вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Cправа № 902/108/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116)
до: Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050)
про стягнення 246179,28 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Вінницької обласної прокуратури 246179,28 грн.
Ухвалою суду від 03.02.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/108/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.
Учасники справи скористалися таким правом: відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №01-30/1682/26 від 18.02.2026) та заперечення на відповідь на відзив (вх. №01-30/2149/26 від 03.03.2026), позивачем - відповідь на відзив (вх. №01-30/1789/26 від 23.02.2026).
Ухвалою суду від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. №01-30/1682/26 від 18.02.2026) клопотання Вінницької обласної прокуратури про проведення судового розгляду у справі № 902/108/26 із повідомленням сторін.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання Вінницькою обласною прокуратурою умов Договору постачання природного газу від 26.12.2024 № 01-8306/24-БО-Т в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у березні-квітні 2025 року, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заявлено до стягнення з Вінницької обласної прокуратури 246179,28 грн, з яких 206267,7 грн - основного боргу; 32176,31 грн - пені; 3719,81 грн - 3% річних та 4015,46 грн - інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву Вінницька обласна прокуратура не заперечує факту споживання природного газу у березні - квітні 2025 року у кількості 12,09597 тис. куб.м на суму 206267,73 грн. Однак стверджує, що вартість споживання не сплачено з незалежних від відповідача причин, а саме у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, враховуючи фактичне понаднормове споживання природного газу, не передбачене Договором.
Крім того, відповідач заперечує правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, що становить 19% основного боргу. Вказує на право суду зменшити розмір неустойки в силу ч. 3 ст. 551 ЦК України.
У відповіді на відзив позивач вказує, що Вінницька обласна прокуратура не була позбавлена можливості оформити до кінця розрахункового періоду додаткову угоду на коригування замовлених обсягів газу за Договором. До того ж сума неустойки (пені) у співвідношенні до суми несвоєчасно сплаченого основного боргу становить 15,60%, тому стягнення пені у такому розмірі не має карального характеру та не створює надмірного фінансового навантаження для відповідача.
У запереченні на відповідь на відзив Вінницька обласна прокуратура вказує, що відповідно до п.19 Постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до п.п. 10,13 Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім вичерпного переліку випадків, наведених у ньому, серед яких збільшення обсягів та суми договору не передбачено.
Відтак здійснити оплату постачання природного газу за березень та квітень 2025 року було неможливо, тому, що вартість фактично спожитого природного газу склала 206267,7 грн, а залишок коштів за Договором - 119786,74 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник, позивач) та Вінницькою обласною прокуратурою (Споживач, відповідач) укладено Договір № 01-8306/24-БО-Т постачання природного газу (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ (далі також - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Згідно із п.п. 3.5.3. п. 3.5. Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору (п.п. 3.5.4. п. 3.5. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно із п. 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами п. 13.1. Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині постачання газу з "01" січня 2025 року до "30" квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
05.02.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 4.1. Договору в частині збільшення тарифу на послуги транспортування природного газу, внаслідок чого всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, склала 17 052,60 грн.
На виконання умов Договору позивач у період з січня по квітень 2025 року здійснив поставку Вінницькій обласній прокуратурі природного газу загальною вартістю 583095,3 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу: за січень (від 12.02.2025) на суму 182768,53 грн; за лютий (від 11.03.2025) на суму 194059,07 грн; за березень (від 11.04.2025) на суму 138023,89 грн та за квітень (від 12.05.2025) на суму 68243,81 грн.
Поряд з цим акти приймання-передачі природного газу за березень та за квітень 2025 року не підписані Споживачем.
Матеріалами справи підтверджується, а саме списком згрупованих поштових відправлень та відповідними накладними АТ "Укрпошта", що Постачальник направляв Споживачу примірники актів приймання-передачі природного газу за березень та за квітень 2025 року.
Як стверджує позивач, Споживач не повернув підписані акти приймання-передачі природного газу за березень та за квітень 2025 року. Водночас обсяг фактичного споживання відповідачем природного газу, який вказаний в спірних актах приймання-передачі природного газу, підтверджується листом Оператора ГТС від 07.01.2026 №ТОВВИХ-26-271 та Інформацією щодо остаточної алокації відборів природного газу Споживачем з ЕІС- кодом як суб'єкта ринку природного газу 56XS00002Р9Р9004.
У свою чергу, Споживач здійснив часткову оплату за отриманий природний газ за Договором (у січні-лютому 2025 року) на суму 376 827,6 грн відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжної інструкції та виписки по рахунку позивача (а.с. 25-26, т.1).
Несплата решти вартості отриманого Споживачем природного газу у березні-квітні 2025 року слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" із відповідним позовом до суду про стягнення 206267,7 грн - основного боргу; 32176,31 грн - пені; 3719,81 грн - 3% річних та 4015,46 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач як Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором щодо передачі природного газу за спірний період січня-квітня 2025 року, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. При цьому зазначені в актах обсяги споживання природного газу за березень-квітень 2025 підтверджено листом Оператора ГТС від 07.01.2026 №ТОВВИХ-26-271 та Інформацією щодо остаточної алокації відборів природного газу Споживачем з ЕІС- кодом як суб'єкта ринку природного газу 56XS00002Р9Р9004.
Так, відповідно до п. 6 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначені Оператором ГРМ в акті приймання - передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Також, Споживач зобов'язується поінформувати постачальника про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу (абз.2 п. 6 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ).
В свою чергу, Споживач своє зобов'язання за Договором в частині здійснення оплати за отриманий природний газ у березні-квітні 2025 року на суму 206267,7 грн не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідне зобов'язання є простроченим в силу п. 5.1. Договору: з 16.05.2025 (за березень 2025 року на суму 138023,89 грн) та з 17.06.2025 (за квітень 2025 року на суму 68243,81 грн), оскільки 15.06.2025 є вихідним днем та переноситься на перший робочий день в силу ч.5 ст. 254 ЦК України.
Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи підписаних Споживачем актів приймання-передачі природного газу за березень-квітень 2025 року, обсяг постачання вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу відповідно до п.п. 3.5.4. п. 3.5. Договору.
Доводи відповідача щодо неможливості оплати газу, що перевищує обсяг узгоджений Договором, судом відхиляються виходячи з положень абзацу 4 пункту 10 розділу II "Порядку постачання природного газу споживачам, що не є побутовими" Правил постачання природного газу та ч. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України, які визначають, що у разі, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 206267,7 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.
Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 32176,31 грн - пені; 3719,81 грн - 3% річних та 4015,46 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок інфляційних втрат (за період прострочення з 01.06.2025 по 31.12.2025 на суму 138023,89 грн та з 01.07.2025 по 31.12.2025 на суму 68243,81 грн), 3% річних (за період прострочення з 16.05.2025 по 31.12.2025 на суму 138023,89 грн та з 17.06.2025 по 31.12.2025 на суму 68243,81 грн) та пені (за період прострочення з 16.05.2025 по 15.11.2025 на суму 138023,89 грн та з 17.06.2025 по 16.12.2025 на суму 68243,81 грн), судом встановлено, що розрахунок позивача таких складових заборгованості перебуває в межах розрахунку суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Крім того, інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Так, Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22, а також підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі 903/602/24.
З урахуванням вищенаведеного та доводів відповідача про право суду зменшити розмір неустойки в силу ч. 3 ст. 551 ЦК України, із заявлених складових заборгованості у даному спорі зменшеним може бути лише розмір пені.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Поряд з цим суд враховує:
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.
Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%.
Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 3719,81 грн - 3% річних; 4015,46 грн - інфляційних втрат, а також 16088,16 грн - пені. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з Вінницької обласної прокуратури 16088,15 грн пені слід відмовити з підстав зменшення її розміру судом.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим відповідачем власного контррозрахунку заборгованості не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням зменшення судом розміру пені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В частині зменшення розміру пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже, витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю в сумі 2954,15 грн. При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 206267,7 грн - основного боргу; 16088,16 грн - пені; 3719,81 грн - 3% річних; 4015,46 грн - інфляційних втрат та 2954,15 грн - витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні з відповідача 16088,15 грн - пені відмовити.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 06 квітня 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.