пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 квітня 2026 року Справа № 903/39/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: Чабан Р.Л.
від відповідача: Флішаровська Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/39/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна» до Житлово-комунального підприємства №3 Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради про стягнення 205896,96 грн,
14.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна» сформував в системі “Електронний суд» позовну заяву до Житлово-комунального підприємства №3 Виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 205896,96 грн, яка сталася внаслідок падіння аварійного дерева, що розташовувалося на прилеглій території за адресою м.Луцьк, пр.Грушевського,5.
Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ухвалу суду отримав 20.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для подачі відзиву до 04.02.2026.
Відзив на адресу суду не надходив.
Ухвалою суд від 17.02.2026 розгляд підготовчого засідання відкладено на 03 березня 2026 року.
Ухвалу суду від 17.02.2026 учасники справи отримали 17.02.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
18.02.2026 представниця відповідача сформувала в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти позову та зазначила, що з фото, наданого ДСНС, вбачається, що дерево зовні не містило ознак аварійного, мало ознаки здорової рослини та було в задовільному стані. Воно не мало візуальних дефектів, серцевина не була порожньою, зовні не мало ознак, які б вказували на його трухлявість, гниття чи сухостійність, не мало мертвих гілок, глибоких тріщин, дупел чи розколів, не пошкоджене шкідниками, відсутні здуття на стовбурі. Зелені насадження на баланс підприємства - не передавалися. Житловокомунальне підприємство не є балансоутрисувачем. Згідно рішення Луцької міської ради від 30.06.2016 №10/11 «Про списання з балансу багатоквартирних будинків», відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 та ст.ст. 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», будинок № 5 по пр-ту Президента Грушевського у місті Луцьку було списано з балансу ЖКП №3. Житлово-комунальне підприємство №3 надає послуги з управління багатоквартирним будинком № 5 по пр-ту Президента Грушевського у місті Луцьку на підставі договору від 20.01.2020 №4/68. Утримання зелених насаджень не включено до видів послуг на управління багатоквартирним будинком і прибудинковими територіями, які обслуговує підприємство. Позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди.
У вказаному відзиві представниця просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Також представниця відповідача 19.02.2026 сформувала в системі “Електронний суд» клопотання, в якому просила визнати поважною причину пропущення строку на подання відзиву; поновити пропущений строк на подання відзиву; прийняти відзив на позовну заяву. Зазначила, що в даний час переживає тяжкі життєві обставини (зникнення безвісти сина, смерть матері), а тому помилково не відправила відзив 02.02.2026, а зберегла у чернетках.
24.02.2026 представник позивача сформував в системі “Електронний суд» додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що управителем прибудинкової території за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5, де впало аварійне дерево, чим була завдана шкода ТОВ “Первуд Україна», є Житлово-комунальне підприємство № 3 на підставі Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4/68 від 20.01.2020, а тому в силу положень ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України саме ЖКП № 3 є відповідальним суб'єктом за утримання прибудинкової території.
Просив суд відхилити заперечення представника відповідача, викладені у письмовій заяві від 18.02.2026, з підстав їх необґрунтованості та залучити Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
02.03.2026 представник позивача сформував в системі “Електронний суд» заяву, в якій просив суд провести підготовче засідання без його участі, залучити Департамент ЖКГ Луцької міської ради в якості третьої особи та відмовити у прийнятті відзиву відповідача у зв'язку з пропуском строків на його подання без підтвердження поважності їх пропуску та відсутності клопотання про їх поновлення чи встановлення додаткового строку.
Ухвалою суду від 03.03.2026 задоволено частково заяву представника позивача про залучення третьої особи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради Зобов'язано позивача протягом 3-х днів направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками (до електронного кабінету), про що докази надати суду. Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради подати пояснення стосовно предмету спору протягом п'яти днів з моменту отримання позовної заяви з додатками. Повідомлено Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна», що розгляд підготовчого засідання відкладено на 17 березня 2026 року о 10:45 год.
03.03.2026 представник позивача сформував сформував в системі “Електронний суд» клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позовної заяви з додатками третій особі - Департмаенту ЖКГ Луцької міської ради на підтвердження виконання ухвали від 03.03.2026 року
09.03.2026 представник третьої особи- Департмаенту ЖКГ Луцької міської ради сформував сформував в системі “Електронний суд» пояснення, в якому зазначив, що відповідно до п.п. 1, 3 Договору від 20.01.2020 № 4/68 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, буд. № 5. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради не є балансоутримувачем зелених насаджень на прибудинковій території будинку № 5 на просп. Президента Грушевського в м. Луцьку. відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 13.07.2022 року № 342-1 «Про облік та проведення інвентаризації зелених насаджень на території Луцької міської територіальної громади» відповідальними за організацію робіт з проведення інвентаризації зелених насаджень на прибудинкових територіях житлових будинків є ЖКП, ОСББ, ЖБК та інші організації, які проводять управління будинками. Департамент житлово-комунального підприємства Луцької міської ради не є балансоутримувачем об'єкта благоустрою, а догляд за прибудинковою територією і об'єктами благоустрою на ній здійснюється управителем будинку.
16.03.2026 представник третьої особи- Департмаенту ЖКГ Луцької міської ради сформував сформував в системі “Електронний суд» клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності у зв'язку з перебуванням представника третьої особи у відпустці.
Протокольною ухвалою від 17.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 07.04.2026
Ухвалою суду від 17.03.2026 повідомлено Житлово-комунальне підприємство №3 Виконавчого комітету Луцької міської ради, Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 07 квітня 2026 року на 11:15 год.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представниця відповідача просила в задоволені позову відмовити повністю.
Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2025 року внаслідок падіння аварійного дерева, що розташовувалося на прилеглій території за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5, було пошкоджено транспортні засоби “Renault Talisman» д.н.з. НОМЕР_1 та “Ford Fiesta».
Власником транспортного засобу “Renault Talisman» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.01.2023 є Товариство з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна» (а.с.7).
Факт падіння дерева зафіксований оперативно-координаційним центром ГУ ДСНС України у Волинській області за зверненням фізичної особи щодо падіння дерева на два припарковані автомобілі згідно відповіді на адвокатський запит ГУ ДСНС у Волинській області від 17.07.2025 №48 01-3562/48 04 (а.с.26).
25 липня 2025 року ТОВ “ПЕРВУД УКРАЇНА» подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Луцького РУП ГУНП у Волинській області, в якій викладено обставини, що свідчать про службову недбалість посадових осіб, внаслідок якої падінням дерева було пошкоджено автомобіль, власником якого є ТОВ “ПЕРВУД УКРАЇНА».
На виконання ухвали Луцького міськрайонного суду від 06.08.2025 у справі №161/15364/25 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 194 КК України.
За результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у межах кримінального провадження (внесене до ЄРДР за № 12025030580002218 від 14.08.2025) висновком експерта № СЕ-19/103-25/12889-АВ від 24.10.2025 встановлена вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 205 896,96 грн (двісті п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень дев'яносто шість копійок) (а.с.9-22).
03 листопада 2025 року ТОВ “Первуд Україна» звернувся до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради із заявою про виплату компенсації завданої шкоди (а.с. 41). Заява обгрунтована тим, що дерево було розташовано на землі комунальної власності і відповідно до частини 5 статті 28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку міської ради, а організація роботи щодо обліку та контролю за станом зелених насаджень покладається на Департамет ЖКГ Луцької міської ради.
Листом від 03 грудня 2025 року (вих. № 31.1-21/2229/2025) (а.с.42) Департамент ЖКГ Луцької міської ради відмовив у задоволенні заяви про відшкодування завданої шкоди. Зазначено факт наявності 14.07.2025 жовтого рівня небезпечності відповідно до довідки Волинського обласного центру з гідрометеорології, а також те, що Департамент ЖКГ не є балансоутримувачем зелених насаджень на прибудинковій території будинку № 5 на пр.Грушевського у м. Луцьк, а тому не може нести цивільно-правову відповідальність за їх утримання.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит Департаменту ЖКГ Луцької міської ради від 23.07.2025 за вих. № 31.1-9/1219/2025 (а.с.30) управителем прибудинкової території за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5, де впало аварійне дерево, є Житлово-комунальне підприємство № 3 на підставі Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4/68 від 20.01.2020
Отже, внаслідок падіння дерева, що росло на прибудинковій території за адресою: м.Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5, було пошкоджено транспортний засіб, який належить ТОВ "Первуд Україна". Згідно з експертним висновком (або кошторисом), загальна вартість ремонтних робіт та необхідних матеріалів для відновлення автомобіля становить 205 896,96 грн.
Судом встановлено, що між Житлово-комунальним підприємством № 3 (далі - Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5 (далі - співвласник) укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4/68 від 20.01.2020 (далі - Договір).
Відповідно до п.1 Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4/68 від 20.01.2020, Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Луцьк, пр.Грушевського, буд. 5.
Згідно п. 3 Договору, послуга з управління полягає у забезпечені управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Відповідно до пункту 5 Договору, кожен із співвласників має право на відшкодування збитків, завданих його майну, внаслідок неналежного надання або ненадання послуги з управління.
Згідно з пунктом 8 Договору, управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору; своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням співвласниками послуги з управління.
Відповідно до пункту 19 Договору, Управитель несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору; за шкоду, заподіяну спільному майну, права та законним інтересам співвласників внаслідок невиконання або неналежного виконання управителем своїх обов'язків; за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок невиконання або неналежного виконання ним своїх обов'язків.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 та пункту 1 ч. 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Водночас, у пунктах 8.60, 8.65 постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №916/1577/19 зазначено, що за своєю суттю збитки є об'єктивним зменшенням будь яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником. Тлумачення змісту положень частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224, статті 225 ГК України свідчить про те, що фактичну вартість реальних збитків можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі.
В розумінні пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, але й витрати, які особа мусить зробити в майбутньому для відновлення свого порушеного права.
Викладене свідчить про неврахування судами викладеного в пункті 5.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 висновку про те, що реальними збитками є витрати, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до постанови Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди , а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/147/22 причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Схожі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».
Поняття благоустрою населених пунктів визначене у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також інших заходів, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Пунктами 5, 9 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Згідно з ч. 1 ст. 15 вказаного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
За приписами ч. 4 ст. 42 вказаного Закону шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006 затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила утримання).
Згідно з п. 2.1 вказаних Правил балансоутримувач - це спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до п. 5.2 Правил утримання балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, утримувати в належному санітарно-технічному стані об'єкт благоустрою (виконання заходів, затверджених місцевими органами самоврядування); проводити інвентаризацію та паспортизацію об'єктів благоустрою; брати участь у роботі комісій з обстеження зелених насаджень з метою їх знесення; готувати зведені звіти з питань об'єктів благоустрою (п. 6.2).
Відповідно до статті 25 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Правилами благоустрою Луцької міської територіальної громади, затвердженими рішенням Луцької міської ради від 29.01.2025 № 70/85, передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень та належний догляд за ними є:
4.4.1. На об'єктах благоустрою державної/комунальної форми власності - балансоутримувачі об'єктів благоустрою.
4.4.2. На територіях юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань та прилеглих (закріплених) до них територіях - юридичні особи, фізичні особи-підприємці, громадські формування.
4.4.3. На прибудинкових територіях багатоквартирних житлових будинків та прилеглих до них територіях - суб'єкти управління багатоквартирним будинком, зазначені в пункті 3.1.3 Правил.
4.4.4. На присадибних ділянках та прилеглих до них територіях - власники/ користувачі присадибних ділянок та/або домоволодінь.
4.4.5. На територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, та прилеглих до них територіях - власники/користувачі цих територій.
4.4.6. На землях запасу - комунальні підприємства громади, спеціалізовані на роботах з озеленення, за якими ці території закріплені в установленому порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2016 №1045, у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта відповідно до пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до підпункту 7 пункту “а» статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до п. 9.1.1. Правил утримання під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева. Згідно з розділом 9 Правил утримання виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає, зокрема, догляд за деревами і чагарниками, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.
Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п. 9.1. Правил утримання).
Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Тобто, зелені насадження на прибудинковій території є елементами благоустрою. Управляюча компанія зобов'язана регулярно обстежувати дерева, виявляти аварійні насадження та вживати заходів для запобігання шкоді.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що саме Житлово-комунальне підприємство №3 Виконавчого комітету Луцької міської ради є особою, яка відповідає за стан зелених насаджень на прилеглій території за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5.
Відповідач- Житловокомунальне підприємство № 3 як управитель відповідного будинку та прилеглої території не проводило огляду дерева, не встановлювало причин падіння та не надало доказів щорічного обстеження зелених насаджень, як це передбачено пунктом 9.1.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України.
Крім цього, як вбачається з пункту 15 протоколу засідання постійно діючої комісії з визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості на території Луцької міської територіальної громади № 9 від 23.07.2025, дерево породи “черемха» - 1 шт перебувало в незадовільному стані, під час негоди відбулося падіння дерева з частиною кореневої системи. Рішенням комісії підтверджується аварійне видалення одного дерева біля будинку № 5 на пр. Грушевського в м. Луцьк у зв'язку з ліквідацією аварійної ситуації.
Вказані обставини підтверджуються Актом обстеження зелених насаджень від 15.07.2025, де зафіксовано незадовільний стан дерева, падіння якого 14.07.2025 відбулося на пр. Грушевського, 5.
Небезпечні метеорологічні явища (поривчастий вітер, опади, зливовий дощ) не можна визнати непереборною силою, що виключало б вину управителя та звільняло його від відповідальності за завдану шкоду, оскільки саме управитель має довести, надавши достатні та належні докази відсутності його вини в падінні дерева та відсутність неналежного або невиконання обов'язків, покладених нормативно правовими актами та Договором управління.
Сам лише факт небезпечного метеорологічного явища певного рівня небезпечності, не є непереборною силою та не є безумовною підставою для звільнення Відповідача як управителя будинку від цивільно-правової відповідальності. Пориви вітру, злива, гроза тощо не можуть бути виключною підставою для падіння гілки з дерева, яке перебувало б у здоровому стані, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем своїх повноважень з організації та забезпечення догляду і санітарного стану зелених насаджень на закріпленій за ним території, а відтак, відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між несприятливими погодними умовами та падінням дерева на автомобіль Позивача.
Отже, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача як суб'єкта, що здійснює управління багатоквартирним будинком та зобов'язаний забезпечувати належне утримання прибудинкової території за адресою: м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, буд. 5, позивачу завдано майнової шкоди, що полягає у пошкодженні транспортного засобу, а також у витратах на проведення його відновлювального ремонту.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві суд зазначає наступне.
Управителем прибудинкової території за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 5, є Житлово-комунальне підприємство № 3 на підставі Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4/68 від 20.01.2020.
Посилання відповідача на відсутність у нього статусу балансоутримувача зелених насаджень не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання прибудинкової території, оскільки відповідач є управителем багатоквартирного будинку, а відповідно до положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України саме управитель є відповідальним суб'єктом який забезпечує її утримання та благоустрій.
Доводи про те, що утримання зелених насаджень не передбачене договором управління, є необґрунтованими, оскільки обов'язки управителя визначаються не лише договором, а й вимогами законодавства, які включають догляд за зеленими насадженнями.
Посилання відповідача на відсутність доказів аварійності дерева суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав доказів проведення обстежень зелених насаджень, що свідчить про неналежне виконання ним обов'язків щодо контролю за їх станом.
Доводи про падіння дерева внаслідок несприятливих погодних умов не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач не довів, що шкода настала виключно з цих причин.
Посилання відповідача на відсутність рішення комісії чи ордера на видалення дерева не спростовують його обов'язку вживати заходів щодо виявлення та усунення небезпечних зелених насаджень, оскільки такі документи є наслідком відповідних дій уповноважених органів, а не передумовою для здійснення базового обов'язку з належного утримання та контролю за станом зелених насаджень. Відповідач, як управитель прибудинкової території, зобов'язаний був своєчасно виявляти ознаки аварійності дерев та ініціювати їх обстеження у встановленому порядку.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 205896,96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підп. 1,2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для позовної заяви немайнового характеру встановлений судовий збір у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць станом на 01.01.2026 становить 3328,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
Відтак, при зверненні з даним позовом до суду через "Електронний суд" позивачем мав бути оплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.
Суд встановив, що позивачем при зверненні до суду з відповідною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 3838,45 грн, що є більшим, ніж встановлено законом, а тому, частина суми судового збору, сплачена платіжною інструкцією №2 від 08.01.2026 підлягає поверненню в розмірі 1176,05грн.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується ордером на надання правничої допомоги №1139792 від 16.07.2025 (а.с.43) та додатком №2 від 16.07.2025 до договору про правову допомогу від 02.06.2025, укладеного між адвокатом Чабаном Русланом Леонідовичем та ТОВ «Первуд Україна» (а.с.38).
Згідно вказаного додатку до договору, адвокат зобов'язується надати професійну правничу (правову) допомогу у спорі з ЖЕК №3 м. Луцьк про стягнення завданого збитку. Вартість професійної правничої допомоги становить 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. 15000,00 гривень оплачується протягом 3 днів з моменту підписання Договору.
16.07.2025 адвокатом Чабаном Русланом Леонідовичем виставлено рахунок на оплату на суму 15000,00 грн (а.с.44) за послуги професійної правничої допомоги у спорі з ЖЕК №3 м. Луцьк про стягнення завданого збитку через пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева.
23.07.2025 ТОВ «Первуд Україна» сплачено адвокату Чабану Руслану Леонідовичу 15000,00 грн за професійну правничу допомогу згідно рахунку від 16.07.2025 без ПДВ.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі №902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 «Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підставна та підлягає до задоволення.
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з результатів вирішення спору, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги у суді в у розмірі 15000 грн.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242, 256-257 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства №3 Виконавчого комітету Луцької міської ради (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 39, код ЄДРПОУ 30473452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна» (Волинська обл., м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 42890012) 205896,96 грн (двісті п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 96 коп) відшкодування завданої майнової шкоди, а також 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Первуд Україна» (Волинська обл., м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 42890012) із Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у розмірі 1176,05грн сплаченого платіжною інструкцією №2 від 08.01.2026 на суму 3838,45 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення виготовлено 07.04.2026.
Суддя І. О. Гарбар