вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2026 р. Cправа № 902/128/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010)
до: Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" (вул. Каштанова, буд. 5, с-ще Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23222)
про стягнення 74 350,69 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Сікорська О.І. за довіреністю (в режимі відеоконференції);
відповідача Потапов В.В. за довіреністю.
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 02.02.2026 (вх. № 143/26 від 02.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" з вимогами до Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74 350,69 грн, з яких: 62 773,70 грн - основний борг; 8 854,76 грн - інфляційні втрати; 2 722,23 грн - 3 % річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 5 від 11.12.2023, а саме в частині своєчасної та повної оплати електричної енергії, спожитої у липні-серпні 2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/128/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 03.03.2026, про що 05.02.2026 постановив відповідну ухвалу.
03.03.2026 до суду надійшла заява № б/н від 03.03.2026 (вх. № 01-30/2158/26 від 03.03.2026) представника відповідача Володимира Потапова про долучення до матеріалів справи копій документів, що підтверджують сплату заборгованості.
Дослідивши заяву № б/н від 03.03.2026 (вх. № 01-30/2158/26 від 03.03.2026) та додані до неї копії платіжних інструкцій № 1845 (#2159414112403) від 05.02.2026 на суму 20 157,30 грн та № 1846 (#2159414326203) від 05.02.2026 на суму 42 616,40 грн, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд з власної ініціативи поновив Комунальному некомерційному підприємству Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" процесуальний строк для подання відповідних документів, задовольнив заяву та долучив зазначені документи до матеріалів справи.
Водночас, з метою з'ясування у позивача інформації щодо здійснених відповідачем проплат у рахунок погашення заборгованості за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 5 від 11.12.2023, а також для забезпечення реалізації учасниками справи їхніх процесуальних прав і обов'язків, суд відклав розгляд справи на 02.04.2026, про що постановив відповідну ухвалу 03.03.2026.
11.03.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № б/н від 11.03.2026 (вх. № 01-30/2506/26 від 11.03.2026) про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу на суму 62 773,70 грн та продовження розгляду щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 854,76 грн та 3% річних у розмірі 2 722,23 грн.
Суд вирішив провести судове засідання, призначене на 02.04.2026 у справі № 902/128/26, в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" - адвоката Сікорської О.І. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що 25.03.2026 постановив відповідну ухвалу.
На визначену судом дату (02.04.2026) представниця позивача з'явилася в режимі відеоконференції. Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в залі суду.
Дослідивши в судовому засіданні заяву позивача № б/н від 11.03.2026 (вх. № 01-30/2506/26 від 11.03.2026) про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу на суму 62 773,70 грн, суд дійшов таких висновків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.
Позивач у поданій заяві зазначає, що 05.02.2026 відповідачем було добровільно погашено основний борг у розмірі 62 773,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1846 на суму 42 616,40 грн та № 1845 на суму 20 157,30 грн, та, у зв'язку з цим, зменшує позовні вимоги на відповідну суму.
Водночас суд зауважує, що зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до нульового значення не допускається та суперечить вимогам пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому, заява позивача № б/н від 11.03.2026 (вх. № 01-30/2506/26 від 11.03.2026) задоволенню не підлягає.
Суд враховує, що в судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення 8 854,76 грн інфляційних втрат та 2 722,23 грн трьох відсотків річних.
З огляду на зазначене, розглядаючи питання про прийняття визнання позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходить із такого.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, а також довіреність № 231 від 02.03.2026, видану на ім'я Володимира Попова, суд установив наявність у представника відповідача належних повноважень на визнання позову.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та врахувавши встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що часткове визнання позову в частині стягнення 8 854,76 грн інфляційних втрат та 2 722,23 грн трьох відсотків річних відповідає обставинам справи, підтверджується належними та допустимими доказами, не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом у зазначеній частині.
У судовому засіданні 02.04.2026 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
11.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (позивач, за Договором - Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" (відповідач, за Договором - Споживач) укладено Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 5.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2024 році електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі - електрична енергія / товар / електроенергія), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Згідно із п. 2.2 Договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 130 000 кВт*год та визначені в Додатку 1 до Договору.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в Повідомленні, що є Додатком 3 до цього Договору, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку до 31.12.2024 року включно. Місце поставки (передачі) товару: Вінницька область, Вінницький р-н, селище Березина, вул. Каштанова, буд. 5.
Відповідно до пункту 3.4 Договору поставка по цьому договору починається з дати, вказаної у Повідомленні Споживача, що є Додатком 3 до цього договору. Повідомлення направляється Споживачем на електронну адресу Постачальника m.zavorotnyi@etg.ua не пізніше ніж за три дні до початку дати поставки.
У розділі 5 Договору сторони погодили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, а також порядок зміни ціни.
Відповідно до пункту 5.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 543 803,00 грн, крім того, ПДВ - 108 760,60 грн, разом з ПДВ - 652 563,60 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.
Згідно із п. 5.3 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
У пункті 5.4 Договору передбачено, що Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим Договором.
Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по цьому Договору буде здійснюватися за рахунок власного та/або місцевого бюджету (п. 5.5 Договору).
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу.
Відповідно до пункту 5.7 Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акта про прийняття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному вебсайті Постачальника.
За умовам п. 5.8 Договору вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт*год, визначеної згідно з Додатком 2 до Договору.
Згідно із п. 5.9 Договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті про прийняття-передання. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару Споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів.
Оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (п. 5.10 Договору).
Відповідно до положень п. 5.11 Договору заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до "31" грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 14.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Відповідно до Додатка № 2 до Договору сторонами погоджено ціну за 1 кВт/год електричної енергії у розмірі 5,01972 грн.
Згідно із заявою-приєднанням, що є Додатком № 3 до Договору, зокрема визначено, що постачання електричної енергії розпочинається з 01.01.2024.
05.08.2024 сторони уклали Додаткову угоду № 8 до Договору, якою внесено зміни до п. 2 Додатку 2 та п. 2.2 Договору, встановлено очікуваний обсяг закупівлі електроенергії 9 302,925 кВт/год (Додаток 1) та викладено у новій редакції Додаток 1, інші умови залишилися без змін.
Відповідач у липні 2024 року, відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 00000032294 від 31.07.2024, спожив 11 340,000 кВт/год електроенергії на суму 84 485,81 грн з ПДВ.
Акт підписано представниками сторін і скріплено печатками.
Згодом, як зазначає позивач, 02.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" у порядку, передбаченому Договором, виготовлено та направлено Комунальному некомерційному підприємству Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" проєкт Додаткової угоди № 9 до Договору.
Відповідно до змісту зазначеної додаткової угоди передбачалося внесення змін до пункту 2 Додатку 2, пункту 2.2 Договору та Додатку 1 до нього, зокрема щодо встановлення очікуваного обсягу закупівлі електричної енергії у розмірі 5 924 кВт/год та ціни за 1 кВт/год електричної енергії на період з 01.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі 7,193856 грн. Водночас споживач зазначену додаткову угоду не погодив, не підписав та не повернув постачальнику.
Крім того, у серпні 2024 року відповідач фактично спожив 5 924,000 кВт/год електричної енергії на загальну суму 42 616,40 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії № 00000039210 від 31.08.2024, який, у свою чергу, залишився непідписаним та не повернутим відповідачем.
Як доводить позивач, відповідач у порушення умов Договору оплату вартості отриманої електроенергії за липень-серпень 2024 року на загальну суму 127 102,21 грн здійснив частково, сплативши 64 328,51 грн, зокрема:
платіжною інструкцією № 30/07/2024 № 63_00000/d0f0f720-4775-4494-9923-4c65713f9d68 від 31.07.2024 у сумі 14 390,23 грн;
платіжною інструкцією № 10/09/2024 № 103_00000/059219e3-d274-4155-917d-a38e85ca917f від 12.09.2024 у сумі 59 996,00 грн.
Унаслідок часткової оплати утворилася заборгованість у розмірі 62 773,70 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення за спожиту електричну енергію за вказаний період.
Крім того, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 8 854,76 грн інфляційних втрат та 2 722,23 грн трьох відсотків річних.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відносини сторін, що виникають у зв'язку з постачанням електричної енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018), Кодексом комерційного обліку електричної енергії (постанова НКРЕКП № 311 від 14.03.2018) та положеннями укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Положеннями частин 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Судом установлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 5 від 11.12.2023 про постачання електричної енергії. Водночас суд бере до уваги, що сторони не заперечують факту належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, зокрема щодо постачання відповідачу у липні-серпні 2024 року електричної енергії в загальному обсязі 17 264 кВт/год на суму 127 102,21 грн.
З матеріалів справи вбачається, що факт постачання електричної енергії підтверджується актами приймання-передачі: № 00000032294 від 31.07.2024 за липень - 11 340,000 кВт/год на суму 84 485,81 грн (з ПДВ) та № 00000039210 від 31.08.2024 за серпень - 5 924,000 кВт/год на суму 42 616,40 грн.
Суд зазначає, що акт приймання-передачі № 00000039210 від 31.08.2024 підписаний лише представником постачальника та не містить підпису уповноваженого представника споживача. Водночас відповідач не оскаржив ані визначений в акті обсяг спожитої електричної енергії, ані її вартість, що підтверджується відсутністю відповідних доказів у матеріалах справи.
Також суд враховує, що проєкт Додаткової угоди № 9, яким передбачалася ціна за 1 кВт/год у розмірі 7,193856 грн, не був підписаний відповідачем.
Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично не заперечує споживання електричної енергії у серпні 2024 року в обсязі, визначеному в акті приймання-передачі № 00000039210 від 31.08.2024, а також застосування ціни за 1 кВт/год у розмірі 7,193856 грн, що додатково підтверджується оплатою заборгованості у сумі 62 773,70 грн, здійсненою відповідачем у процесі розгляду справи, згідно із наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Таким чином, своєю поведінкою відповідач фактично підтвердив прийняття поставленої електричної енергії та погодження її вартості, що свідчить про виникнення у нього обов'язку з оплати отриманого товару.
Згідно із вимогами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Отже, враховуючи умови Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 5 від 11.12.2023, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії за липень-серпень 2024 року настав.
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію за липень-серпень 2024 року становила 62 773,70 грн.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідачем на підставі платіжних інструкцій від 05.02.2026 № 1845_00000/0ee1060e-58c5-4a19-841a-bce3487cd7af та № 1846_00000/f3dada4a-424a4695-a5e1-8be6b9fcc59f сплачено заборгованість у повному обсязі на загальну суму 62 773,70 грн за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 5 від 11.12.2023 за спожиту електричну енергію за липень-серпень 2024 року.
Відтак, станом на день ухвалення рішення у даній справі відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу в розмірі 62 773,70 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття господарським судом провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору не залежить від волевиявлення позивача та не вимагає від нього вчинення обов'язкових процесуальних дій шляхом подання до суду відповідної заяви.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 62 773,70 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8 854,76 грн, а також 3 % річних у розмірі 2 722,23 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 2 722,23 грн - 3% річних та 8 854,76 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За результатами перевірки правильності нарахування інфляційних втрат, здійсненої судом без виходу за межі визначеного позивачем періоду та відповідно до сум заборгованості, із застосуванням сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" , встановлено, що фактичний розмір інфляційних втрат становить 9 356,16 грн, що перевищує суму, заявлену позивачем (розрахунок додається).
Водночас, з урахуванням приписів частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги в межах заявленої позивачем суми, а саме 8 854,76 грн.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем у сумі 2 722,23 грн, суд установив, що вказані нарахування є арифметично правильними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3 328 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 74 350,69 грн, розмір судового збору з якої становить 3 328,00 грн.
При цьому суд враховує, що позовна заява № б/н від 02.02.2026 подана до Господарського суду Вінницької області 02.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" та того ж дня зареєстрована канцелярією суду, що підтверджується відповідним штампом суду за вх. № 143/26.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується квитанцією про сплату № 4384-0761-8003-7402 від 02.02.2026.
За приписами ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
З урахуванням наведених приписів законодавства, а також беручи до уваги, що визнання відповідачем позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відбулося до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" має право на повернення частини сплаченого судового збору у розмірі 207,28 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Судом враховано, що у заяві № б/н від 11.03.2026 (вх. № 01-30/2506/26 від 11.03.2026) позивач просив стягнути з Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 2 662,40 грн.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, а заборгованість була погашена останнім після подання позовної заяви, суд, враховуючи подане позивачем клопотання про відшкодування витрат зі сплати судового збору, дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача пропорційно до розміру фактично погашеної заборгованості.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги наведені обставини, на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на сплату судового збору у загальному розмірі 2 455,12 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 62 773,70 грн закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної Ради "Клінічний центр інфекційних хвороб" (вул. Каштанова, буд. 5, с-ще Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23222; код ЄДРПОУ 26285843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 36716332) 8 854 грн 76 коп - інфляційних втрат; 2 722 грн 23 коп - 3 % річних та 2 455 грн 12 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 07 квітня 2026 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи