07.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/5508/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 (головуючий в першій інстанції Кеся Н.Б.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ»
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2025 року Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «Південний» (надалі - ПАТ «АБ «Південний») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» (надалі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про стягнення коштів у розмірі 37593,67 грн в рахунок погашення заборгованості за договором на постачання природного газу № 11410КQHHZSP016 від 01.01.2016, 3% річних у сумі 3482,21 грн, інфляційних втрат в сумі 12089,99 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після розірвання договору на постачання природного газу № 11410KQHHZSP016 від 01.01.2016 у відповідача утворилась кредиторська заборгованість перед позивачем у вигляді переплати за природний газ у сумі 37592,67 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.08.2022, підписаним сторонами без зауважень. Позивач вказував, що відповідно до п.4.6 договору, у разі виникнення переплати постачальник зобов'язаний повернути її споживачу на його письмову вимогу. Зазначає, що звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь ПАТ «АБ «Південний» 37593,67 грн в рахунок погашення заборгованості за договором на постачання природного газу № 11410КQHHZSP016 від 01.01.2016, 3% річних від простроченої суми у розмірі 3482,21 грн, інфляційні втрати у розмірі 12089,99 грн та 2422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність переплати позивачем на користь відповідача за договором на постачання природного газу № 11410КQHHZSP016 від 01.01.2016 у розмірі 37593,67 грн. Суд зазначив, що вказана обставина доведена сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема, актами приймання-передачі природного газу, виставленими рахунками, меморіальними ордерами про здійснені позивачем оплати, а також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків. Заперечення відповідача щодо неналежності акту звірки як доказу судом відхилені, оскільки останнім не надано жодних первинних документів на спростування заборгованості, тоді як позивачем доведено більшу вірогідність власних доказів. Встановивши, що після розірвання договору та отримання письмової вимоги позивача від 17.08.2022 відповідач, в порушення умов п.4.6 договору та приписів ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, не повернув суму переплати, суд визнав вимоги про стягнення основної заборгованості обґрунтованими. Також суд, перевіривши правильність розрахунків, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3482,21 грн та інфляційних втрат у сумі 12089,99 грн за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлені вимоги скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що для визначення наявності у споживача переплати за договором необхідно встановити обсяг поставленого газу та його вартість, а також суму сплачених коштів. Для підтвердження обсягу поставленого газу, на переконання скаржника, необхідні акти про фактичний обсяг розподіленого природного газу, складені оператором газорозподільної мережі, та акти приймання-передачі природного газу, підписані між споживачем та постачальником. Апелянт стверджує, що позивачем до матеріалів справи надано лише копію меморіального ордеру від 24.02.2022 на суму 677450,83 грн. За твердженнями апелянта, наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість і, відповідно, не може бути обґрунтованою підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки є його наслідком. Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 щодо доказового значення акту звірки.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «АБ «Південний» вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивач наголошує, що доводи апеляційної скарги фактично повторюють заперечення відповідача, подані до суду першої інстанції, які вже отримали належну оцінку суду. Вказує, що апелянт не заперечує сам факт постачання природного газу. Зазначає, що у зв'язку із запереченнями відповідача він подав суду додаткові письмові докази, зокрема, акти приймання-передачі природного газу, рахунки на оплату газу, меморіальні ордери, які підтверджують обсяги поставленого газу, його вартість та здійснені оплати.
Позивач також звертає увагу, що відповідач не подав жодних доказів на спростування обставин, викладених у позові, та на підтвердження своєї позиції, що свідчить про формальний характер його заперечень. Стосовно доводу апелянта про недопустимість акту звірки, позивач зазначає, що дійсно акт звірки не є первинним документом, проте він є письмовим доказом, який підтверджує узгоджений сторонами стан розрахунків. Вказує, що інформація, зазначена у акті звірки від 15.08.2022, повністю підтверджена первинними документами, такими як акти приймання-передачі газу, рахунки, меморіальні ордери, які були додатково надані суду та досліджені ним. При цьому, позивач посилається на ту ж саме, що і апелянт, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 916/1727/17 щодо доказового значення актів звірки за умови їх підтвердження первинними документами.
Щодо доводів апелянта про ненадання первинних документів разом з позовом позивач зазначає, що на момент подання позову було надано усі ключові документи, зокрема, договір, додаткову угоду, акт звіряння, платіжні документи, а додаткові докази подані у відповіді на відзив у межах строків, встановлених судом для спрощеного провадження, що не суперечить статті 80 ГПК України. Позивач вважає заперечення апелянта формальними, оскільки апелянт не заперечує реальність поставок газу та здійснення оплат, не надає жодних доказів на спростування заборгованості, не заявляє про недостовірність документів. На переконання позивача, такі дії відповідача свідчать про визнання боргу.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Стефанів Т.В., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
03.02.2026 ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 у справі № 904/5508/25 за позовом ПАТ «АБ «Південний» до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення коштів, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.
11.02.2026 матеріали справи № 904/5508/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
17.02.2026 від позивача - ПАТ «АБ «Південний» надійшов відзив на позов.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Між ПАТ «АБ «Південний» як споживачем та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» як постачальником укладений договір на постачання природного газу № 11410КQHHZSP016 від 01.01.2026.
Згідно з п.4.2.1 договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100 відсотків місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.
Відповідно до п.4.6 договору, у разі переплати вартості газу, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Пунктом 4.7 договору передбачено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї зі сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу.
21.07.2022 сторонами укладена додаткова угода про розірвання договору № 11410КQHHZSP016 від 01.01.2026 на постачання природного газу з 22.07.2022, та визначено останнім днем дії договору 21.07.2022.
15.08.2022 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період січня - липня 2022 року, відповідно до якого встановили переплату споживача постачальнику у розмірі 37592,67 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом № 168-168-19443 від 17.08.2022, який отриманий останнім 18.08.2022 вх.№СЛ-3754-49701-0822, у якому, у зв'язку з розірвання договору на постачання природного газу, просив повернути переплату грошових коштів у сумі 37592,67 грн згідно з актом звіряння станом на 31.07.2022.
Відповідач грошові кошти у сумі 37592,67 грн позивачу не повернув. На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 25.08.2022 по 25.09.2025 в сумі 3482,21 грн та інфляційні втрати за період вересень 2022 року - серпень 2025 року в сумі 12089,99 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Апелянт зазначає, що для визначення наявності у споживача переплати за договором необхідно встановити обсяг поставленого газу та його вартість, а також суму сплачених коштів. Для підтвердження обсягу поставленого газу, на переконання скаржника, необхідні акти про фактичний обсяг розподіленого природного газу, складені оператором газорозподільної мережі, та акти приймання-передачі природного газу, підписані між споживачем та постачальником. Апелянт стверджує, що позивачем до матеріалів справи надано лише копію меморіального ордеру від 24.02.2022 на суму 677450,83 грн. За твердженнями апелянта наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, який підтверджує заборгованість, і відповідно, не може бути обґрунтованою підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки є його наслідком. Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 щодо доказового значення акту звірки.
Позивач вказує, що апелянт не заперечує сам факт постачання природного газу. Зазначає, що у зв'язку із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, він подав суду додаткові письмові докази, зокрема, акти приймання-передачі природного газу, рахунки на оплату газу, меморіальні ордери, які підтверджують обсяги поставленого газу, його вартість та здійснені оплати. Позивач також звертає увагу, що відповідач не подав жодних доказів на спростування обставин, викладених у позові, та на підтвердження своєї позиції, що свідчить про формальний характер його заперечень. Стосовно доводу апелянта про недопустимість акту звірки позивач зазначає, що хоча акт звірки не є первинним документом, проте він є письмовим доказом, який підтверджує узгоджений сторонами стан розрахунків. Вказує, що інформація, зазначена у акті звірки від 15.08.2022, повністю підтверджена первинними документами, такими як акти приймання-передачі газу, рахунки, меморіальні ордери, які були додатково надані суду та досліджені ним.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, є письмовим доказом, який підтверджує узгоджений сторонами стан взаємних розрахунків на певну дату. Хоча акт звіряння не є первинним документом бухгалтерського обліку, він може бути визнаний судом належним доказом у справі у підтвердження наявності заборгованості, її розміру та факту визнання боргу боржником, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.12.2020 у справі № 916/499/20, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що інформація, викладена у акті звіряння взаємних розрахунків від 15.08.2022 щодо наявності переплати у сумі 37592,67 грн, підтверджується наданими позивачем разом з відповіддю на відзив первинними документами, зокрема: меморіальними ордерами, актами приймання-передачі природного газу за договором, рахунками на оплату, картками рахунку № 3519 станом на 15.08.2022 та станом на 26.09.2025, які є регістрами аналітичного обліку та підтверджують обліковування дебетового сальдо на спірну суму переплати. Вказані докази були подані позивачем у межах встановлених судом процесуальних строків, прийняті судом першої інстанції та досліджені ним під час розгляду справи. Зазначені документи містять усі необхідні реквізити первинних документів, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, оскільки вони містять відомості про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: про виконання договору поставки та взаємні розрахунки сторін, та у сукупності дозволяють підтвердити факт переплати на спірну суму.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У даній справі відповідач (апелянт), заперечуючи проти позову, не подав жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, та на підтвердження своїх заперечень, не надав суду власних первинних документів, які б свідчили про інший обсяг поставленого газу або інший розмір оплати, не подав альтернативного акту звіряння розрахунків, не заявляв про недостовірність підписів на актах приймання-передачі чи акті звіряння. Заперечення відповідача зводяться до формального ставлення до окремого доказу, а саме: акту звірки, без будь-якого документального обґрунтування. Відповідач не заперечує сам факт постачання природного газу за договором та не оспорює реальність господарських операцій.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 неодноразово звертав увагу на необхідність застосування стандарту доказування «вірогідності доказів», згідно з яким суд, співставляючи надані сторонами докази, оцінює обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Застосовуючи вказаний стандарт доказування до обставин даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що надані позивачем докази, такі як договір, додаткова угода, акт звірки, акти приймання-передачі, меморіальні ордери, картки рахунку тощо у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж твердження відповідача, які не підтверджені жодними доказами. На переконання суду апеляційної інстанції, докази позивача узгоджуються між собою, не містять суперечностей та підтверджують реальність господарських операцій та наявність переплати.
Щодо тверджень скаржника про недостатність доказів, наданих позивачем разом з позовною заявою, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Разом з тим, ч.5 ст.161 ГПК України передбачено, що позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом.
У даній справі позивач разом з позовною заявою подав основні документи на обґрунтування позовної заяви, зокрема договір, додаткову угоду, акт звіряння, банківські документи про оплату. Після отримання відзиву відповідача, у якому були висловлені заперечення щодо недостатності доказів, позивач реалізував своє право на подання відповіді на відзив, до якої долучив додаткові докази, а саме: акти приймання-передачі, рахунки, додаткові платіжні документи. Вказані докази були подані у межах строків, встановлених судом для обміну письмовими заявами, та були прийняті судом першої інстанції. Відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з цими доказами та надати свої заперечення щодо них.
Таким чином, порушення норм процесуального права при поданні позивачем та прийнятті судом першої інстанції доказів, апеляційним господарським судом не встановлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач, заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення суду, не скористався належним чином своїми процесуальними правами щодо подання доказів на підтвердження своїх заперечень, що є його процесуальним ризиком.
Перевіряючи правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що позивач правильно визначив періоди прострочення, врахував дату отримання відповідачем вимоги про повернення переплати 18.08.2022 та семиденний строк для виконання зобов'язання, передбачений ч.2 ст.530 ЦК України. Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат відповідають вимогам ст.625 Цивільного кодексу України та є арифметично правильними.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права та норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються встановленими обставинами і наявними доказами. Наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для надання ним іншої оцінки, оскільки суд першої інстанції оцінив їх у відповідності до вимог ст.86 ГПК України.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 у справі № 904/5508/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» - без задоволення.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 у справі № 904/5508/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025у справі № 904/5508/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повне судове рішення складене 07.04.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів