договору та законодавства (п. 7.2.1); надавати водоканалу до третього числа місяця, наступного за розрахунковим, у письмовій формі звіт по обсягам водоспоживання та водовідведення за формою, наведеною в додатках №6, №7 до договору (п. 7.2.9).
За невиконання або неналежне виконання умов договору водоканал несе відповідальність згідно до законодавства України (п. 8.1 договору).
За несвоєчасну (згідно пунктів 4.2, 4.8 й 4.10 договору) оплату послуг абонент зобов'язаний сплатити водоканалу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової територій" №686-ХІV від 20.05.1999 (п. 8.3 договору).
Договір набирає чинності, з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 30.10.2019, а в частині їх оплати - до повного виконання.
З моменту набуття чинності договору будь-які діючи до цього моменту договори, угоди, що укладені сторонами з правовідносин, що регулюються договором, втрачають чинність, крім зобов'язань абонента з оплати.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку матеріали справи не містять.
В матеріалах справи містяться додатки до договору: Акт визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (додаток №1); Перелік об'єктів (додаток №2); Перелік приладів та засобів обліку (додаток №3); Допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах (додаток №4); Звіт про результати вимірювань (додаток №5); Звіт про об'єми наданих послуг відповідно до показників приладів та засобів обліку (для електронних засобів обліку) (додаток №7); розрахунок об'ємів послуг (додаток №8) (а.с. 23-26).
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №14823 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 30.10.2018 був чинним протягом спірного періоду.
Відповідно до додатку №2 до договору об'єкт, на який відповідачу надаються послуги - Пункт доочищення води за адресою вул. Велика Діївська, б. 46 (а.с. 24).
На виконання умов договору, позивач у період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року надав відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 61 577,02грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами - рахунками:
№121362 від 18.12.2024 за грудень 2024 року на суму 5 973,12грн (а.с. 29);
№7199 від 30.01.2025 за січень 2025 року на суму 7 392,70грн (а.с. 31);
№13858 від 20.02.2025 за лютий 2025 року на суму 5 806,75грн (а.с. 33);
№24621 від 20.03.2025 за березень 2025 року на суму 6 118,80грн (а.с. 35);
№38567 від 25.04.2025 за квітень 2025 року на суму 9 708,36грн (а.с. 37);
№47955 від 20.05.2025 за травень 2025 року на суму 5 079,65грн (а.с. 39);
№58583 від 23.06.2025 за червень 2025 року на суму 3 779,45грн (а.с. 41);
№69115 від 21.07.2025 за липень 2025 року на суму 3 467,40грн (а.с. 43);
№80489 від 20.08.2025 за серпень 2025 року на суму 4 559,57грн (а.с. 45);
№93904 від 22.09.2025 за вересень 2025 року на суму 4 767,60грн (а.с. 47);
№101201 від 20.10.2025 за жовтень 2025 року на суму 4 923,62грн (а.с. 49).
Надані позивачем акти-рахунки містять посилання на договір №14823 від 30.10.2018, підписані зі сторони водоканалу, проте підписів зі сторони абонента не містять.
Заперечень щодо відомостей, викладених в актах - рахунках приймання наданих послуг від відповідача не надходило.
Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг на суму 2 499,52грн. Залишок несплаченої суми становить 59 127,50грн (61 577,02грн - 2 449,52грн).
Окрім того, 15 липня 2024 року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гарькавим Сергієм В'ячеславовичем (боржник, відповідач) укладено договір №13-07/24/26-14 про розстрочення оплати заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, пені (а.с. 27).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань боржника, що виникли з умов договору на надання послуг водопостачання та водовідведення №14823 (далі - основний договір) станом на 15.07.2024 розмір невиконаних зобов'язань по оплаті послуг складає 72 325,41грн (п. 1 договору).
Боржник зобов'язується погасити кредитору зазначену у пункті 1 заборгованість у період з 15 липня 2024 року до 31 грудня 2026 року щомісячними платежами, шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок кредитора за наведеним графіком (п. 2 договору).
