Рішення від 07.04.2026 по справі 903/653/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2026 року Справа № 903/653/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирської міської ради, м. Володимир, Волинська обл.

до відповідача 1: Комунального підприємства “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради, м. Володимир, Волинська обл.

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», м. Луцьк

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 77 677,31 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з

прокурор: Гудков М.В., Скучинський Л.Є.,

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: Мірчук В.В., Бугайчук О.М.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирської міської ради до Комунального підприємства “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про: визнання недійсними додаткових угод № 2 від 15.03.2021, № 3 від 07.09.2021 до договору №23-21/37 від 21.12.2020; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» на користь Володимирської міської ради 77677,31 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30 липня 2025 року о 11:00 год.

Відповідачі ухвалу суду отримали 02.07.2025.

Строк для подання відзиву - по 17.07.2025.

15.07.2025 надійшов відзив ТОВ “Волиньелектрозбут», згідно якого відповідач позовні вимоги заперечує. Зазначає, що замовник, отримуючи щоразу пропозицію про зміну умов договору в частині збільшення ціни за одиницю електричної енергії, мав реальну можливість розірвати договір та не підписувати додаткові угоді. чинним законодавством не визначено перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію про коливання ціни товару на ринку та які саме документи мають підтверджувати факт такого коливання. Тому, залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово промислової палати України, даними із сайту “Оператор ринку» тощо. На переконання відповідача, з огляду на неоднозначність норми п.2 ч. 5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони не мали законних підстав не керуватися роз'ясненнями регулятора у сфері публічних закупівель, на якого законодавством покладено формування державної політики у цій галузі та надання офіційних роз'яснень. Згідно з інформацією сайту ДП “Оператор ринку» коливання ціни в бік збільшення на ринку “на добу наперед» у лютому 2021р. в порівнянні з січнем 2021р. становить 10,58% у зв'язку із чим було повідомлено про збільшення ціни на електроенергію на 9,99% з 01.03.2021. Коливання ціни між липнем місяцем 2021 року та першою декадою серпня 2021 року становило +47,30%, а тому у ТОВ “ВЕЗ» були законні підстави для збільшення ціни по Договору. При цьому така зміна не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що цілком відповідає вимогам ст.41 ЗУ “Про публічні закупівлі». Твердження прокуратури про необхідність передбачення зростання ціни на товар та закладення у ціну на товар на момент подання тендерної пропозиції вважаємо таким, що не може бути практично реалізовано у контексті ринку електричної енергії. Закупівельна ціна на електричну енергію для постачальника не збігається з ціною РДН, яка є виключно орієнтиром для визначення коливання ціни на усій території України. Вартість закупівлі електроенергії постачальником для кожного споживача складається із суми добутків погодинних тарифів РДН, ВДР, які публікує ДП “Оператор ринку» та добутків погодинних тарифів купівлі на інших ринках, а також погодинного електроспоживання усіх об'єктів споживача. Сукупність зазначених чинників призводить до того, що кінцева собівартість купівлі електроенергії ТОВ “ВЕЗ» через специфічну форму графіка перевищує середньозважену ціну купівлі на РДН і змінюється з місяця в місяць пропорційно до розміру коливання ціни, що публікує ДП “Оператор ринку».

Прокуратура, позивач відзив відповідача отримали 15.07.2025.

Строк для подання відповіді на відзив - по 21.07.2025.

Відповіді на відзив на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 30.07.2025 зупинено провадження у справі №903/653/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою суду від 13.01.2026 провадження у справі №903/653/25 поновлено. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 03 лютого 2026 року о 11:00 год.

03.02.2025 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання підприємству можливості залучити адвокатський супровід для забезпечення повного та всебічного захисту прав підприємства.

У судовому засіданні прокурор заяву заперечив.

З метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження та надання відповідачу можливості скористатися своїм правом на професійну правничу допомогу, суд протокольною ухвалою від 03.02.2026 підготовче засідання відклав на 11.02.2026 о 12:45 год.

11.02.2026 надійшло клопотання Комунального підприємства “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради про розгляд справи без участі його представника. У вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників справи, враховуючи відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 11.02.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на від 05.03.2026 о 11:00 год.

З метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети розгляду справи по суті, надання сторонам можливості висловити свої пояснення по суті спору, суд протокольною ухвалою від 05.03.2026 розгляд справи по суті відклав на 12.03.2026 о 11:30 год.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 12.03.2026 розгляд справи по суті відклав на 02.04.2026 о 10:30 год.

У судовому засіданні 02.04.2026 учасники справи повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.

Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового

задоволення позовних вимог - обмежити розмір стягнення сумою, що не перевищує 11 158,81 грн, з урахуванням правомірності додаткової угоди №2 від 15.03.2021.

У судовому засіданні 02.04.2026 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учасникам справи на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

На підставі вищевикладеного, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 07.04.2026 о 14:15 год

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, встановив:

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним Кодексом України.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 Бюджетного Кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 Бюджетного Кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Укладенням додаткових угод до договору №23-21/37 від 21.12.2020 порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод КП «Володимирське ТМО» Володимирської міської ради фактично отримано менше електроенергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання, в даному випадку, законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Статуту КП «Володимирське ТМО» (далі - Статут) засновником, власником та органом управління майном підприємства є територіальна громада в особі Володимирської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Пунктом 5.3. Статуту визначено джерела формування майна та коштів підприємства: кошти отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; власні надходження підприємства; цільові кошти; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); майно та кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України; інші джерела, не заборонені законодавством.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура звертається до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави. Оскільки засновником КП «Володимирське ТМО» є Володимирська міська рада, невідшкодування встановлених коштів завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади.

Частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів. Отже, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Згідно листа Володимирської міської ради №1594/1.21/2-25 від 05.06.2025 Володимирська міська рада не заперечує щодо звернення до суду Володимирської окружної прокуратури про визнання недійсними додаткових угод та стягнення суми зайво сплачених коштів.

Володимирська міська рада та КП «Володимирське ТМО» Володимирської міської ради не зверталися до суду про стягнення суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме зазначеним органом допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 вказав, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 05/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

За таких обставин, даний позов прокурора спрямований на захист інтересів держави в частині повернення територіальній громаді коштів, які безпідставно набуло ТОВ «Волиньелектрозбут».

Враховуючи обставини обізнаності позивачів про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави в особі Володимирської міської ради шляхом пред'явлення цього позову.

Наведене вище підтверджується висновками Верховного Суду викладені у постанові від 22.12.2022 №904/123/22.

Володимирською окружною прокуратурою дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та повідомлено позивача, зокрема про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання додаткових угод недійсними та повернення сплачених бюджетних коштів як таких, що суперечать інтересам держави.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2020 замовником - Комунальним підприємством «Володимир-Волинське територіальне медичне об'єднання» оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за № UA-2020-12-02-012503 оголошення про проведення відкритих торгів.

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі, розміщеного на веб-сайті «Prozorro», учасником стало ТОВ «Волиньелектрозбут» з остаточною пропозицією - ціна 1 183 945,29 гривень з ПДВ.

21.12.2020 між Комунальним підприємством «Володимир-Волинське територіальне медичне об'єднання», яке згідно рішення Володимирської міської ради від 02.12.2022 №19-34 було перейменоване у Комунальне підприємство «Володимирське територіальне медичне об'єднання» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Постачальник) укладено договір № 23-21/37 про постачання електричної енергії споживачу (UA-2020-12-02-012503-b).

Згідно п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору передбачено, що Договір укладено за результатами здійснення процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», а також положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Умови цього Договору розроблені та узгоджені Сторонами відповідно до умов тендерної документації Споживача та змісту тендерної пропозиції Постачальника з урахуванням положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ. Даний договір укладено у формі єдиного документа, підписаного Сторонами відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України з урахуванням абзацу третього пункту 3.1.7 ПРРЕЕ.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Предметом закупівлі за цим Договором є «код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія)».

Відповідно до п. 2.3. Договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки товару: з 01.01.2021 по 31.12.2021 (п.3.1 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору місце постачання товару визначено у Додатку №1 до цього Договору.

Згідно пункту 5.1 Договору - загальна ціна (сума) цього Договору становить 1183945,29 гривень, в тому числі ПДВ - 197 324, 21 гривень.

Ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватись з дотриманням Сторонами норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка визначена у Договорі у чинній редакції.

У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов Договору Споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору. У разі відмови Споживача від зміни ціни або інших умов Договору, що запропоновані Постачальником, а також у разі відсутності відповіді Споживача на таку пропозицію Постачальника протягом 20 днів з дня її отримання, Постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за цим Договором у розмірі, який визначений у додатку 2 до Договору та є чинний у відповідному розрахунковому періоді (п.5.4).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5).

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 13.1).

Згідно п. 13.2 Договору, умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

До Договору сторонами була підписана Специфікація «Ціна на електричну енергію» (додаток 2) до Договору, відповідно до якої сторони погодили ціну електричної енергії за 1 кВт/год - 2,09 грн, з яких: 1,501436 грн/кВт* год - ціна електричної енергії як товару; 0,24023 грн/кВт* год - величина регульованих тарифів; 0,34833 грн - ПДВ (а.с. 41).

У додатку 3 до Договору обумовлено порядок дій сторін у разі зміни умов Договору, зокрема, в частині збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) (а.с. 41 на звороті - 42).

Відповідно до п.2 додатку 3 до Договору сторона, яка ініціює зміну Договору, надсилає іншій стороні пропозицію про зміну умов Договору з обґрунтуванням підстав для внесення відповідних змін, до яких додаються: проект додаткової угоди про зміну умов Договору; документальне підтвердження підстав для зміни умов Договору у випадку, передбачених цим Додатком.

Відповідно до п.3 Додатку 3 до Договору: Сторона, яка одержала пропозицію про зміну Договору, у 20-тиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду.

Згідно п.4 Порядку зміни умов договору (додаток 3) до Договору, зміна умов Договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.5 Додатку 3 до Договору: у разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована Сторона має право ініціювати процедуру дострокового розірвання або зміни договору в судовому порядку відповідно до ч.2-ч.4 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6 додатку 3 до Договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.1 -8 ч.5 ст.41 Закону.

Пунктом 7.1 Додатку №3 до Договору передбачено, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».

У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500; (можуть наводитися перелік інших підтверджуючих документів із зазначенням їх назви а також вимог до форми та змісту тощо).

Пунктом 7.2 додатку 3 до Договору встановлено, що нова змінена ціна за одиницю електричної енергії розраховується за відповідною формулою, де враховуються середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, що передує зміні ціни за одиницю електричної енергії та середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено договір (остання додаткова угода про зміну ціни).

Відповідно до п.7.4. Договору нова (змінена) ціна, розрахована відповідно до п.п.7.2.-7.3. цього Додатку, застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Договір з додатками до нього підписані сторонами та завірені їх печатками.

Отже, на момент укладення та підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови Договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Під час виконання Договору на підставі додаткових угод до Договору було збільшено ціну за одиницю товару з одночасним зменшенням кількості товару, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 11.01.2021 до Договору, у зв'язку із зміною регульованих цін (тарифів) ціну на електроенергію, збільшено до 2,1544392 грн кВт/год (на 3, 083 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору);

- додатковою угодою № 2 від 15.03.2021 до Договору ціну на електроенергію збільшено до 2,334431 грн кВт/год (на 8,3544% у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 1 та на 11,69 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору);

- додатковою угодою № 3 від 07.09.2021 до Договору ціну на електроенергію збільшено до 2,532404 грн кВт/год. (на 8,4805% у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 2, на 17,54% у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 1 та на 21,17% у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору).

Загалом за час дії Договору ціну на електроенергію збільшено на 17,54% від первинної ціни та відповідно постачання електроенергії зменшилось на 64193 кВт/ год.

Також, додатковою угодою №4 від 04.10.2021 та додатковою угодою №5 від 12.10.2021 внесено зміни до п.5.1, які не стосуються ціни товару.

Підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 11.01.2021 до Договору, якою збільшено ціну на електроенергію до 2,1544392 грн.кВт/год, зазначено, що у зв'язку із зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг далі - НКРЕКП (Постанова № 2353 від 09.12.2020) ціна електричної енергії за Договором становить 2, 1544392 кВт./год.

Підставою для укладення додаткової угоди №2 від 15.03.2021 став лист ТОВ «Волиньелектрозбут» від 09.03.2021 № 01/8-1294, яким повідомлено замовника про збільшення з 01.03.2021 на 9,99% ціни на електричну енергію як товару. Ціну на електроенергію збільшено до 2, 334431 грн.кВт/год.

На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», в якій зазначено інформацію про середньозважені ціни купівлі-продажу ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку у лютому 2021 року у порівнянні з січнем 2021 року.

Підставою для укладення додаткової угоди №3 від 07.09.2021, якою збільшено ціну на електроенергію до 2,532404 грн.кВт/год, став лист ТОВ «Волиньелектрозбут» від 11.08.2021 № 01/8-2728, яким повідомлено замовника про збільшення ціни на електричну енергію з 01.09.2021.

На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку» в якій зазначено інформацію про середньозважені ціни купівлі-продажу ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку та надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1869/21 від 12.08.2021.

За січень 2021 - вересень 2021 року на виконання Договору відповідно до актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії ТОВ «Волиньелектрозбут» поставлено КП “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради 503288 кВт електричної енергії, за що з місцевого бюджету сплачено 1161980,71 грн, що підтверджується інформацією відповідача - 1 від 20.08.2024 № 1856/10-2.24 та платіжними інструкціями про оплату за електроенергію.

Прокурор доводить, що внаслідок укладення додаткових угод №2 та №3 до Договору КП “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради та та ТОВ «Волиньелектрозбут» порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено збільшення ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного Договору або попередньої додаткової угоди, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягненням зайво сплачених грошових коштів за такою додатковою угодою, регулювання яких здійснюється Законом України Про публічні закупівлі, ЦК України тощо.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Закон України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

З приписами частини першої статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач-2 просить суд відмовити у позові, проте у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог: відмовити у визнанні недійсною додаткової угоди №2 від 15.03.2021р., якою ціна

за одиницю товару була збільшена на 9,99% та обмежити розмір стягнення сумою, що не перевищує 11158,81 грн, з урахуванням правомірності додаткової угоди №2 від 15.03.2021.

Відповідач-2 вважає, що залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару може підтверджуватися довідками торгово-промислової палати, даними сайту «Оператор ринку» тощо.

Зазначає, що закупівельна ціна на електричну енергію для постачальника не збігається з ціною РДН, яка є виключно орієнтиром для визначення коливання ціни на усій території України. Вартість закупівлі електроенергії постачальником для кожного споживача складається із суми добутків погодинних тарифів РДН, ВДР, які публікує ДП «Оператор ринку» та добутків погодинних тарифів купівлі на інших ринках, а також погодинного електроспоживання усіх об'єктів споживача. Сукупність зазначених чинників призводить до того, що кінцева собівартість купівлі електроенергії ТОВ «ВЕЗ» через специфічну форму графіка перевищує середньозважену ціну купівлі на РДН і змінюється з місяця в місяць пропорційно до розміру коливання ціни, що публікує ДП «Оператор ринку».

Законодавством, чинним на момент існування договірних правовідносин, не було визначено критерії віднесення коливання до значного та показник очевидної невигідності договору. Усі ці чинники носять оціночний характер.

Доводить, що додаткова угода №2 від 15.03.2021, якою передбачено підвищення ціни на 9,99%, є правомірною, дійсною, такою, що відповідає чинному законодавству, та не може бути визнана недійсною ані повністю, ані частково з підстав, заявлених позивачем.

Також відповідач - 2 посилається на роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 “Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», у яких зазначено, що в залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, i виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін», а також на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 “Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю», згідно якого після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії» вказаними міністерствами як Уповноваженими органами з питань закупівель в Україні, неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

На переконання відповідача-2, з огляду на неоднозначність норми п.2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони не мали законних підстав не керуватися роз'ясненнями регулятора у сфері публічних закупівель, на якого законодавством покладено формування державної політики у цій галузі та надання офіційних роз'яснень.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 1 від 11.01.2021 до Договору збільшено ціну на електроенергію до 2,1544392 грн.кВт/год.

На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку у додатковій угоді зазначено, що у зв'язку із зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг далі - НКРЕКП (Постанова № 2353 від 09.12.2020) ціна електричної енергії за Договором становить 2,1544392 кВт./год.

Згідно п.5 додаткової угоди №1 вказана додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами та застосовується до правовідносин з 01.01.2021.

На момент укладання Договору від 21.12.2020 Постанова НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 була офіційно опублікована 10.12.2020, що свідчить про те, що сторонам було достеменно відомо про встановлені тарифи, які мали бути враховані при укладення договору. Водночас, складові ціни товару змінилися лише в частині тарифу на послуги з передачі електричної енергії; вартість електроенергії, як товару, залишилася незмінною - 1, 501436 гривень без ПДВ.

У подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 15.03.2021 до Договору, якою збільшено ціну на електроенергію до 2, 334431 грн кВт/год.

На обґрунтування збільшення ціни ТОВ «Волиньелектрозбут» звернулось до відповідача-1 із листом № 01 -8/1294 від 09.03.2021, відповідно до якого вказано про збільшення ціни з 01.03.2021, у зв'язку із її коливанням на 10,58 % в бік збільшення на ринку «на добу наперед» у лютому 2021 року у порівнянні з січнем 2021 року.

На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», в якій зазначено інформацію про середньозважені ціни купівлі-продажу ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

На графіку роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку» відображена динаміка зміни ціни за лютий 2021 року з 1 по 28 день місяця, а також зазначено, що: середньозважена ціна на РДН за січень 2021 складає 1481,31 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН за лютий 2021 складає 1637,98 грн/МВт.год. Також визначено, що коливання складає +10,58% від січня 2021 року.

Тобто зазначена інформація підтверджує коливання ціни в бік збільшення на ринку «на добу наперед» у лютому 2021 року в порівнянні з січнем 2021 року.

Проте, наведене суперечить додатку №3 до Договору №23-21/37 від 21.12.2020 про порядок зміни умов договору, а саме п.7.2, згідно якого нова змінена ціна за одиницю електричної енергії розраховується за відповідною формулою, де мають враховуватися середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, що передує зміні ціни та середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено договір (остання додаткова угода про зміну ціни).

Також, як вбачається із даних сайту АТ «Оператор ринку» («oree.com.ua»), подекадний аналіз середньозважених цін на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР) за грудень 2020 року, за січень 2021 року, основні показники РДН за 2020, 2021 роки, основні показники ВДР за 2020, 2021 роки, вже у лютому 2021 року ціна електроенергії почала знижуватися. Тенденція до зниження ціни товару на ринку у порівнянні з січнем 2021 року також продовжувалася й у березні 2021 року.

Виключно ж лише саме коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 16.02.2023 по справі № 903/366/22).

Крім того, в порушення ст. 632 ЦК України, додаткову угоду № 2 сторонами укладено 15.03.2021, та в угоді сторонами вказано, що додаткова угода застосовується до правовідносин між сторонами з 01.03.2021, тобто за період надання послуг постачання електричної енергії, який вже минув, і відповідачем-2 вже надано послуги протягом березня, а позивачем отримано такі послуги.

Враховуючи зазначене, у сторін правочину були відсутні підстави (умови, встановлені у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») для збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 2 від 15.03.2021.

Додатковою угодою № 3 від 07.09.2021 до Договору збільшено ціну на електроенергію до 2,532404 грн.кВт/год.

На обґрунтування збільшення ціни, перед укладенням додаткової угоди № 3 від 07.09.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» звернулось до Замовника із листом № 01/8 -2728 від 11.08.2021, відповідно до якого вказано про збільшення ціни з 01.09.2021 у зв'язку із її коливанням в бік збільшення на ринку «на добу наперед».

У вказаному листі зазначено, що базовий тариф на ринку "на добу на перед" виріс до 2119,14 грн/МВт-год. В окремі дні 01-03 серпня ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед" підвищувалась і до граничної планки в 2000-4000 грн/МВт-год., що в середньому вище на 75-85 % вище, ніж ще тиждень тому, станом на 05-10 серпня ціна становила до 4000 гривень в залежності від часу доби.

До листа долучено відповідну інформацію з сайту ДП "Оператор ринку", згідно якої середньозважена ціни на ринку "на добу наперед" за 10 днів серпня 2021 року збільшилась на 41,02% у порівнянні з липнем 2021 року, а на внутрішньодобовому ринку за 10 днів серпня 2021 року збільшилась на 89,14 % у порівнянні з липнем 2021 року.

Крім того, відповідачем-2 надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1869/21 від 12.08.2021.

У ціновій довідці Харківської ТПП зазначено, що середньозважені ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед" (РДН) в зоні ОЕС станом на липень 2021 року становили 1444,05 грн/МВт.год, а станом на першу декаду серпня (01.08 - 10.08) 2021 року - 2127,10 грн/МВт.год, відсоток коливання ціни склав +47,30 %.

Суд зазначає, що цінова довідка Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю носить виключно інформаційний характер. У даній довідці зазначена примітка про те, що, інформація, яка надана в експертному висновку, має виключно фактографічно-інформаційний характер.

Надані ТОВ «Волиньелектрозбут» документи (інформація ДП «Оператор ринку» та цінова довідка торгово-промислової палати) є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення Договору та кожної з додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що надані постачальником довідки торгово-промислових палат не є належними доказами на підтвердження коливання ціни на пальне, оскільки, вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на пальне на певну дату та не доводять їх коливання.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічної правової позиції також дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, в будь-якому разі внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та за умови обґрунтування та документального підтвердження.

Закон України «Про торгово-промислову палату» не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З вказаного слідує, що надані цінові довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер (постанова Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Така позиція Верховного Суду викладена у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021.

Поряд з цим, середньозважені ціни на РДН та ВДР (ОЕС), опубліковані на сайті ДП «Оператор ринку» свідчать про те, що підняття ціни на електроенергію було прогнозованим.

Крім того, хоча дані про середньозважені ціни РДН та ВДР (ОЕС), опубліковані на сайті ДП «Оператор ринку», свідчать про зростання ціни на електроенергію упродовж осіннього періоду 2021 року, однак воно не мало таких стрімких масштабів у порівнянні з підняттям ціни на електроенергію згідно додаткових угод.

У відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Також суд зазначає, що за наслідками аналізу наведених норм законодавства та умов Договору можна дійти висновку, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Крім цього, така ціна повинна бути незмінною до завершення звітного періоду (календарного місяця), що свідчить про можливість укладення однієї додаткової угоди про зміну ціни упродовж місяця.

Водночас, додатковою угодою № 3 від 07.09.2021 до Договору ціну на електроенергію збільшено до 2, 532404 грн кВт/год. (на 8, 4805% від додаткової угоди № 2, на 17,54% від додаткової угоди №1), а тому у сторін правочину були відсутні підстави (умови, встановлені у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») для збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 3 від 07.09.2021.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Укладаючи додаткову угоду № 3 від 07.09.2021, сторони збільшили ціну за одиницю електроенергії на 17,54 % від тієї ціни, яка була визначена при укладанні Договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 11.01.2021.

При врахуванні недійсності попередньої додаткової угоди № 2 від 15.03.2021, між датами укладення додаткової угоди № 1 від 11.01.2021 та додаткової угоди № 3 від 07.09.2021 ціну на електричну енергію, як товар, збільшено понад 10 %, що прямо суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, сторонами зазначено, що додаткова угода №3 від 07.09.2021 застосовується до правовідносин з 01.09.2021.

Відповідачем-2 не дотримано вимог щодо документального підтвердження факту збільшення ціни на певний період, а саме чому таке підвищення ціни на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, узгодженій сторонами при підписанні договору, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент укладення договору про закупівлю).

У зв'язку цим, надані відповідачем-2 документи не можуть бути доказами належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку та не можуть оцінюватися, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору про закупівлю електричної енергії в частині збільшення вартості ціни.

Суд зазначає, що додатковими угодами до Договору від 21.12.2020 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено наперед - з чисел місяця, що передують даті укладення таких додаткових угод, а саме: додатковою угодою від 15.03.2021 №2 визначено застосування нової ціни з 01.03.2021; додатковою угодою від 07.09.2021 №3 визначено застосування нової ціни з 01.09.2021.

Водночас, зважаючи на особливості функціонування ринку електричної енергії ТОВ «Волиньелектрозбут» у цей період щоденно постачав, а КП «Володимирське ТМО» приймав та споживав електроенергію.

Отже, товар (електроенергія) поставлений ТОВ «Волиньелектрозбут» у період, що передує датам укладення додаткових угод був не тільки прийнятим КП «Володимирське ТМО» у власність, а й спожитий.

Таким чином, після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж 01.03.2021-15.03.2021 та 01.09.2021-07.09.2021 сторони, у порушення положень ст. 632 ЦК України протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця, тобто за період надання послуг постачання електричної енергії, який вже минув.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо застосування частини третьої статті 632 ЦК України. Згідно висновку ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відтак, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23, у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 918/703/23.

Таким чином, ціна на поставлену електричну енергію була збільшена вже після її фактичної поставки і свідчить про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» та основних принципів проведення таких закупівель.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Верховний Суд у постановах від 12.10.2018 у справі N 910/12671/17, від 26.11.2018 у справі N910/22172/17 дійшов однозначного висновку про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод, а саме: згідно з частиною третьою ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносин.

Таким чином, відповідач-2 неправомірно змінив ціну на товар, який вже був спожитий покупцем.

Суд зазначає, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспорюваних додаткових угод не відбулося непередбачуваної істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено ст. 652 ЦК України.

Згідно висновків Верховного Суду у поставі від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, метою регулювання, передбаченого ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Також, Верховний Суд у його постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (у даному випадку Судом надавалась оцінка можливості зміни ціни за одиницю товару згідно п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказав, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін або ж сторони договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

У даному випадку сторонами правочину не дотримано принципів здійснення закупівель - максимальної економії, ефективності та пропорційності (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При укладенні відповідачами спірних додаткових угод №2 від 15.03.2021 та №3 від 07.09.2021, сторонами правочину порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено збільшення ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного Договору або попередньої додаткової угоди.

Враховуючи зазначене, з огляду на недотримання відповідачами вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», враховуючи відсутність підстав для внесення змін до Договору та укладення додаткових угод №2 та №3, спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать інтересам держави.

Суд констатує, що у постанові від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: “Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, до завершення перегляду у касаційному порядку якої зупинялася справа №903/653/25, Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.126).

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.127).

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 128).

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі N 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі N 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі N 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі N 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю (п. 129).

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII (у редакції Закону N 114-IX) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.130).

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % (п.131).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зробила висновок, про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).

Велика Палата Верховного Суду не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (п. 198).

У даній постанові Велика Палата Верховного Суду остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.

Щодо посилання відповідача-2 на роз'яснення та лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року N3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" суд зазначає, що у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду відхилила як необґрунтовані доводи скаржника про наявність неоднакового праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, а саме наявність відмінного від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, роз'яснення Міністерства економіки України, викладеного в листі від 24 листопада 2020 року N 3304-04/69987-06, оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19) (п.182).

Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами (п.184).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.185).

Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (п.186).

Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону N 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі N 922/2497/23) (п.187).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури

закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Поряд із цим суд зазначає, що суб'єкти господарювання укладають договори на різних погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Враховуючи зазначене, додаткові угоди № 2 від 15.03.2021 та №3 від 07.09.2021 до договору №23-21/37 від 21.12.2020 слід визнати недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі».

Доводи та заперечення відповідача є безпідставними та не обґрунтованими.

Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки, додаткові угоди № 2 від 15.03.2021 та №3 від 07.09.2021 є недійсними та такими, що не породжують правових наслідків, розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною відповідно до додаткової угоди №1 від 12.01.2021, а саме - 2,1544392 грн кВт/год.

Упродовж дії Договору відповідно до актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за січень - вересень 2021 року ТОВ «Волиньелектрозбут» поставлено КП “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради 503288 кВт електричної енергії, за що з місцевого бюджету сплачено 1161980, 71 грн.

Додатковою угодою №1 від 11.01.2021 до Договору, у зв'язку із зміною тарифів, визначено ціну за одиницю в розмірі 2,1544392 грн.

За ціною електричної енергії по 2,1544392 грн з ПДВ за кВт/год кількість поставленої електричної енергії мала б коштувати (503288 кВт х 2,1544392 грн кВт/год) - 1084303,40 грн. Різниця від первісної ціни договору становить: 1 161 980,71 - 1 084 303,40 = 77 677,31 грн, що є переплатою за спожитий обсяг електричної енергії.

Таким чином, грошові кошти в сумі 77 677,31 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 2 зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, грошові кошти на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України у заявленому розмірі, ТОВ "Волиньелектрозбут" має повернути до бюджету (пункти 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22).

За таких обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене та положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/37 від 21.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Володимир-Волинське територіальне медичне об'єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 07.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/37 від 21.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Володимир-Волинське територіальне медичне об'єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 42159289) на користь Володимирської міської ради (вул. Данила Галицького, буд.5, м.Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 35387610) кошти в сумі 77677,31 грн (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят сім грн 31 коп).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Комунального підприємства “Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради (вул. Шпитальна, буд.20, місто Володимир, Володимирський р-н, Волинська обл, код ЄДРПОУ 42631325) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Суддя С. В. Бідюк