В пункті 3 договору зазначено, що боржник зобов'язується, окрім виконання зобов'язань, що виходять із п. 2 даного договору, своєчасно здійснювати оплату поточних нарахувань за послуги з водопостачання та водовідведення по договору №14823.
При невиконанні боржником умов даного договору, а саме здійснення оплати не в повному обсязі, або несвоєчасне надходження коштів, кредитор здійснює припинення водопостачання та залишає за собою право на розірвання даного договору в односторонньому порядку та звернутись за захистом своїх прав до судових органів без додаткових повідомлень (п. 4 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Позивач зазначає, що станом на 20.01.2026 відповідачем частково виконано умову договору №13-07 від 15.07.2024. Згідно графіку платежів, відповідачем здійснено оплату обов'язкових частин розстроченого боргу з липня 2024 року по березень 2025 року в повному обсязі на загальну суму 21 697,56грн та за квітень 2025 року частково в сумі 1747,75грн.
Отже, станом на 20.01.2026 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо проведення щомісячного погашення розстроченого боргу з квітня 2025 року (частково на суму 663,10грн) по листопад 2025 року на загальну суму 17 539,05грн (663,10грн+ 16 875,95грн (2 410,85грн * 7 місяців)).
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 59 077,50грн, пені у розмірі 57 260,44грн, 3% річних у розмірі 1 107,84грн, втрат від інфляції у розмірі 1 645,00грн, а також заборгованості за договором №13-07/24/26-14 у розмірі 17 539,05грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору про надання послуг водопостачання та водовідведення та договору про розстрочення оплати заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, пені, строк дії договору, умови надання послуг, облік спожитої води, строк та порядок оплати наданих послуг, факт надання послуг, наявність порушення споживачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування основного боргу, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №14823 від 30.10.2018 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною другою статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті (ст. 19 ЗУ "Про питну воду").
Тобто, ст. 19 вказаного Закону передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
За приписами ст. 22 Закону України "Про питну воду" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В пункті 4.8 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок водоканала не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відповідно до акту-рахунка приймання наданих послуг з урахуванням здійснених оплат протягом розрахункового місяця та нарахувань згідно умов договору.
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 статті 254 ЦК України).
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення:
за актом - рахунком №121362 від 18.12.2024 не пізніше 15 січня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.01.2025;
за актом - рахунком №7199 від 30.01.2025 не пізніше 15 лютого 2025 року, прострочка виконання настає з 16.02.2025;
за актом - рахунком №13858 від 20.02.2025 не пізніше 15 березня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.03.2025;
за актом - рахунком №24621 від 20.03.2025 не пізніше 15 квітня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.04.2025;
за актом - рахунком №38567 від 25.04.2025 не пізніше 15 травня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.05.2025;
за актом - рахунком №47955 від 20.05.2025 не пізніше 15 червня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.06.2025;
за актом - рахунком №58583 від 23.06.2025 не пізніше 15 липня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.07.2025;
за актом - рахунком №69115 від 21.07.2025 не пізніше 15 серпня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.08.2025;
за актом - рахунком №80489 від 20.08.2025 не пізніше 15 вересня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.09.2025;
за актом - рахунком №93904 від 22.09.2025 не пізніше 15 жовтня 2025 року, прострочка виконання настає з 16.10.2025;
за актом - рахунком №101201 від 20.10.2025 не пізніше 15 листопада 2025 року, прострочка виконання настає з 16.11.2025.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 59 077,50грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 59 077,50грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, договором №13-07/24/26-14 від 15.07.2024 про розстрочення оплати заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, пені який укладено між сторонами і в якому сторони дійшли згоди, що боржник (відповідач) зобов'язується погасити кредитору (позивачу) зазначену у пункті 1 заборгованість у період з 15.07.2024 до 31.12.2026 щомісячними платежами шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок кредитора (позивача), згідно визначеного графіка.
Строк оплати заборгованості за договором, яка виникла у період з квітня 2025 року по листопад 2025 року є таким, що настав.
Доказів оплати послуг в сумі 17 539,05грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17 539,05грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 8.3 договору визначено, що за несвоєчасну (згідно пунктів 4.2, 4.8 й 4.10 договору) оплату послуг абонент зобов'язаний сплатити водоканалу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової територій" №686-ХІV від 20.05.1999.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору, є чинним на момент розгляду справи та є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 57 260,44грн за загальний період з 16.01.2025 до 20.01.2026 (по кожному акту-рахунку окремо) (а.с. 11-16).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 8.3 договору (застосовано 1% та заявлено до стягнення не більше 100% заборгованості), не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 60 013,28грн) складає 101,58% суми основного боргу.
Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 70% від розміру, яка підлягає до стягнення.
Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 17 178,13грн (57 260,44грн - 70%).
Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 70%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 107,84грн за загальний період з 16.01.2025 до 20.01.2026 та інфляційні втрати за період лютий - грудень 2025 року у розмірі 1 645,00грн (по кожному акту - рахунку окремо) (а.с. 11-16).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом у розмірі 1 107,84грн.
Водночас, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19) (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, від 27.01.2026 у справі 910/2840/25).
Сума інфляційних втрат складає, зокрема:
на суму боргу 7 392,70грн (за січень 2025 року) * 105,8% (сукупний індекс інфляції за березень - грудень 2025 року) = 7 821,48грн - 7 392,70грн = 428,78грн;
на суму боргу 6 118,80грн (за березень 2025 року) * 103,5% (сукупний індекс інфляції за травень - грудень 2025 року) = 6 332,96грн - 6 118,80грн = 214,16грн;
на суму боргу 9 708,36грн (за квітень 2025 року) * 102,2% (сукупний індекс інфляції за червень - грудень 2025 року) = 9 921,94грн - 9 708,36грн = 213,58грн;
на суму боргу 5 079,65грн (за травень 2025 року) * 101,4% (сукупний індекс інфляції за липень - грудень 2025 року) = 5 150,77грн - 5 079,65грн = 71,12грн;
на суму боргу 3 779,45грн (за червень 2025 року) * 101,6% (сукупний індекс інфляції за серпень - грудень 2025 року) = 3 839,92грн - 3 779,45грн = 60,47грн;
на суму боргу 3 467,40грн (за липень 2025 року) * 101,8% (сукупний індекс інфляції за вересень - грудень 2025 року) = 3 529,81грн - 3 467,40грн = 62,41грн;
на суму боргу 4 559,57грн (за серпень 2025 року) * 101,5% (сукупний індекс інфляції за жовтень - грудень 2025 року) = 4 627,96грн - 4 559,57грн = 68,39грн;
на суму боргу 4 767,60грн (за вересень 2025 року) * 100,6% (сукупний індекс інфляції за листопад - грудень 2025 року) = 4 796,21грн - 4 767,60грн = 28,61грн.
В іншій частині розрахунок втрат від інфляції є арифметично вірним.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 1 637,26грн (1 147,52грн + 489,74грн), в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (7,74грн) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за договором №14823 у розмірі 59 077,50грн, пеня у розмірі 17 178,13грн (з урахуванням зменшення на 70%), 3% річних у розмірі 1 107,84грн, втрати від інфляції у розмірі 1 637,26грн, заборгованість за договором №13-07/24/26-14 у розмірі 17 539,05грн, а всього 96 539,78грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71 від 23.01.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 56, 61).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 327,81грн (136 622,09грн * 3328,00грн / 136 629,83грн).
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гарькавого Сергія В'ячеславовича про стягнення 136 629,83грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гарькавого Сергія В'ячеславовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 03341305; вул. Троїцька, буд. 21-А, м. Дніпро, 49001) основний борг за договором №14823 у розмірі 59 077,50грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сімдесят сім гривень 50коп.), пеню у розмірі 17 178,13грн (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 13коп.), 3% річних у розмірі 1 107,84грн (одна тисяча сто сім гривень 84коп.), втрати від інфляції у розмірі 1 637,26грн (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 26коп.), заборгованість за договором №13-07/24/26-14 у розмірі 17 539,05грн (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 05коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 07.04.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва